40/124-10 Про стягнення неустойки за несвоєчасне повернення приміщення, що перебувало в оренді - 24.01.2011 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.10р. у справі № 40/124-10

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м.Харків

до відповідача Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м.Дніпропетровськ

про стягнення 203 973 грн. 95 коп.

та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м.Дніпропетровськ

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м.Харків

про зобов'язання вчинити дії,

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся в господарський суд Дніпропетровської області з позовом, в якому з урахуванням поданих уточнень, просив стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" 203 973 грн. 95 коп. та судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди приміщення № 1 від 01.02.2008 р., щодо своєчасного повернення орендованого приміщення після закінчення строку дії договору.

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернулось в господарський суд Дніпропетровської області з зустрічним позовом про зобов’язання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 вчинити певні дії, а саме: прийняти по акту приймання передачі приміщення загальною площею 59,1 кв.м., що розташоване за адресою: м.Харків, пр.Гагаріна, 68, у зв’язку з закінченням договору оренди № 1 від 01.02.2008 р., в строки, встановлені діючим законодавством та було запропоновано орендарем –датою 01.02.2010 р. та стягнення судових витрат.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне приміщення було звільнене 01.02.2009 р., але орендодавець відмовився від прийому приміщення.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2010 р. у справі № 40/124-10 (суддя Красота О.В.) первісний позов задоволено частково. Стягнуто з публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 179 037 грн. 54 коп. –неустойки в розмірі подвійної орендної плати, 1 790 грн. 37 коп. держмита, 207 грн. 15 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Приймаючи згадане рішення, господарський суд виходив з того, що Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" своєчасно не повернуло фізичній особі –підприємцю ОСОБА_2 орендоване приміщення, тому повинно сплатити неустойку в розмірі подвійної орендної плати за користування майном після припинення договору за період з березня 2010 року по 03.11.2010 року в розмірі 179 037 грн. 54 коп.

Рішення в частині відмови в задоволенні зустрічного позову мотивовано посиланням на недотримання Публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" процедури повернення орендованого майна на підставі акту приймання-передачі.

Не погодившись з даним рішенням, публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають істотне значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, прийняти нове рішення про залишення первісного позову без задоволення та про задоволення зустрічного позову.

У відзиві на апеляційну скаргу Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

В судовому засіданні колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов договору оренди № 1, укладеному 01.02.2008 р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендодавець) та закритим акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" (орендар), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування приміщення, загальною площею 59,1 м.кв., що розташоване на першому поверсі будинку за адресою: АДРЕСА_1 та складається: із робочого залу, кабінету, коридору, 2-х підсобних приміщень, санвузла та вітрини.

Вказане приміщення належить орендодавцю на праві власності, згідно свідоцтва про право власності (п.1.3. договору).

Пунктами 2.1., 2,2. договору сторони узгодили, що передача та повернення орендованого приміщення оформлюється актом приймання-передачі, який підписують повноважні представники сторін.

01.02.2008 р. між сторонами було підписано акт прийому-передачі спірного приміщення.

Згідно ч.1. ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до п.3.1 договору розмір орендної плати за користування нежилими приміщеннями загальною площею 59,1 м2 складає 187 грн за 1 м2 орендованої площі, що складає вартість оренди приміщення за перший місяць 11 051,70 грн.

Відповідно до ч.1. ст.759 ЦК кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Спірний договір діє з 01.02.08р. до 31.01.10р. (п.11.1. договору)

В п.11.5.2 договору, сторони дійшли згоди про те, що про намір продовжити строк даного договору оренди, орендар зобов'язується письмово повідомити орендодавця не пізніше ніж за 60 днів до першопочаткової дати спливу строку договору оренди.

Враховуючи, що орендар не здійснив таке повідомлення, спірний договір припинив свою дію з 31.01.2010 р.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області по справі № 11/132 від 07.06.2010 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.09.2010 року з Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" користь фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 стягнуто 22 103 грн.40 коп. суму гарантійного платежу, 22 103 грн. 40 коп. подвійну орендну плату за лютий 2010 року та судові витрати, а також зобов’язано Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" повернути фізичній особі –підприємцю ОСОБА_2 приміщення загальною площею 59,1 м.кв., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 шляхом підписання акту прийому-передачі.

Статтею ст. 35 ГПК України передбачено, що факти встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

На виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області по справі № 11/132 від 13.09.2010 року Червонозаводським відділом Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, 21.09.2010 року було відкрито виконавче провадження про зобов’язання Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" повернути фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 приміщення загальною площею 59,1 м.кв., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 шляхом підписання акту прийому-передачі

При проведенні виконавчих дій між сторонами було підписано акт приймання-передачі спірного приміщення від 03.11.2010 року.

Відповідно до ст. 526 ЦК кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Пунктом 10.4. договору сторони узгодили, що у випадку неповернення приміщення на момент припинення договору оренди, орендар сплачує орендодавцю орендну плату, збільшену в два рази в порівнянні з останньою діючою по даному договору оренди орендної плати, яка обчислюється поденно і сплачується помісячно передоплатою за кожний наступний місяць утримання приміщення до 10-го числа кожного місяця.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача за первісним позовом неустойки в розмірі подвійної орендної плати за користування майном після припинення договору за період з березня 2010 року по 03.11.2010 року в розмірі. 179 037 грн. 54 коп.

Господарський суд підставно відмовив в задоволенні первісного позову в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, які визначені від суми неустойки у розмірі 179 037 грн. 54 коп., оскільки дана сума не є платежем за договором, а є неустойкою передбаченою ч. 2 ст. 785 ЦК кодексу України, у зв’язку з чим, нарахування пені на неустойку не відповідає змісту п. 10.2 договору на підставі якого заявлена така вимога. Крім того, з зазначених вище обставин, не відповідає вимогам законодавства і нарахування відсотків річних на суму неустойки (ч. 2 ст. 550 ЦК України), та нарахування інфляційних витрат.

Щодо зустрічних позовних вимог, колегія суддів враховує наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, обставини, на яких ґрунтується зустрічний позов в частині направлення позивачем листа на адресу відповідача від 15.01.2009р., вих. № 20.0.0.2/14-137, вже з’ясовувались при винесені рішення господарського суду Дніпропетровської області по справі № 11/132 від 07.06.2010 року, та в силу ст. 35 ГПК України з’ясуванню не підлягають.

Направлення 20.08.2010 року на адресу відповідача за зустрічним позовом листа від 17.08.2010 року № 30.1.0.0/8-178/1 про запрошення його на 30.08.2010 року об 11.00 год., за адресою: АДРЕСА_1 для підписання акту приймання-передачі, підставно не прийнято господарським судом до уваги, оскільки докази отримання вказаного листа відповідачем за зустрічним в матеріалах справи відсутні.

Протокол відмови орендодавця від приймання приміщення не є належним доказом звільнення орендованого приміщення з мотивів недотримання п. 2.2 Договору, тобто процедури повернення орендованого майна на підставі акту приймання-передачі приміщення.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову.

З огляду на встановлені судом першої та апеляційної інстанцій обставини, дослідження наявних матеріалів справи та аналіз норм чинного законодавства, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції винесено обґрунтоване рішення, підстави для його скасування, передбачені вимогами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) відсутні.