7/355-10-3625 Про затвердження реєстру вимог кредиторів Виробничого закритого акціонерного товариства - 28.04.2011 Прийняття

Оскаржуваною ухвалою господарського суду Одеської області від 24.03.2011 р. (суддя Лепеха Г.А.) затверджено реєстр вимог кредиторів Виробничого закритого акціонерного товариства "Великодальницький завод продовольчих товарів Євдокія" (далі –ВЗАТ "ВЗПТ Євдокія", ВЗАТ, Боржник); зобов'язано розпорядника майна провести збори кредиторів, на яких вибрати комітет кредиторів, голову комітету кредиторів та визначити кількість голосів, які належать кожному кредитору пропорційно вимогам кредиторів, кратній тисячі гривень; зобов’язано комітет кредиторів прийняти рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про відкриття процедури санації чи визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури або затвердження мирової угоди.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою ПАТ "АБ "Південний" (далі - Банк) звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить її (ухвалу) змінити в частині визнання вимог Банку лише на суму, яка дорівнює 2 693 521,02 грн. та визнати його кредитором ВЗАТ на суму, яка дорівнює 10 012 356,49 гривень (у т.ч. 321,00 грн. –судові витрати) та внести дані вимоги, в повному обсязі забезпечені іпотекою майна Боржника, до вимог першої черги.

Одночасно, не погоджуючись з вказаною ухвалою суду з апеляційною скаргою звернулось Управління Пенсійного фонду України у Біляївському районі Одеської області (далі –УПФУ, Управління), яке просить її (ухвалу) скасувати в частині не визнання УПФУ кредитором з вимогами до боржника в сумі 234167,41грн. та прийняти нове рішення яким визнати його кредитором до ВЗАТ в зазначеній вище сумі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, судова колегія, приходить до наступного.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України апеляційна інстанція не зв’язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Оскаржуваною ухвалою попереднього засідання затверджено реєстр вимог кредиторів ВЗАТ "ВЗПТ Євдокія"; зобов'язано розпорядника майна провести збори кредиторів, на яких вибрати комітет кредиторів, голову комітету кредиторів та визначити кількість голосів, які належать кожному кредитору пропорційно вимогам кредиторів, кратній тисячі гривень; зобов’язано комітет кредиторів прийняти рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про відкриття процедури санації чи визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури або затвердження мирової угоди. Скаржники оскаржують вказану ухвалу лише в частині затвердження реєстру вимог кредиторів. Судова колегія вважає, що наведені в ухвалі висновки суду щодо визнання вимог Банку лише на суму 2 693 521,02 грн. не відповідають вимогам чинного законодавства і матеріалам справи, а тому в цій частині ухвалу слід змінити, визнавши Банк кредитором ВЗАТ на суму, яка дорівнює 10 012 356,49 гривень (у т.ч. 321,00 грн. –судові витрати) та внести дані вимоги, в повному обсязі забезпечені іпотекою майна Боржника, до вимог першої черги. В іншій частині оскаржувану ухвалу господарського суду слід залишити без змін. Відтак, апеляційна скарга Банку підлягає задоволенню повністю, а в задоволенні апеляційної скарги УПФУ слід відмовити з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи Банк, в останніх уточненнях від 16.12.2010 р. за вих. № 0-16-36425 (т. 6, а. с. 1-4), просив визнати його кредитором Боржника та включити до реєстру його вимоги на суму 10012035,49 грн., як вимоги першої черги, забезпечені іпотекою майна Боржника, та на суму 321 грн., як вимоги першої черги по відшкодуванню судових витрат.

Обставини правомірності вказаної вище вимоги Банку підтверджуються матеріалами справи та додатково залученими апеляційною інстанцією доказами, а саме: чинними кредитними договорами між Банком та ТОВ "Група Ікона" № 58/07юк980 від 19.07.2007 р. з додатковими угодами та № 148/1 2008 від 02.04.2008 р., договором іпотеки від 14.08.2008 р., укладеним між Банком та Боржником, згідно умов якого ВЗАТ, в забезпечення виконання зобов’язань ТОВ "Група Ікона" по наведеним раніше кредитним договорам, передав Банку належне Боржнику на праві власності нерухоме майно, яке сторони оцінили в 10107699 грн. (іпотека зареєстрована в Державному реєстрі іпотек 22.082008 р. за № 7789387); чинними рішеннями господарського суду Одеської області у справах № 6/104-09-2623 та № 30/225-09-5914, згідно яких з ТОВ "Група Ікона" на користь банку в зв’язку з неналежним виконанням умов згаданих вище кредитних договорів стягнуті грошові кошти в сумах 2881106 грн. і 9449371,46 грн.; матеріалами виконавчого провадження по виконанню вказаних судових рішень, матеріалами кредитної справи позичальника ТОВ "Група Ікона" і т. д.

