Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузя В.Л.

суддів Юркевича М.В.

Желіка М.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біля Універмагу"(м. Львів)

на рішення Господарського суду Львівської області від 10.09.10

у справі № 3/93

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут", м. Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Біля Універмагу", м. Львів

про стягнення 12 740 000 грн.

за участю представників:

від позивача – Крупник Р.В., Варданян В.О.

від відповідача – не з’явився (належно повідомлений)

Представникам позивача роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід суддів не надходило.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.09.10 по справі № 3/93 (суддя Березяк Н.Є.) позовні вимоги задоволено, стягнуто з ТОВ "Біля Універмагу"на користь ТОВ "Ресторан Беркут"12 740 000 грн. збитків, 25 000 грн. держаного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ "Біля Універмагу" звернулося до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 10.09.10 по справі № 3/93 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову .

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не взяв до уваги наступне: - нерухоме майно (площадка-споруда площею 1 379,3 кв. м), яке відповідно до умов договору оренди № 20/04 було передане ТОВ "ТД "Тамара"в оренду, у 2003 році було відчужене позивачем (акт приймання-передачі) на користь ОСОБА_1 та ПП "Санні"згідно з умовами договору купівлі-продажу від 26.02.03, який є чинним на даний час. Тобто, відповідач не міг чинити перешкод позивачу у передачі нерухомого майна в оренду ТОВ "ТД "Тамара"; - з 26.02.03 відповідач на підставі договору оренди, укладеного між ним та ОСОБА_1 користувався площадкою-спорудою площею 1 379,3 кв.м, яка знаходиться у м. Львові на АДРЕСА_2, а з 03.07.07 відповідач набув право власності на це нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу; право власності на це майно підтверджується свідоцтвом про право власності від 04.10.07.

Крім того, скаржник зазначає, що позивачем було одночасно збільшено предмет позову (збільшено розмір збитків до 6 500 000 грн.) та збільшено підставу позову (зазначено додаткову вимогу щодо відшкодування збитків в порядку регресної вимоги у розмірі 6 240 000 грн. за договором купівлі-продажу № 88/08 від 10.06.03 та рішенням Господарського суду Тернопільської області № 1/86-4904 від 24.01.08), чим порушено норми процесуального права.

Також, скаржник вказує, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні заяви відповідача про застосування позовної давності, оскільки право у позивача на звернення за захистом порушеного права виникло в момент, коли товариство не змогло виконати умови договору оренди № 20/04 та передати приміщення в оренду ТОВ "ТД "Тамара", тобто понад 6 років назад.

Скаржник зазначає, що суд в частині прийняття рішення щодо відшкодування збитків у розмірі 6 240 000 грн. неправильно застосував норми ст. 1191 ЦК України, з огляду на те, що позивачем не було відшкодовано ПП "Санні"завдану шкоду у розмірі 6 240 000 грн., не враховано те, що не визначено внаслідок чиїх дій було завдано шкоду, відтак у позивача відсутнє право регресної вимоги до відповідача.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 23.12.10 провадження у справі № 3/93 за позовом ТОВ "Ресторан "Беркут"до ТОВ "Біля Універмагу"про стягнення 100 000 грн. було зупинено до закінчення провадження у справах №№ 22-2137, 22ц-4/10 та до закінчення перегляду Львівським апеляційним господарським судом постанови від 04.02.09 у справі № 1/290-9/277 за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 21.03.11 р. провадження у справі № 3/93 було поновлено.

Відповідач участі свого уповноваженого представника у судовому засіданні не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, причини неявки суду не повідомив.

Представники позивача у судовому засіданні навели свої доводи та міркування.

На розгляд Львівського апеляційного господарського суду надійшли клопотання від відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –ПП "Санні"та ТОВ "Торговий дім "Тамара". Також, на адресу суду надійшло клопотання від ПП "Санні"про залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Розглянувши дані клопотання, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки вважає, що рішення з даного господарського спору не вплине на їхні права та обов’язки щодо однієї із сторін, оскільки предметом спору у даній справі є стягнення грошових коштів у вигляді збитків з відповідача на користь позивача.

