Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Павловського П.П. (доповідача)

суддів: Чус О.В., Джихур О.В.

Секретар судового засідання: Литвин А.П.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність ВРЕ №768926 від 19.01.11;

від відповідача: ОСОБА_2 фіз. особа, НОМЕР_1 від 23.12.97;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кредобанк", м. Львів на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.11р. у справі №40/15-11

за позовом Публічного акціонерного товариства "Кредобанк", м. Львів (49029, м. Дніпропетровськ, вул. Володарська, 15)

до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Кривий Ріг (50050, АДРЕСА_1)

про розірвання договору оренди не житлового приміщення від 30.08.06р.

За зустрічним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Кривий Ріг

до Публічного акціонерного товариства "Кредобанк", м. Львів

про стягнення 135 441, 72грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2011р. по справі №40/15-11 (суддя –Красота О.І.) в первісному позові відмовлено. Зустрічний позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 111 562 грн. 51 коп. - боргу, 2 161 грн. 39 коп. - пені, 418 грн. 35 коп. - 3% річних, 1 299 грн. 47 коп. –інфляційних витрат, 1 831 грн. 25 коп. - державного мита, 200 грн. 60 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач за первісним позовом - Публічного акціонерного товариства "Кредобанк", м. Львів звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2011р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача за первісним позовом в повному обсязі та відмовити в зустрічному позові.

Апеляційна скарга обґрунтована посиланням на те, що при винесені рішення не було доведено обставини, що мають значення до справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими. Судом було порушено норми матеріального та процесуального права. Скаржника зазначає, що орендні правовідносини виходячи із норм законодавства є користуванням чужим майном за відповідну плату між сторонами. Позивач фактично не бажає орендувати спірне приміщення та не знаходиться в орендованому приміщенні. Суд також залишив поза увагою суттєві покращення приміщення, що були здійснені позивачем.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.04.11р. прийнято апеляційну скаргу до розгляду, слухання справи призначено у судовому засіданні на 16.05.2011р. на 10 год. 00 хв.

Від відповідача за зустрічним позовом надійшов відзив, в якому останній просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення, з підстав законності та обґрунтованості оскарженого рішення.

В судовому засіданні 16.05.11р. оголошувалась перерва до 25.05.11р. на 10:35год.

Розпорядженням секретаря судової палати Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.05.11р. справу № 40/15-11 передано для розгляду колегії суддів у складі головуючого судді Павловського П.П. –доповідача, суддів: Чус О.В., Джихур О.В.

В судовому засіданні 25.05.11р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, які були присутні в судових засіданнях, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.

Матеріалами справи встановлено, що 30.08.2006р. між Позивачем за зустрічним позовом (Орендар) та Відповідачем (Орендодавець) було укладено договір оренди нежитлового приміщення, відповідно до умов якого, Орендодавець зобов’язується надати, а Орендар прийняти в строкове платне користування вбудоване нежитлове приміщення (далі-Об’єкт), що належить Орендодавцеві на праві власності та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 114,3 кв.м. (п. 1.1 Договору).

Умовами п.1.2 Договору об’єкт оренди знаходиться в доброму технічному стані та не може бути наданий Орендареві для використання за цільовим призначенням, вказаним в п.2.1 Договору.

Відповідно до п.2.1 Договору цільовим призначенням використання об’єкта Орендарем є експлуатація нежитлового приміщення під розміщення банківської установи. При цьому орендодавець не надає Орендареві ніяких гарантій щодо відповідності об’єкту технічним умовам чи вимогам, що застосується чи можуть бути застосовані відповідними державними органами виконавчої влади чи органами контролю за діяльністю банківських установ до приміщень банківських установ.

Згідно п. 2.3 Договору загальний строк оренди об’єкту за цим договором становить 5 календарних років. Обчислення строку оренди починається з дати підписання Сторонами Акту приймання-передачі об’єкта Орендареві. Строк оренди закінчується через п’ять календарних років в день та місяць, які є днем та місяцем дати підписання сторонами Акту приймання-передачі об’єкта Орендареві (п.2.7 Договору).

