34/2 Про стягнення відшкодування вартості понесених витрат на поліпшення орендованого майна - 31.05.2011 Прийняття

Приватне мале підприємство-фірма "Максима" (далі – позивач) подало до господарського суду міста Києва позовну заяву до Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" (далі – відповідач) про стягнення 37 050,29 грн., з них 36 450,29 грн. заборгованості та 700 грн. витрат на правову допомогу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.03.2011 року позов задоволено частково, стягнуто з відповідача заборгованість щодо відшкодування витрат на поліпшення орендованого приміщення виконаних у червні 2008 року на суму 5 278,80 грн. та заборгованість щодо відшкодування витрат на поліпшення орендованого приміщення виконаних у березні 2009 року на суму 2 901,12 грн., а також пропорційно судові витрати по сплаті держмита і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У решті позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції вмотивовано тим, що твердження відповідача про те, що позивач не узгодив з орендодавцем проведення поліпшень, є безпідставним та необґрунтованим, позивачем надано достатньо доказів наступного схвалення відповідачем надання дозволу щодо здійснення позивачем поліпшень зазначених у листі № 12/830 від 10.09.2005р., погодження поліпшень (реконструкцію та капітальний ремонт орендованого приміщення) підписане головним інженером Філії відповідача "Запорізький суднобудівний-судноремонтний завод" (лист №12/830 від 10.09.2005) відповідачем схвалено, а також,що відповідачем не було виплачено компенсацію здійснених позивачем поліпшень.

Не погоджуючись з рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить позовні вимоги задовольнити повністю, стягнути з відповідача заборгованість 36 350,29 грн., стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 1950 грн., стягнути сплачені позивачем державне мито у розмірі 371 грн. та судові витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн. у суді першої інстанції та державне мито у розмірі 186 грн., сплачене ним у суді апеляційної інстанції. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що на думку позивача суд першої інстанції необґрунтовано та безпідставно застосував строки позовної давності щодо стягнення з відповідача заборгованості за поліпшення орендованого приміщення виконаних у травні 2006р. на суму 5199 грн. та у березні 2007р. на суму 3 536 грн., крім того суд першої інстанції під час судового процесу не дослідив та у рішенні не зазначив, що надання юридичних послуг підтверджується актом здавання-приймання юридичних послуг на суму 200 грн., а відмова суду першої інстанції у відшкодуванні витрат на правову допомогу є незаконною та безпідставною.

Відповідач також подав апеляційну скаргу на рішення, у якій просить його скасувати, прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити та судові витрати покласти на позивача. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з порушенням норм матеріального права та судом неповно з’ясовано обставини справи, висновки суду щодо схвалення сторонами правочину вчиненого з перевищенням повноважень не відповідають дійсності.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідача позивач просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу позивача відповідач вказує на відсутність у позивача права на відшкодування витрат на здійснення поліпшень, правильність застосування строків позовної давності судом першої інстанції і просить у задоволенні апеляційної скарги позивача відмовити.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2011р. на підставі ст. 93 ГПК України позивачу відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційні скарги прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 17.05.2011р.

У судовому засіданні 17.05.2011р. оголошувалась перерва до 31.05.2011р.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України (1798-12) .

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши апеляційні скарги, дослідивши наявні докази у справі, вислухавши доводи представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

10.06.2005 року між позивачем (Орендар) та відповідачем (Орендодавець) укладено Договір оренди № 149-2005/12 (далі –Договір оренди), відповідно до якого відповідач передав позивачу у тимчасове платне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Глісерна, 14, загальною площею 150 кв. м.

Згідно з п. 7.1 Договору оренди він діє з моменту підписання строком на 11 місяців (до 10.05.2006р.)

Передача приміщення оформлена актом прийому-передачі орендованого майна від 10.06.2005р., в якому сторони зазначили про необхідність здійснення ремонту даху та підлоги. Зазначений акт прийому-передачі приміщення підписаний директором позивача ОСОБА_1 та директором філії "Запорізький суднобудівний-судноремонтний завод" відповідача, та завірені печатками сторін.

