7/492 Про стягнення заборгованості за договором підряду в капітальному будівництві - 16.06.2011 Прийняття

Заступник військового прокурора Ужгородського гарнізону (надалі – заступник прокурора) в інтересах держави в особі Державного підприємства Міністерства оборони України "Мукачівська госпрозрахункова дільниця" (надалі – ДП Міноборони України "Мукачівська госпрозрахункова дільниця", позивач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України (надалі - Міноборони України, відповідач) про стягнення 269 768,05 грн. заборгованості за договором підряду в капітальному будівництві № 227/ДБ-254Буд від 26.05.2008 року, з яких борг в сумі - 244 033,20 грн., пеня - 13 262,47 грн., інфляційні втрати - 10 005,36 грн. та три проценти річних - 2 467,02 грн.

Ухвалою місцевого господарського суду від 25.11.2010 року до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору було залучено Західне управління капітального будівництва Міністерства оборони України (надалі – третя особа).

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.12.2010 року у справі № 7/492 позов задоволено повністю, стягнуто з Міноборони України на користь ДП Міноборони України "Мукачівська госпрозрахункова дільниця" 244 033,20 грн. – боргу, 13 262,47 грн. – пені, 10 005,36 грн. – інфляційних збитків, 2 467,02 грн. – трьох процентів річних та судові витрати, з яких 2 697,68 грн. – державного мита, 236,00 грн. – витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Задовольняючи позов, суд, керуючись статтями 526, 527, 599, 629 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України, дійшов висновку про порушення відповідачем строків виконання зобов’язань за договором підряду в капітальному будівництві № 227/ДБ-254Буд від 26.05.2008 року, а тому має сплатити позивачеві борг з урахуванням пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Міноборони України звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 09.12.2010 року та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права та неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2011 року апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження та призначено до розгляду на 16.06.2011 року.

Під час апеляційного провадження представник апелянта подав клопотання, яким просив рішення скасувати а позов залишити без розгляду на підставі пункту 1 частини 1 статті 81 ГПК України, обґрунтовуючи його тим, що позивач є самостійним господарюючим суб’єктом, а тому подання позову прокурором в інтересах держави в особі даної юридичної особи не є захистом державних інтересів в розумінні статті 361 Закону України "Про прокуратуру".

Прокурор та представник позивача проти клопотання заперечили, просили відмовити у його задоволенні.

Судова колегія, вислухавши думку учасників судового процесу, обговоривши заявлене клопотання, дійшла висновку про відмову у його задоволенні з огляду на те, що позивач є державним підприємством, яке підпорядковане центральному органу виконавчої влади - Міністерству оборони України.

В судовому засіданні представник скаржника апеляційну скаргу підтримав, просив таку задовольнити, а рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову; прокурор та представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечили, просили скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін.

Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином. Колегія суддів, вислухавши думку учасників судового процесу, вирішила здійснити перевірку рішення суду у даній справі за наявними матеріалами та за відсутності представника третьої особи, з урахуванням пояснень, наданих іншими учасниками судового процесу.

16.06.2011 року в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду необхідно залишити без змін, виходячи з наступного.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що 26.05.2008 року між ДП Міноборони України "Мукачівська госпрозрахункова дільниця" (в тексті договору - генпідрядник) та Міноборони України в особі начальника Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України (в тексті договору – замовник) укладено договір підряду в капітальному будівництві № 227/ДБ-254Буд, за умовами якого генпідрядник за дорученням замовника зобов’язався збудувати шляхом виконання робіт з реконструкції (будівництва) будівлі казарми під 33-ти квартирний житловий будинок у м. Мукачеве, вул. І.Зріні, 153, шифр –5/06, загальною площею квартир 1 942,44 м.кв. (в тексті договору - об’єкт), ввести його в експлуатацію та передати об’єкт замовнику, а замовник - прийняти від генпідрядника закінчені роботи з будівництва об’єкта та оплатити їх у визначеному договором порядку (пункт 1.4 договору) (а.с.12-17).

Метою даного договору підряду є забезпечення житлом сімей військовослужбовців Збройних Сил України, яке виконується за рахунок Державного бюджету України, а підставою для його укладення - рішення тендерного комітету Міністерства оборони України щодо організації та проведення процедур закупівель товарів і робіт з будівництва (реконструкції) (протокол засідання тендерного комітету від 15.05.2008 року № 113) (п.п.1.1, 1.3. договору).

У відповідності з пунктом 1.5. договору стан об’єкта, який генпідрядник зобов’язується передати замовнику, повинен відповідати затвердженій проектній документації на будівництво об’єкта, вимогам чинних нормативно-правових актів у галузі будівництва і експлуатації об’єктів житлового призначення, тобто має бути готовим для проживання в ньому та виконано "під ключ".

