5021/550/2011 Про визнання боржника банкрутом та призначення арбітражного керуючого - 16.06.2011 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"в особі Сумської обласної дирекції, м.Суми (вх.№1692С/2), на постанову господарського суду Сумської області від 28.03.2011 року по справі №5021/550/2011,

за заявою Голови ліквідаційної комісії ОСОБА_3 Товариства з обмеженою відповідальністю "Арійтранссервіс", м.Суми, код 31056671,

про визнання банкрутом,-

Постановою господарського суду Сумської області від 28.03.2011 року по справі №5021/550/2011 (суддя Костенко Л.А.) визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "Арійтранссервіс"(40011, м.Суми, вул. Рибалко, 2; к. 404; ід. код 31056671). Відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором ТОВ "Арійтранссервіс"призначено арбітражного керуючого Савочку Андрія Анатолійовича та покладено на нього виконання дій по ліквідації банкрута відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) . Зобов’язано ліквідатора опублікувати в офіційних друкованих органах Верховної Ради України чи Кабінету Міністрів України оголошення про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Арійтранссервіс", м.Суми банкрутом та подати господарському суду ліквідаційний баланс з доданими до нього документами відповідно до вимог ст. 32 Закону про банкрутство. Клопотання СОД ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"та АТ "ОТП Банк", про призначення ліквідатором у справі арбітражного керуючого Нагорнєву Т.В. – відхилено.

Публічне акціонерне товариства "Райффайзен Банк Аваль"в особі Сумської обласної дирекції з постановою суду першої інстанції не погодлося та звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду Сумської області від 28.03.2011 року про визнання ТОВ "Арійтранссервіс"банкрутом та провадження у справі припинити. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Апелянт вказує, що господарським судом порушено приписи законодавства щодо призначення ліквідатора боржника. Крім того скаржник зазначає, що ТОВ "Арійтранссервіс"вже визнавалося банкрутом у справі №19/39-10, а арбітражним керуючим у зазначеній справі було призначено голову ліквідаційної комісії - Савочку А.А., який несумлінно виконував свої обов’язки та не приймав міри до погашення боргу кредиторам.

Також апелянт вказує, що при зверненні голови ліквідаційної комісії до суду з заявою про порушення справи про банкрутство "Арійтранссервіс"в порядку ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"не виконано всі передумови. Так матеріали справи не містять доказів здійснення повідомлення кредиторів у письмовій формі про припинення юридичної особи, у тому числі і ДПІ м.Суми, що передбачено ст. 105 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 60 Господарського кодексу України. Так, в матеріалах справи відсутній перелік пред’явлених після публікації вимог кредиторів, а також про результати їх розгляду, що передбачено ч. 1 ст. 111 Цивільного кодексу України. Зазначеним фактам судом першої інстанції не надано належної правової оцінки.

Скаржник зазначає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги вимоги п.6 ч.6 ст. 111 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"щодо проведення позапланової виїзної перевірки у разі (реорганізації) ліквідації підприємства, оскільки в матеріалах справи відсутні докази проведення зазначеної перевірки, яка є обов’язковою. Також суд першої інстанції не прийняв до уваги приписи п. 8.1 наказу ДПА України від 19.02.1998 року №80 (z0172-98) "Про затвердження Інструкції про порядок обліку платників податків", затвердженого в Міністерстві юстиції України 16.03.1998 року за №172/2612, які регламентують порядок дій у разі прийняття рішення про припинення юридичної особи у разі ліквідації платника податків та не надано відповідних доказів, а саме не складено ліквідаційний баланс у формі річного звіту (на дату прийняття рішення про ліквідацію) та не подано його для перевірки органу державної податкової служби.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22.04.2011 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 24.05.2011 року.

23.05.2011 року арбітражний керуючий Нагорнєва Т.В. надала через канцелярію суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№5293), в якому зазначила, що вважає постанову господарського суду Сумської області від 28.03.2011 року по справі №5021/550/2011 в частині призначення ліквідатором ТОВ "Арійтранссервіс" арбітражного керуючого Савочку А.А. незаконною та необґрунтованою, у зв’язку з чим просить її в цій частині скасувати.

