Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АКВА-ТРЕВЕЛ"м.Запоріжжя звернулось до Бердянської міської ради м.Бердянськ з позовом про визнання права власності на цілий об’єкт нерухомості, що складається з основної будівлі літ. "А", основної будівлі літ. "Б"з терасою літ. "б", мансарди літ "Мс", альтанок літ "В"і "Г"та інших споруд, а саме: паркану № 1, підпірної стінки № 2, бордюру № 3, замощення літ. "І", що розташовані на земельній ділянці площею 0,2091га, яка знаходиться в по вул.Макарова, 29-В м.Бердянська Запорізької області.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 25.06.2009р. по справі №11/178/09 позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "АКВА-ТРЕВЕЛ"право власності на цілий об’єкт нерухомості, що складається з основної будівлі літ. "А", основної будівлі літ. "Б"з терасою літ. "б", мансарди літ. "Мс", альтанок літ. "В"і "Г"та інших споруд: паркан №1, підпірна стінка № 2, бордюр № 3, замощення літ. "І", що розташовані на земельній ділянці площею 0,2091га, яка знаходиться по вул.Макарова, 29-В у м. Бердянську Запорізької області.

На підставі статті 29 Господарського процесуального кодексу України заступник прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Запорізької області звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 25.06.2009р. по справі №11/178/09 та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи свою правову позицію, посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Прокурор вказує на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, а саме, залишено без уваги питання щодо прийняття спірного об’єкта нерухомості до експлуатації у встановленому чинним законодавством порядку.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "АКВА-ТРЕВЕЛ" м.Запоріжжя не погодилось з твердженнями прокурора, наполягало на відмові у задоволенні апеляційної скарги, оскільки рішення суду прийнято за результатами всебічного, повного та об’єктивного розгляду у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності з дотриманням та правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

До того ж, позивачем надані до суду апеляційної інстанції письмові пояснення від 10.05.2011р., в яких вказує, що оскаржуване рішення не порушує і не може спричинити порушення інтересів держави у спірних правовідносинах. Зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю "АКВА-ТРЕВЕЛ"об’єкт нерухомості був збудований без належного дозволу, у зв’язку з чим позивач до моменту визнання права власності не мав би можливості звернутись до органів влади із заявою про введення об’єкта нерухомості в експлуатацію. При цьому, посилається на те, що нормами чинного законодавства передбачена можливість введення в експлуатацію самочинного будівництва після визнання на нього права власності в судовому порядку.

11.05.2011р. до Донецького апеляційного господарського суду надійшло клопотання Бердянської міської ради, згідно до якого відповідач просив суд розглянути справу №11/178/09 без його представника відповідно до чинного законодавства.

У судовому засіданні від 11.05.2011р. прокурор підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі. Представники відповідача, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у судове засідання не з’явились, про час та місце проведення якого були повідомлені належним чином.

Представником позивача, повноваження якого в довіреності №1 від 10.05.2011р. обмежувались лише правом подання або пред’явлення до суду заяв та клопотань ТОВ "АКВА-ТВЕРЕЛ"стосовно відкладення розгляду справи, оголошення перерви в судовому засіданні, відводу суддів без права їхнього підписання відповідно до довіреності, було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю присутності у даному судовому засіданні повноважного представника позивача, а саме, директора товариства, оскільки останній знаходиться у службовому відрядженні.

Виходячи з положень ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, позивач мав можливість визначити іншу особу, яка би в повному обсязі представляла інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВА-ТРЕВЕЛ"у судовому засіданні від 11.05.2011р.

Оскільки явка представників сторін ухвалою про відкриття апеляційного провадження від 04.04.2011р. по справі №11/178/09 не була визнана обов’язковою, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про відмову у задоволенні зазначеного клопотання.

Крім того, у матеріалах справи наявні заперечення на апеляційну скаргу та письмові пояснення, підписані саме директором Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВА-ТРЕВЕЛ"Решетовой Л.В.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив, заслухавши прокурора, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.04.2007р. рішенням господарського суду Запорізької області по справі №26/48/07-27/89/07 за Товариством з обмеженою відповідальністю "АКВА-ТРЕВЕЛ"було визнано право власності на незавершений будівництвом чотирьохповерховий об’єкт нерухомого майна площею 165кв.м. у вигляді сезонного готелю, який розташований на земельній ділянці площею 0,2091га та придбаний на підставі договору купівлі-продажу від 01.08.2005р., укладеного між ТОВ "АКВА-ТРЕВЕЛ" та ВАТ "Запоріжбудмеханізація".