Крім того, на розгляд суду надійшло клопотання від відповідача про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю забезпечити участь уповноваженого представника у судовому засіданні. Судова колегія не знайшла підстав для його задоволення, оскільки дане клопотання є не обґрунтовано належними та допустимими доказами.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників позивача у судовому засіданні, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Ресторан "Беркут"звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до ТОВ "Біля Універмагу"про відшкодування збитків. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що ТОВ "Біля Універмагу"своїм незаконним перебуванням в нежитлових приміщення площею 2823 кв.м та площадці (споруді) площею 1 379,3 кв.м за адресою: м. Львів, вул. Княгині Ольги, 106, які належали йому на праві власності, завдало позивачу збитки у формі упущеної вигоди в розмірі 6 500 000 грн. (перешкоджало позивачу розпоряджатися своїм майном та передати його в оренду ТОВ "Торговий дім "Тамара"і отримувати за це орендну плату в період з 19.04.04 по 30.10.08) та прямі збитки в розмірі 6 240 000 грн. (внаслідок неможливості виконання позивачем умов договору купівлі-продажу № 88/08 від 10.06.03, укладеного між ним та ПП "Санні", за умовами якого він мав намір продати ПП "Санні"цегляну площадку споруду, площею 1379,3 кв.м та павільйон міні-ринку, площею 1207,9 кв.м). Обґрунтовуючи ці вимоги, позивач зіслався на рішення Господарського суду Тернопільської області від 24.01.08 у справі №1/86-4904, яким частково задоволено зустрічний позов ПП "Санні"та зобов’язано ТОВ "Ресторан "Беркут"виконати належним чином умови укладеного 10.06.03 між ними договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, загальною площею 2 823,0 кв.м (цегляної площадки-споруди, площею 1 379,3 кв.м та павільйону міні-ринку, площею 1 207,9 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1) щодо передачі придбаного майна та забезпеченні виселення третіх осіб; стягнуто з ТОВ "Ресторан "Беркут"на користь ПП "Санні"збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 6 240 000 грн. Як вбачається з матеріалів справи, ПП "Санні"включило вимоги за вказаним рішенням у справі № 1/86-4904 Господарського суду Тернопільської області від 24.01.08 до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Ресторан "Беркут", на підставі чого позивач просить стягнути з відповідача 6 240 000 грн. збитків на праві зворотної вимоги .

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Ресторан "Беркут"на підставі договору купівлі-продажу № 104/01 від 11.12.01, укладеного між ним та РВ ФДМУ по Львівській області, набуло право власності на нежитлові приміщення та площадки (споруди) загальною площею 4 202,3 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Княгині Ольги, 106. Розпорядженням Франківської райадміністрації Львівської міської ради № 364 від 27.03.02 зазначеним нежитловим приміщенням по вулиці Княгині Ольги, 106 у м. Львові було присвоєно інший номерний знак - № 59 Б по вул. В. Великого у м. Львові.

13 грудня 2001 р. між позивачем (орендодавець) та ТОВ "Торговий дім "Тамара"(орендар) був укладений договір оренди всього викупленого позивачем за договором купівлі-продажу № 104/01 від 11.12.01 майна площею 4 202,30 кв.м, відповідно до умов якого орендар зобов’язувався щомісячно вносити на рахунок орендодавця орендну плату в розмірі 100 000 грн.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користуватися та розпоряджатися своїм майном.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

В силу вимог ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Положення цієї статті ЦК України (435-15) кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 224 ГК України, згідно з якою учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення, а саме: протиправна поведінка особи, шкідливий результат такої поведінки (збитків) та причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками; вина особи, яка заподіяла збитки.

Як вбачається з матеріалів справи, факт незаконного перебування ТОВ "Біля Універмагу"у зазначених вище приміщеннях та завдання цим позивачу збитків підтверджується цілим рядом судових рішень, які набрали законної сили, а саме: рішенням Господарського суду Львівської області від 16.05.02 у справі № 1/236-13/182 про стягнення з ВАТ "Універмаг "Львів"на користь ТОВ "Ресторан "Беркут"неотриманих доходів за період з 15.12.01 по 15.05.02 на суму 500 000 грн.; рішенням Господарського суду Львівської області від 03-07.11.2002 р. у справі № 1/485-37/232 про стягнення з ВАТ "Універмаг "Львів"на користь ТОВ "Ресторан "Беркут"неотриманих доходів за період з 15.05.02 по 15.10.02 на суму 500 000 грн.; рішенням Господарського суду Львівської області від 11.04.03 р. у справі № 1/26-19/76 про стягнення з ВАТ "Універмаг "Львів"на користь ТОВ "Ресторан "Беркут"збитків за період з 15.10.02 по 03.04.03 на суму 563 270,00 грн.; рішенням Господарського суду Львівської області від 12.08.03 у справі № 1/347-16/203 про стягнення з ВАТ "Універмаг "Львів"на користь ТОВ "Ресторан "Беркут"збитків за період з 03.04.03 по 15.04.03 р. на суму 39 996 грн.; рішенням Господарського суду Львівської області від 05.05. - 11.06.04 у справі № 1/290-9/277 про стягнення з ТОВ "Біля Універмагу"на користь ТОВ "Ресторан "Беркут"збитків за період з 18.04.03 р. по 18.04.04 на суму 600 000 грн. Зазначеними рішеннями задоволено позовні вимоги ТОВ "Ресторан "Беркут"та стягнуто з ВАТ "Універмаг "Львів", а згодом з ТОВ "Біля Універмагу"неотримані позивачем доходи внаслідок неможливості передачі належних йому на праві власності приміщень в оренду по договору оренди № 20/04 від 13.12.01.