Відповідно до п. 3.1 Договору оренди орендна плата визначається згідно з розрахунком розміру орендної плати, додаток 1, що є невід’ємною частиною Договору, за перший місяць оренди і перераховується Орендарем на поточний рахунок Орендодавця не пізніше 15-го числа поточного місяця за минулий місяць з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

Пунктом 5.5 Договору оренди визначено, що у разі необхідності, за згодою сторін Орендар має право проводити роботи з реконструкції та поліпшення об'єкта оренди. Вартість таких робіт та порядок розрахунків узгоджуються сторонами за допомогою Додаткових угод до Договору з обов'язковим складанням та узгодженням кошторису.

Згідно з п. 5.15 Договору оренди, з врахуванням додаткової угоди №2, у разі розірвання договору оренди виконані поліпшення, які здійснюються за рахунок Орендаря, підлягають компенсації Орендарю у грошовій формі на підставі кошторисів, які обов’язково узгоджуються з Орендодавцем.

Позивач 20.06.2005 року звернувся до відповідача з листом № 4-05 про узгодження ремонтних робіт орендованого приміщення.

У відповідь на лист №4-05 від 20.06.2005р., 10.09.2005р. відповідач надіслав позивачу лист № 12/830 за підписом головного інженера філії Сахаровим В.А., засвідченого печаткою відповідача, відповідно до якого погодив реконструкцію та капітальний ремонт орендованого приміщення, а саме, здійснення робіт щодо облаштування підлоги, ремонт та гідроізоляція даху, утеплення даху над організованою майстернею, здійснення облаштування контуру заземлення згідно з правилами, прокладення кабель живлення орендного приміщення електроенергією з підключенням до заводської мережі та встановленням лічильника, роботи виконувати за затвердженими кошторисами власними силами або із залученням підрядних організацій.

10.09.2005р. відповідачем було затверджено локальні кошториси на здійснення наступних робіт:

- ремонт даху на суму 5 199 грн.;

- ремонт складських приміщень (ремонт підлоги, у тому числі встановлення гідроізоляції та стяжки) на суму 3 536 грн. Зазначені кошториси підписано з боку відповідача та скріплено його печаткою.

01.04.2006 р. між позивачем (Орендар) та відповідачем (Орендодавець) укладено Договір оренди № 114-2006/12 (далі – Договір оренди № 114-2006/12 від 01.04.2006р.), відповідно до якого відповідач передав позивачу у тимчасове платне користування, нежитлове приміщення розташоване за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Глісерна, 14, загальною площею 150 кв. м., тобто, те ж саме приміщення.

Згідно з п. 7.1 Договору він діє з моменту підписання строком на 360 днів (до 27.03.2007р.).

Передача приміщення оформлена актом приймання-передачі орендованого майна від 01.04.2006р., в якому сторони зазначили, що позивач своїми силами та за свій рахунок виконує роботи щодо ремонту покрівлі та підлоги. Зазначений акт прийому-передачі приміщення підписаний директором позивача ОСОБА_1 і директором філії "Запорізький суднобудівний-судноремонтний завод" відповідача та завірені печатками сторін.

Відповідно до п.3.1 Договору оренди № 114-2006/12 від 01.04.2006р. орендна плата визначається згідно з розрахунком розміру орендної плати, що є невід'ємною частиною Договору, і перераховується Орендарем на поточний рахунок Орендодавця не пізніше 15-го числа поточного місяця за минулий місяць.

Пунктом 5.5 Договору оренди № 114-2006/12 від 01.04.2006р. визначено, що у разі необхідності, за згодою сторін Орендар має право проводити роботи з реконструкції та поліпшення об'єкта оренди. Вартість таких робіт та порядок розрахунків узгоджуються сторонами за допомогою Додаткових угод до Договору з обов'язковим складанням та узгодженням кошторису.

Відповідно до п. 5.15 Договору оренди № 114-2006/12 від 01.04.2006р., з врахуванням додаткової угоди №2, Орендар має право з дозволу Орендодавця проводити реконструкцію, капітальний ремонт, технічне пере оздоблення орендованого приміщення (надалі поліпшення). В разі розірвання договору оренди виконані поліпшення, які здійснюються за рахунок Орендаря, підлягають компенсації Орендарю у грошовій формі на підставі кошторисів, які обов’язково узгоджуються з Орендодавцем.