Задовольняючи вимоги Банку лише на суму 2 693 521,02 грн. господарський суд не звернув уваги на положення ч. 6 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", згідно приписів якої вимоги кредиторів, забезпечені заставою майна боржника, вносяться до реєстру окремо на підставі лише заяв останніх, а за відсутності таких заяв –згідно з даними обліку боржника.

Господарський суд, виносячи оскаржувану ухвалу наведеним вище положенням чинного законодавства уваги не надав, в разі сумніву додаткових доказів від Банку не витребував, що й стало підставою для невірного висновку.

Враховуючи, що в висновок оскаржуваної ухвали не містить посилання господарського суду про часткове задоволення заяви Банку або про часткову відмову в задоволенні такої заяви, судова колегія вважає правомірним здійснити саме зміну висновку суду першої інстанції в частині визнання вимог ПАТ "АБ "Південний", визнавши його кредитором ВЗАТ "Великодальницький завод продовольчих товарів Євдокія" на суму 10012356,49 грн. (у т. ч. 321 грн. –судові витрати) та внести дані вимоги, в повному обсязі забезпечені іпотекою майна ВЗАТ "Великодальницький завод продовольчих товарів Євдокія", до вимог першої черги.

Заперечення Боржника судова колегія до уваги не приймає та відхиляє з врахуванням наведених вище положень ч. 6 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також досліджених в матеріалах справи доказів.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу УПФУ, колегія суддів, зазначає, що звертаючись з заявою про визнання кредитором Управління (т. 2, а. с. 65-69) здійснювало нарахування зобов’язань Боржника по сплаті сум страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування починаючи з 2003 р., як це безпосередньо вбачається з обґрунтованого розрахунку (т. 2, а. с. 70-75).

Разом з тим, в матеріалах справи (т. 7, а. с. 12-15) знаходиться чинна постанова Одеського окружного адміністративного суду по справі № 2 а-3153/08/1570 за позовом УПФУ до ВЗАТ про стягнення заборгованості по сплаті сум страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за період по 20.11.2007 р. в сумі 88786,84 грн., з якої (постанови) вбачається, що в задоволенні вимог Управління відмовлено в повному обсязі. При цьому, як видно з описової та мотивувальної частини вказаного судового рішення (т. 7, а. с. 12, 14), а також із заяви УПФУ (т. 2, а. с. 67), вимоги про сплату боргу, що були доказами та досліджувались при розгляді адміністративної справи, повторно зазначені в якості доказів і в заяві про визнання УПФУ кредитором. Відтак, Управління, незважаючи на чинне судове рішення, не виключило вказану суму (88786,84 грн.) із зобов’язань Боржника та продовжувало здійснювати, передбачені Законом України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) та Інструкцією № 21-1 від 19.12.2003 р. "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України", зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за № 64/8663 (z0064-04) (далі –Інструкція № 21-1), нарахування на цю суму пені й фінансових санкцій. При цьому, судова колегія приймає до уваги, що відповідно п. 10.11 Інструкції № 21-1 у разі, коли страхувальник має несплачені суми недоїмки, пені та фінансових санкцій та здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються шляхом перерозподілу такої сплаченої суми в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. Отже, будь-які наступні, після листопада 2007 р., поточні сплати Боржником страхових внесків розподілялись УПФУ саме, в першу чергу, на погашення суми 88786,84 грн., пені та фінансових санкцій, нарахованих на вказану суму. З наведеним вище висновком апеляційної інстанції повністю погодився і представник скаржника, який не зміг пояснити причину вказаних дій Управління.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновком господарського суду, що кредиторські вимоги УПФУ не підтверджуються належними доказами.

Керуючись ст. ст. 99, 101- 105, 106 ГПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Біляєвському районі Одеської області залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Одеської області від 24.03.2011 р. по справі № 7/355-10-3625 в цій частині залишити без змін.

Апеляційну скаргу ПАТ "АБ "Південний" задовольнити.

Ухвалу господарського суду Одеської області від 24.03.2011 р. по справі № 7/355-10-3625 змінити в частині визнання вимог ПАТ "АБ "Південний", визнавши його кредитором ВЗАТ "Великодальницький завод продовольчих товарів Євдокія" на суму 10012356,49 грн. (у т. ч. 321 грн. –судові витрати) та внести дані вимоги, в повному обсязі забезпечені іпотекою майна ВЗАТ "Великодальницький завод продовольчих товарів Євдокія", до вимог першої черги.