Доводи скаржника про те, що Львівським апеляційний господарський судом при прийнятті рішення у справі № 1/290-9/277 не було враховано ряду обставин, які мали значення для справи, не взяті судовою колегією до уваги, оскільки дане рішення набрало законної сили (постановою Вищого господарського суду від 09.09.10 дане рішення скасоване в частині відмови в задоволенні заяви ТОВ "Ресторан "Беркут" про видачу дублікатів наказів на виконання рішення господарського суду Львівської області від 05.05.-11.06.2004 р., в решті рішення залишено без змін).

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 22.02.11 у справі № 1/290-9/277 ТОВ "Біля Універмагу"відмовлено у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського апеляційного господарського суду від 04.02.09 у справі № 1/290-9/277.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України –факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як вбачається з позовної заяви та не заперечується відповідачем, ТОВ "Біля Універмагу"в період з 19.04.04 (моменту до котрого на користь відповідача було стягнуто збитки за вищенаведеними рішеннями Господарського суду Львівської області) до 30.10.08 (моменту до якого законним власником вказаного нерухомого майна був ТОВ "Ресторан "Беркут") перебував в нежитлових приміщеннях загальною площею 4 202,30 кв.м, що завдало позивачу збитків у вигляді неодержаного доходу (орендна плата за користування приміщеннями).

Тобто, орендна плата за нежитлові приміщення площею 4 202,30 кв.м у разі належного виконання договору оренди № 20/04 від 13.12.01 за період з 19.04.04 по 30.10.08 складала б згідно вимог позивача 6 500 000,00 грн. (65 місяців*100 000 грн.).

Протиправність перебування ТОВ "Біля Універмагу"в належних на праві власності позивачу приміщеннях за період з 15.12.2001 року по 18.04.2004 року та завдання йому збитків у формі упущеної вигоди (неотриманої орендної плати) підтверджена вищенаведеними рішеннями суду, які набрали законної сили.

Відповідно до частин 1, 2, 4 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідач після прийняття господарським судом рішень про стягнення збитків у зв’язку з його неправомірним перебуванням в належних на праві власності позивачу нежитлових приміщеннях, продовжував користуватися цими приміщеннями, чим завдавав ТОВ "Ресторан "Беркут"нових збитків у формі упущеної вигоди за період з 19.04.04 по 30.10.08 в розмірі орендної плати, яку міг би отримати позивач. Однак, суд першої інстанції при задоволенні позову в частині стягнення 6 500 000 грн. збитків (упущеної вигоди) за вказаний період не врахував, що розрахунок збитків проведений позивачем невірно. Відповідно до розрахунку збитків, зробленого відповідачем, сума упущеної вигоди за період з 19.04.04 по 30.10.08 становить 5 438 709,68 грн. (54 місяці 12 днів*100 000 грн.). Львівський апеляційний господарський суд погоджується з даним розрахунком відповідача та зазначає, що рішення суду в частині стягнення 1 061 290,32 підлягає скасуванню.

Крім того, позивач просить стягнути збитки, завдані йому ТОВ "Біля Універмагу"у зв’язку із прийняттям рішення Господарського суду Тернопільської області від 24.01.08 у справі № 1/86-4904, яким частково задоволено зустрічний позов ПП "Санні"та зобов’язано ТОВ "Ресторан "Беркут"виконати належним чином умови укладеного 10.06.03 між ТОВ "Ресторан "Беркут"та ПП "Санні"договору купівлі-продажу № 88/08 нежитлових приміщень, загальною площею 2 823,0 кв.м (цегляної площадки-споруди, площею 1 379,3 кв.м та павільйону міні-ринку, площею 1 207,9 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1) щодо передачі придбаного майна та забезпеченні виселення третіх осіб; стягнуто з ТОВ "Ресторан "Беркут"на користь ПП "Санні"збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 6 240 000 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП "Санні"включило вимоги за вказаним рішенням у справі № 1/86-4904 Господарського суду Тернопільської області від 24.01.08 до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Ресторан "Беркут", який поданий у відповідності до ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"на розгляд Господарському суду Львівської області, що підтверджується листом розпорядника майна ТОВ "Ресторан "Беркут"(Т. І а.с. 145). Таким чином, позивач поніс реальні збитки в розмірі 6 240 000 грн. внаслідок необхідності виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 24.01.08 у справі № 1/86-4904.