У травні 2006 року позивачем за рахунок власних коштів, на підставі локального кошторису на суму 5 199 грн., затвердженого відповідачем 10.09.2005р., була проведена реконструкція (поліпшення) орендованого приміщення, а саме: ремонт даху орендного приміщення на суму 5 199 грн. Здійснення зазначений робіт підтверджується наданими позивачем Договором підряду на проведення робіт №15-2006 від 10.04.2006р., укладений між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрбудпостач ХХІ", відповідно до якого були проведені роботи по ремонту даху; актом приймання – передачі виконаних робіт згідно з Договором підряду на проведення робіт №15-2006 від 10.04.2006р. за травень 2006 року на суму 5 199 грн.; рахунком на оплату робіт за договором підряду на проведення робіт №15-2006 від 10.04.2006р. №25-06/01 від 01.06.2006р. та платіжним дорученням позивача №53 від 05.06.2006р. на суму 5 199 грн.

У березні 2007 року позивачем за рахунок власних коштів, на підставі локального кошторису на суму 3 536 грн., затвердженого відповідачем 10.09.2005р., була проведена реконструкція (поліпшення) орендованого приміщення. Зокрема, було здійснено ремонт підлоги орендного приміщення на суму 3 536 грн. Здійснення зазначений робіт підтверджується наданими позивачем Договором підряду на проведення робіт №28-2006 від 22.12.2006р., укладеним між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТБ Будмонтаж Запоріжжя", відповідно до якого були проведені роботи по ремонту підлоги; актом приймання виконаних робіт згідно з Договором підряду на проведення робіт №28-2006 від 22.12.2006р. за березень 2007 року на суму 3 536 грн.; платіжним дорученням позивача №37 від 05.04.2007р. на суму 3 536 грн.

Крім того, 20.09.2006р. відповідачем було затверджено локальні кошториси на здійснення наступних робіт:

- роботи по утепленню даху на суму 5 278,80 грн.;

- роботи щодо виготовлення та монтажу контуру заземлення на суму 2 901,12 грн. Зазначені кошториси підписано відповідачем та скріплено його печаткою.

20.04.2007 р. між позивачем (Орендар) та відповідачем (Орендодавець) укладено Договір оренди № 90-2007/12 (далі –Договір оренди № 90-2007/12 від 20.04.2007р.), відповідно до якого відповідач передав позивачу у тимчасове платне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Глісерна, 14, загальною площею 150 кв. м., тобто, те ж саме приміщення.

Згідно з п. 7.1 вказаного Договору, останній діє з моменту підписання строком на 360 днів (до 14.04.2008р.)

Передача приміщення оформлена актом приймання-передачі орендованого майна від 20.04.2007р., в якому сторони зазначили, що позивач своїми коштами та за свій рахунок виконав роботи щодо ремонту покрівлі та підлоги, а також позивачем будуть виконані роботи щодо утеплення даху, стін, дверей та роботи щодо встановлення контуру заземлення. Зазначений акт прийому-передачі приміщення підписаний директором позивача ОСОБА_1 директором філії "Запорізький суднобудівний-судноремонтний завод" відповідача та завірені печатками сторін.

Відповідно до п.3.1 Договору оренди № 90-2007/12 від 20.04.2007р. орендна плата визначається згідно з розрахунком розміру орендної плати, що є невід'ємною частиною Договору, і перераховується Орендарем на поточний рахунок Орендодавця не пізніше 15-го числа поточного місяця за минулий місяць.

У пункті 5.5 Договору оренди № 90-2007/12 від 20.04.2007р. визначено, що у разі необхідності, за згодою сторін Орендар має право проводити роботи з реконструкції та поліпшення об'єкта оренди. Вартість таких робіт та порядок розрахунків узгоджуються сторонами за допомогою Додаткових угод до Договору з обов'язковим складанням та узгодженням кошторису.

