Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Журавльова О.О.

суддів Михайлова М.В., Ярош А.І.

при секретарі судового засідання Герасименко Ю.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 04.01.2011р. №50

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 25.01.2011р. №15

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської залізниці

на рішення господарського суду Миколаївської області від 15 березня 2011 року

у справі №5016/308/2011(16/18)

за позовом Одеської залізниці

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон"

про стягнення 56579,28 грн., -

Одеська залізниця звернулась до господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" 56579,28 грн. плати за користування вагонами в вересні місяці 2010 року.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 15 березня 2011 року у справі №5016/308/2011(16/18) (суддя Фролов В.Д.) у задоволенні позовних вимог Одеської залізниці відмовлено.

Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що впродовж всього часу коли виникли та тривали спірні правовідносини, відповідач безперервно приймав вагони, що підтверджується довідкою про переробну здатність ТОВ СП "Нібулон" у вересні 2010 року, відповідно до графи: "Вивантажено вагонів на 17 год. 00 хв." якої у період з 26.09.2010р. по 30.09.2010р. відповідач постійно вивантажував вагони у кількості до 75 вагонів. Таким чином, на думку місцевого господарського суду, підставою для затримання позивачем вагонів може бути лише факт неприйняття вагонів відповідачем, проте позивачем не доведено, що неприйняття вагонів відповідачем мало місце, а отже підстав для затримки вагонів, зокрема з 26.09.2010р. по 30.09.2010р., на підставі пункту 18.4 договору і стягнення з відповідача плати за користування вагонами і контейнерами у позивача немає.

Позивач із судовим рішенням не згодний, в апеляційній скарзі просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов Одеської залізниці, з посиланням при цьому на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі і наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні надав пояснення, згідно з якими відповідач не погоджується з апеляційною скаргою Одеської залізниці, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, наданому до апеляційного господарського суду 29.04.2011р. за вх.№1268/11-Д1.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.10.2009р. між Одеською залізницею (Залізниця, позивач) та ТОВ СП "Нібулон" (Підприємство, відповідач) був укладений договір №ДН-4/98 про експлуатацію залізничної під’їзної колії ТОВ СП "Нібулон", за умовами п.1 якого згідно із Статутом залізниць України (457-98-п) , Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору експлуатується під’їзна колія, яка належить Підприємству і примикає стрілкою №35 до під’їзної колії ДАХК "Чорноморський суднобудівний завод" станції Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці та обслуговується локомотивом Ольшанської філії ВАТ "КДМППЗТ".

Відповідно до п.п. 5,6 договору повідомлення про готовність вагонів для передачі передаються: прийомоздавальником станції прийомоздавальнику ТОВ СП "Нібулон" цілодобово по телефону за 2 години до готовності передачі з записом в книзі повідомлень. Вагони для під’їзної колії подаються локомотивом Залізниці на колію №11 ст. Миколаїв-Вантажний.

Згідно з п.11 договору максимальна переробна спроможність вантажних пунктів без урахування часу на технологічні операції складає: вивантаження зернових на коліях 2,3,4 –фронт одночасної подачі 15 вагонів (по 5 вагонів на кожну колію), фронт одночасного вивантаження –15 вагонів (по 5 вагонів на кожній колії) –за 2 год. 30 хв. Добова переробна спроможність вантажних фронтів з урахуванням часу на технологічні операції складає 75 вагонів на добу.

Пунктом 16 договору встановлено, що Підприємство сплачує Залізниці плату: за користування вагонами (контейнерами) - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999р. №113 (z0165-99) , зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 15.03.1999р. за №165/3458 (z0165-99) , та Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України (Тарифного керівництва №1).

За умовами п.18.4 договору Залізниця має право затримати поїзди на підходах до ст. Миколаїв-Вантажний, у разі не прийому вагонів Підприємством, при наявності на 17 год. 00 хв., на коліях станції призначення вагонів у кількості не менше добової переробної спроможності вантажних фронтів. Вагони, що з вини Підприємства, простоюють на підходах до станції призначення, в затриманих поїздах в очікуванні подачі під вивантаження, незалежно від виконання переробної спроможності, оформлюються актами про затримку вагонів ф.ГУ23а, з покладанням на Підприємство відповідальності за користування вагонами та зберігання вантажів у вагонах до моменту закінчення затримки, згідно Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом (Тарифного керівництва №1), Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999р. №113 (z0165-99) , зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.03.1999р. за №165/3458 (z0165-99) , та Правил зберігання вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 (z0861-00) , зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за вх.№866/5087. Загальний час, за який Підприємством вноситься плата за користування вагонами, включає час затримки з його вини та час перебування вагонів у безпосередньому розпорядженні Підприємства, згідно Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999р. №113 (z0165-99) , зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.03.1999р. за №165/3458 (z0165-99) .

