Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого - судді – Гнатюк Г.М.

суддів - Кравчук Н.М.

- Мирутенко О.Л.

Розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Торговий дім Тернопіль", м.Тернопіль вих..№180 від 18.11.2010р.

на рішення господарського суду Тернопільської області від 08.11.2010р.

у справі № 18/54-980 (2/46-749)

за позовом Приватного підприємства "Торговий дім Тернопіль", м.Тернопіль

до відповідача фізичної особи –підприємця ОСОБА_2, с.Божиків, Бережанського району

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

1 –Приватного підприємства "Продторг Тернопіль", м.Тернопіль

2 –Департамент економіки, підприємництва та управління комунальним майном, м.Тернопіль

3 –Товариство з обмеженою відповідальністю "Аскор-Україна", м.Тернопіль

про стягнення заборгованості по орендних платежах та стягнення неустойки згідно договору оренди від 28.12.2007р.

та за зустрічним позовом: фізичної особи –підприємця ОСОБА_2, с.Божиків, Бережанського району

до Приватного підприємства "Торговий дім Тернопіль", м.Тернопіль

про визнання недійсним з моменту укладення договору оренди торгового місця №19 в ринкову комплексі "Тернопіль"з підстав його укладення під впливом обману зі сторони відповідача

За участю представників :

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

від третьої особи-1: не з’явився

від третьої особи-2 : не з’явився

від третьої особи: не з’явився

Сторони та треті особи явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 08.11.2010р. у справі №18/54-980 (2/46-749) (суддя Охотницька Н.В.) в задоволенні первісного позову Приватного підприємства "Торговий дім Тернопіль"про стягнення з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 18 405,61 грн. –відмовлено, а зустрічний позов фізичної особи підприємця ОСОБА_2 задоволено та визнано недійсним з моменту укладення договір оренди торгового місця №19 в ринковому комплексі "Тернопіль"між ПП ОСОБА_2 та ПП "Торговий дім Тернопіль"та стягнено з приватного підприємства "Торговий дім Тернопіль"на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 85грн. державного мита та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивоване тим, що договір від 28.12.07р. оренди торгового місця № 19 в торговому комплексі, що знаходиться в приміщені комунальної власності за адресою: майдан Перемоги, 4 у м. Тернополі, укладений з порушенням вимог п.1 ст. 203 Цивільного кодексу України і наведене є підставою для визнання такого договору недійсним (ст. 215 ЦК України) з моменту його укладення (ст. 236 ЦК України). Оскільки договір від 28 грудня 2007 року, укладений між Приватним підприємством "Торговий дім Тернопіль" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 є недійсним з моменту його укладення, а недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю ст. 216 Цивільного кодексу України, відсутні правові підстави для задоволення первісного позову.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, Приватне підприємство "Торговий дім Тернопіль"оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального права, так як місцевим господарським судом не досліджено всіх обставин справи та суд безпідставно визнав недійсним договір оренди від 28.12.2007р., тому просить рішення місцевого господарського суду скасувати і задоволити первісні позовні вимоги щодо стягнення заборгованості по орендній платі, штрафу, пені, річних та індексу інфляції в повному обсязі.

У запереченні на апеляційну скаргу від 10.01.2011р. (вх.№184 від 11.01.2011р.) Департамент економіки, підприємництва та управління комунальним майном Тернопільської міської ради та його представник в судовому засіданні 11.01.2011р. спростовує доводи скаржника та зазначає про законність та обґрунтованість рішення місцевого суду, у зв‘язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Інші письмові пояснення на адресу суду не надходили.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін та третіх осіб, повідомлених належним чином про час та місце судового засідання, оскільки ухвалою суду від 11.01.2011р. явка повноважних представників сторін була визнана судом на власний розсуд.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, оцінивши докази, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення господарського суду Тернопільської області від 08.11.2010р. у справі №18/54-980 (2/46-749) слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне підприємство "Торговий дім "Тернопіль" звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Приватного підприємства "Продторг-Тернопіль", Департаменту економіки, підприємництва та управління комунальним майном, Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскор-Україна" про стягнення 18 405,61 грн., з яких 12 933,45 грн. заборгованість за оренду торгового місця №19, 1475,16 грн. пені, 1000 грн. штраф, 397,07 грн. три відсотки річних, 2 600,04 грн. індекс інфляції.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що між 28.12.2007р. між Приватним підприємством "Торговий дім Тернопіль", як Орендодавцем та Суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, як Орендарем укладено договори на підставі якого відповідач за первісним позовом користувався приміщенням, а саме торговим місцем №19 у торговому комплексі за адресою: майдан Перемоги, 4 в м.Тернополі. При цьому зазначає, що приватне підприємство "Торговий дім Тернопіль" є законним орендарем/орендодавцем комунального майна, що знаходиться за адресою: майдан Перемоги, 4, м. Тернопіль, на підставі договору оренди №7012 від 05.01.1996 р.