Як вбачається, листом за № 552 від 08.04.2010 року (а.с. 7 т. 1) позивач за первісним позовом повідомив Відповідача за первісним позовом про те, що рішенням правління ПАТ "Кредобанк" №11/2010 від 31.03.2010 року затверджено припинення діяльності з 01.06.2010 року відділення № 4 у м. Кривий Ріг Дніпропетровської філії ПАТ "Кредобанк", яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, шляхом його закриття. На підставі вищезазначеного та на умовах п. 11.3 Договору оренди нежитлового приміщення від 30.08.2006 року з ФОП ОСОБА_2 банк розриває договір оренди з 01.06.2010 року та до зазначеної дати зобов’язується звільнити та демонтувати банківське обладнання.

На вказаний лист, відповідач за первісним позовом 27.04.2010р. надіслав відповідь та повідомив, що пропозиція щодо розірвання договору оренди на запропонованих банком умовах його не влаштовує, тому згоди на розірвання договору Відповідач не надав.

Згідно п.11.3 Договору, договір оренди може бути розірваний за згодою Сторін. На вимогу однієї із Сторін Договір оренди може достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України (435-15) та у порядку встановленому статтею 188 Господарського кодексу України.

Приписами ст. 525 ЦК України, п. 7 ст. 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 651 ЦК України передбачає, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно ч. 3 ст. 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України (435-15) для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Посилання скаржника на ст. 652 ЦК України не приймаються судом оскільки, істотна зміна обставин у вигляді фінансової економічної кризи, не є підставою для розірвання договору.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем за первісним позовом не надано суду жодних доказів істотного порушення Відповідачем за первісним позовом умов договору оренди нежитлового приміщення в розумінні ст. 784 ЦК України, що є підставою для відмови в первісному позові.

Відносно зустрічного позову, судова колегія зауважує, що згідно п.3.1 Договору Орендна плата нараховується за весь фактичний строк оренди, який розпочинається з дати підписання Акту приймання-передачі Об'єкта Орендареві та завершується датою підписання Акту приймання-передачі Об'єкта Орендодавцеві відповідно до п.6.1 Договору.

Умовами п. 3.2 Договору передбачено, що орендна плата сплачується Орендарем щомісячно, для цього відповідно до умов цього Договору визначається розмір щомісячної орендної плати (надалі - "Плата"). Розмір щомісячної орендної плати ("Плати") за користування Об'єктом на дату укладення цього договору Сторонами визначено в сумі 20200 гривень, або відповідно 176 грн., 73 коп. за 1 кв.м. площі Об'єкту оренди, що складає в еквіваленті за офіційним обмінним валютним курсом НБУ відповідно 4000 доларів США (щомісячна плата) та 35 доларів США (в розрахунку за 1 кв.м загальної площі Об'єкту за календарний місяць) (п.3.3 Договору).

Згідно п. 3.5. Договору розмір Плати протягом дії договору оренди перерозраховується з періодичністю один раз на квартал 25-го числа останнього місяця поточного кварталу, що передує розрахунковому кварталу. При цьому розмір Плати визначається як сума Плати, вказаної в п.3.3. цього Договору, помножена на щомісячні коефіцієнти інфляції за даними Державного комітету статистики України за період від дати укладення договору до останньої календарної дати другого місяця поточного кварталу, що передує розрахунковому кварталу.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач за зустрічним позовом порушив умови договору щодо сплати орендної плати, в зв’язку з чим у останнього утворилась заборгованість по орендній платі в розмірі 111 562 грн. 51 коп.

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України, встановлено що, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За вимогами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки.

Відповідно до статті 549 названого Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно п. 8.2 Договору розмір пені становить 2161 грн. 39 коп.

Згідно зі ст. 625 ЦК України індекс інфляції за весь час прострочення становить 1299 грн. 47 коп., а також 3% річних з простроченої суми, що становить 418 грн. 35 коп.

Суд першої інстанції правомірно відмовив в частині позовних вимог позивача за зустрічним позовом відносно стягнення моральної шкоди, оскільки останнім не наведено належних доказів для задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, доводи скаржника не знайшли свого підтвердження та спростовані матеріали справи, а судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволені первісного позову та частково задоволено зустрічний позов.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення господарського суду винесене за умов повного і всебічного дослідження матеріалів справи і норм чинного законодавства, у повному обсязі відповідає фактичним, належним чином дослідженим обставинам справи, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення має бути залишене без змін.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 101- 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кредобанк", м. Львів на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.11р. у справі №40/15-11 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.11р. у справі №40/15-11 залишити без змін.

постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

постанова виготовлена та

підписана в повному обсязі 27.05.11р.