14-10-08/2102 Про визнання недійсним договору купівлі-продажу підприємства-банкрута - 01.06.2011 Прийняття

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 25.01.2010р. у справі № 14-10-08/2102 визнано недійсним договір купівлі-продажу підприємства-банкрута від 09.032004р., укладений між ВАТ "Шрамівський цукровий завод" в особі його ліквідатора, арбітражного керуючого ОСОБА_1 та ТОВ "ЛЛЛ", посвідчений 10.03.2004р. приватним нотаріусом Драбівського районного нотаріального округу Черкаської області ОСОБА_2. і зареєстрований в реєстрі №602 з додатковою угодою до договору купівлі-продажу підприємства-банкрута від 10.03.2004р., посвідченою 30.04.2004р. приватним нотаріусом Драбівського районного нотаріального округу Черкаської області ОСОБА_2. і зареєстрованою в реєстрі за №1090 та зобов’язано кожну із сторін повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину і актів приймання-передачі від 19.03.2004р. та від 01.04.2004р. на його виконання.

Не погоджуючись з прийнятим рішення, ФОП арбітражний керуючий ОСОБА_1 14.03.2011р. подав апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Черкаської області від 25.01.2011р. у справі №14-10-08/2102, в якій просить зазначену ухвалу скасувати, судові витрати покласти на позивача.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на те, що при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що є підставами для скасування такого судового рішення.

Зокрема, скаржник зазначав, що договір купівлі – продажу майна банкрута від 09.03.2004 був підписаний у повній відповідності з Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , проведено експертну оцінку майна Банкрута, узгоджено суму договору з комітетом кредиторів Банкрута, договір завірено нотаріусом, отже підстав для визнання його недійсним не існує.

Арбітражний керуючий підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити: скасувати оскаржувану ухвалу.

Ліквідатор не визнав апеляційну скаргу і просив її відхилити, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Представник ТОВ "ФЕК "Тай-Пен Холдінг" не визнав апеляційну скаргу і просив її відхилити, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЛЛ", ініціюючого кредитора, боржника, представників третьої особи 1 та третьої особи 2 ніхто не з’явився. Про день розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили. Враховуючи, що у справі достатньо матеріалів, суд вважає можливим розглянути апеляційну скаргу в наявному складі.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами статті 41 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Як видно з матеріалів справи, ухвалою суду від 08.06.2000 порушено провадження у справі про банкрутство, постановою суду від 07.11.2002 боржника визнано банкрутом, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого ОСОБА_1

Підставою для звернення до суду ліквідатора з заявою про визнання договору купівлі-продажу підприємства-банкрута ВАТ "Шрамківський цукровий за вод" від 09 березня 2004 року та додаткової угоди до нього стало нанесення збитків підприємству та порушення при його укладенні вимог цивіль ного законодавства України та Закону України "Про відновлення платоспро можності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Суд першої інстанції при прийнятті оскаржувальної ухвали прийшов до висновку, що установлено ті обставини, з якими Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) пов’язує визнання угод недійсними у межах справи про банкрутство. При цьому суд відмічає, що вказані підстави є спеціальними для визнання угод недійсними у справі про банкрутство.

Судова колегія погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як видно з матеріалів справи, 09.03.2004 між боржником, ВАТ "Шрамківський цукровий завод" в особі арбітражного керуючого ОСОБА_1, та ТОВ "ЛЛЛ" укладено договір купівлі-продажу підприємства-банкрута, який посвідчений 10 березня 2004 року приватним нотаріусом Драбівського районного нотаріального округу Черкаської області ОСОБА_2. і зареєстрований в реєстрі №602.

Відповідно до п.1.1 та 1.2. Договору продавець зобов’язується передати майно (підприємство-цукровий завод, як майновий комплекс, розташований за адресою: Черкаська область, Драбівський район, смт.Шрамківка) надалі іменоване –"Підприємство", у власність Покупцеві, а Покупець зобов’язується прийняти "Підприємство"і сплатити за нього грошову суму (ціну), зазначену в даному Договорі. Склад і вартість "Підприємства"визначаються в додатках до даного Договору, що зазначені в п.6.1. даного Договору і є його невід’ємною частиною.

У п.6.1. Договору визначено, що додатками до нього є: 6.1.1. Бухгалтерський баланс на 01 січня 2003 року (Додаток №1); 6.1.2. Експертна оцінка фірми "Орієнт-Реформа"про склад і вартість Підприємства, складений на 04 лютого 2004 року (Додаток 2); 6.1.3. Протокол №6 засідання комітету кредиторів ВАТ "Шрамківський цукровий завод"від 05.03.2004 року (Додаток 3); 6.1.4. Акт прийому-передачі майна (Додаток 4). У п.6.2. Договору повторено, що додатки до даного Договору складають його невід’ємну частину.