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного його виконання (пункт 19.2. договору).

Матеріали справи свідчать, що за правовою природою укладений сторонами договір має ознаки договору будівельного підряду, згідно якого, в силу статті 875 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об’єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов’язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Таким чином, укладення сторонами договору підряду було спрямоване на виконання ДП Міноборони України "Мукачівська госпрозрахункова дільниця" робіт з реконструкції будівлі, що, в свою чергу, породжує обов’язок Міноборони України здійснити оплату виконаних робіт.

Відповідно до пунктів 2.1., 2.3, 2.5 договору генпідрядник повинен розпочати виконання робіт за договором протягом п’яти календарних днів з дня підписання договору і завершити виконання робіт, ввести об’єкт в експлуатацію, передати його замовнику не пізніше 30.11.2008 року. Перегляд цих строків може здійснюватися лише в порядку, визначеному чинним законодавством України у галузі будівництва за державні кошти з підписанням сторонами відповідної додаткової угоди до договору (з обґрунтуванням обставин, що його спричинили). Рішення про уповільнення, зупинення або прискорення темпів виконання робіт з будівництва об’єкта у разі необхідності може прийняти замовник.

Положеннями пунктів 3.1. та 3.2 договору сторони погодили, що договірна ціна робіт з будівництва об’єкта складає суму 5 823 000,00 грн., вказана ціна є твердою, проте, уточнення твердої договірної ціни може здійснюватись у відповідності до пункту 3.3. договору та оформлятись додатковою угодою.

У відповідності до пунктів 12.2. та 12.4 договору підряду, фінансування робіт здійснюється згідно з графіком їх фінансування, який обов’язково узгоджується та підписується сторонами і тільки за цієї умови є невід’ємною складовою договору.

Пунктами 13.1., 13.2. договору визначено, що приймання-передача закінчених робіт з будівництва проводиться відповідно до вимог Загальних умов та інших нормативних актів, що регламентують прийняття закінчених об’єктів в експлуатацію. Передача закінчених робіт генпідрядником і приймання їх замовником оформлюється актом приймання-передачі.

Розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі актів прийняття виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в та довідок про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3, які складаються і підписуються генпідрядником та передаються замовнику (п. 14.2 договору).

Замовник має право відмовитись від прийняття робіт до оплати за умови, якщо вони не відповідають вимогам затвердженої проектної документації на будівництво об’єкта, договірної ціни та чинного законодавства (пункт 14.5. договору).

Місцевий господарський суд у своєму рішенні зазначив, що наявними у справі доказами, а саме, актом звірки взаємних розрахунків станом на 05.01.2009 року, належним чином підписаним сторонами, підтверджується, що позивач виконав, а відповідач оплатив роботи за договором підряду на суму 5 631 633,60 грн., а тому, сальдо є нульовим (а.с.61).

Поряд з цим, судом першої інстанції встановлено, що 10.03.2010 року ДП Міноборони України "Мукачівська госпрозрахункова дільниця" та Міністерством оборони України в особі начальника Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України було укладено додатковий договір № 6/254 до договору підряду № 227/ДБ-254Буд від 26.05.2008 року.

Як вбачається з п.2 додаткового договору, потреба в його укладенні була обумовлена необхідністю покриття додаткових витрат генпідрядника, спричинених рядом робіт, не передбачених проектно-кошторисною документацією на момент проведення тендеру та укладення Договору (а.с.18-20).

Зі змісту додаткового договору слідує, що сторони погодились збільшити ціну договору, передбачену пунктом 3.1. на 244 033,20 грн., тобто до 6 365 658,20 грн. та внесли зміни до пункту 12.6., в якому передбачили фінансування будівельно-монтажних робіт із будівництва об’єкту у 2010 році в сумі 244 033,20 грн., що здійснюватиметься із загального та/або спеціального фонду Державного бюджету. Крім того, додатковим договором сторони доповнили та виклали в новій редакції додатки до договору № 2 "Договірна ціна" та № 4 "Графік фінансування робіт з будівництва об’єкта" (а.с.57-58).

З матеріалів справи вбачається, що позивач, у відповідності до умов договору підряду від 26.05.2008 року та додаткового договору від 10.03.2010 року виконав підрядні роботи, а відповідач такі прийняв на суму 244 033,20 грн., що підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт форми № КБ-2в та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт форми № КБ-3 (а.с.23-35).

Наявність заборгованості відповідача за вищевказаними угодами підтверджується підписаними сторонами актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.12.2010 року, з якого вбачається, що відповідачем, в особі Західного управління капітального будівництва Міноборони України, визнано суму заборгованості за даним об’єктом у розмірі 244 033,20 грн. (а.с.52).

