Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_7 м.Горлівка звернувся до Горлівської міської ради м.Горлівка, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Комунального підприємства "Горлівське міське бюро технічної інвентаризації"м.Горлівка з позовом про визнання права власності на будинок крамниці (літ. А-1) площею 79,4кв.м. з ганком (літ. а), розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням господарського суду Донецької області від 11.09.2009р. по справі №31/103пн позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_7 м.Горлівка задоволені у повному обсязі. Визнано за Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7 м.Горлівка право власності на будинок крамниці (літера А-1) площею 79,4кв.м. з ганком (літера а), розташований за адресою: АДРЕСА_1.

За результатами касаційного оскарження дане судове рішення було скасовано, справу №31/103пн направлено на новий розгляд до господарського суду Донецької області, про що Вищим господарським судом України винесено відповідну постанову від 23.09.2010р.

Під час нового розгляду господарський суд Донецької області рішенням від 24.11.2010р. по справі №31/103пн задовольнив позовні вимоги Фізичної особи –підприємця ОСОБА_7 м.Горлівка до Горлівської міської ради м.Горлівка, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача Комунального підприємства "Горлівське міське бюро технічної інвентаризації"м.Горлівка, прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Горлівської міської ради м.Горлівка про визнання права власності на будинок крамниці (літера А-1) площею 79,4кв.м. з ганком (літера а), розташований за адресою: АДРЕСА_1

Визнано за Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_7 право власності на будинок крамниці (літера А-1) площею 79,4кв.м. з ганком (літера а), розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Не погодившись з прийнятим рішенням, заступник прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Горлівської міської ради подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 24.11.2010р. по справі №31/103пн та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи свою правову позицію, посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Прокурор вказує, що визнання у судовому порядку права власності на річ за загальними правилом є способом захисту наявного цивільного права, а не підставою його виникнення. Зазначає, що при вирішенні спору по суті, суд не з’ясував наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання права позивача з боку міської ради. Крім того, посилається на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, а саме, залишено без уваги питання щодо прийняття спірних нежитлових будівель до експлуатації у встановленому чинним законодавством порядку.

У відзиві на апеляційну скаргу Фізична особа-підприємець ОСОБА_7 м.Горлівка не погодився з твердженнями прокурора, наполягав на відмові у задоволенні апеляційної скарги, оскільки рішення суду прийнято за результатами всебічного, повного та об’єктивного розгляду у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності з дотриманням та правильним застосування норм матеріального та процесуального права.

31.01.2011р. в судовому засіданні прокурор, представник позивача підтримали правові позиції, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї. Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з’явились, про час та місце проведення якого були повідомлені належним чином.

Комунальним підприємством "Горлівське міське бюро технічної інвентаризації"м.Горлівка до суду апеляційної інстанції 14.02.2011р. надані пояснення на апеляційну скаргу, відповідно до яких третя особа заперечує проти апеляційної скарги, та просить суд залишити рішення господарського суду Донецької області без змін.

Крім того, на адресу Донецького апеляційного господарського суду 14.02.2011р. надійшов відзив на апеляційну скаргу Горлівської міської ради, яким міська рада повідомляє, що не має будь-яких заперечень по вказаній справі та просить суд розглядати справу без участі її представника.

У судовому засіданні від 14.02.2011р. прокурор підтримав правову позицію, викладену раніше. Позивач, відповідач та третя особа не скористались своїм процесуальним правом щодо участі їх представників у даному судовому засіданні.

28.02.2011р. у судовому засіданні прокурор та представник позивач наполягали на доводах, викладених раніше. Представник відповідача підтримав позицію, викладену у відзиві Горлівської міської ради на апеляційну скаргу. Третя особа у судове засідання свого представника не направила, про час та місце проведення якого була повідомлена належним чином.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзиви, заслухавши прокурора, представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.08.2007 року між громадянином ОСОБА_9 м.Горлівка (далі –продавець) та громадянином ОСОБА_7 м.Горлівка (далі –покупець) був укладений договір купівлі –продажу об’єкту незавершеного будівництва, на підставі якого покупцем був придбаний недобудований будинок А-І, готовністю 45%, розташований за адресою: Донецька область, АДРЕСА_1.

В подальшому, на підставі рішення Горлівської міської ради №V/34-21 від 25.07.2008р. між Горлівською міською радою (далі - орендодавець) та громадянином ОСОБА_7 м.Горлівка (далі –орендар) був підписаний договір оренди земельної ділянки від 16.09.2008р., відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,0347, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

За приписами п.4 даного договору, земельна ділянка передається в оренду разом із недобудованою будівлею, яка належить громадянину ОСОБА_7

Відповідно до п.8 договору, земельна ділянка надається строком на дев’ять років.

Пунктом 15 договору встановлено, що земельна ділянка передається в оренду для будівництва та обслуговування крамниці.

Як передбачено п.16 договору оренди земельної ділянки, цільовим призначенням земельної ділянки є роздрібна торгівля та комерційні послуги.