Арбітражний керуючий Нагорнєва Т.В. зазначає, що в оскаржуваній постанові від 28.03.2011 року суд першої інстанції свою позицію про призначення ліквідатором по справі Савочку А.А. аргументує лише посиланням на ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"та наявністю в матеріалах справи заяви, аналогічної її заяві на участь у справі, при цьому, не наводить жодних мотивів відхилення її кандидатури.

24.05.2011 року арбітражний керуючий Савочка А.А. надав через канцелярію суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№5338), в якому зазначив, що постанова господарського суду Сумської області від 28.03.2011 року по справі №5021/550/2011 є законною та обґрунтованою, прийнятою на підставі всебічного та об’єктивного дослідження матеріалів справи. Просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Представник боржника 24.05.2011 року до початку судового засідання надав через канцелярію суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№5339), в якому просить залишити постанову господарського суду Сумської області від 28.03.2011 року без змін та відмовити у задоволені апеляційної скарги Сумської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль".

В обґрунтування своєї позиції по справі боржника зазначає, що головою ліквідаційної комісії було здійснено всі заходи передбачені ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"щодо звернення до суду з заявою про порушення справи про банкрутство. Відповідні докази містяться в матеріалах справи.

Щодо призначення ліквідатора, боржник зазначає, що посилання апелянта на ч. 1 ст. 24 та на ч. 2 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом'є безпідставними, оскільки вказані норми Закону регулюють порядок призначення ліквідатора у загальній процедурі банкрутства, а в даному випадку слід користуватися спеціальною нормою, яка визначає спеціальну процедуру банкрутства до боржника, що ліквідується власником, а саме ст. 51 Закону про банкрутство.

Крім того, боржник зазначає, що на момент винесення оскаржуваної постанови в матеріалах справи не містилися заява арбітражного керуючого Нагорнєвої Т.В. про її згоду бути ліквідатором ТОВ "Арійтранссервіс". Така заява була подана в день засідання несвоєчасно. Отже клопотання СОД ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"та АТ "ОТП Банк"про призначення ліквідатором у справі арбітражного керуючого Нагорневої Т.В. не могло бути задоволено без наявної у справі її згоди.

24.05.2011 року розгляд справи було відкладено на 16.06.2011 року у зв’язку із необхідністю забезпечення повного, всебічного, об’єктивного розгляду справи.

31.05.2011 року арбітражний керуючий Нагорнєва Т.В. в підтвердження своєї правової позиції направила копію заяви арбітражного керуючого про участь у справі про банкрутство, яка долучена до матеріалів справи (вх.№5608).

15.06.2011 року представник боржника надав через канцелярію суду доповнення до відзиву на апеляційну скаргу (вх.№6079) в яких вказує, що інвентаризація основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, нематеріальних активів, кредиторської та дебіторської заборгованості ТОВ "Арійтранссервіс"провадилась у відповідності до вимог Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994 року №69 (z0202-94) та п.12 Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 року №419 (419-2000-п) . До складу майнових активів включалося лише майно, яке належить боржнику на праві власності та за рахунок продажу якого в подальшому боржник мав би змогу здійснити погашення кредиторських вимог. Майно, яке виявлено державним виконавцем 01.03.2011 року належить на праві приватної власності ОСОБА_3 та згідно договору оренди майнового устаткування від 16.09.2008 року було передано у тимчасове користування ТОВ "Арійтранссервіс", отже не повинно бути інвентаризоване.

В судовому засіданні 16.06.2011 року представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги у повному обсязі. Представник боржника та ліквідатор проти вимог апеляційної скарги заперечували та просили залишити її без змін, а постанову господарського суду Сумської області від 28.03.2011 року залишити без змін.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом Сумської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Згідно матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Арійтранссервіс"зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 18.10.2001 року за №10681050003005312, ідентифікаційний код товариства №31056671, місцезнаходження: 40011, м.Суми, вул.Рибалко, буд.2, к.404, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00№056922 та довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЕ№897880 (том 1, а.с. 8, 94-97).

10.03.2011 року голова ліквідаційної комісії ТОВ "Арійтранссервіс", в порядку ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"звернувся до господарського суду Сумської області з заявою про порушення відносно ТОВ "Арійтранссервіс"справи про банкрутство, посилаючись на факт недостатності майна боржника у разі його реалізації для задоволення вимог усіх наявних кредиторів (том 1, а.с. 3-4).

Ухвалою господарського суду Сумської області від 12.03.2011 року порушено провадження у справі №5021/550/2011 у відношенні боржника за заявою голови ліквідаційної комісії Товариства з обмеженою відповідальністю "Арійтранссервіс"в порядку ст. ст. 6, 8, 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Зобов’язано боржника надати суду певні відомості; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та призначено заяву до розгляду.

28.03.2011 року господарським судом Сумської області прийнято оскаржувану постанову.

Суд першої інстанції приймаючи оскаржуване судове рішення дійшов висновку, що за 2009 та 2010 роки підприємство було збитковим і вартості майна боржника недостатньо для задоволення вимог кредиторів, тому визнав достатність наявності підстав для порушення справи про банкрутство та визнання ТОВ "Арійтранссервіс"і відкриття ліквідаційної процедури.

Проте колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 статті 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"(далі по тексту постанови – Закон про банкрутство) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом (2343-12) , Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) , іншими законодавчими актами України.

Відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Враховуючи, що ухвала про порушення провадження у справі про банкрутство не підлягає оскарженню згідно Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , колегія суддів дійшла висновку про необхідність надання оцінки законності та обґрунтованості зазначеному процесуальному документу під час перегляду постанови про визнання боржника –Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротранссервіс"банкрутом та введення ліквідаційної процедури.

Колегія суддів зазначає, що порядок припинення діяльності підприємства у випадку прийняття рішення власником про ліквідацію, встановлений ст.ст. 105, 110, 111 Цивільного кодексу України ст.ст. 59, 60 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 105 Цивільного кодексу України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов’язані негайно письмово повідомити про це орган, що здійснює державну реєстрацію, який вносить до Єдиного державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення.

Частиною 4 вказаної норми права встановлено, що комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи.

Комісія вживає усіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, а також письмово повідомляє їх про припинення юридичної особи.

В силу частини 8 статті 59 Господарського кодексу України оголошення про реорганізацію чи ліквідацію господарської організації або припинення її діяльності підлягає опублікуванню реєструючим органом у спеціальному додатку до газети "Урядовий кур’єр"та/або офіційному друкованому виданні органу державної влади або органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням суб’єкта господарювання протягом десяти днів з дня припинення діяльності суб’єкта господарювання.

У відповідності до вимог частини 4 статті 60 Господарського кодексу України ліквідаційна комісія вживає необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості суб’єкта господарювання, який ліквідується, та виявлення вимог кредиторів, з письмовим повідомленням кожного з них про ліквідацію суб’єкта господарювання.

Частиною 1 та 2 статті 111 Цивільного кодексу України передбачено, що ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред’явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред’явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду.

Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Частиною 5 статті 60 Господарського кодексу України встановлено загальний порядок ліквідації суб’єкта господарювання, відповідно до якого ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб’єкта господарювання, який ліквідується і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку.

Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, провадиться у порядку черговості, встановленою статтею 112 цього Кодексу, відповідно до проміжного ліквідаційного балансу, починаючи від дня його затвердження, за винятком кредиторів четвертої черги, виплати яким провадяться зі спливом місяця від дня затвердження проміжного ліквідаційного балансу.

В разі недостатності у юридичної особи, що ліквідується, грошових коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія здійснює продаж майна юридичної особи.

Згідно з частиною 1 статті 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв’язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Згідно з частиною 3 статті 110 цього ж Кодексу, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Колегія суддів, аналізуючи вищенаведені норми права, зазначає, що при прийнятті рішення про ліквідацію юридичної особи в порядку, встановленому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) ліквідаційна комісія зобов’язана враховувати лише вимоги, які пред’явлені боржнику, а не заборгованість, яка обліковується згідно даних бухгалтерського обліку боржника, та яку сам боржник не оскаржує.

Застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником, передбачено статтею 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до приписів статті 1 цього Закону суб’єктом банкрутства (банкрутом) може бути боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов’язання встановлена судом; боржником може бути лише суб’єкт підприємницької діяльності, який неспроможній виконати протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов’язання перед кредиторами не інакше як через відновлення платоспроможності; грошовим зобов’язанням є зобов’язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством; кредитором же визнається юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов’язань до боржника.

Статтею 6 Закону про банкрутство справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено Законом (2343-12) .

Статтею 51 Закону про банкрутство встановлено, якщо вартості майна боржника- юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) . У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов’язаний звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство. Процедура банкрутства боржника, який ліквідується власником, здійснюється по правилам розділу третього вказаного закону.

Частинами 1, 2, 3 ст. 7 Закону про банкрутство встановлено перелік відомостей, які повинні міститися у заяві боржника про порушення справи про банкрутство, зокрема, виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання; суму вимог кредиторів за грошовими зобов’язаннями у розмірі, який не оспорюється боржником; розмір заборгованості по податках і зборах (обов’язкових платежах); розмір заборгованості по відшкодуванню шкоди, заподіяної життю та здоров'ю, виплаті заробітної плати та вихідної допомоги працівникам боржника, виплаті авторської винагороди; відомості про наявність у боржника майна, у тому числі грошових сум і дебіторської заборгованості; найменування банків, що здійснюють розрахунково-касове і кредитне обслуговування боржника. До заяви боржника додаються: рішення власника майна (органу, уповноваженого управляти майном) боржника про звернення боржника до господарського суду з заявою, крім випадків, передбачених ч. 5 цієї статті; бухгалтерський баланс на останню звітну дату, підписаний керівником і бухгалтером підприємства – боржника; перелік і повний опис заставленого майна із зазначенням його місцезнаходження та вартості на момент виникнення права застави тощо.

У відповідності до частини 5 статті 7 Закону про банкрутство, боржник зобов’язаний в місячний строк звернутися до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення зазначених у цієї частині Закону (2343-12) обставин, зокрема, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов’язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.

Однак, матеріалами справи не підтверджується, що заявником – головою ліквідаційної комісії боржника - при звернені до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство ТОВ "Арійтранссервіс"дотримано вимог, встановлених вищенаведеними нормами права.

Так, в обґрунтування заяви про визнання банкрутом ТОВ "Арійтранссервіс"голова ліквідаційної комісії посилається на те, що сума кредиторської заборгованості становить 916534,56 грн. заборгованість по заробітній платі становить суму в 85016,41 грн., сума дебіторської заборгованості складає 78524,00 грн., а загальна вартість майнових активів товариства –221,6 тис.грн.

До заяви голови ліквідаційної комісії про визнання ТОВ "Арійтранссервіс"було, зокрема, додано:

- копії фінансових звітів суб’єкта малого підприємства станом на 31.12.2009 року та 10.03.2011 року;

- інвентаризаційний акт від 15.10.2010 року та інвентаризаційні описи;

- виписки по рахункам у ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"та ПАТ "ВТБ Банк";

- звіт про незалежну оцінку майна від 02.12.2010 року;

- довідку про заборгованість по ТОВ "Арійтранссервіс"по податках, зборах, обов’язкових платежах станом на 03.06.2010 року;

- розрахунок заборгованості до Управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м.Суми станом на 22.06.2009 року;

- довідка УДАІ УМВС України в сумській області від 23.03.2011 року;

- довідка КП "Сумське МБТІ"від 22.03.2011 року;

Слід зазначити, що в порушення ст. 60 Господарського кодексу України, головою ліквідаційної комісії до заяви не додано доказів вжиття необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості. Крім того, до заяви не додано доказів письмового повідомлення кожного з наявних кредиторів про прийняте рішення про ліквідацію юридичної особи, згідно з даними бухгалтерського обліку.