Основні доводи апелянта ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції не дав належної правової оцінки діям сторін на предмет належного виконання ними пункту 5 додаткового договору, згідно якого угода має бути обов’язково погодженою в Департаменті будівництва Міністерства оборони України. На думку скаржника, у нього не виникло зобов’язання по оплаті робіт, оскільки такого погодження сторони не вчинили. Також, суд не спростував доводів відповідача про те, що договірна ціна є твердою, а дії по її зміні суперечать п. 84 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 pоку № 921 (921-2008-п) (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2008 року № 986 (986-2008-п) . Крім цього, суд не прийняв до уваги акт звірки взаєморозрахунків від 05.01.2009 року, яким спростовується наявність заборгованості замовника перед генпідрядником.

Апеляційний господарський суд не погоджується з наведеними доводами наступних підстав.

Згідно частини 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Аналогічні приписи містить стаття 526 Цивільного кодексу України.

У відповідності до статті 527 Цивільного Кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності до статті 629 цього ж Кодексу договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Як слідує з положень частини 1 статті 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

В силу статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами договору акт форми № КБ-2в та довідка форми № КБ-3 на суму 244 033,20 грн. належним чином підписані, скріплені печатками юридичних осіб.

Колегія суддів звертає увагу, що Міністерство оборони України зауважень щодо якості виконаних робіт не заявляло, не заперечувало останнє і проти їх прийняття з огляду на недотриманням договірними сторонами п.5 додаткового договору, а тому такі мають бути сплачені останнім.

Варто зазначити, що в матеріалах справи наявна копія наказу міністра оборони України № 359 від12.07.2010 року "Про затвердження Переліку житлових об’єктів, які передбачається фінансувати у 2010 році за рахунок коштів бюджетної програми КПВК 2101190 "Будівництво (придбання) житла для військовослужбовців Збройних Сил України", пунктом 1 якого затверджено перелік житлових об’єктів, що підлягають фінансуванню. Як вбачається з додатку до наказу, до такого включений будинок по вул. І.Зріні, 153 в м. Мукачеве, шрифт 5/06 (а.с.53).

Також матеріали справи містять копію протоколу засідання тендерного комітету Міністерства оборони України щодо організації та проведення процедур закупівель товарів і робіт з будівництва (реконструкції) №6 від 10.02.2009 року, на якому вирішувалось питання про необхідність проведення додаткових будівельних робіт з реконструкції казарми під 33 квартирний житловий будинок по вул. І.Зріні, 153 в м. Мукачеве, не включених у початковий проект, а вказану обставину визнано підставою для застосування процедури закупівлі у одного учасника у відповідності до пункту 83 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 pоку № 921 (921-2008-п) (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2008 року № 986 (986-2008-п) . Даний протокол підписаний головою тендерного комітету Міністерства оборони України, заступником директора департаменту будівництва Міністерства оборони України, а також начальниками відповідних відділів вказаного відомства (а.с.54-56), що свідчить про фактичне схвалення витрат на фінансування додаткових будівельних робіт, вартість яких закладена у додатковому договорі від 10.03.2010 року.

Згідно частини 2 статті 632 Цивільного кодексу України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором.

Зі змісту договору підряду від 26.05.2008 року, а саме, пункту 3.2 вбачається, що умовами договору сторони передбачили уточнення твердої договірної ціни шляхом оформлення додаткової угоди.

Отже, наведеним доводи апеляційної скарги спростовуються.

Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що факт існування акту звірки взаєморозрахунків від 05.01.2009 року не пов’язаний з обов’язком відповідача розрахуватись з позивачем за виконані роботи за додатковим договором № 6/254 від 10.03.2010 року до договору підряду.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості по оплаті виконаних робіт в сумі 244 033,20 грн.

Позивачем, з посиланням на підпункт з) пункту 4.1. договору підряду від 26.05.2008 року, який передбачає право генпідрядника вимагати сплати неустойки за порушення замовником взятих зобов’язань за договором, було заявлено вимогу про стягнення пені у сумі 13 262,47 грн., інфляційних втрат на суму 10 005,36 грн. та три проценти річних на суму 2 467,02 грн.

Згідно частини 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність. У сфері господарювання, згідно з частиною 2 статті 217 та частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Разом з тим, відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором, тобто наведена норма є диспозитивною.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що несплата заборгованості по договору є порушенням зобов'язання, а тому наявні підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності у вигляді стягнення з відповідача на користь позивача пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних за прострочення виконання зобов’язання у заявленому позивачем розмірі.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія дійшла висновку, що рішення суду ґрунтується на фактичних обставинах справи, прийняте у відповідності до норм чинного законодавства, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та висновків місцевого господарського суду не спростовують.