Судом першої інстанції при аналізі вказаного договору було вірно встановлено, що баланс банкрута не підписується Покупцем; експертна оцінка не підписується (і фактично) не підписана обома сторонами Договору, у Договорі не вказано усіх необхідних для ідентифікації документа реквізитів (дати складення, прізвища експерта, суми оцінки, тощо, зокрема, не вказано яка саме із трьох фактично існуючих книг є невід’ємним додатком Договору). Наданий суду відповідачем у судовому засіданні висновок ТОВ "Орієнтир-Реформа" про вартість майна банкрута на суму 1170 тис. грн. складений оцінювачем станом на 31.01.2004 і затверджений арбітражним керуючим ОСОБА_1. станом на 27.02.2004, не відповідає ні поясненням, ні даті цієї оцінки, вказаної у п.6.1.2 Договору, –отже пояснення відповідача і ОСОБА_1 щодо суми оцінки та дат є неправдивими; протокол зборів комітету кредиторів не підписується обома сторонами; Акт прийому-передачі майна датований пізніше дати укладення Договору, тобто як документ, який визначає предмет Договору просто не існував. Суд підкреслює ту обставину, що у справі наявні два оригінали Акту прийому-передачі ідентичного змісту від 19.03.2004 та від 01.04.2004, обидва вони подані арбітражним керуючим ОСОБА_1.

Крім того, обидва Акти свідчать про передачу зовсім іншого майна від визначеного в Договорі, і ним є "майно майнового комплексу цукрового заводу, перелік якого представлений в інвентаризаційних відомостях на 27 листах". При цьому, в так званих "інвентаризаційних відомостях": перераховуються 6778 об’єктів (незавершене будівництво, дороги, будівлі і споруди, транспортні засоби); вказано їх суму 58925,09 одиниць не вказаної валюти; для оформлення купівлі-продажу окремих з них законом встановлені певні особливості, які не дотримано; відсутні будь-які реквізити, автор документа; відсутні підписи обох сторін. І сам арбітражний керуючий ОСОБА_1, подаючи перелік суду, у супровідному листі його ніяк не називає. Наприклад, ОСОБА_1. за актом приймання-передачі не були передані ТОВ "ЛЛЛ" мазутосховище 5000 м.куб. оціночною вартістю 9895,20 грн. (розділ Мазутосховище, книга 3), ємкість 1000 м.куб. оціночною вартістю 3124,80 грн., котел ДКВР-10-21-350 оціночною вартістю 9601,20 грн. та котел ДКВР-10-23-370 оціночною вартістю 9601,20 грн. (розділ Котельня, книга 3), причіп ОДАЗ-93571 83-28 ЧК оціночною вартістю 5780,00 грн. (розділ Транспорт, книга 3), електродвигуни та насосне обладнання. Турбіна в зборі (п.534 Акту) в кількості 2 одиниць передана без вартості, в той час як експертною оцінкою (розділ ТЕЦ, книга 3), встановлена їх вартість в сумі 30800,00 грн. І хоча за Актами приймання-передачі від 19.03.2004 та 01.04.2004 передано майно відмінне від вказаного у Договорі, суд першої інстанції правомірно не вважав їх окремими правочинами, оскільки вони містять посилання на Договір і інших договорів передачі майна між сторонами не укладалось.

В наступному, між сторонами укладено додаткову угоду до договору купівлі-продажу підприємства-банкрута від 10 березня 2004 року, яку посвідчено 30 квітня 2004 року приватним нотаріусом Драбівського районного нотаріального округу Черкаської області ОСОБА_2. і зареєстрованою в реєстрі за №1090. В додатковій угоді предмет договору викладено як перелік у кількості 75 об’єктів (лише нерухомого майна), які увійшли до цілісного майнового комплексу цукрового заводу на підставі Свідоцтва серії НОМЕР_1 про право власності на нерухоме майно, виданого 27 квітня 2004 року виконавчим комітетом Шрамківської селищної ради відповідно до рішення Шрамківської селищної ради від 23 квітня 2004 року №34. Отже, правовстановлюючий документ на вказані об’єкти нерухомого майна банкрутом отримано 27 квітня 2004 року, тобто після укладення Договору від 09.03.2004.

В додатковій угоді від 30.04.2004 року пункт 3.2. договору викладено у новій редакції, відповідно до якої "Покупець" зобов’язаний оплатити суму 1 162 000,00 (один мільйон сто шістдесят дві тисячі) грн. 00 коп., чотирма платежами рівними частинами з моменту підписання Договору на розрахунковий рахунок "Продавця":

до 25 травня 2004 року - 457 000 грн., розрахунок буде проведений шляхом пред’явлення простого векселя №83354972086700;

до 25 червня 2004 року - 235 000 грн., розрахунок буде проведений шляхом пред’явлення простого векселя №83354972086701;

до 25 липня 2004 року - 235 000 грн., розрахунок буде проведений шляхом пред’явлення простого векселя №83354972086702;

до 25 серпня 2004 року - 235 000 грн., розрахунок буде проведений шляхом пред’явлення простого векселя №83354972086703;

Проте відповідно до п.3.1. первісного Договору ціна Підприємства складає 1 410 000. Вказаний пункт не скасовано і не змінено, отже чинними є два пункти з різною ціною проданого за Договором майна.

