Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів:

За участю представників:

Від позивача: Фелів Олексій Олександрович – юрист.

Від відповідача: Чобан Богдана Богданівна – юрист.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіге Україна"

на рішення Господарського суду м.Києва від 19.08.2010

у справі № 14/119 ( .....)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіге Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Де Агостіні Паблішинг"

третя особа позивача

третя особа відповідача

про стягнення 2696909,78 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІГЕ УКРАЇНА" звернулось в Господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕ АГОСТІНІ ПАБЛІШИНГ" про стягнення 2696909,78 грн.

Позивач неодноразово уточнював позовні вимоги. Відповідно до останніх уточнень від 26.05.2010 р. позивач просить суд: розірвати договір про надання складських послуг № 1/20080905/100 від 30.09.2008 р.; стягнути з відповідача 693199,10 грн. заборгованості, 1957924,28 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди з яких 602913,44 грн. витрати на оренду складських приміщень.

Рішенням Господарського суду від 19.08.2010 по справі №14/119 у позові Товариству з обмеженою відповідальністю "Фіге Україна", відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду фактичним обставинам справи, та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник зазначав, що суд неправильно визначив правову природу договору; суд неправильно застосував норми ст.ст. 938, 953 ЦК України, листи відповідача про односторонню відмову від Договору не мають юридичного значення; суд не дав правову оцінку вимозі позивача про розірвання договору на підставі ч.2ст. 651 ЦК України, тощо.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІГЕ УКРАЇНА"(надалі - Позивач) і Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕ АГОСТІНІ ПАБЛІШИНГ"(надалі - Відповідач) 30 вересня 2008 року було укладено Договір про надання складських послуг № 1/20080905/100, відповідно до Договору Позивач зобов'язався надавати Відповідачу складські послуги, а Відповідач зобов’язався приймати та своєчасно і в повному обсязі їх оплачувати(п.1.1.Договору).

Відповідно до п. п. 1.2, 2.1,1.3 Договору зберігання товару здійснюється в кількості 600 зарезервованих палетних місць на місяць; позивач зобов’язався надати такі послуги: розвантаження/навантаження товару, перевірка товару, відбір товару для відвантаження; зберігання товару.

Згідно Додатку 4 від 30 грудня 2008 року до Договору резерв було збільшено з 600 до 800 палетних місць.

Відповідно до п.5.1 Договору, Відповідач здійснює оплату за послуги Позивача згідно з порядком, визначеним у Додатку2.

Додатком 2 до Договору (в редакції Додатку 4 від 30 грудня 2008 року до Договору) щомісячна плата за зберігання 800 зарезервованих палетних місць складала 7840,00 євро, без врахування податку на додану вартість, та підлягала сплаті в гривнях за курсом Національного банку України на день виставлення рахунку. Додатково до плати за зберігання підлягали оплаті операційні послуги Позивача, з розрахунку за одиницю обслуговуваного товару згідно Додатку 2 до Договору.

У відповідності до п.14.1Договору, строк дії договору до 31.12.2011.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

У відповідності до ст. 938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Відповідно до ст. 953 ЦК України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу (436-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться і одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач звертався до Позивача з вимогами повернути товар (листи від 05.11.2009, від 13.11.2009, від 17.11.2009).

Судом встановлено, що у період з 16.11.2009 по 20.11.2009 Позивач повернув товар Відповідачу, що підтверджується накладними на повернення товару і як вбачається з матеріалів справи, Відповідач повністю розрахувався з позивачем за надані послуги зберігання, що підтверджується банківськими виписками.