Як вбачається із матеріалів справи, головою ліквідаційної комісії в обґрунтування заборгованості було надано рішення судів по справам №5/319-08, №16/37-10, №15/252-08, №4/27-10, №15/20-09. Однак, крім зазначених рішень головою ліквідаційної комісії не надано самих звернень кредиторів з грошовими вимогами до боржника які б відповідали вимогам чинного законодавства, а саме ст.ст. 1, 7 Закону про банкрутство.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що головою ліквідаційної комісії до заяви про визнання боржника банкрутом, не додано реєстр вимог кредиторів, який би містив інформацію, зокрема, про прийняття рішення про визнання чи відхилення кредиторських вимог, та докази повідомлення кредиторів про результати розгляду їх заяв, включення вимог до реєстру та до якої черги.

Також матеріали справи не містять проміжного ліквідаційного балансу у відповідності до ст. 111 Цивільного кодексу України.

З аналізу матеріалів, що були додані до заяви голови ліквідаційної комісії про визнання боржника банкрутом вбачається, що приймаючи рішення про ліквідацію товариства, ліквідаційна комісія враховувала заборгованість, яка обліковується згідно даних бухгалтерського обліку боржника, а не вимоги, які пред’явлені кредиторами до боржника.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що на час звернення до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство боржником не було підтверджено належними доказами, що задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов’язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає необхідним зазначити, що докази, визначенні ст.ст. 105, 110, 111, 112 Цивільного кодексу України, ст.ст. 59, 60 Господарського кодексу України та ст.ст. 1, 7 Закону про банкрутство, повинні надаватися заявником на момент порушення судом справи про банкрутство за процедурою, яка передбачена ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", можливість витребування судом вказаних документів після порушення провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, спеціальним Законом "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) не передбачена.

Обов’язковою умовою для ініціювання справи про банкрутство у порядку, встановленому ст. 51 Закону про банкрутство, є неоплатність.

Неоплатність закріплена спеціальною нормою права, а саме ч. 4 ст. 205 Господарського кодексу України, яка передбачає визнання боржника банкрутом у випадку неспроможності суб’єкта господарювання через відсутність майна задовольнити вимоги кредиторів.

Колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд при визнані боржника банкрутом та введенні ліквідаційної процедури повинен встановити факт неоплатності. Якщо останній буде мати місце, то тоді суд визнає боржника банкрутом. В протилежному випадку суд має винести ухвалу про відмову в визнанні боржника банкрутом. Отже, господарський суд повинен дослідити фінансово-майновий стан боржника, зокрема, дані його активу та пасиву з метою встановлення неоплатності. Лише неоплатність, а не неплатоспроможність є тим фактором, який тягне за собою визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

В підтвердження неоплатності боржника голова ліквідаційної комісії посилається на наявність у товариства кредитних договорів з ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", ВАТ КБ "Надра", АТ "ОТП Банк". Між тим колегія суддів зазначає, що кредитні договори забезпечені заставою.

Колегія суддів дійшла висновку, що судом необґрунтовано прийнято постанову про визнання боржника банкрутом, суд неповно з’ясував усі обставини щодо складу кредиторської заборгованості та складу активів боржника, тому постанову господарського суду Сумської області від 28.03.2011 року по справі №5021/550/2011 слід скасувати.

Крім того, із системного аналізу зазначених у даній постанові суду апеляційної інстанції правових норм вбачається, що боржник у своїй заяві до господарського суду про порушення відносно нього провадження у справі про банкрутство повинен навести обставини неспроможності боржника виконати підтверджені у встановленому порядку документами безспірні грошові вимоги кредитора (кредиторів), а також - обставини щодо того, що задоволення вимог одного кредитора або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов’язань боржника в, а також встановити факт наявності вимог кредитора (кредиторів), які заявлені у встановленому порядку до боржника, та того, що задоволення вимог одного кредитора або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов’язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.