На підставі п. 5.15 Договору оренди № 90-2007/12 від 20.04.2007р. Орендар має право з дозволу Орендодавця проводити реконструкцію, капітальний ремонт, технічне переобладнання орендованого приміщення (надалі поліпшення). В разі розірвання договору оренди виконані поліпшення, що здійснені за рахунок Орендаря, підлягають компенсації Орендарю у грошовій формі на підставі кошторисів, які обов’язково узгоджуються з Орендодавцем.

21.04.2008 р. між позивачем (Орендар) та відповідачем (Орендодавець) укладено Договір оренди № 19-20/08/12 та Додаткова угода №1 до нього (далі –Договір оренди № 19-20/08/12 від 21.04.2008р.), відповідно до яких, відповідач передав позивачу у тимчасове платне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Глісерна, 14, загальною площею 150 кв. м., тобто, те ж саме приміщення.

Згідно з п. 10.1 Договору, він діє з моменту його підписання та до 31.12.2008р.

Додатковою угодою №2 від 16.04.2009р. до вказаного Договору сторони продовжили строк його дії до 30.06.2009р.

Відповідно до п. 3.3 Договору оренди № 19-20/08/12 від 21.04.2008р. орендна плата сплачується Орендарем щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця, на рахунок Орендодавця, зазначений у даному Договорі, на підставі виставленого рахунку.

На виконання зазначеного Договору оренди відповідачем 21.04.2008р. було передано вказане у Договорі приміщення. Передача приміщення оформлена актом приймання-передачі орендованого майна від 21.04.2008р., в якому сторони зазначили, що позивач власними силами та за свій рахунок виконав роботи з обладнання та відновлення даху будови та підлоги приміщення, що орендується; Орендар власними силами та за рахунок власних коштів і матеріалів виконав роботи по утепленню бетонного даху будови, герметизацію стін приміщень, утепленню дверей майстерні, проклав контур заземлення, проклав кабель постачання електроенергії до орендованого приміщення. Перелічені роботи з відновлення приміщення проведені по узгодженню з Орендодавцем згідно з узгодженими кошторисами. Зазначений акт прийому-передачі приміщення підписаний директором позивача ОСОБА_1 і директором філії "Запорізький суднобудівний-судноремонтний завод" відповідача та завірений печатками сторін.

Пунктом 5.1 Договору оренди № 19-20/08/12 від 21.04.2008р. визначено, що Орендар може поліпшити приміщення, яке передане йому за цим Договором оренди, лише за згодою Орендодавця, про що складається окремий договір або надається письмовий дозвіл Орендодавця.

На підставі п. 5.2 Договору оренди № 19-20/08/12 від 21.04.2008р. Орендар має право виконати поліпшення власними силами госпрозрахунковим шляхом.

Згідно з п. 5.10 Договору оренди № 19-20/08/12 від 21.04.2008р. Орендар має право з дозволу Орендодавця проводити реконструкцію, капітальний ремонт, технічне переобладнання орендованого приміщення (надалі поліпшення). У разі закінчення або розірвання договору оренди виконані поліпшення, які здійснені за рахунок Орендаря, підлягають компенсації Орендарю у грошовій формі на підставі кошторисів, узгоджених з Орендодавцем.

Пунктом 5.11 Договору оренди № 19-20/08/12 від 21.04.2008р. визначено, що письмові узгодження та кошториси, які складені до укладання цього Договору оренди є дійсними .

Відповідно до п.11.3 Договору, після підписання цього Договору оренди всі переговори за ним, листування, попередні угоди та протоколи про наміри з питань, що так чи інакше стосуються цього Договору оренди, втрачають юридичну силу крім узгоджених раніше поліпшень орендованого приміщення та кошторисів.

У червні 2008 року позивачем за рахунок власних коштів, на підставі локального кошторису на суму 5 278,80 грн., затвердженого відповідачем 20.09.2006р., були здійснені поліпшення орендованого приміщення, а саме роботи щодо утеплення покрівлі на суму 5 278,80 грн. Здійснення зазначений робіт підтверджується наданими позивачем Договором підряду на ремонтні роботи №38-2008 від 02.06.2008р., укладений між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інженерні системи", актом приймання виконаних підрядних робіт згідно з Договором підряду на ремонтні роботи №38-2008 від 02.06.2008р. за червень 2008 року на суму 5 278,80 грн. та платіжним дорученням позивача №73 від 25.06.2008р. на оплату робіт за договором підряду на ремонтні роботи №38-2008 від 02.06.2008р. на суму 5 278,80 грн.

