9/17/2011 Про стягнення заборгованості за перевищення договірної величини споживання електричної енергії - 08.06.2011 Прийняття

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода" м. Луганськ в особі відокремленого підрозділу "Управління по експлуатації західної фільтрувальної станції"смт. Білогорівка Луганської області

про стягнення 5361,84грн.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об’єднання"м. Луганськ, звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода" м. Луганськ в особі відокремленого підрозділу "Управління по експлуатації західної фільтрувальної станції" смт. Білогорівка Луганської області, про стягнення заборгованості за перевищення договірної величини споживання електричної енергії в сумі 4 881,47грн., пені за прострочення платежу в сумі 240,52грн., інфляційних нарахувань в сумі 193,87грн. та річних в сумі 45,98грн.

Рішенням господарського суду Луганської області від 24.03.2011р. позов задоволено.

Свій висновок щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі господарський суд обґрунтував посилаючись на те, що внаслідок порушення відповідачем умов договору щодо встановленої договірної величини електроспоживання у позивача виникло право стягнути з відповідача не вартість фактично спожитої електричної енергії (що передбачено умовами договору, як господарське зобов’язання), а двократну вартість різниці між фактично спожитою і договірною величиною. Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено перевищення відповідачем договірних величин споживання електричної енергії, місцевий господарський суд визнав обґрунтованим нарахування позивачем 4881,47грн. двократної вартості різниці між фактично спожитою та договірною величиною за період травень-серпень 2010р.

Крім того, за висновком господарського суду, правомірним є нарахування позивачем пені на підставі п. 4.4.1 договору в сумі 240,52грн., а також інфляційних та 3% річних згідно ст. 625 ЦК України в розмірі 193,87грн. та 45,98грн. відповідно.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Луганської області від 24.03.2011р. у справі №9/17/2011 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на те, що судом першої інстанції не було встановлено права позивача відмовити в коригуванні договірних величин споживання електроенергії, оскільки відповідач декілька разів звертався до постачальника електроенергії щодо їх коригування, проте жодного разу не отримав вмотивованої відмови. Крім того, за твердженням скаржника, несплата санкцій за перевищення договірних величин не може вважатись невиконанням споживачем своїх зобов’язань щодо оплати електричної енергії за договором, а тому не може вважатись обґрунтованою відмовою в коригуванні договірних величин.

Також, за розрахунком заявника апеляційної скарги, рішенням суду відповідача зобов’язано сплатити перевищення договірних величин споживання електричної енергії у трикратному розмірі, що є порушенням норм чинного законодавства.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, у зв’язку з чим просить залишити його без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2008р. між ТОВ "Луганське енергетичне об’єднання"(постачальник) та ТОВ "Луганськвода"(споживач) було укладено договір №А4023а про постачання електричної енергії, за умовами якого постачальник постачає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб його електричних установок із загальною приєднаною потужністю 303,7кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої)електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору та додатками до договору, які є його невід’ємною частиною.

Порядок визначення договірних величин споживання електричної енергії передбачений розділом 5 договору. Так, згідно п.5.1 договору, договірні величини споживання електричної енергії визначаються у додатку "Обсяги постачання електричної енергії"на підставі заявки споживача на очікуваний обсяг споживання електричної енергії за місяцями року, яка надається споживачем постачальнику не пізніше ніж 45 днів до початку року. У разі ненадання споживачем відомостей про обсяг очікуваного споживання електричної енергії у встановлений в цьому пункті термін, розмір очікуваного споживання електричної енергії на наступний рік встановлюється постачальником за фактичними обсягами споживання у відповідних періодах поточного року.

З матеріалів справи вбачається, що додатком до договору "Обсяги постачання електричної енергії", споживачу були встановлені обсяги постачання електричної енергії у травні 2010р., червні 2010р., липні 2010р. та серпні 2010р. у розмірі 0,25тис.КВт*год.

Згідно з п. 5.5 договору, споживач має право протягом поточного розрахункового періоду звернутись до постачальника із заявою щодо корегування договірної величини споживання електричної енергії та електричної потужності. Постачальник має право відмовити споживачу у коригуванні (збільшенні) договірних величин у разі невиконання споживачем своїх зобов’язань щодо оплати електричної енергії згідно з додатком "Порядок розрахунків"на момент звернення до постачальника із заявою щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії та електричної потужності.

