13/502 Про стягнення заборгованості за виконані роботи баштовим краном - 09.02.2011 Прийняття

Дочірнє підприємство "Управління баштових кранів" Відкритого акціонерного товариства "Будмеханізація" (далі – позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Акціонерного товариства закритого типу "Будівельна фірма "Старатель" (далі - відповідач) заборгованості за договором на виконання робіт баштовим краном №151/2007 від 28.08.2007р. в розмірі 115 243,52 грн. (з них: 88 174,32 грн. – основний борг, 5 219,97 грн. - 3% річних, 21 849,23 грн. - інфляційні втрати), обґрунтовуючи свої вимоги тим, що заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань з оплати виконаних позивачем робіт.

Відповідач проти позову заперечував, зазначаючи про те, що відповідно до умова договору підставою для здійснення оплати робіт позивача є змінні рапорти та акти виконаних робіт, а не довідки про вартість виконаних підрядних робіт, на які посилається позивач, оскільки названі довідки не встановлюють обов’язку відповідача з оплати вартості виконаних робіт.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.11.2010р. у справі №13/502 позов задоволено повністю, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 88 174,32 грн. основного боргу, 21 849,23 грн. інфляційної складової боргу, 5 219,97 грн. 3% річних, 1 153,00 державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним Рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2010р. у справі №13/502 скасувати та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, які мають суттєве значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття неправильного по суті рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.01.2011р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 09.02.2011р.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2011р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Лосєва А.М., суддів Іваненко Ю.Г., Разіної Т.І.

Представник відповідача у судовому засіданні 09.02.2011р. підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, Рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2010р. у справі №13/502 скасувати та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник позивача у судовому засіданні 09.02.2011р. заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд в задоволенні скарги відмовити та залишити без змін оскаржуване Рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об’єктивним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

28.09.2007р. між позивачем, як субпідрядником, та відповідачем, як підрядником, було укладено договір на виконання робіт баштовим краном типу КБ-405 №151/2007 (далі - Договір).

У відповідності до умов Договору субпідрядник за дорученням підрядника зобов’язувався виконати баштовим краном типу КБ-405 житлового будинку підрядні роботи з будівництва житлового будинку №9 по вул. Коцюбинського в селі Чайки Києво-Святошинського району, а підрядник зобов’язувався прийняти виконані роботи та оплатити їх.

Вартість робіт та порядок розрахунків визначений сторонами в розділі 4 Договору, згідно з яким оплата робіт проводиться на підставі змінних рапортів та актів виконаних робіт, оформлених підрядником по цінах, передбачених умовами Договору. Підрядник щомісячно в термін до 15 числа проводить оплату виконаних робіт за попередній місяць. До початку демонтажу та вивозу баштового крану проводить повний розрахунок по об’єкту, з урахуванням демонтажу крану.

В п.6.1 Договору встановлено термін дії останнього з 28.08.2007р. до повного виконання умов та обов’язків сторін.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив про те, що на виконання умов Договору він виконав підрядні роботи, загальна вартість яких становить 88 174,32 грн., про що свідчать довідки про вартість виконаних робіт форми №КБ-3 (копії довідок наявні в матеріалах справи).

Однак відповідач не оплатив вартість виконаних позивачем робіт, внаслідок чого і утворилась заборгованість у сумі 88 174,32 грн.

Зважаючи на відмову відповідача в добровільному порядку сплатити заборгованість, позивач, окрім вимог про стягнення суми основного боргу, просив суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних.

Місцевий господарський суд повністю задовольнив позовні вимоги, визнавши їх обґрунтованими та підтвердженими належними доказами. При цьому, суд наголошував на тому, що невиконання позивачем вимог п.4.2 Договору щодо оформлення підрядником змінних рапортів та актів виконаних робіт не є підставою для висновку про відсутність у відповідача обов’язку оплати виконаних позивачем робіт.

Апеляційний господарський суд не погоджується з висновками, викладеними в рішенні суду першої інстанції, вважає їх передчасними, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (436-15) (ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України).

