Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді

Кравчук Н.М.

суддів

Гнатюк Г.М.

Мирутенко О.Л.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім"(надалі ТзОВ "Торговий дім") б/н від 27.08.2010р.

на рішення господарського суду Львівської області від 17.08.2010р.

у справі № 19/45 (17/209)

за позовом: ТзОВ "Торговий дім", м. Дрогобич

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (надалі ФОП ОСОБА_4), м. Дрогобич

третя особа на стороні відповідача: комунальне підприємство Львівської обласної ради "Дрогобицьке МБТІ та ЕО"(надалі КП Львівської обласної ради "Дрогобицьке МБТІ та ЕО"), м. Дрогобич

про: спонукання до укладення договору сервітуту частини приміщення спільного користування,

за участю представників сторін:

від позивача: Цяцяк А.Р. –представник (довіреність б/н від 28.05.2008р.);

від відповідача: ОСОБА_6 –представник (довіреність б/н від 17.01.2011р.) ;

від третьої особи: не з`явився

Представникам сторін роз'яснено процесуальні права та обов'язки, передбачені ст. 22, ст. 28 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Рішенням господарського суду Львівської області від 10.02.2009р. у справі № 17/209 (суддя Ділай У.І.) позовні вимоги ТзОВ "Торговий дім"до ФОП Ляшенко В.В, третьою особою на стороні відповідача виступає КП Львівської обласної ради "Дрогобицьке МБТІ та ЕО"про спонукання до укладення договору оренди задоволено повністю, ухвалено договір сервітуту на користування частини приміщень загального (спільного) користування, що розташовані за адресою: Львівська область, м. Дрогобич, вул.. Івана Мазепи, 9 між ТзОВ "Торговий дім"та СПД-ФО ОСОБА_4 у редакції запропонованій позивачем, вважати укладеним з дня набрання даним рішенням законної сили (том І - а.с. 122-128).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.04.2009р. вказане рішення залишено без змін (том І –а.с. 166-170).

Постановою Вищого господарського суду України від 29.07.2009р. вищевказану постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.04.2009р. та рішення господарського суду Львівської області від 10.02.2009р. скасовано та справу № 17/209 направлено на новий розгляд до господарського суду Львівської області (том І –а.с. 193-198).

При скасуванні вказаних судових актів суд вищої касаційної інстанції вказав, що суди попередніх інстанцій не з"ясували, чи має право власник майна вимагати встановлення сервітуту на своє майно, в тому числі, і рішенням суду.

Рішенням господарського суду Львівської області від 17.08.2010р. у справі № 19/45 (17/209) (суддя Левицька Н.Г.) відмовлено у задоволенні позовних вимог ТзОВ "Торговий дім"до ФО-П ОСОБА_4, третьою особою на стороні відповідача виступає КП Львівської обласної ради "Дрогобицьке МБТІ та ЕО"про спонукання до укладення договору сервітуту частини приміщення спільного користування (том ІІ –а.с. 51-61).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій рішення суду першої інстанції вважає прийнятим при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги. Зокрема скаржник зазначає, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги те, що відповідач, здійснюючи підприємницьку діяльність у приміщеннях, розташованих за адресою: Львівська область, АДРЕСА_1, користується також приміщеннями, власником яких є ТзОВ "Торговий дім"та при цьому уникає витрат, які остання повинна нести при користуванні спірними приміщеннями та не бажає укладати із позивачем договір сервітуту нерухомого майна.

Розгляд даної справи відкладався з підстав, викладених в попередніх ухвалах Львівського апеляційного господарського суду.

Позивач в судовому засіданні 20.01.2010р. доводи апеляційної скарги підтримав та наполягав на її задоволенні .

Представник відповідача в судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів скаржника заперечив, вважає їх необгрунтованими та такими, що суперечать нормам чинного законодавства, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Третя особа - КП Львівської обласної ради "Дрогобицьке МБТІ та ЕО", явку уповноваженого представника в судове засідання жодного разу не забезпечила, причин неявки суду не повідомила, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення ухвал Львівського апеляційного господарського суду.

Розглянувши подану апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, матеріали справи та, заслухавши пояснення представників сторін, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Між Територіальною громадою міста Дрогобича в особі Дрогобицької міської ради (Продавець) та ТзОВ "Торговий дім" (Покупець) 27.12.2007р. було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень шляхом викупу, зареєстрований в реєстрі за №1898 та посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу ОСОБА_7, відповідно до умов якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупцю нежитлове приміщення літ А-2, а саме: нежитлові підвальні приміщення літ: пд. ІІІ, IV, XVII, XVIII, XIX, XX, XXII, XXIII, XXIVа, XXVI, XXVII, XXVIII, XXIX, коридор літ I, V, XXVI, XXV загальною площею 318,0 м2; нежитлові приміщення першого поверху літ: І, літ ІІ, загальною площею 52,3 м2; нежитлові приміщення другого поверху літ: 26, 25, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39 та літ. VI, літ.VII, літ. VIIа, загальною площею 509,5 м2; нежитлові мансардні приміщення літ: мн 44, 45, 43, VIII, IX, X, загальною площею 80,2 м2; які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, Львівської області (том І –а.с. 19-22).

