Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

за участю представників сторін:

Приватна виробничо-комерційна фірма "Триплекс"(далі - Фірма) звернулась до господарського суду з позовом до приватного підприємства "Багатопрофільне об’єднання "Дом"(далі –Підприємство) про стягнення заборгованості в сумі 58 263,20 грн., у тому числі: стягнення основного боргу в розмірі 56 652,02грн., 3% річних в розмірі 716,08грн. та пені в розмірі 895,10грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 24.11.2008р. до участі у розгляді справи залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - товариство з обмеженою відповідальністю "Донецькенергоремонт"(далі –Товариство).

27.01.2009р. до господарського суду Донецької області надійшов зустрічний позов Підприємства до Фірми про стягнення 63 629,38грн. неотриманого прибутку. Ухвалою від 28.01.2009р. зустрічний позов прийнято до провадження для спільного розгляду з первісним позовом.

Рішенням господарського суду Донецької області від 02.12.2009р., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.02.2010р., у задоволенні первісного та зустрічного позову було відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.06.2010р. постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.02.2010р. у справі №3/180 щодо залишення без змін рішення господарського суду Донецької області від 02.12.2009р. в частині відмови у задоволенні первісного позову скасовано, а справа в цій частині направлена на новий розгляд до господарського суду Донецької області; в іншій частині зазначені судові акти залишені без змін.

Частково скасовуючи рішення та постанову, Вищий господарський суд України звернув увагу на те, що при новому розгляді суду першої інстанції слід встановити підстави відмови відповідача від підписання актів приймання виконаних робіт; наявність або відсутність факту їх виконання; надати належну оцінку актам за лютий, березень 2008р., що підписані між Товариством (як замовником) та відповідачем (як підрядником) за договором підряду №117/07 від 12.04.2007р. та актам за цей період за договором підряду №2/03/07 від 29.03.2007р.

Рішенням господарського суду Донецької області від 26.10.2010р. у справі №3/180 позовні вимоги Фірми задоволені частково та присуджено до стягнення з Підприємства основний борг у розмірі 56 652,02грн., 3% річних в розмірі 540,13грн., пеню в розмірі 656,56грн. витрати на оплату державного мита в сумі 578,49грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 234,32грн. та 5957,36грн. адвокатських послуг. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вказане рішення суду мотивовано доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог щодо існування суми основного боргу, проте у зв’язку з невірним розрахунком вимоги в частин стягнення річних та пені задоволені частково.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Підприємство звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог заявник апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи тощо. Зокрема, апелянт посилався на відсутність факту підписання актів форми КБ-2в за лютий та березень 2008р. за договором №2/03/07 з боку замовника; порушення Фірмою п.п.8.1, 8.2 Договору №2/03/07, що виключає обов’язок Підприємства сплатити вартість виконаних робіт згідно п. 4.2 зазначеного договору, наявність недоліків у виконаній роботі.

У судові засідання представники позивача та третьої особи не з'явились, хоча про час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення ухвали суду (а.с.66-67). Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому повідомив, що вважає рішення господарського суду Донецької області від 26.10.2010р. у справі №3/180 обґрунтованим, прийнятим у відповідності до норм матеріального та процесуального права та просить апеляційну скаргу Підприємства залишити без задоволення, а вказане рішення без змін.

У судовому засіданні апелянт підтримав скаргу та наполягав на її задоволенні, надав додаткові пояснення до скарги №01/01/11 від 10.01.2011р.

Враховуючи те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою та той факт, що в матеріалах справи є всі необхідні документи для розгляду спору по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами без участі представників позивача та третьої особи.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши представника відповідача, суд встановив наступне:

Між сторонами 29.03.2007р. був укладений договір підряду №2/03/07 (далі –Договір №2/03/07) з протоколом розбіжностей узгодження розбіжностей, відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а підрядник зобов’язався на свій ризик виконати в порядку та на умовах даного Договору роботи з реконструкції "котлоагрегата ТП-150 станционный №2 ЦЄВС ЗАО "ММЗ", а саме: виконати роботи з розробки обмурівки та ізоляції котла; виконати вогнетривкі роботи з обмурівки котла та обладнанню ізоляції.

Відповідно до п. 15.3 Договір №2/03/07 набирає чинності з 30.03.2007р. і діє до 31.12.2007р. Додатковою угодою №1 від 25.12.2007р. строк дії договору було продовжено сторонами до 31.12.2008р. Договір підписаний та додаткова угода підписані сторонами та скріплені печатками підприємств.

Згідно п. 2.1 договору №2/03/07, строки виконання всіх робіт за даним Договором визначаються "Графіком виконання робіт та освоєння грошових коштів" (Додаток), який є невід’ємною частиною Договору.

Пунктом 3.1 Договору №2/03/07 встановлено, що вартість робіт за даним договором узгоджена сторонами в "Протоколі узгодження договірної ціни"(Додаток) та складає узгоджені договірні ціни (додаються).

Пунктом 4.2 договору встановлено, що оплата виконаних підрядником робіт здійснюється протягом 30 днів від дати підписання сторонами Акту КБ-2в приймання виконаних підрядних робіт, який згідно п.5 договору складається підрядником, на підставі наданих підрядником рахунків та податкових накладних. У випадку, якщо при прийманні підрядних робіт будуть виявленні недоліки, які виникли з вини підрядника, сторони оформлюють дефектний акт. При цьому, замовник не підписує Акт КБ-2в приймання виконаних підрядних робіт та затримує оплату цих робіт поки підрядник не усуне визначені недоліки у визначені дефектним актом строки.