Так, заявою від 10.06.2010р. №1541 відповідач звернувся до позивача про коригування договірної величини енергоспоживання за червень 2010р. до 0,7тис.КВт*год., проте позивачем було відмовлено у такому коригуванні у зв’язку з невиконанням споживачем умов договору щодо оплати активної електроенергії та заборгованості за перевищення договірної величини споживання електричної енергії і потужності у травні 2010р., про що направлено відповідачу відмову №3180 від 11.06.2010р.

Заявою від 16.07.2010р. №1908 відповідач знову звернувся до позивача про коригування договірної величини енергоспоживання за липень 2010р. до 0,75КВт*год., у задоволенні якої позивачем також було вмотивовано відмовлено листом б/н від 23.07.2010р.

Згідно наявних в матеріалах справи актів про використання електроенергії, підписаними без зауважень і заперечень та скріплених печатками обох підприємств, фактично відповідач використав електроенергії у травні 2010р. –659КВт*год., у червні 2010р. –544КВт*год., у липні 2010р. –559 КВт*год. та у серпні 2010р. –2 832 КВт*год.

Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідач перевищив договірну величину споживання у травні 2010 року на 409 КВт*год, у червні –на 294 КВт*год, у липні –на 309 КВт*год, у серпні –на 2582 КВт*год, разом –3594 кВт/год.

За перевищення договірних величин споживання електричної енергії позивачем, згідно з п.4.4.2 договору та п.13 Порядку постачання електричної енергії споживачам, нараховано відповідачу двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини електроенергії, у зв’язку з чим направлено відповідачу рахунки №А4023а/5/4 на суму 546,83грн., №А4023а/6/4 на суму 400,13грн., №А4023а/7/4 на суму 428,15грн. та №А4023а/8/4 на суму 3 506,36грн. Зазначені рахунки отримані представником відповідача, про що на них в графі "особа, що отримала рахунок"міститься відповідний підпис.

Відповідно до п.8 додатку до договору "Порядок розрахунків", кінцевий розрахунок за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності у розрахунковому періоді відповідач повинен був здійснити на підставі наданих позивачем рахунків протягом 5 операційних днів, починаючи з наступного дня після їх отримання, проте у визначений термін оплату вказаних рахунків не здійснив, у зв’язку з чим позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Згідно приписів статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 5 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику"передбачено, що споживачі (крім населення, професійно-технічних учбових закладів та вищих учбових закладів 1-4 рівня акредитації державної та комунальної власності) у разі споживання електричної енергії понад договірної величини за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величиною споживання електроенергії.

Відповідно до п.п. 7 п. 8.1 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ 31.07.96р. № 28 (z0417-96) , постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право на отримання від споживача підвищеної оплати за електричну енергію за обсяг перевищення споживачем договірних величин споживання електричної енергії та величини потужності за розрахунковий період відповідно до актів законодавства та умов договору.

У разі перевищення договірної величини споживання електричної енергії за розрахунковий період споживачем, який розраховується за тарифами, диференційованими за періодами часу, або якщо відповідно до договору для споживача протягом розрахункового періоду змінювався тариф, він за обсягом перевищення сплачує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії підвищену згідно з законом вартість різниці між фактично спожитим та договірним обсягами електричної енергії за середньозваженим тарифом.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі (436-15) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Виходячи з наведених норм та приписів закону, передбачена ст. 26 Закону України "Про електроенергетику"санкція (сплата двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини електроенергії) є господарсько-правовою відповідальністю за порушення у сфері господарювання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості, судова колегія вважає його арифметично вірним та таким, що повністю відповідає вимогам чинного законодавства, у зв’язку з чим не приймає до уваги твердження заявника в апеляційній скарзі щодо нарахування позивачем трикратної вартості різниці між фактично спожитими та договірними обсягами електричної енергії.

Так, договірна величина електроспоживання у травні 2010р. за договором становила 250 кВт/год за тарифом 0,6685, а фактично спожито відповідачем було 659 кВт/год, тобто перевищення склало 409 кВт/год. Двократна вартість різниці між фактично спожитою та договірною величиною становить: 409 кВт/год х 0,6685 х 2 = 546,83грн.

