41/315 Про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів - 16.03.2011 Прийняття

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Другий капітал" (далі – позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична агенція "Едикт" (далі – відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Струм" (далі – відповідач 2) про визнання недійсним договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.11.2010 у справі №41/315 Товариству з обмеженою відповідальністю "Другий капітал" у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що позивачем не доведено що оспорюваний договір на момент його укладення порушував права і охоронювані законом інтереси позивача.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Другий капітал" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2010 у справі №41/315 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, вважає, що рішення не відповідає дійсним обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.12.2010 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Другий капітал" прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 26.01.2011.

У судове засідання 26.01.2011 з’явився представник позивача. Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична агенція "Едикт" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке колегією суддів було задоволено та відкладено розгляд справи на 09.02.2011 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ).

У судове засідання 09.02.2011 з’явились представники позивача та відповідача 1. У зв’язку з необхідністю витребування нових доказів розгляд справи було відкладено на 23.02.2011.

23.02.2011 в судове засідання з’явився представник відповідача 1.

Від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та про продовження строку розгляду спору у справі №41/315.

У зв’язку з тим, що сторони не надали витребувані Київським апеляційним господарським судом докази, розгляд справи було відкладено на 16.03.2011.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2011 строк розгляду спору у справі №41/315 було продовжено на 15 днів.

У судове засідання 16.03.2011 з’явились представники позивача та відповідача 1.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Струм" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Агентство Фондових Технологій" були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, проте не забезпечили явку в судове засідання 16.03.2011 своїх представників.

Відповідно до п. 3.6 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 №02-5/289 (v_289800-97) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що явка представників учасників судового процесу в судове засідання не визнавалась обов’язковою, а також у зв’язку з ненадходженням від відповідача 2 та третьої особи заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи, Київський апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників відповідача 2 та третьої особи.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Другий капітал" у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2010 у справі №41/315 скасувати та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична агенція "Едикт" проти доводів, викладених в апеляційній скарзі заперечив, просив суд апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2010 у справі №41/315 залишити без змін.

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши представників сторін Київський апеляційний господарський суд:

01 квітня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Струм" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Едикт" (продавець) було укладено Договір №Б-08/04/01/2/1 купівлі –продажу цінних паперів (далі - Договір), за умовами якого продавець керуючись вимогами Цивільного кодексу України (435-15) , Господарського кодексу України (436-15) , Законів України "Про цінні папери та фондовий ринок" (3480-15) , "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" (448/96-ВР) , зобов’язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити вказані в пункті 1.1 цінні папери, на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідно до пункту 2.1 Договору загальна договірна вартість цінних паперів складає 5053000,00 грн. без ПДВ.

Згідно з пунктом 3.1 Договору продавець передає цінні папери покупцю по акту прийому – передачі протягом 4 (чотирьох) банківських днів з моменту підписання даного Договору.

Позивач вважає, що Договір №Б-08/04/01/2/1 купівлі – продажу цінних паперів від 01.04.2008 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Струм" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Едикт", а не Товариством з обмеженою відповідальністю "Струм" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична агенція "Едикт", даний договір є недійсним оскільки, зміст спірного Договору суперечить чинному законодавству, укладений внаслідок помилки та з метою збільшити грошові зобов’язання боржника у справі про банкрутство, підписаний з перевищенням повноважень і суперечить вимогам статті 203, частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ).

Колегія суддів погоджується з твердженням позивача, що оспорюваний Договір порушує права позивача, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Другий капітал" є ініціюючим кредитором у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Струм" №Б-39/06-08 з вимогою на суму 125683,32 грн. та укладання оспорюваного Договору значною мірою вплинуло на обсяг прав позивача у загальних зборах кредиторів у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Струм" №Б-39/06-08, тому, що зобов’язання боржника внаслідок укладення оспорюваного Договору значно збільшились.

З огляду на зазначене судова колегія критично оцінює посилання суду першої інстанції на те, що оспорюваний договір не порушує права і охоронювані законом інтереси позивача

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи Договір №Б-08/04/01/2/1 купівлі –продажу цінних паперів від 01.04.2008 був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Струм" в особі директора ОСОБА_1, який діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Едикт" в особі Генерального директора ОСОБА_2, який діє на підставі Статуту, з другої сторони, та від імені якого на підставі Договору доручення №Б-08/04/07/1 від 07.04.2008, діє Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Агентство Фондових Технологій" (Ліцензія серія НОМЕР_1 від 03.10.2005 на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів, видана ДКЦПФР) в особі Генерального директора ОСОБА_3, який діє на підставі Статуту з третьої сторони (Повірений продавця).

Даний договір підписаний представниками сторін, та скріплений печатками. Проте від продавця спірний договір підписаний Генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична агенція "Едикт" ОСОБА_2 та скріплений печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична агенція "Едикт". Докази уповноваження ОСОБА_2 на підписання договору від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Едикт" в матеріалах справи відсутні та відповідачами не надані.

Згідно з частиною 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Як зазначено в договорі ОСОБА_2 діяв від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Едикт", про те що ОСОБА_2 діяв від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична агенція "Едикт" в оспорюваному договорі не зазначено.

У зв’язку з викладеним судова колегія приходить до висновку що оспорюваний договір суперечить частині 2 статті 207 ЦК.