У березні 2009 року позивачем за рахунок власних коштів, на підставі локального кошторису на суму 2 901,12 грн., затвердженого відповідачем 20.09.2006р., були здійснені поліпшення орендованого приміщення, а саме роботи щодо встановлення контуру заземлення на суму 2 901,12 грн. Здійснення зазначений робіт підтверджується наданими позивачем Договором підряду ремонтні роботи №15-2009 від 11.03.2009р., укладений між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інженерні системи", актом приймання виконаних підрядних робіт згідно з Договором підряду на ремонтні роботи №15-2009 від 11.03.2009р. за березень 2009 року на суму 2 901,12 грн. та платіжним дорученням позивача №28 від 18.03.2009р. на оплату робіт за договором підряду на ремонтні роботи №15-2009 від 11.03.2009р. на суму 2 901,12 грн.

Договір оренди № 19-2008/12 від 21.04.2008р. припинив свою дію 30.06.2009р. у зв’язку з закінченням його строку, та відповідно до умов даного договору 30.06.2009р. позивач передав відповідачу орендоване приміщення, що підтверджується Актом прийому-передачі орендованого майна, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Глісерна, 14.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем не виплачено компенсацію витрат позивача щодо здійснення зазначених вище поліпшень. Зазначена сума також не була зарахована сторонами в рахунок орендної плати або інших платежів позивача.

11.03.2010р. позивачем направлено відповідачу лист №1-03 від 11.03.2010р. з вимогою погашення заборгованості відповідача перед позивачем за 2007 рік.

18.10.2010 р. позивачем відповідачу надіслано претензію № 1/18/10/2010 щодо сплати заборгованості за Договорами оренди на загальну суму 42 361,22 грн., а саме: суму основного боргу 19 712,52 грн., три проценти річних від простроченої суми у розмірі 768,70 грн. та 21 880 грн. суму інфляційних нарахувань.

Позивач у позові посилається на те, що відповідачем усупереч умовам Договорів оренди не було здійснено компенсацію виконаних позивачем поліпшень орендованого приміщення та основна заборгованість відповідача становить 16 914,92 грн., з яких: 5 199 грн. за роботи, що виконані позивачем у 2006 році; 3 536 грн. - за роботи, що виконані позивачем у 2007 році; 5 278,8 грн. - за роботи, що виконані позивачем у 2008 році і 2 901,12 грн. - за роботи, що виконані позивачем у 2009 році.

Відповідач заперечив право позивача на отримання відшкодування за виконані поліпшення, так як позивач, на думку відповідача, здійснив поліпшення без дозволу відповідача, а також позивач пропустив строк позовної давності щодо частини позовних вимог, про що відповідачем подано заяву про застосування позовної давності (т.1, а.с.160-161).

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 626 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

На підставі п. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо правової природи укладених між сторонами договорів, зазначивши, що це є договори найму (оренди).

Відповідно до п. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У даній справі між позивачем та відповідачем були укладені Договори оренди № 149-2005/12 від 10.06.2005р., № 114-2006/12 від 01.04.2006р., № 90-2007/12 від 20.04.2007р., № 19-2008/12 від 21.04.2008р. (далі –Договори оренди), відповідно до яких відповідач передавав позивачу у тимчасове платне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Глісерна, 14, загальною площею 150 кв. м. Відповідно, протягом 2005-2009 років між сторонами існували правовідносини найму.

Статтею 778 ЦК України передбачено, що наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю. Якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.

Умовами Договорів оренди було передбачено право Орендаря з дозволу Орендодавця проводити реконструкцію, капітальний ремонт, технічне переобладнання орендованого приміщення (надалі поліпшення). У разі закінчення або розірвання договору оренди виконані поліпшення, які здійснені за рахунок Орендаря, підлягали компенсації Орендарю у грошовій формі на підставі кошторисів, узгоджених з Орендодавцем.

20.06.2005р. позивач звернувся до відповідача з листом № 4-05 про узгодження ремонтних робіт орендованого приміщення.