Так само, договірна величина електроспоживання у червні 2010р. становила 250 кВт/год за тарифом 0,6805, фактично спожито відповідачем –544 кВт/год, перевищення склало 294 кВт/год., тобто двократна вартість різниці між фактично спожитою та договірною величиною становить: 294 кВт/год х 0,6805 х 2 = 400,13грн.

Розрахунки за липень 2010р. здійснюються аналогічно: договірна величина електроспоживання у липні 2010р. - 250 кВт/год за тарифом 0,6928, фактично спожито відповідачем –559 кВт/год, перевищення - 309 кВт/год.; двократна вартість різниці між фактично спожитою та договірною величиною: 309 кВт/год х 0,6928 х 2 = 428,15грн.

Що стосується розрахунків вартості надмірно спожитої електроенергії за серпень 2010р., то договірна величина електроспоживання у серпні 2010р. становила 250 кВт/год за тарифом 0,679, фактично спожито відповідачем було 2832 кВт/год, тобто перевищення склало 2582 кВт/год.; двократна вартість різниці між фактично спожитою та договірною величиною становить: 2582 кВт/год х 0,679 х 2 = 3506,36грн.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача 4 881,47грн. заборгованості за перевищення договірної величини споживання електричної енергії є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, пунктом 4.4.1 договору сторони передбачили відповідальність за порушення строків розрахунків за активну електроенергію, строку внесення плати за перетікання реактивної електроенергії та строків оплати за перевищення договірних величин споживання електроенергії та потужності тощо, у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня.

На підставі викладеного, позивачем нарахована пеня у розмірі 240,52 грн.

Також, стаття 625 ЦК України передбачає обов’язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом, на підставі чого позивачем нараховані інфляційні втрати за весь час прострочення грошового зобов’язання у розмірі 193,87 грн., а також 3% річних у розмірі 45,98 грн.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі (436-15) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Зі змісту наведеного вбачається, що оскільки стягнення двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини електроенергії в розумінні ст. 230 ГК України є господарсько-правовою відповідальністю за порушення у сфері господарювання, тобто - санкцією за перевищення договірних величин використання електричної енергії, до відповідача не може бути застосована також і міра відповідальності у вигляді сплати пені, інфляційних та 3% річних, нарахованих на суми цих санкцій, оскільки чинним законодавством таке нарахування не передбачено.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення пені за прострочення платежу в сумі 240,52грн., інфляційних в сумі 193,87грн. та 3% річних в сумі 45,98грн. заявлені необґрунтовано та задоволенню не підлягають.

Висновок місцевого господарського суду стосовно задоволення позовних вимог в цій частині судова колегія вважає таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, у зв’язку з чим рішення в цій частині підлягає скасуванню.

Разом з тим, судова колегія не приймає до уваги твердження заявника в апеляційній скарзі щодо необґрунтованості відмов позивача у коригування договірних величин споживання електричної енергії, оскільки умовами договору передбачене право постачальника на таку відмову у разі невиконання споживачем умов договору з оплати електроенергії, а матеріалами справи підтверджена наявність заборгованості відповідача на момент звернення до позивача із заявами про таке коригування. Стосовно посилань скаржника про необґрунтованість відмов позивача у здійсненні коригування, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що вони мають характер невмотивованих припущень та спростовуються матеріалами справи.

У зв’язку з викладеним, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, рішення господарського суду Луганської області від 24.03.2011р. у справі №9/17/2011 не ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді матеріалів та обставин справи, не повністю відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому апеляційну скаргу слід частково задовольнити, а рішення - скасувати в частині стягнення з відповідача пені, інфляційних та 3% річних.

Судові витрати по оплаті держмита за подання апеляційної скарги згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача у зв’язку з виникненням спору з його вини.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 49, ст. 99, ст. 101, ст. 102, ст. 103, ст. 104, ст. 105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода" м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 24.03.2011р. (повний текст від 25.03.2011р.) у справі №9/17/2011 –задовольнити частково.

Рішення господарського суду Луганської області від 24.03.2011р. (повний текст від 25.03.2011р.) у справі №9/17/2011 частково скасувати.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об’єднання"м. Луганськ задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода" м. Луганськ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об’єднання" м. Луганськ 4 881,47грн. заборгованості за перевищення договірних величин споживання електроенергії.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода" м. Луганськ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об’єднання" м. Луганськ 92,86грн. витрат зі сплати держмита та 214,86грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.