За такої редакції Договору строк внесення частини коштів (248 тис.) є невизначеним.

Крім того, пункт 3.2 Договору у новій редакції є незаконним, оскільки не відповідає приписам ст.30 (ч. 7 –9), ст.31 (ч.1–3), ст.32 (ч.1) Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , згідно з якими розрахунки за придбане у банкрута майно здійснюються виключно у грошовій формі, гроші зараховуються на єдиний рахунок банкрута, з якого і здійснюються усі подальші розрахунки. Саме з грошовою формою розрахунків за майно банкрута пов’язується фактична можливість виконання вимог закону щодо черговості задоволення вимог кредиторів та пропорційності задоволення вимог кредиторів однієї черги. Незаконність проведення розрахунків векселями за Договором потягла за собою наступну незаконну дію –передачу двох векселів ПП "Тіман"у погашення його вимог четвертої черги (тобто з порушенням черговості і пропорційності).

Надані на вимогу суду оригінали Договору та додаткової угоди,підписані сторонами, прошиті, посвідчені приватним нотаріусом Драбівського районного нотаріального округу ОСОБА_2., крім тексту цих договорів ніяких додатків не містять.

У матеріалах справи відсутні і арбітражним керуючим ОСОБА_1. не були надані суду чи передані нинішньому ліквідатору банкрута:

докази проведення інвентаризації активів після призначення його ліквідатором ВАТ "Шрамківський цукровий завод",

докази публікації оголошення про продаж майна банкрута. Посилання ж ОСОБА_1 у наданому суду звіті на публікації оголошень про продаж майна банкрута, здійснені попереднім ліквідатором банкрута, арбітражним керуючим Борейко О.М., у 2002 та 2003 роках, тобто до проведення експертної оцінки майна банкрута у лютому 2004 року, суд не вважає належними доказами дотримання вимог ст. 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; докази надання згоди комітетом кредиторів банкрута на укладення Додаткової угоди, відповідно до якої проведення грошового розрахунку за майно банкрута

Статтею 657 ЦК України встановлено, що договір купівлі-продажу підприємства як єдиного майнового комплексу укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Приватний нотаріус Драбівського районного нотаріального округу не провів державну реєстрацію договору купівлі-продажу підприємства-банкрута як єдиного майнового комплексу, а провів державну реєстрацію Додаткової угоди до Договору, предметом якої були лише будівлі і споруди. На підставі Договору органами БТІ була проведена державна реєстрація лише будівель і споруд.

На момент укладення Договору ВАТ "Шрамківський цукровий завод" інвентаризація усього належного йому майна не була здійснена, майно не було зареєстроване в установленому порядку, а тому юридична особа не могла бути предметом купівлі-продажу, як цілісний об’єкт нерухомості.

Доказами цьому є: Свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1, видане виконавчим комітетом Шрамківської селищної ради 27.04.2004, в якому міститься перелік об’єктів нерухомого майна; Акти приймання-передачі від 19.03.2004 і від 01.04.2004, до яких включені об’єкти нерухомості, які не були обліковані органами БТІ, які не були предметом Договору чи Додаткової угоди, предметом нотаріально посвідчення та державної реєстрації; відсутність документа про оцінку цілісного майнового комплексу у відповідності до національних стандартів №№1,2,3, Методики оцінки майна, затвердженої постанови Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 №1891 (1891-2003-п) .

У звіті арбітражного керуючого ОСОБА_1 господарському суду Черкаської області від 14.07.2007 зазначено, що ним продано все майно банкрута, що із загальної суми Договору в розмірі 1410000,00 грн. за майновий комплекс ВАТ "Шрамківський цукровий завод" від ТОВ "ЛЛЛ"надійшло лише 680000,00 грн., а із активів підприємства залишилась заборгованість ТОВ "ЛЛЛ" по оплаті векселів. Проте надана ОСОБА_1. господарському суду інформація не відповідає дійсності у зв’язку з тим, що, наприклад, відповідно до листа Золотоніського ВРЕР УДАІ від 29.01.2010 №117 на обліку в органах ДАІ за ВАТ "Шрамківський цукровий завод"обліковується автомобільна техніка в кількості 24 одиниці.