У відповідь на вказаний лист №4-05, 10.09.2005р. відповідач надіслав позивачу лист № 12/830 за підписом головного інженера філіалу, засвідченого печаткою відповідача, відповідно до якого погодив реконструкцію та капітальний ремонт орендованого приміщення, а саме, здійснення робіт щодо облаштування підлоги, ремонт та гідроізоляція даху, утеплення даху над організованою майстернею, здійснення облаштування контуру заземлення згідно з правилами, прокладення кабеля живлення орендного приміщення електроенергією з підключенням до заводської сіті та встановленням лічильника. Роботи виконувати за затвердженими кошторисами власними силами або із залученням підрядних організацій.

Приписами ст. 237 ЦК України передбачено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Статтею 95 ЦК України визначено, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій, філії не є юридичними особами, вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

Як вбачається з Положення про філію відповідача "Запорізький суднобудівний-судноремонтний завод" управління поточною діяльністю філії здійснює директор філії на підставі довіреності та норм положення.

Лист-відповідь відповідача № 12/830 від 10.09.2005р. про погодження поліпшень (реконструкцію та капітальний ремонт орендованого приміщення) було підписано головним інженером Філії відповідача Запорізький суднобудівний-судноремонтний завод ОСОБА_2 у якого були відсутні повноваження на представництво інтересів відповідача (доказів на спростування останнього суду не надано).

Відповідно до положень ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

З наданих позивачем доказів вбачається факт наступного схвалення відповідачем надання дозволу щодо здійснення позивачем поліпшень, про це зокрема свідчать такі докази, як:

- затверджені філією локальні кошториси від 10.09.2005р. та 20.09.2006р. (а.с.50,66, 82) на здійснення таких робіт, як ремонт даху на суму 5 199 грн.; ремонт складських приміщень (ремонт підлоги, у тому числі встановлення гідроізоляції та стяжки) на суму 3 536 грн.; роботи по утепленню даху на суму 5 278,80 грн.; роботи щодо виготовлення та монтажу контуру заземлення на суму 2 901,12 грн. Зазначені кошториси підписано з боку відповідача та скріплено печаткою підприємства відповідача (дійсність підпису та печатки відповідачем не заперечується);

- при підписанні актів приймання-передачі орендованого приміщення від 01.04.2006р., 20.04.2007р., та від 21.04.2008р. сторонами зазначено поліпшення, які були здійснені позивачем у орендованому приміщенні та поліпшення, які позивач має здійснити.

При цьому, в акті приймання-передачі орендованого майна від 21.04.2008р. сторони прямо зазначили, що позивач власними силами та за свій рахунок виконав роботи з обладнання та відновлення даху будови та підлоги приміщення, яке орендується; Орендар власними силами та за рахунок власних коштів і матеріалів виконав роботи по утепленню бетонного даху будови, герметизації стін приміщень, утепленню дверей майстерні, проклав контур заземлення, проклав кабель постачання електроенергії до орендованого приміщення. Перелічені роботи з відновлення приміщення проведені по узгодженню з Орендодавцем згідно з узгодженими кошторисами.

Всі акти приймання – передачі орендованого приміщення підписані з боку відповідача директором філії "Запорізький суднобудівний-судноремонтний завод", який є уповноваженим представником відповідача та завірені печаткою. Крім того, п. 5.11 та п. 11.3 Договору оренди № 19-20/08/12 від 21.04.2008 сторони погодили, що письмові узгодження та кошториси, які складені до укладання цього Договору оренди є дійсними.

Частиною 2 ст. 241 ЦК України зазначено, що наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

З аналізу листа № 12/830 від 10.09.2005р. та наступних дій відповідача вбачається, що дозвіл на здійснення реконструкцію та капітальний ремонт орендованого приміщення надано на весь термін дії відносин оренди та не обмежується Договором оренди №149-2005/12 від 10.06.2005, а також відповідач не був обмежений в часі здійснення вказаних у листі робіт.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що за таких обставин факт узгодження проведення поліпшень між сторонами підтверджується наявними у справі доказами, тому правильним є висновок суду першої інстанції про те, що твердження відповідача про неузгодження позивачем (орендарем) з орендодавцем (відповідачем) проведення поліпшень, є безпідставним та необґрунтованим.