З матеріалів справи вбачається, що в вересні 2010 року на адресу ТОВ СП "Нібулон" надійшли вагони з вантажем зерна, які були затримані по станції Прибузька Одеської залізниці згідно з наказом №18 від 26.09.2010р. (а.с. 19), про що станцією Прибузька Одеської залізниці було складено акт про затримку вагонів №20 від 26.09.2010р. (а.с. 20). Відповідно до наказу та акту підстава для затримання - неприйняття вагонів вантажовласником - ТОВ СП "Нібулон".

Вантажоодержувача було повідомлено про затримку поїзда №3502 26 вересня 2010р. о 18 год. 55 хв. на підставі повідомлення про затримку вагонів №20 від 26.09.2010р. (а.с. 21).

Як наслідок, Одеською залізницею було нараховано відповідачу плату за користування вагонами з урахуванням часу затримки потягів на станції Прибузька Одеської залізниці на підставі відомостей плати за користування вагонами 47865,70 грн. плати за користування вагонами, частково сплачено 716,30 грн., заборгованість, яка залишилась склала 47149,40 + ПДВ (20 %) 9429,88. Таким чином, всього сума за користування вагонами у вересні 2010р. склала 56579,28 грн., що підтверджується наданим розрахунком.

З матеріалів справи також вбачається, що на адресу відповідача була надіслана претензія №341 від 13.12.2010р. (а.с. 70), в якій позивач просив ТОВ СП "Нібулон" в добровільному порядку перерахувати на рахунок позивача 56579,28 грн.

Листом від 14.01.2011р. за №387/12-27 (а.с. 71) відповідач відхилив претензію з посиланням на те, що Одеська залізниця затримала поїзд на підходах до станції призначення Миколаїв-Вантажний, не маючи на те достатніх правових підстав та за власної ініціативи.

Спірні правовідносини, пов’язані з користуванням вагонами, нарахуванням плати за користування вагонами регулюються наступними положеннями законодавства.

Стаття 3 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлює, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт" (232/94-ВР) , цього закону, Статуту залізниць України (457-98-п) , який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства.

Статтею 908 ЦК України передбачено, що загальні умови перевезення визначаються цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажів, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частина 5 ст. 307 ГК України також встановлює, що умови перевезень вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб’єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Водночас відповідно до ст. 119 Статуту залізниць України (457-98-п) за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під’їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами –суб’єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під’їзної колії, порту, підприємства.

Згідно з п.1 Правил користування вагонами і контейнерами (ст. 119 - 126 Статуту залізниць України (457-98-п) ), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25 лютого 1999р. №113 (z0165-99) , зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15 березня 1999р. за №165/3458 (z0165-99) , Правила користування вагонами і контейнерами визначають порядок і умови користування вагонами і контейнерами: парку залізниць України; парку залізниць інших держав; які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, а також орендовані ними (за час затримки на коліях залізниць загального користування).

Пунктом 2 Правил користування вагонами і контейнерами (z0165-99) встановлено, що за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під’їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності (далі - вантажовласники) вносять плату.

Відповідно до п.3 Правил користування вагонами і контейнерами (z0165-99) облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, які складаються на підставі Пам’яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Пам’яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23.

За п.п. 9, 10, 12 Правил користування вагонами і контейнерами (z0165-99) про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ (додаток 4). Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передає йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником). Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на п.18.4 договору, виходячи із змісту якого єдиною підставою для затримання позивачем вагонів може бути лише факт неприйняття вагонів відповідачем в якості наявності вини ТОВ СП "Нібулон" в простої вагонів.

Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Незважаючи на те, що при видачі наказу №18 від 26.09.2010р. Одеська залізниця вказала в якості причини затримки вагонів - неприйняття вагонів вантажовласником - ТОВ СП "Нібулон", позивач не надав ані місцевому, ані апеляційному господарському суду належних доказів того, що відповідач не приймав або відмовлявся від прийому вагонів.

Більш того, матеріали справи свідчать про те, що 29.09.2010р. відповідач у листі №29/35 (а.с. 86) напроти звертався до в.о. начальника станції Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці з проханням подавати вагони під вивантаження.

Таким чином, матеріалами справи не встановлено, а позивачем не доведено, що неприйняття вагонів відповідачем мало місце, а також що наявна вина відповідача в простої вагонів, а отже підстави для стягнення з відповідача плати за користування вагонами в даному випадку відсутні.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог Одеської залізниці.

Таким чином, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, та матеріали справи не спростовують вищенаведені висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Одеської залізниці без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

Рішення господарського суду Миколаївської області від 15 березня 2011 року у справі №5016/308/2011(16/18) залишити без змін, а апеляційну скаргу Одеської залізниці - без задоволення.

постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 13 травня 2011 року.