У п.20 договору сторони узгодили, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється у строк не пізніше семи днів після державної реєстрації цього договору за актом прийому-передачі.

Зазначений договір оренди земельної ділянки 24.09.2008р. зареєстровано у Горлівському міському відділі Донецької регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах"за №040815200918.

Земельна ділянка передана у користування орендарю за актом приймання-передачі №918 від 24.09.2008р., підписаним уповноваженими представниками сторін.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи технічного паспорту на громадський будинок, виданого КП "Горлівське міське бюро технічної інвентаризації", позивачем в процесі господарської діяльності здійснено самочинне будівництво будинку крамниці (літ. А-1) площею 79,4кв.м. з ганком (літ.а) в межах виділеної для цієї мети земельної ділянки.

Листом від 23.07.09р. №655 КП "Горлівське міське Бюро технічної інвентаризації"повідомило, що у позивача відсутній дозвіл на будівництво та проектно-кошторисна документація на будівництво будинку магазину А-І .

За висновком АТЗТ ПВП "Донбасреконструкція"(ліцензія №102862) про стан будівельних конструкцій, об’єкт дослідження –магазин (літ.А-1) відповідає своєму призначенню, та протипожежним і санітарним нормам, несучі конструкції знаходяться у задовільному технічному стані та можуть експлуатуватися в подальшому.

Відтак, позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання права власності на будинок крамниці (літера А-1) площею 79,4кв.м. з ганком (літера а), розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Частинами третьою та четвертою статті 375 Цивільного кодексу України передбачено, що право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.

Поняття самочинного будівництва, а також правові підстави та умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно визначені у статті 376 Цивільного кодексу України, яка є спеціальною в регулюванні спірних правовідносин, оскільки регулює відносини, що виникають у тих випадках, коли вимоги закону та інших правових актів при створені нової речі –самочинному будівництві були порушені.

Згідно з частинами першою та другою цієї статті кодексу (435-15) житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Частиною третьою статті 376 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

З аналізу вказаної норми вбачається, що право власності на самочинне будівництво може бути визнано в судовому порядку лише в тому випадку, якщо особа, яка здійснила таке будівництво, отримає в установленому порядку земельну ділянку розташовану під збудованим нерухомим об'єктом, такого цільового призначення, яке передбачає можливість будівництва на ній відповідного об'єкта.

За змістом частини п’ятої ст. 376 Цивільного кодексу України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, на час звернення до господарського суду першої інстанції позивач володіє, користується та розпоряджується об’єктом нерухомості на підставі договору купівлі-продажу від 30.08.2007р. та є користувачем земельної ділянки на підставі договору оренди земельної ділянки від 16.09.2008р., укладеного на 9 років.

За приписами ст. 95 Земельного кодексу України та ст. 25 Закону України "Про оренду землі"орендар, як тимчасовий землекористувач, з урахуванням умов надання земельної ділянки та її цільового призначення, має право споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі та споруди лише за умови згоди на це орендодавця.

При цьому, відповідно до ч.4 ст. 24 Закону України "Про планування та забудову територій"(в редакції, чинній на момент укладення договору оренди земельної ділянки від 16.09.2008р.), у разі прийняття сільською, селищною чи міською радою рішення про надання земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності для розміщення об’єкта містобудування в порядку, визначеному земельним законодавством, зазначене рішення одночасно є дозволом на будівництво цього об’єкту.

Як зазначало раніше, умовами договору оренди земельної ділянки від 16.09.2008р. визначено, що земельна ділянка передається позивачу в оренду саме для будівництва та обслуговування крамниці.

Отже, матеріалами справи підтверджено додержання позивачем цільового призначення та дозволеного використання земельної ділянки, відсутність порушення прав інших осіб в контексті частини 5 статті 376 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, у тому числі це стосується і нерухомого майна.

Згідно зі ст. 321, ст. 328 Цивільного кодексу України право власності є непорушним, вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

В ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"від 23.02.2006р. №3477-ІV закріплено обов’язок судів застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) 1950р. і протоколами до неї, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. (995_004) , ратифікованих Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР (475/97-ВР) , кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З огляду на вищевказане, суд першої інстанції дійшов правомірного та законного висновку щодо наявності всіх правових підстав для визнання за позивачем права власності на самочинно збудований об’єкт нерухомості у судовому порядку.

За таких обставин, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду визначила, що доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Твердження заявника апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування судового рішення господарського суду Донецької області від 24.11.2010р. у справі №31/103пн колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає.

Результати розгляду апеляційної скарги оголошені в судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

Апеляційну скаргу заступника прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Горлівської міської ради м.Горлівка на рішення господарського суду Донецької області від 24.11.2010р. у справі №31/103пн - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 24.11.2010р. у справі №31/103пн - залишити без змін.

постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Надруковано 8 примірників: 1 –позивачу; 1 –відповідачу; 2 –прокуратурі; 1- 3-й особі; 1 - до справи; 1 –ДАГС; 1 –до суду