Факт заборгованості боржника перед кредитором має бути підтверджений відповідними доказами. Відповідно до положень Закону у справі про банкрутство судом встановлюється грошові вимоги кредиторів та лише дійсні вимоги, що відповідають чинному законодавству

При таких обставинах, колегія суддів дійшла висновку, що при розгляді справи про банкрутство боржника не доведено обставин, що мають значення для справи, а саме: обставин безспірності грошових вимог кредиторів до боржника, неспроможності виконати свої зобов’язання перед кредиторами боржником –Товариством з обмеженою відповідальністю "Арійтранссервіс", які господарським судом визнані встановленими.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає обґрунтованими доводи апелянта, що судом першої інстанції не прийнято до уваги норми п.6 ч.6 ст. 111 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"щодо проведення позапланової виїзної перевірки у разі (реорганізації) ліквідації підприємства.

Слід зауважити, що суд першої інстанції не прийняв до уваги приписи п. 8.1 наказу ДПА України від 19.02.1998 року №80 (z0172-98) "Про затвердження Інструкції про порядок обліку платників податків", затвердженого в Міністерстві юстиції України 16.03.1998 року за №172/2612, які регламентують порядок дій у разі прийняття рішення про припинення юридичної особи у разі ліквідації платника податків, оскільки в матеріалах справи відсутні відповідні докази, а саме не надано доказів складання ліквідаційного балансу у формі річного звіту (на дату прийняття рішення про ліквідацію) та не подано доказів його надання для перевірки органу державної податкової служби.

Статтею 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"передбачено, що завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

Пунктом 1 частини 1 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", зокрема передбачено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки.

Відповідно до пункту 6 частини 6 статті 111 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, якщо проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства.

Відповідно до пункту 8.1.1 Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 80 від 19.02.1998 (z0172-98) , юридичній особі, крім військових частин, у разі прийняття рішення про припинення засновниками (учасниками) юридичної особи, уповноваженими органами чи судом, голові комісії з припинення (ліквідатору, ліквідаційній комісії тощо) чи особі, відповідальній за погашення податкових зобов'язань або податкового боргу платника податків у разі ліквідації платника податків, слід у 3-денний термін від дати внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення подати в орган державної податкової служби, в якому платник податків перебуває на обліку, заяву про припинення платника податків за формою № 8-ОПП, дата якої фіксується в журналі за формою № 6-ОПП.

Відповідно до пункту 8.2 Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів) (z0172-98) , у зв'язку з проведенням реорганізації чи ліквідації юридичної особи органом державної податкової служби приймається рішення про проведення позапланової виїзної перевірки платника податків, який перебуває на обліку в такому органі, у разі одержання, зокрема, заяви за формою N 8-ОПП від платника податків.

Виходячи з викладеного, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що на платника податків покладено обов'язок повідомити податкові органи про реорганізацію (ліквідацію) підприємства, шляхом подання заяви за формою № 8-ОПП, а податкові органи наділені правом проводити позапланові перевірки своєчасності, достовірності і повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) у випадку реорганізації (ліквідації) підприємств відповідно до пункту 6 частини 6 статті 111 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", до внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Як вбачається з матеріалів справи, в заяві голови ліквідаційної комісії ТОВ "Арійтранссервіс" про порушення справи про банкрутство відсутні посилання на направлення до органів Державної податкової служби заяви за формою 8-ОПП а також до вказаної заяви, не додано докази дотримання заявником вимог пункту 8.1.1 Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України №80 від 19.02.1998 року (z0172-98) , в частині повідомлення Державної податкової інспекції про ліквідацію товариства за формою № 8-ОПП.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті заяви голови ліквідаційної комісії про порушення відносно нього справи про банкрутство, а також при винесенні оскаржуваної постанови, господарським судом Сумської області неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, оскільки достатніх підстав для порушення справи про банкрутство за заявою боржника в порядку статей 1, 6, 7, 8, 51 Закону про банкрутство немає, у зв’язку з чим, оскаржувана постанова про визнання боржника банкрутом та введення ліквідаційної процедури підлягає скасуванню, справа про банкрутство боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Арійтранссервіс"№5021/550/2011 - підлягає припиненню, а апеляційна скарга - задоволенню.