Разом з цим, відповідно до норми ч. 2 ст. 22 ЦК України під збитками розуміють витрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Таким чином, позивач на виконання рішення господарського суду зобов’язаний буде відшкодувати ПП "Санні"6 240 000 грн.

Вказані юридичні факти в силу вимог ч. 2 ст. 35 ГПК України не підлягають доведенню та підтверджують наявність вини відповідача у завданні збитків позивачу та безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача по самовільному використанню майна позивача та понесеними останнім збитками у вигляді неодержаних доходів, які позивач міг би одержати в разі додержання відповідачем норм чинного законодавства України. Таким чином, відповідач не мав жодних правових підстав та повинен був утриматися від дій щодо використання неналежного йому майна.

Наведене узгоджується з вимогами частин 1, 2 та 3 ст. 13 ЦК України, у відповідності з якими цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до п. 4 ст. 611 та ч. 1 ст. 623 ЦК України правовим наслідком порушення зобов'язання є відшкодування збитків.

За викладених обставин, з огляду на наявність шкоди у вказаному розмірі, приймаючи до уваги протиправний характер дій заподіювача шкоди, наявність причинного зв’язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та шкодою, а також з огляду на наявність вини, у відповідача виникає цивільно-правове позадоговірне зобов'язання, змістом якого є відшкодування майнової шкоди, заподіяної позивачу внаслідок здійснення неправомірних дій.

Відшкодування заподіяної позивачу винними діями відповідача шкоди здійснюється встановленим ст. 1192 ЦК України способом, тобто шляхом відшкодування заподіяних збитків у повному обсязі, під якими за загальними нормами цивільного законодавства (ст. 22 ЦК України) розуміються витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також не одержані кредитором доходи, які він одержав би за реальних обставин, якби його право не було порушено (упущена вигода).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, порушення відповідачем правил здійснення господарської діяльності та незаконне використання нежитлових приміщень, що перебувають у власності позивача, завдало останньому збитків в розмірі 11 678 709,70 грн. (6 240 000+5 438 709,68).

Доводи скаржника про те, що з 26.02.03 ТОВ "Ресторан "Беркут"не було власником нежитлової площадки (споруди) площею 1379,3 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. В.Великого,59Б спростовуються наступним:

Відповідно до ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідачем не доведено фактичної передачі вказаного вище нежитлового приміщення ОСОБА_1 Крім того, позивачем подано суду витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно датовані 25.08.05 та 08.09.08, належно засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи, відповідно до них нежитлові приміщення, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 належать на праві власності ТОВ "Ресторан "Беркут"на підставі свідоцтва про право власності б/н від 08.04.02.

Крім того, слід зазначити, що Апеляційним судом Львівської області за результатами розгляду апеляційних скарг ТОВ "Ресторан Беркут", ОСОБА_3 ОСОБА_4 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 30.10.08 р. у справі № 22ц-2137 (22ц-31/11) винесено рішення, яким рішення суду першої інстанції скасовано, відмовлено в позові ОСОБА_2 до ПП "Санні"про визнання дійсним договору купівлі-продажу, укладеного 01.09.08 між ПП "Санні"та ОСОБА_2 та визнання за ОСОБА_2 права власності на нежитлові приміщення площею 2 823 кв.м, що розташовані за адресою АДРЕСА_1. Приймаючи дане рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 08.09.08 власником спірного нерухомого майна на час ухвалення рішення судом першої інстанції був ТОВ "Ресторан "Беркут". Адже, рішення Господарського суду Черкаської області від 05.12.06 у праві № 11/5598, на підставі якого було зареєстровано право власності за ПП "Санні"на спірне майно, було скасовано постановою Вищого господарського суду України, а в подальшому провадження у справі було припинено у зв’язку з відмовою ПП "Санні"від своїх вимог про визнання права власності.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що оскільки на момент звернення із позовом до ТОВ "Біля Універмагу"у справі № 1/290-9/277 та винесенням рішення у даній справі 05.05-11.06.04 ТОВ "Ресторан "Беркут"було відомо про порушення його прав, тому перебіг позовної давності розпочався більше 6 років назад.

