Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чус О.В. (доповідач)

суддів Павловського П.П., Швеця В.В.,

при секретарі судового засідання Литвин А.П.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність №б/н від 01.03.11;

від відповідача: ОСОБА_2 представник, довіреність №877 від 07.12.09;

Представник скаржника у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Самарського району, м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.11 р. у справі №14/24-11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин № 414", м. Дніпропетровськ

до Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Самарського району, м. Дніпропетровськ

про стягнення 48 419,00 грн.

В грудні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Магазин № 414", м. Дніпропетровськ звернулось в господарський суд Дніпропетровської області позовом до Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Самарського району, м. Дніпропетровськ про стягнення 48 419,00 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.11р. у справі 14/24-11 (суддя –Панна С.П.) позовні вимоги –задоволенні частково.

Стягнуто з Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Самарського району м. Дніпропетровськ, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин № 414" м. Дніпропетровськ, 43419 грн. 00 коп. - збитків, 434 грн. 19 коп. - витрат на держмито, 211 грн. 63 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

В решті позовних вимог відмовлено.

При винесені оскарженого рішення господарський суд виходив з того, що відповідачем, всупереч заявленому позову, не було надано доказів, які б спростували підстави звернення з позовними вимогами, до того ж вимоги позивача про відшкодування витрат послуг адвоката заявлені не обґрунтовано.

Не погодившись з зазначеним рішенням господарського суду, відповідач по справі звернувся в Дніпропетровський апеляційний господарський суд з апеляційною скаргою та уточненнями до апеляційної скарги, де просить рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржене рішення без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Як вбачається з матеріалів справи 01.04.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Магазин № 414", як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фазан", як орендарем, було укладено договір оренди приміщення № 01/09..

Відповідно до п. 1.1 укладеного договору, орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове володіння частину нежитлових приміщень магазину № 414 за адресою: вул. Космонавтів, 22, позначеними на плані інвентарної справи магазину № 414 номерами 74, 75, 77. Загальна площа об'єкту, що орендується: 160,1 кв. м.

Згідно п. 1.6 Правил користування системи централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, відповідач відповідає за належний технічний стан водопровідних мереж, що знаходяться в приміщенні, розміщеного за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Космонавтів, 22.

Як встановлено матеріалами справи, 24.06.2010, 04.07.2010 та 10.09.2010 року внаслідок прориву каналізаційної труби діаметром 110 мм, що знаходиться під третім під'їздом будинку № 22 по вул. Космонавтів, 22, було затоплено підвальне приміщення магазину № 414, про що були складені відповідні акти, які є в матеріалах справи.

Зазначені дії призвели до завдання збитків позивачу, які сплачені ФОП ОСОБА_3 для усунення наслідків аварії в частині відкачки фекалій, знераження приміщення та миття підлоги, що підтверджується відповідними актами та платіжними дорученнями на виконання відповідних робіт в матеріалах справи.

Згідно з ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Частиною 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Законом України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) визначено поняття "комунальні послуги" - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо - та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Основним завданням відповідного комунального експлуатаційного підприємства є утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством; послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Згідно п. 1 ст.. 15 вищезазначеного закону, мінімальні норми житлово-комунальних послуг встановлюються з метою забезпечення санітарно-гігієнічних вимог проживання людей та їх перебування в приміщеннях, забезпечення технічних вимог до експлуатації будинку (споруди), підтримання несучої спроможності конструкцій та експлуатаційних характеристик внутрішньобудинкових мереж і систем.

Згідно ст.. 21 цього ж закону, Виконавець зобов'язаний:

- забезпечувати вчасно та відповідної якості надання житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору;

- здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень;

- підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором;

- надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру цін/тарифів, норми споживання, режим надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо;

- своєчасно проводити підготовку жилого будинку і його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період;

- розглядати у визначений законодавством термін претензії та скарги споживачів і проводити відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості;

- утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових мереж, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені договором та/або законодавством;

- сплачувати споживачу компенсацію за перевищення встановлених термінів проведення аварійно-відновлювальних робіт у розмірі, визначеному договором або законодавством;

- вести облік вимог (претензій) споживачів у зв'язку з порушенням порядку надання житлово-комунальних послуг, зміною їх споживчих властивостей та перевищенням термінів проведення аварійно-відновлювальних робіт;

- своєчасно за власний рахунок проводити роботи з усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини.

Із статті 1166 Цивільного кодексу України вбачається, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідачем не доведено факту належного виконання покладених на нього обов’язків, надання відповідної якості житлово-комунальних послуг, контролю та належного утримання відповідних внутрішньо будинкових мереж і систем.

Матеріалами справи підтверджується наявність протиправної поведінки відповідача, наслідком яких виникли збитки, прямий причинний зв’язок між діями відповідача та збитками, понесеними позивачем та наявність вини відповідача у їх виникненні, тому колегія суддів погоджується з господарським судом в цій частині рішення та вважає, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків в сумі 41419,00 грн..

Згідно п. 8.2 договору оренди у випадку ненадання можливості використовувати об'єкт, що орендується, або створення таких умов, що унеможливлюють його використання, в тому числі з вини третіх осіб, орендодавець сплачує орендарю штраф у сумі 100 грн. за кожен день такого ненадання.

З матеріалів справи вбачається, на виконання вищевказаного пункту договору позивач сплатив орендарю приміщень за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Космонавтів, 22, - ТОВ "Фазан" штрафні санкції в розмірі 2000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 170 від 08.11.2010 року на суму 2000,00 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач окрім стягнення з відповідача суми заявлених збитків та судових витрат, також просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на послуги адвоката у розмірі 5 000, 00 грн. Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.

В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч.3 от. 48 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру" (2887-12) . Дія вказаного закону поширюється, тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", котра визначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв присягу адвоката України.

Таким чином, ст. 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представникам чи адвокатським об'єднанням.

В матеріалах справи як доказ надання юридичних послуг міститься договір № 02-8/10 від 02.08.10р., укладений між Позивачем та Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1 Але, окрім зазначеного договору про надання юридичних послуг, в матеріалах справи відсутні будь які докази обґрунтованих розрахунків заявленої суми та перерахування позивачем її на користь Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1, відповідно до вимог ст..44 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

На підставі зазначеного, колегія суддів погоджується з висновками господарського суду та приходить висновку, що рішення господарського суду об’єктивно винесено, відповідно до норм матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим, апеляційна скаргу не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 101, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

Апеляційну скаргу Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Самарського району, м. Дніпропетровськ –залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровської від 14.03.11 р. у справі №14/24-11 –залишити без змін.

постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду.