33/359 Про визнання недійсним кредитного договору - 25.01.2011 Прийняття

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" до Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк "Надра" про визнання недійсним кредитного договору № 23/5/2004/978-К/126 від 24.05.2004 року

Рішенням господарського суду м. Києва від 08.11.2010 року у задоволені позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов, таким чином визнати недійсним кредитний договір № 23/5/2004/978-К/126 від 24 травня 2004 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк "Надра" та Відкритим акціонерним товариством "Вінніфрут".

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт наголошує на тому, судом при винесенні рішення не враховано, що згідно з п. 9.4.2 Статуту ВАТ "Вінніфрут", до компетенції Правління, а не Загальних зборів акціонерів відносяться усі питання діяльності Товариства, крім тих, що згідно з діючим законодавством, цим Статутом або рішенням Вищого органу Товариства віднесені виключно до компетенції іншого органу Товариства. Вищий орган Товариства може приймати рішення про передачу частини належних йому прав до компетенції правління.

Судом не було з'ясовано, чи приймало Правління Товариства рішення про укладення кредитного договору. Банком не було надано документів, що б спростовували твердження Позивача, тобто не надане протокол правління. Таким чином, при укладанні кредитної угоди № 23/5/2004/978-К/126 від 23 травня 2004 року, було порушено вимоги ст.ст. 87, 88, 154 ЦК України та п.п. 9.2.1., 9.2.3, 9.4.1., 9.4.2., 9.4.3. Статуту ВАТ "Вінніфрут".

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2010 року прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи призначено на 25.01.2011 року.

В засідання суду, призначене на 25.01.2011 року позивач повноважних представників не направив та не повідомив суд про причини їх неявки, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.

Колегія суддів, вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника позивача враховуючи, що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання за наявними матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, 24 травня 2004 року між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк "Надра" та відкритим акціонерним товариством "Вінніфрут" було укладено кредитну угоду № 23/5/2004/978-К/126.

Відповідно до умов даного Договору відповідач зобов’язався надати позивачеві у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти. Позивач зобов’язався повернути кредит в строк і в порядок, визначений даним Кредитним договором, зі сплатою процентів за фактичний строк користування та сплатою штрафних санкцій при порушенні Договору.

Підпунктом 5.1.1. Кредитної угоди визначено, що кредит надається в сумі 242760,00 Євро, для фінансування 85% вартості контракту, терміном на 60 місяців за рахунок коштів, які виділяє Banca Nazionale Del Lavoro по угоді.

У відповідності до Кредитної угоди та додаткових угод до неї від 25.11.2004 року № 1, від 30.06.2005 року № 2, від 30.06.2005 року № 3 сторонами встановлено графік повернення кредиту та сплати відсотків встановленого Додатком А до Кредитної угоди.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інші фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Стаття 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначає банківський кредит як будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

У відповідності до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов’язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов’язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції та повністю підтримується колегією суддів, що у відповідності до п. 9.4.8. Статуту позивача Голова правління зокрема має право без довіреності здійснювати всі дії від імені Товариства, вести переговори та укладати договори і контракти від імені товариства, в тому числі розпоряджатися рухомим та нерухомим майном товариства. Отже, до переліку цих угод може входити Кредитна угода № 23/5/2004/978-К/126.

Окрім цього, як вже було вірно зазначено судом першої інстанції, кредитна угода укладена 24 травня 2004 року та кредитні кошти отримані Відкритим акціонерним товариством "Вінніфрут", проте з 2004 року по 2010 рік правління товариства не визнавала неправомірними дії Голови правління щодо укладення спірної угоди, що свідчить про схвалення Товариством кредитної угоди № 23/5/2004/978-К/126.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається зі Статуту ВАТ "Вінніфрут" до компетенції Вищого органу товариства відноситься зокрема, затвердження угод, укладених на суму, що перевищує 10000000 доларів США по курсу НБУ (аркуш Статуту 8).

Також, з матеріалів справи випливає, що кредитна угода № 23/5/2004/978-К/126 укладена для отримання позивачем кредиту в розмірі 242760,00 тис. Євро., що становить менше ніж 10000000 доларів США.

Таким чином, у Голови правління відсутня необхідність для схвалення укладення кредитної угоди на зборах акціонерів, оскільки розмір її становить менше 10000000 Доларів США та враховуючи те, що юридична особа вчинила дії по прийняттю до виконання правочину, суд першої інстанції обґрунтовано та цілком правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та цілком законного висновку що заявлені позивачем вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Статтею 4-3 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду м. Києва від 08.11.2010 року у справі № 33/359.

Доводи наведені позивачем в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

1. Рішення господарського суду м. Києва від 08.11.2010 року у справі № 33/359 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.