В подальшому, на підставі рішення Бердянської міської ради №36 від 17.04.2008р. між Бердянською міською радою (далі –орендодавець) та ТОВ "АКВА-ТРЕВЕЛ"(далі –орендар) був укладений договір оренди землі від 24.06.2008 року, відповідно до умов якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне володіння і користування земельну ділянку площею 0,2091га, для будівництва, розміщення та експлуатації сезонного готелю, яка знаходиться в м.Бердянськ у Запорізької області по вул.Макарова, 29-В.

Строк дії даного договору згідно з п.8 договору встановлений до 01.04.2018р.

Відповідно до п.15 договору, земельна ділянка передається в оренду для будівництва, розміщення та експлуатації сезонного готелю.

Зазначений договір 11.12.2008р. зареєстрований у Бердянському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №040826500527.

За актом приймання-передачі від 24.06.2008р. земельна ділянка передана в натурі в користування позивача.

Зі змісту вказаного акту вбачається, що зовнішні межі погоджені з суміжними землекористувачами; розміри та місцезнаходження земельної ділянки вказані в плані меж землекористування, що є невід’ємною частиною договору оренди.

Як стверджує позивач, останнім на відведеній йому земельній ділянці було самовільно побудовано основну будівлю літ. "А", основну будівлю літ. "Б"з терасою літ. "б", мансардою літ. "Мс", альтанок літ. "В"і "Г" та інші споруди: паркан №1, підпірна стінка №2, бордюр №3, замощення літ. "І".

На підтвердження здійснення будівельних робіт саме позивачем до матеріалів справи додані договір підряду, контракт на виконання будівельних робіт, акти прийомки виконаних робіт, рахунки-фактури, відповідні платіжні доручення, довідки про вартість виконаних підрядних робіт та інші первинні документи.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи технічного паспорту на громадський будинок, виданого Комунальним підприємством з технічної інвентаризації Бердянської міської ради станом на 04.11.2008р., основна будівля літ. "А", основна будівля літ. "Б"з терасою літ. "б", мансарда літ. "Мс", альтанки літ. "В"і "Г" та інші споруди: паркан №1, підпірна стінка №2, бордюр №3, замощення літ. "І"є самочинно збудованими.

За технічним висновком ТОВ "Бердянськпромпроект"(ліцензія АВ №357142 від 03.08.2007р.) виконання робіт по зведенню самовільно побудованих споруд не суперечить вимогам ДБН 360-92* "Містобудівництво. Планування і забудова міських і сільських поселень", відповідає ДБН В.2.2-9.99 "Цивільні будівлі і споруди. Основні положення", ДБН В.1.1-7-2002 "Пожежна безпека об’єктів будівництва". Санітарні норми в будівлях не порушені, будь-яких деформацій, тріщин, прогинів, які впливають на несущу здатність будівель не виявлено. Встановлена можливість подальшої експлуатації цих будівель.

До того ж, відповідно до акту перевірки дотримання санітарного законодавства від 20.05.2009р., складеного Державним закладом "Бердянська санітарно-епідеміологічна станція Запорізької області"Міністерства охорони здоров’я України, спірні об’єкти нерухомості відповідають вимогам діючого санітарного законодавства України.

Як встановлено висновком Бердянського міського управління Головного управління МНС України в Запорізькій області №1080 від 22.06.2009р., приміщення та територія готелю і кафе, які розташовані в м.Бердянську по вул.Макарова, 29в відповідають нормам та вимогам пожежної безпеки та забезпечені первинними засобами пожежогасіння.

За таких обставин, позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання права власності на цілий об’єкт нерухомості, що складається з основної будівлі літ. "А", основної будівлі літ. "Б"з терасою літ. "б", мансарди літ "Мс", альтанок літ "В"і "Г"та інших споруд, а саме: паркану № 1, підпірної стінки № 2, бордюру № 3, замощення літ. "І", які розташовані на земельній ділянці площею 0,2091га, які розташовані по вул.Макарова, 29-В у м.Бердянську Запорізької області.

Частинами третьою та четвертою статті 375 Цивільного кодексу України передбачено, що право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.