Нинішній ліквідатор банкрута, арбітражний керуючий Юдицький О.В., зазначає, що пред’явлені до оплати векселі ТОВ "ЛЛЛ" на суму 730000,00 грн. не оплачені до цього часу. Докази оплати ОСОБА_1 чи відповідачем не надані.

Господарським судом Черкаської області у ході розгляду цієї справи установлено факт того, що до моменту переобрання комітету кредиторів зборами кредиторів 12.03.2009 чинним був комітет кредиторів, обраний першими зборами кредиторів (протокол від 14.05.2001 а.с.19 т.6) у складі представника трудового колективу (Журавель П.Г.), УК "Укрнафтопродукт", ТОВ "СУАНП "Укрінтерцукор"(голова комітету кредиторів), ВАТ "Лебединський насіннєвий завод", СУРП "Стан-Комплект", ТОВ фірма "Цукормонтаж", ТОВ "Агротехпостач", в той час як обрання до складу комітету кредиторів ЗАТ "ФЕК "Тай Пен Холдінг"(до 12.03.2009), ПП "Тіман", МПП "Ява"учасниками провадження у справі про банкрутство боржника та матеріалами справи не доведено (ухвала суду від 17.03.2009).

Ухвала господарського суду Черкаської області від 17.03.2009 року у справі №14-10-08/2102 залишена в силі постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 06.07.2010 та постановою Вищого господарського суду України від 07.10.2010.

Таким чином, протокол №6 засідання комітету кредиторів ВАТ "Шрамківський цукровий завод"від 05.03.2004 з рішенням про продаж майнового комплексу, визнається судом неналежним доказом у справі і не є рішенням комітету кредиторів про визначення складу, умов, строків і порядку продажу майна, прийняття якого передбачено ч.2 ст. 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Крім того, взагалі відсутній протокол зборів комітету кредиторів про погодження нових умов розрахунку згідно з Додатковою угодою

Також, судова колегія зазначає, що оспорюваний правочин вчинено під час дії податкової застави, зареєстрованої в Державному реєстрі.

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України №18/5 від 14.06.94 року (z0152-94) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 7 липня 1994 року за №152/361 (z0152-94) "Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України"п.30-1. Угоди про відчуження або оренду (лізинг) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, а також надання гарантій, поручительств, уступки вимоги, переведення боргу та надання кредитів платником податків, активи якого перебувають у податковій заставі, посвідчуються нотаріусом за умови письмової згоди відповідного податкового органу.

Перевірка відсутності податкової застави здійснюється за даними Державного реєстру застав рухомого майна, посвідчуються нотаріусом після перевірки відсутності заборони на відчуження або арешту за даними Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Договори про відчуження або заставу нерухомого та рухомого майна (майнових прав) посвідчуються нотаріусом після перевірки відсутності податкової застави за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Договори про відчуження майна (майнових прав) платником податків, активи якого перебувають у податковій заставі, посвідчуються за умови письмової згоди відповідного податкового органу.

Матеріали справи свідчать про відсутність згоди податкового органу на укладення оспорюваного правочину. постанова господарського суду Черкаської області у справі №08/2102 від 07.11.2002 року про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури не містить будь-яких відомостей про скасування таких обмежень.

Таким чином, судова колегія констатує, що при відчуженні майна порушені вимоги Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) який діяв на час укладення договору, зокрема статті 8, і це є підставою для визнання договору недійсним в силу ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 25 та ч.10.ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" договір може бути визнано недійсним, якщо він укладений до порушення провадження у справі про банкрутство, не виконаний повністю або частково, та якщо: виконання договору завдає збитків боржнику; договір є довгостроковим (понад один рік) або розрахованим на одержання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі, крім випадків випуску продукції з технологічним циклом, більшим за строки санації боржника; виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.

Також, з матеріалів справи вбачається, що Договір укладено ліквідатором банкрута після порушення провадження у справі про банкрутство та визнання боржника банкрутом, що Договір укладено за ціною нижче експертної оцінки усього переданого за ним рухомого і нерухомого майна, що строки оплати векселів минули, а на решту суми не настали, що Договір на даний час не виконано –кошти на рахунок боржника у повному розмірі не внесені. Вказані обставини свідчать про спричинення збитків банкруту, створення умов, які першкоджають відновленню платоспроможності. Збитки складають як суму заниження вартості проданого майна 2319518 грн (3729518 -1410000), так і суму не сплачених до цього часу коштів.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України .

Згідно із ч.1 і 2 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Як вказано вище, зміст правочину (Договору) щодо проведення розрахунку векселями, щодо укладення його без рішення комітету кредиторів, щодо укладення Договору без публікації оголошення про продаж майна суперечить нормам Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , що є самостійною підставою визнання його недійсним.

Укладення правочину під час дії податкової застави також є підставою визнання його недійсним.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, –відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повністю з'ясовано всі обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування ухвали від 25.01.2011 по даної справі, судовою колегією не встановлено.