Згідно ч. 2 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Частиною 3, 4 ст. 264 ЦК України встановлено, що після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Львівський апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для відмови у позові за спливом позовної давності, про що зазначає скаржник. Адже, факт порушення прав ТОВ "Ресторан "Беркут"було встановлено саме рішенням Господарського суду Львівської області від 05.05.-11.06.04 у справі № 1/290-9/277 за позовом ТОВ "Ресторан "Беркут"до ТОВ "Біля Універмагу"про стягнення збитків у розмірі 600 000 грн. за період з 18.04.03 по 18.04.04, яке набрало законної сили 04.02.09 відповідно до ч. 4 ст. 85 ГПК України після розгляду справи Львівським апеляційним господарськими судом, яким дане рішення в частині стягнення збитків залишено в силі. Таким чином, перебіг позовної давності стосовно вимоги ТОВ "Ресторан "Беркут"про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди розпочався з 04.02.09.

Окрім цього, не заслуговують на увагу доводи скаржника про те, що позивачем було порушено норми процесуального права (ст. 22 ГПК України (в редакції, яка діяла за станом на час розгляду справи в суді першої інстанції) внаслідок одночасної зміни предмета та підстав позову, оскільки ТОВ "Ресторан "Беркут"13.07.10 було подано заяву про збільшення позовних вимог без зміни предмету позову (стягнення збитків), яка ґрунтується на додатковій підставі –рішенні суду.

Посилання скаржника про те, що у позивача відсутні правові підстави для заявлення вимог про стягнення упущеної вигоди за період з 16.12.06 по 30.10.08, оскільки договір оренди № 20/04 від 13.12.01, укладений між ним та ТОВ "Торговий дім "Тамара"терміном на 5 років, а продовження терміну оренди на наступний період повинно бути вчинено шляхом укладення письмового договору, який відповідно до норм ЦК України (435-15) (в редакції від 2003 року), підлягає державній реєстрації та нотаріальному посвідченню, є безпідставними та спростовуються наступним:

Договір оренди від 13.12.01 був укладений між сторонами за правилами ЦК УРСР (1540-06) (в редакції яка діяла за станом на дату його підписання), тобто такий договір не підлягав нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Враховуючи відсутність у матеріалах справи заперечень наймодавця протягом одного місяця і після закінчення строку користування майном, та в силу вимог ст. 764 ЦК України (в редакції від 2003 р.) такий договір є поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Новий договір після 01.01.04 –дата набрання чинності ЦК України (435-15) , не укладався, і, відповідно, не підлягав нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Виходячи з наведеного, Львівським апеляційним господарським судом встановлено, що судом першої інстанції повно, всебічно та об’єктивно досліджено всі обставини справи та докази, які подані скаржниками, окрім визначення часового проміжку нарахування упущеної вигоди. При цьому, правильно застосовано норми матеріального права. Відповідно до цього, є наявні підстави для часткового скасування рішення лише стосовно періоду і відповідно розміру упущеної вигоди в розмірі 1 061 290,32 грн. У решті рішення зміні чи скасуванню не підлягає.

Судові витрати підлягають розподілу пропорційно задоволеним вимогам відповідно до ст. 49 ГПК України.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський

1. Апеляційну скаргу задоволити частково.

2. Скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 10.09.10 по справі № 3/93 в частині задоволення позову щодо стягнення 1 061 290,32 грн. і прийняти нове рішення, позов задоволити частково.

3. Стягнути з ТОВ "Біля Універмагу"(79053, м. Львів, вул. Володимира Великого, 59В код ЄДРПОУ 32182531) на користь ТОВ "Ресторан "Беркут"(79053, м. Львів, вул. Володимира Великого, 34/120, код ЄДРПОУ 19171247) 11 678 709,70 грн. збитків, 23 375,85 грн. державного мита та 216,34 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Стягнути з ТОВ "Ресторан "Беркут"(79053, м. Львів, вул. Володимира Великого, 34/120, код ЄДРПОУ 19171247) на користь ТОВ "Біля Універмагу"(79053, м. Львів, вул. Володимира Великого, 59В код ЄДРПОУ 32182531) 1 062,05 грн. витрат по оплаті державного мита за перегляд судового рішення в апеляційному порядку.

5. постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 28.04.11