Поняття самочинного будівництва, а також правові підстави та умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно визначені у статті 376 Цивільного кодексу України, яка є спеціальною в регулюванні спірних правовідносин, оскільки регулює відносини, що виникають у тих випадках, коли вимоги закону та інших правових актів при створені нової речі –самочинному будівництві були порушені.

Згідно з частинами першою та другою цієї статті кодексу житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Частиною третьою статті 376 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

З аналізу вказаної норми вбачається, що право власності на самочинне будівництво може бути визнано в судовому порядку лише в тому випадку, якщо особа, яка здійснила таке будівництво, отримає в установленому порядку земельну ділянку розташовану під збудованим нерухомим об'єктом, такого цільового призначення, яке передбачає можливість будівництва на ній відповідного об'єкта.

За змістом частини п’ятої ст. 376 Цивільного кодексу України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

При цьому, дотримання прав інших осіб пов’язане із встановленням факту дотримання будівельних норм і правил, що, як правило, підтверджується висновками експертів, спеціалістів будівельників та уповноважених органів.

Відсутність порушення прав інших осіб доводиться також письмовими поясненнями суміжних землекористувачів, співвласників об’єкта нерухомості, актами обстеження органів місцевого самоврядування.

До обставин, які підлягають встановленню та підтвердженню допустимими доказами, належать технічні характеристики об’єкта нерухомості.

Виходячи з технічного висновку Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "Бердянськпромпроект"(ліцензія АВ №357142 від 03.08.2007р.) виконання робіт по зведенню самовільно побудованих споруд не суперечить вимогам ДБН 360-92* "Містобудівництво. Планування і забудова міських і сільських поселень", відповідає ДБН В.2.2-9.99 "Цивільні будівлі і споруди. Основні положення", ДБН В.1.1-7-2002 "Пожежна безпека об’єктів будівництва". Санітарні норми в будівлях не порушені, будь-яких деформацій, тріщин, прогинів, які впливають на несущу здатність будівель не виявлено. Встановлена можливість подальшої експлуатації цих будівель.

Слід зазначити, що на час звернення до господарського суду першої інстанції позивач є користувачем земельної ділянки площею 0,2091га на підставі договору оренди землі від 24.06.2008р., укладеного до 01.04.2018р.

За приписами ст. 95 Земельного кодексу України та ст. 25 Закону України "Про оренду землі"орендар, як тимчасовий землекористувач, з урахуванням умов надання земельної ділянки та її цільового призначення, має право споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі та споруди лише за умови згоди на це орендодавця.

Як зазначало раніше, умовами договору оренди земельної ділянки від 24.06.2008р. визначено, що земельна ділянка передається позивачу в оренду саме для будівництва, розміщення та експлуатації сезонного готелю.

Отже, матеріалами справи підтверджено додержання позивачем цільового призначення та дозволеного використання земельної ділянки, відсутність порушення прав інших осіб в контексті частини 5 статті 376 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, у тому числі це стосується і нерухомого майна.

Відповідно до ст. 321, ст. 328 Цивільного кодексу України право власності є непорушним, вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За приписами ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист не тільки свого цивільного права, а й цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

При цьому, охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об’єктивного і прямо не опосередкований у суб’єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об’єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції (254к/96-ВР) і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

В ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"від 23.02.2006р. №3477-ІV закріплено обов’язок судів застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. (995_004) і протоколами до неї, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., ратифікованих Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР (475/97-ВР) , кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З огляду на вищевказане, суд першої інстанції дійшов правомірного та законного висновку щодо наявності всіх правових підстав для визнання за позивачем права власності на самочинно збудовані об’єкти нерухомості у судовому порядку.

За таких обставин, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду визначила, що доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Твердження заявника апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування судового рішення господарського суду Запорізької області від 25.06.2009р. у справі №11/178/09 колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає.

Результати розгляду апеляційної скарги оголошені в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

Апеляційну скаргу заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 25.06.2009р. (повний текст рішення складений та підписаний 30.06.2009р.) у справі №11/178/09 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 25.06.2009р. (повний текст рішення складений та підписаний 30.06.2009р.) у справі №11/178/09 - залишити без змін.

постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Надруковано 8 примірників: 2- прокурору; 1 –ДАБК; 1 –позивачу; 1 –відповідачу; 1 - до справи; 1 –ДАГС; 1 –до суду