У п. 14.2 Договору ссторони погодили, що будь-яка Сторона може вимагати припинення дії цього Договору з поважної причини шляхом надання письмового повідомлення про розірвання, що надсилається рекомендованим листом, в одному з таких випадків: інша Сторона порушила істотне зобов'язання згідно з Договором, і це порушення можна було усунути, але ця інша сторона не усунула порушення впродовж 30 днів, незважаючи на два послідовних письмових повідомлення з докладним викладом порушення та вимогою про його усунення та попередженням про припинення дії Договору у разі невиконання; кожна Сторона може вимагати негайного припинення цього Договору у випадку припинення господарської діяльності іншою стороною, банкрутства, або неплатоспроможності, коли Сторона йде на компромісну домовленість або врегулювання справи з кредиторами або передачу прав кредиторам, добровільну (не стосується реорганізації або об'єднання) або обов'язкову ліквідацію, має розпорядника або адміністратора, призначених для розпорядження майном боржника; якщо сторони не домовляться про корегування ціни, викладеному у розділі 5.2 протягом 3 місяців після повідомлення.

Згідно положень ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, та з пояснень представника Відповідача, останній звертався до Позивача з листами від 10.09.2009 р., від 19.10.2009 р., від 05.11.2009 р., від 13.11.2009 р., від 17.11.2009 р., від 14.12.2009 р. про розірвання договору в односторонньому порядку, згідно листів сторони не домовились про корегування ціни оплати за зберігання (копії містяться у матеріалах справи).

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами не було надано доказів істотного порушення умов укладеного договору, тому колегія суддів приходить до висновку про те, підстави для розірвання договору в розумінні ст. 651 ЦК України в даному випадку відсутні.

Крім того, колегія констатує, що на момент звернення позивачем з позовом, спірний Договір припинив свою дію, тому вимоги позивача про розірвання Договору №1/200809005/100 від 30.09.2008є необґрунтованими та не відповідають матеріалам справи.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача вартість послуг за резервування складу за листопад 2009 – травень 2010 року загалом на суму 693199,10 грн., 2651123,38 грн. упущеної вигоди, яка включає витрати Позивача на щомісячну орендну плату за приміщення, відведені під зарезервовані для Відповідача 800 палетомісць та резервування палетних місць до 30.12.2011, то колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Колегією суддів встановлено, що Договором не визначено, що палетомісця резервуються за Відповідачем на певний строк незалежно від факту знаходження/незнаходження на них товару Відповідача.

Тому, вимоги Позивача про про стягнення заборгованості за послуги резервування є безпідставними, та задоволенню не підлягають.

Згідно п.2 ч.2 статті 22 ЦК України упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Відповідно до ч. 1 статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Важливим елементом доказування наявності упущеної вигоди є встановлення причинно-наслідкового зв’язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Необхідно довести, що протиправна поведінка чи бездіяльність іншої сторони є причиною, а збитки, що виникли у потерпілої сторони, - наслідком такої протиправної поведінки (аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 30.05.2006 р. по справі № 42/266-6/492).

Крім того, наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання прибутку ще не є підставою для його стягнення. Стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає (аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 03.04.2007 р. по справі № 2-14/144-2006 (2-19/144-2006, 2-19/137-78-2005).

Відповідно до ч. 4 ст. 226 ГК України не підлягають відшкодуванню збитки, завдані правомірною відмовою зобов’язальної сторони від подальшого виконання зобов’язання.

Таким чином, господарський суд міста Києва дійшов вірного висновку, який не спростовується доводами апеляційної скарги, що вимога позивача щодо відшкодування збитків у розмірі 1957924,28 грн. є необґрунтованою та не підлягає задоволенню. В цій частині рішення суду першої інстанції також підлягає залишенню без змін.

Згідно з ч.1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів відхиляє, оскільки вони не спростовують викладених вище обставин справи та в розумінні статті 34 ГПК України є необґрунтованими.

За таких обставин, рішення Господарського суду міста Києва у даній справі прийняте з повним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий суд визнав встановленими, та відповідність висновків викладених в рішенні дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування або зміни вказаного рішення в розумінні ст. 104 ГПК України, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв’язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103- 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіге Україна" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2011 у справі №14/119 залишити без змін.

Матеріали справи №14/119 повернути до Господарського суду міста Києва.

постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом місяця.