Отже, протягом 2005-2009 років позивачем було здійснено поліпшення орендованого приміщення в межах затверджених відповідачем кошторисів на суму 16 914,92 грн.

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань. Статті 525 та 526 ЦК України містять аналогічні положення.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Правильним є висновок суду першої інстанції про те, що між сторонами не було досягнуто згоди щодо строку виконання відповідачем обов’язку виплати компенсації Орендарю здійснених Орендарем поліпшень.

Разом з тим, 18.10.2010 р. позивачем надіслано відповідачу претензію № 1/18/10/2010, відповідно до якої він вимагав сплати заборгованості щодо виконаних поліпшень за Договорами оренди на загальну суму 42 361,22 грн., а саме: суму основного боргу 19 712,52 грн., три проценти річних від простроченої суми у розмірі 768,70 грн. та 21 880 грн. суму інфляційних нарахувань. Зазначена претензія була отримана відповідачем 29.10.2010р., що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення (т.1,а.с.104). Таким чином, відповідач мав виплати компенсацію у термін до 05.11.2010р.включно.

Доказів виплати відповідної компенсації відповідачем позивачу суду надано не було, а відтак заборгованість відповідача за здійснені позивачем поліпшення становить 16 914,92 грн.

У поданій відповідачем до суду заяві про застосування наслідків пропуску строків позовної давності відповідач зазначив, що подавши позовну заяву 01.12.2010р. позивач пропустив строк позовної давності щодо частини вимог заявлених у позовній заяві, а саме вимог щодо компенсації виконаних поліпшень (робіт) у травні 2006 року на суму 5 199 грн. та у березні 2007 року на суму 3 536 грн.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальний строк позовної давності встановлюється тривалістю у три роки відповідно до ст. 257 ЦК України.

Згідно з ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. При цьому, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Проте законодавством встановлено спеціальний строк позовної давності щодо вимог, які випливають із договору найму про який йдеться в даній справі.

Зокрема, згідно з ст. 786 ЦК України до вимог про відшкодування збитків у зв'язку з пошкодженням речі, яка була передана у користування наймачеві, а також до вимог про відшкодування витрат на поліпшення речі застосовується позовна давність в 1 рік. Перебіг позовної давності щодо вимог наймодавця починається з моменту повернення речі наймачем, а щодо вимог наймача - з моменту припинення договору найму .

У цій справі відносини найму між сторонами тривали протягом 2005-2009 років та базувались на укладених чотирьох Договорах оренди. Таким чином, перебіг позовної давності щодо відшкодування здійснених поліпшень починається з моменту припинення дії договору оренди, протягом дії якого були здійснені такі поліпшення.

Колегія суддів також враховує те, що договори оренди хоча й укладалися на одне й те ж саме приміщення, але кожен з чотирьох Договорів є окремим Договором,оскільки сторони, укладаючи черговий Договір змінювали істотні умови Договору оренди (розмір орендної плати, строк дії договору, порядок розрахунків тощо), що згідно з приписами ст. 604 ЦК України (435-15) (новація) припиняло зобов’язання за попереднім Договором.

З огляду на зазначене, перебіг строку позовної давності вимог позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості щодо відшкодування витрат на поліпшення орендного приміщення виконаних у травні 2006 року на суму 5 199 грн. та у березні 2007 року на суму 3 536 грн. розпочався з 27.03.2007р., оскільки зазначені поліпшення були здійснені протягом дії Договору оренди №114-2006/12 від 01.04.2006р., строк дії якого припинився 27.03.2007р., та відповідно закінчився 27.03.2008р. Водночас, за захистом своїх прав та інтересів позивач звернувся до суду 29.12.2010р., про що свідчить відповідний штемпель про відправлення на конверті, тобто після спливу строку позовної давності.

Частинами 3 та 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин суд першої правомірно дійшов висновку про необхідність відмовити позивачу у позові в частині стягнення з відповідача заборгованості щодо відшкодування витрат на поліпшення орендованого приміщення виконаних у травні 2006 року на суму 5 199 грн. та у березні 2007 року на суму 3 536 грн. у зв’язку зі спливом позовної давності про застосування якої відповідач зазначив у своїй заяві.

