21/90 Про зобов'язання повернути майно, що належить на праві власності - 24.01.2011 Прийняття

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 17.11.2010р., суддя Скапровська І.М., позов в підприємця ОСОБА_2 було задоволено. Зобов’язано ТзОВ "Карпатська агропромислова компанія"повернути позивачу наступне майно: кабель марки КВБГ 27х1 - 400 м.п., кабель АКВБбШв 27х2,5-700 м.п., кабель АКВБбШв 14х2,5-1703 м.п., комплектну трансформаторна підстанцію КТП -100/10/04 з трансформатором 100 КВА із запобіжниками та ізоляторами вводу - 1 штука, шафу обліку - 1 штука. Стягнуто з ТзОВ "Карпатська агропромислова компанія" на користь підприємця ОСОБА_2 713 грн. державного мита, 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, послуги адвоката - 2 950 грн.

З даним рішенням не погодився відповідач - ТзОВ "Карпатська агропромислова компанія" і оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Розгляд справи відкладався.

Сторони були повідомлені належним чином про час та місце судового розгляду, що підтверджується реєстром на відправлення рекомендованої кореспонденції Львівського апеляційного господарського суду від 11.01.2011р.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити повністю, а рішення господарського суду Івано-Франківської області від 17.11.2010р. у справі №21/90 скасувати, враховуючи наступне.

Відповідно до ст.. 104 ГПК України (1798-12) , підставами для скасування рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою про зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатська агропромислова компанія" повернути йому майно, що належить на праві власності, а саме: кабель марки КВБГ 27х1 - 400 м.п., кабель АКВБбШв 27х2,5-700 м.п., кабель АКВБбШв 14х2,5-1703 м.п., комплектна транссформаторна підстанція КТП -100/10/04 з трансформатором 100 КВА із запобіжниками та ізоляторами вводу - 1 штука, шафа обліку - 1 штука.

Вказане майно ним 10.10.2005р. було придбано у підприємця ОСОБА_4, що підтверджується накладною №137 від 10.10.2005р.

17.10.2005 року позивач передав на відповідальне безоплатне зберігання ТОВ "Карпатська агропромислова компанія" майно, належне йому, враховуючи накладну № 137 від 10 жовтня 2005р. майно, зокрема кабель марки КВБГ 27x1 - 400 м. п., кабель АКВБбШв 27x2,5 - 700 м. п., кабель АКВБбШв 14x2,5 - 1703 м. п., комплектна трансформаторна підстанція КТП-100/10/04 з трансформатором 100 КВА із запобіжниками та ізоляторами вводу - 1 штука, шафа обліку - 1 штука, про що позивачу видана розписка від 17.10.2005 р. підписана ОСОБА_5, підпис скріплено печаткою ТОВ "Карпатська агропромислова компанія". ОСОБА_5 на момент підписання розписки працював на посаді заступника директора відповідача та перебував в родинних стосунках з позивачем –є його двоюрідним братом.

Місцевий господарський суд задовольнив заявлені позовні вимоги. Однак, апеляційний суд з таким рішенням не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до ст. 937 Цивільного кодексу України, договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Згідно ст. 208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами та правочини між фізичною та юридичною особою.

Укладення договору в спрощеній формі –розписка, квитанція, тощо стосується виключно професійних зберігачів.

Як вбачається з матеріалів справи, договір зберігання між сторонами спору в письмовій формі, відповідно до вимог ст..208 ЦК України (435-15) не укладався. Копія розписки, наявна в матеріалах справи (а.с.8) не є доказом укладення договору зберігання, оскільки відповідач, згідно статуту не здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (не є професійним зберігачем).

Як встановлено апеляційним судом, особа, яка підписала розписку за ТзОВ "Карпатська агропромислова компанія"не була наділена такими повноваженнями ні згідно статуту товариства, ні за трудовим договором, та крім того перебуває в родинних стосунках з позивачем.

Згідно довідки ТзОВ "Карпатська агропромислова компанія"№110 від 01.12.2010р. розписка від 17.10.2005р. про прийняття у ОСОБА_2 майна на зберігання в матеріалах бухгалтерського обліку та вхідній кореспонденції не зареєстрована і не значиться. Майно товариству на зберігання не передавалось та по обліку з 2005р. не значилось.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Всупереч зазначеним нормам права позивач не довів суду належними доказами факту укладення між ним та відповідачем договору зберігання та передачі останньому майна.

За таких обставин справи апеляційний суд погоджується з твердженням апелянта та визнає неукладеним спірний договір зберігання, а заявлені позовні вимоги –безпідставними.

Крім того судом першої інстанції стягнено з відповідача понесені позивачем витрати на оплату послуг адвоката в сумі 2950 грн. по розгляду даної справи в господарському суді Івано-Франківської області, про що свідчать наявні в матеріалах справи договір про надання юридичних послуг від 03.08.2010року, квитанція серія АЖ №15791 від 07.10.2010року про оплату наданих послуг на суму 2950 грн. Однак, місцевий господарський суд не звернув увагу на ту обставину, що вказана квитанція завірена самим адвокатом-підприємцем, а тому не може являтись належним доказом оплати його послуг. Отже, послуги адвоката не підтверджені належними доказами, а тому відповідно до вимог ст..44 ГПК України (1798-12) , задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення місцевого господарського суду винесене з неповним дослідженням обставин справи, з грубим порушенням вказаних норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Апеляційний суд постановляє нове рішення, яким в позові підприємцю ОСОБА_2 відмовляє повністю за безпідставністю.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 104, 105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

Апеляційну скаргу ТзОВ "Карпатська агропромислова компанія"задовольнити повністю.

Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 17.11.2010р. у справі №21/90 скасувати повністю.

Постановити нове рішення, яким в позові підприємцю ОСОБА_2 відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача. Стягнути з підприємця ОСОБА_2 на користь ТзОВ "Карпатська агропромислова компанія"356,50 грн. в повернення сплаченого державного мита при поданні апеляційної скарги.