В ст. 193 Господарського кодексу України визначені загальні умови виконання господарських зобов’язань, згідно з якими суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (435-15) .

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом (435-15) , іншими законами або договором.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст. 837 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

В ст. 838 Цивільного кодексу України передбачено, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

В ст. 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження факту виконання позивачем підрядних робіт у порядку та строки, визначені Договором, позивач та місцевий господарський суд посилались на довідки про вартість виконаних робіт форми №КБ-3 на загальну суму 88 174,32 грн. та листи відповідача №112 від 15.10.2009р., №52 від 20.07.2010р., якими відповідач підтверджує наявність боргу перед позивачем в сумі 88 174,32 грн., проте просив відстрочити її оплату з огляду на фінансову нестабільність.

З цього приводу апеляційний господарський суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Стаття 853 Цивільного кодексу України встановлює обов'язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові, в іншому випадку він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно зі ст. 854 Цивільного кодексу України замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи, за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або, за згодою замовника, - достроково.

В ч.4 ст. 879 Цивільного кодексу України передбачено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Відповідно до ч.4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

На думку позивача, довідки про вартість виконаних робіт форми №КБ-3 є підставою для здійснення відповідачем розрахунку за виконані позивачем підрядні роботи.

Натомість вищевказані довідки містять лише відомості про попередньо встановлену і погоджену сторонами вартість підрядних робіт, тоді як нормами ст. ст. 854, 879, 882 Цивільного кодексу України визначено, що передумовою для здійснення оплати виконаних робіт є їх прийняття замовником та підписання відповідного Акту.

Згідно з п.4.2 Договору оплата робіт проводиться на підставі змінних рапортів та актів виконаних робіт.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що позивач передав, а відповідач прийняв роботи, вартість яких попередньо визначена в довідках форми №КБ-3, тому підстави для проведення розрахунків між сторонами лише за наявності вищеназваних довідок відсутні.

Зважаючи на те, що строк виконання відповідачем своїх зобов’язань з оплати вартості виконаних підрядних робіт ще не настав, в даному випадку відсутнє прострочення виконання відповідачем грошових зобов’язань за Договором, про що в своєму рішенні зазначав місцевий господарський суд.

Належних та допустимих доказів на спростування вищенаведених обставин суду надано не було.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, передумовою застосування такої форми відповідальності, як нарахування інфляційної складової боргу та 3% річних є саме наявність прострочення виконання грошового зобов’язання. Однак, як уже зазначалось вище, прострочення з боку відповідача відсутнє, у зв’язку з чим правові підстави для нарахування 3% річних та інфляційних втрат також відсутні.

З урахуванням вищевикладеного, апеляційний суд дійшов висновку про те, що доводи апеляційної скарги відповідача підтвердились під час розгляду даної справи, що в свою чергу свідчить про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права.

В ст. 104 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на вищенаведені обставини справи в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а Рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2010р. у справі №13/502 має бути скасовано з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

Зважаючи на відмову в задоволенні позовної заяви, відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за звернення з позовом до суду покладаються на позивача.

Оскільки апеляційна скарга відповідача задоволена судом, витрати по сплаті державного мита за її подання підлягають відшкодуванню за рахунок позивача.

Керуючись ст. ст. 32- 34, 47, 49, 99, 101, 103- 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Будівельна фірма "Старатель" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2010р. у справі №13/502 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства "Управління баштових кранів" Відкритого акціонерного товариства "Будмеханізація" (04209, м. Київ, вул. Лебединська, 2, код ЄДРПОУ 04012856, або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем при примусовому виконанні рішення) на користь Закритого акціонерного товариства "Будівельна фірма "Старатель" (02068, м. Київ, вул. А.Ахматової, буд. 5, код ЄДРПОУ 13682121) 578,00 грн. (п’ятсот сімдесят вісім гривень 00 копійок) державного мита, сплаченого за подання апеляційної скарги.