На виконання п.5 договору підряду, 07.05.2008р. позивачем були направлені відповідачу Акти приймання виконаних робіт та довідки вартості робіт за лютий, березень 2008 р., що сторонами не заперечується (т.1, а.с.55, т.2, а.с.109-113).

Вказані акти відповідач не підписав з мотивів не прийняття робіт безпосереднім замовником –Товариством (третя особа по справі), у зв'язку з тим, що ці роботи були виконані не у повному обсязі. Тому виконані позивачем у спірний період роботи відповідач не оплатив, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

12.04.2007р. між Товариством (третя особа) та відповідачем був укладений договір підряду №117/07 (далі –Договір №117/07), за умовами якого, Товариство (замовник) доручає, а відповідач (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати в порядку та на умовах договору роботу з реконструкції котлоагрегату ТП –150 станційний № 2 ЦЕВС ЗАТ "ММЗ", а саме: виконати обмуровочні роботи відповідно до умов договору.

Пояснення сторін та третьої особи у справі свідчать про те, що на виконання договору підряду №117/07, між позивачем та відповідачем був укладений договір підряду №2/03/07, оплата за яким є предметом позову.

Таким чином предметом обох договорів підряду є виконання робіт з реконструкції одного і того ж котлоагрегату, а саме: ТП-150 станційний №2 ЦЕВС ЗАТ "ММЗ", а також на те, що прийняттю робіт за договором підряду №117/07 від 12.04.2007р. передувало прийняття цих робіт за договором підряду №2/03/07 від 29.03.2007р. (який є предметом спору).

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі ст. 838 Цивільного кодексу України, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником –за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушення договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підряднику. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Стаття 882 Цивільного кодексу України передбачає, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Відповідно до п. 8.3 договору підряду №2/03/07, замовник зобов'язався протягом 3-х днів оглянути виконану підрядником роботу, прийняти її та підписати Акти КБ-2в, а в випадку виявлення допущених в роботі відступів від умов договору, негайно заявити про це підряднику. У випадку наявності між сторонами спору про недоліки виконаних робіт, за вимогою однієї із сторін призначається експертиза (п.8.5 договору).

Акти виконаних робіт форми КБ-2в за лютий–березень 2008 р. були надіслані відповідачу рекомендованим листом з описом вкладень 07.05.2008р., які з урахуванням поштового перебігу були отримані останнім 12.05.2008р. Оскільки належних доказів протилежного відповідачем не надано, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що останнім не доведено факт неотримання актів форми КБ-2в.

Крім того, суд звертає увагу на те, що в актах за Договором №117/07 та в актах за цей період наданих позивачем відповідачу за

Договором №2/03/07 роботи по позиціях № п/п 8, 10–20, 27, 29–41 по Договору №117/07 (т. 1 а.с.79) тотожні тим, які зазначені в актах №п/п 1-26 по спірному Договору №2/03/07 (т.2 а.с.109).

Приймаючи рішення судова колегія враховує повідомлення експерта Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз №696/23 про неможливість надання висновку в якому зазначено, що котел ТП-150 після виконання ремонтних робіт функціонує з березня 2008р. При цьому експерт звернув увагу суду на те, що експлуатація котла з незавершеним об’ємом обмурованих робіт неможлива.

Вказане спростовує твердження відповідача про неповне виконання робіт позивачем як субпідрядником та відсутність обов’язку щодо опати їх вартості.

Таким чином судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції цілком правомірно встановлено, що передбачені договором роботи позивачем виконані і підлягають оплаті, а тому позовні вимоги в частині стягнення боргу у сумі 56 652,02 грн. є обґрунтованими.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також сплатити 3% річних від простроченої суми.

Враховуючи те, що Акти виконаних робіт за лютий-березень 2008 р. були отримані відповідачем 12.05.2008 р., а 30–денний строк на їх оплату, відповідно з п. 4.2 договору, сплив 12.06.2008р. судом першої інстанції вимоги в частині стягнення 3% річних правомірно задоволені частково на суму 540,13грн. з урахуванням розрахунку суду.

Приймаючи рішення щодо вимог про стягнення пені, судова колегія враховує наступне.

Відповідно до положень ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 10.2 Договору №2/03/07 сторонами передбачено відповідальність за прострочення оплати робіт у вигляді пені в розмірі 0,01% від несплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла період, за який нараховується пеня.

Враховуючи те, що Акти виконаних робіт за лютий-березень 2008 р. були отримані відповідачем 12.05.2008 р., а 30–денний строк на їх оплату, відповідно з п. 4.2 договору, сплив 12.06.2008р. судом першої інстанції вимоги в частині стягнення пені правомірно задоволені частково на суму 656,56грн. з урахуванням розрахунку суду.

Доводи скаржника судовою колегією не приймаються оскільки спростовуються вищевикладеним.

Отже, відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 26.10.2010р. у справі №3/180 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

Апеляційну скаргу приватного підприємства "Багатопрофільне об’єднання "Дом"м. Макіївка Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 26.10.2010р. у справі №3/180 залишити без задоволення, рішення господарського Донецької області від 26.10.2010р. у справі №3/180 - без змін.

постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Надруковано: 6 прим.

1-позивачу

2-відповідачу

3-третій особі

4-у справу

5-ГСДО

6-ДАГС