Що стосується застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості з відшкодування витрат на поліпшення орендованого приміщення виконаних у червні 2008 року на суму 5 278,80 грн. та у березні 2009 року на суму 2 901,12 грн. строк позовної давності сплинув 30.06.2010р., однак, оскільки про зазначений факт та застосування відповідних наслідків відповідач не заявляв у суді першої інстанції до прийняття рішення, а також враховуючи, що заявлені суми підтверджені належними доказами та відповідачем не заперечуються, суд першої інстанції вірно визнав вказані вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст. 193 ГК України порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи той факт, що обов’язок відповідача виплатити позивачу компенсацію виник після 29.10.2010р. (дата отримання вимоги), у строк до 05.11.2010р. станом на 18.10.2010р. прострочення платежу було відсутнє і, відповідно, оскаржуване рішення в частині відмови позивачу у задоволенні його вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 18 775 грн. та 3% річних у сумі 660,037 грн., нарахованих останнім станом на 18.10.2010р. є обґрунтованим.

Колегія суддів вважає необґрунтованим посилання позивача на свої листи №1-3 від 11.03.2010р. та №4-12 від 15.12.2009р., як на вимогу про сплату вартості поліпшень,оскільки зазначені листи не можуть вважатися вимогою в розумінні ст. 530 ЦК України з огляду на те,що в першому листі вказується лише про намір позивача пред’явити претензію щодо "погашення заборгованості", а в іншому листі вказується на "кредиторську заборгованість" за виконані роботи. Жоден з двох листів не містить суми боргу та правових підстав її виникнення.

Відмовляючи позивачу у відшкодуванні понесених витрат на правову допомогу суд першої інстанції правильно застосував норми законодавства, що регулюють ці відносини і правомірно відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Так, 08.10.2010р. між позивачем (далі – клієнт) та фізичною особою – підприємцем Кучеренком Д.С. (далі – виконавець) було укладено договір №8/10/2010 про надання правової допомоги, відповідно до якого виконавець зобов’язувався виконати обов’язки з надання позивачу правової допомоги (юридичних послуг) у реалізації його прав і захисті законних інтересів за договором оренди нерухомого майна №19-2008/12 від 21.04.2008, укладеного між позивачем та відповідачем.

Згідно з актом здавання-приймання юридичних послуг за вказаним договором, виконавець надав клієнту юридичні послуги на суму 700 грн. Доказів, що підтверджували оплату юридичних послуг суду надано не було.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. Отже, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Статтею 48 ГПК України передбачено, що витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру" (2887-12) . Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Тобто, це особи передбачені у статті 2 Закону України "Про адвокатуру", а саме громадяни України, які мають вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склали кваліфікаційні іспити, одержали свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняли Присягу адвоката України.

Отже, статтею 44 ГПК передбачено відшкодування зазначених витрат позивача за юридичні послуги (правову допомогу) лише у тому випадку якщо такі послуги були надані адвокатом, вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Зазначена позиція підтверджується інформаційним листом Вищого господарського суду України від 14.07.2004 № 01-8/1270 (v1270600-04) та постановою Верховного Суду України від 01.10.2002 у справі № 30/63.

У цій справі позивачем не надано доказів ані того факту, що особа, яка згідно договору надавала позивачу юридичні послуги є адвокатом у розумінні статті 2 Закону України "Про адвокатуру", ані доказів підтвердження оплати за такі послуги.

Враховуючи викладене вище, суд першої інстанції вірно застосував положення чинного законодавства, зокрема статей 44, 49 ГПК України покладаючи на відповідача судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог, а саме по сплаті державного мита у сумі 81,80 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 51,92 грн.

Частиною 1 статті 32 ГПК України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За вказаних обставин доводи апеляційних скарг колегією суддів відхилено як необґрунтовані, оскільки вони спростовуються викладеним вище.

Виходячи з наведеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 02.03.2011р. у справі № 34/2 відповідає фактичним обставинам справи, є законним і обґрунтованим, та має бути залишено без змін.