За зустрічним позовом фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного підприємства "Торговий дім Тернопіль" про визнання недійсним з моменту укладення договору оренди торгового місця № 19 в ринковому комплексі "Тернопіль" між ПП ОСОБА_2 та ПП "Торговий дім Тернопіль" з правовими наслідками, що визначені ст. 216 ЦК України. При цьому, зазначає, що Договір оренди на нежитлові приміщення №7012 від 05.01.1996р, укладений між ним та уповноваженим Тернопільською міською радою органом - Фондом комунального майна у м.Тернополі, правонаступником якого було Управління комунального майна міста Тернополя діяв лише до 31.12.2006р., а тому 28 грудня 2007 року ПП "Торговий дім Тернопіль" не було орендарем приміщення, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, майдан Перемоги,4 (торгове місце № 19), і не мало права передавати його в суборенду підприємцю ОСОБА_2 Крім того, позивач за первісним позовом не мав такого права і до припинення терміну дії договору оренди з огляду на п.10 договору оренди нежитлових приміщень № 7012 від 05.01.1996 р. яким передбачено, що орендар не має права без письмової згоди орендодавця, передавати обов'язки по договору іншим організаціям, а також здавати в суборенду цілком або частково орендовані приміщення.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, Приватному підприємству "Торговий дім Тернопіль" 30 березня 1998 року передані в оренду нежитлові приміщення за адресою: майдан Перемоги, 4 у м. Тернополі на підставі патенту №24 від 05.01.1996р., договору купівлі-продажу №10 від 16.03.1998 року патенту №7012, Додатку від 30.03.1998 року до договору оренди нежитлових приміщень №7012 від 05.01.1996р., яким внесено зміни в договір, і в якому зазначено Орендарем ПП "Торговий дім Тернопіль".

Строк дії Договору оренди №7012 встановлено до 03 січня 2006 року, а згідно Додатку від 25.01.2006р. до договору було продовжено його дію до 31.12.2006 року.

28.12.2007р. між Приватним підприємством "Торговий дім Тернопіль", як Орендодавцем та Суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, як Орендарем укладено договори, за умовами яких Орендодавець у відповідності до затверджених спільним наказом Мінекономіки, МВС, ДПА та Держстандарт України №57/188/84/105/ від 26.02.2002р. (z0288-02) Правил торгівлі на ринках, передає, а Орендар приймає в строкове платне користування для здійснення торгівлі непродовольчими (продовольчими) товарами торгове місце №19, що розташоване у торговому комплексі за адресою: майдан Перемоги, 4 в м. Тернополі. Термін дії договорів встановлено з 01.01.2008р. по 01.12.2008р. (п. 9.2 договорів).

Зважаючи на викладене, укладений між ПП "Торговий дім Тернопіль" і фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, договір без номера від 28 грудня 2007 року, є договором суборенди майна.

У відповідності до ч.1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Стаття 761 Цивільного кодексу України передбачає, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Згідно ст. 774 Цивільного кодексу України та ст. 22 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"(далі - Закон), передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом, а строк надання майна в суборенду не може перевищувати терміну дії договору оренди.

Зі змісту статей 203, 215 Цивільного кодексу України випливає, що правочин може бути визнано недійсним, зокрема, якщо його зміст суперечить цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства, якщо особа, яка його вчиняє не має необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Оскільки договір оренди нежитлових приміщень №7012 від 05.01.1996р. укладений між ПП "Торговий дім Тернопіль"та уповноваженим Тернопільською міською радою органом - Фондом комунального майна у м.Тернополі, правонаступником якого було Управління комунального майна міста Тернополя діяв лише до 31.12.2006р., договір від 28.12.07р. оренди торгового місця № 19 в торговому комплексі, що знаходиться в приміщені комунальної власності за адресою: майдан Перемоги, 4 у м. Тернополі, укладений з порушенням вимог п.1 ст. 203 Цивільного кодексу України, що є підставою для визнання такого договору недійсним (ст. 215 ЦК України) з моменту його укладення (ст. 236 ЦК України).

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість вимог фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди від 28.12.2007р. та відсутність підстав для задоволення первісного позову, оскільки, у відповідності до ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Посилання скаржника на те, що договір оренди №7012 був укладений лише до 03.01.2006р. та пролонгований на 10 років, документально не підтверджено. Натомість, як вбачається з матеріалів справи, Договір оренди №7012 від 05.01.1996 р. не продовжувався і не переукладався, та припинив свою дію з 01.01.2007 р. Зокрема це підтверджується листами уповноваженої особи власника майна - Тернопільської міської ради в особі Управління комунального майна від 26.12.2006 р. за №1064-у, від 22.01.2007 року за №83-у. від 11.04.2007 р. за №409-у на адресу ПП "Торговий дім Тернопіль"- про відмову від продовження договору оренди №7012 та вимоги про повернення орендованого майна, а також листи-відповіді ПП "Торговий дім Тернопіль"№05-1 від 03.01.2007 р., № 22-1 від 29.01.2007 р. та №51-1 від 23.03.2007р. з проханнями про продовження договору оренди на новий термін.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, друга сторона відшкодовує витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Судові витрати по апеляційній скарзі, в порядку ст. 49 ГПК України, слід віднести на скаржника.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

1. Рішення господарського суду Тернопільської області від 08.11.2010 року у справі №18/54-980 (2/46-749) залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "Торговий дім Тернопіль" залишити без задоволення.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Торговий дім Тернопіль"(46010, м.Тернопіль, вул..оліська,14, код 14035686, р/р 260048460 в ВАТ "Райффайзен банк аваль"м.Тернопіль, МФО 338846) в дохід державного бюджету 962,78грн. державного мита за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

3. На виконання постанови місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

4. постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Матеріали справи повернути в господарський суд Тернопільської області.

Повний текст постанови

виготовлено 03.02.2011р.