01.04.2008 Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична агенція "Едикт" не досягнуто згоди з відповідачем 2 щодо усіх істотних умов договору про продаж простих векселів: серії АА №1176197 номінальною вартістю 1000000,00 грн, серії АА №1176241 номінальною вартістю 1100000,00 грн. та серії АА №0962924 номінальною вартістю 3300000,00 грн.. Тобто відсутні докази які б підтверджували вільне волевиявлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична агенція "Едикт" на укладання оспорюваного договору.

Крім того як зазначено в Договорі №Б-08/04/01/2/1 купівлі – продажу цінних паперів від 01.04.2008 від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Едикт" на підставі Договору доручення №Б-08/04/07/1 від 07.04.2008, діє Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Агентство Фондових Технологій". Проте договір доручення №Б-08/04/07/1 укладений сторонами 07.04.2008, тобто вже після укладання спірного договору купівлі - продажу цінних паперів, що свідчить про те, що 01.04.2008 Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Агентство Фондових Технологій" не було уповноважено діяти від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Едикт".

Частиною 1 статті 92 ЦК України встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов’язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Пунктом 6.2.4 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Струм", зареєстрованого у виконавчому комітеті Харківської міської ради 23.05.2007 зазначено, що директор вправі без довіреності здійснювати дії від імені Товариства. Директор самостійно вирішує питання діяльності Товариства, за винятком відчуження майна товариства на суму, що становить 50 і більше відсотків майна товариства, взяття кредитів та надання займів, фінансової та майнової допомоги, дарування та будь-яке інше безоплатне відчуження будь-яких матеріальних цінностей Товариства.

Укладання вищенаведених угод (договорів) здійснюється Директором після отримання ним письмового уповноваження загальних зборів.

Відповідно до пункту 6.1.6 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Струм" рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить 50 і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менше у 3/4голосів, якщо інше не встановлено законодавством.

Частиною 2 статті 98 ЦК України рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить 50 і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менше у 3/4голосів, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 177 ЦК України об’єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні та нематеріальні блага.

Тобто, в розуміння положень вищезазначеної статті гроші є одним із видів майна.

Згідно з фінансовими звітами Товариства з обмеженою відповідальністю "Струм" за 2007, 2008 роки, копії яких долучені до матеріалів справи, сума Договору №Б-08/04/01/2/1 купівлі – продажу цінних паперів становить більше ніж 50% вартості майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Струм". У відповідності з вимогами Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Струм" необхідним було уповноваження директора загальними зборами на укладання Договору №Б-08/04/01/2/1 купівлі – продажу цінних паперів від 01.04.2008.

Відповідачами не надані докази, які б підтверджували прийняття загальними зборами відповідача 2 рішення про уповноваження Директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Струм" на укладання Договіру №Б-08/04/01/2/1 купівлі – продажу цінних паперів.

Відповідно до статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов’язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав встановлених актами цивільного законодавства.

Статтею 241 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою яку представляють створює, змінює і припиняє цивільні права та обов’язки з моменту вчинення цього правочину.

Відповідачами не надано жодних доказів які свідчили б про наступне схвалення Договору №Б-08/04/01/2/1 купівлі – продажу цінних паперів від 01.04.2011 Товариством з обмеженою відповідальністю "Струм".

У зв’язку з викладеним оспорюваний договір є недійсним з моменту його укладання як такий, що суперечить вимогам частин 2, 4 статті 203, частині 2 статті 207, частині 3 статті 237 ЦК України.

Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Судова колегія критично оцінює посилання позивача на те, що оспорюваний договір вчинено під впливом помилки з огляду на наступне. Відповідно до приписів Листа Верховного Суду України від 24.11.2008 "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (n0003700-08) сторона на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка насправді мала місце, тобто надати докази, які б свідчили про її помилку щодо істотних обставин правочину. Позивачем не доведено наявності помилки відповідачів щодо істотних обставин правочину.

Посилання позивача, що спірний договір є фіктивним, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки згідно з положеннями Листа Верховного суду України від 24.11.2008 "Практика розгляду в узагальненнях практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (n0003700-08) позивач, який вимагає визнання правочину недійсним з підстав його фіктивності, повинен довести, що учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент вчинення правочину, тобто тягар доказування фіктивності правочину покладається на позивача. Товариством з обмеженою відповідальністю "Другий капітал" не доведено у розумінні статті 33 ГПК України, що відповідачі укладаючи спірний договір не мали наміру створити правові наслідки, передбачені договором.

Враховуючи вищезазначене, Київський апеляційний господарський суд вважає апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Другий капітал" обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог статті 49 ГПК України, державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. При задоволенні позову, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Київський апеляційний господарський суд –

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Другий капітал" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2010 у справі №41/315 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2010 у справі №41/315 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Другий капітал" задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір №Б-08/04/01/2/1 купівлі - продажу цінних паперів від 01.04.2008, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Струм" в особі директора ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Едикт" в особі Генерального директора ОСОБА_2, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Агентство Фондових Технологій" в особі Генерального директора ОСОБА_3, з моменту його укладення.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Струм" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Другий капітал" 42 (сорок дві) грн.. 50 коп. державного мита, 59 (п’ятдесят дев’ять) грн.. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 21 (двадцять одну) грн. 25 коп. державного мита за подання апеляційної скарги.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична агенція "Едикт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Другий капітал" 42 (сорок дві) грн.. 50 коп. державного мита, 59 (п’ятдесят дев’ять) грн.. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 21 (двадцять одну) грн. 25 коп. державного мита за подання апеляційної скарги.