На підставі вищевказаного укладеного договору за позивачем було зареєстровано право власності на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: Львівська обл., АДРЕСА_1, про що свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №18055487 від 12.03.2008 року, виданий ДКМБТІ та ЕО (том І –а.с. 24).

Проте, згідно з інформаційною довідкою № 22272502 від 25.03.2009р., виданою КП "Дрогобицьке МБТІ та ЕО"вказане нежитлове приміщення знаходиться у спільній частковій власності з наступним розподілом часток між співвласниками, а саме : ОСОБА_8 - 8/100, ОСОБА_9 5/100 та ТзОВ "Торговий дім"87/100 (том І –а.с. 157-158).

Також слід зазначити, що відповідач —СПД-ФО ОСОБА_4 є власником частини торгових приміщень 2-го поверху та мансарди, загальною площею 120,8 м2 у цьому ж будинку АДРЕСА_1, Львівської області, в яких вона проводить підприємницьку діяльність, підтвердженням чого є довідка комунального підприємства Львівської обласної ради "Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" від 27.01.2009р. №64 (том І –а.с. 111).

Як вбачається з поверхового плану будинку АДРЕСА_1, окремого входу до належних їй приміщень у відповідача немає, а тому доступ до вказаних торгових приміщень СПД-ФО ОСОБА_4 та відвідувачі її торгових приміщень здійснюють через приміщення загального користування, які належать позивачеві (том І –а.с. 80-81).

Площа приміщень загального (спільного) користування в будинку за адресою Львівська обл., АДРЕСА_1, які належать ТзОВ "Торговий Дім" на праві власності становить 234,9 м2, а саме 1-поверху: (під. Літ. "І"-площею 50,4 м2, під літ. "ІІ" площею 1,9 м2.); 2-поверху: (під. Літ. "VI" площею 53,4 м2, під літ. "VII" площею 92,4 м2, під літ. "VII-а" площею 9,2 м2.); мансарди: (під літ. "VIII" площею 11,0 м2., під літ. "ІХ" площею 11,4 м2, під літ. "Х" площею 5,2 м2).

Як встановлено судом першої інстанції, позивачем на адресу відповідача було надіслано пропозицію про укладення договору сервітуту на користування приміщеннями загального (спільного) користування у будівлі під АДРЕСА_1, Львівської області. Однак, відповіді на вказану пропозицію позивача відповідач не надав.

У заявлених позовних вимог ТзОВ "Торговий дім"просить зобов’язати СПД-ФО ОСОБА_4 укласти з ТзОВ "Торговий дім" договір сервітуту в редакції, викладеній позивачем з врахуванням клопотання про уточнення позовних вимог (том ІІ – а.с. 38-40). При цьому, як вбачається із розрахунку розміру плати за сервітут до плати за сервітут останнім включено частину витрат на утримання вказаного приміщення спільного користування, а саме: витрати на прибирання приміщень спільного користування, на оплату вартості електроенергії по освітленню приміщень спільного користування, на охорону приміщень спільного користування. Дані вимоги мотивовані тим, що відносини, які існують між сторонами зумовлюють необхідність укладення договору сервітуту на користування спірними приміщеннями спільного користування, виходячи з того, що відповідач користується згаданими приміщеннями безоплатно, при тому, що позивач є власником вказаних приміщень.

Вказані вимоги, на думку колегії суддів Львівського апеляційного господарського суду, є безпідставними, недоведеними та такими, що суперечать чинному законодавству України з огляду на наступне.

Згідно з приписами ст.. 401 ЦК України (435-15) право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном (ч. 1 ст. 403 ЦК України).

У відповідності до ч.1ст. 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; (ч. 3, п. 1 ч. 4 ст. 179 ГК України).

Згідно з ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Окрім того, враховуючи принцип свободи договору та вільного вибору контрагента, заявлені вимоги ТзОВ "Торговий дім"про зобов`язання ФО-П ОСОБА_4 укласти з позивачем договір сервітуту на користування приміщеннями спільного користування не відповідає положенням чинного законодавства України та фактичним обставинам справи.

Також, слід зазначити, що позивачем не подано суду доказів наявності у останнього права вимагати встановлення сервітуту на своє майно, а саме в матеріалах справи відсутні докази порушення прав ТзОВ "Торговий дім", як власника майна, а покликання скаржника на необхідність понесення ФО-П ОСОБА_4 витрат по отриманню площі спільного користування пропорційно до площі нежитлових приміщень власником яких є відповідач є безпідставним та спростовується наступним.

Нормами чинного законодавства України не визначено розміру плати за користування нерухомим майном, а також не встановлено методики визначення розміру плати за сервітут, за користування нерухомим майном.

Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.. 322 ЦК України (435-15) ).

З наведеного вбачається, що тягар по утриманню майна покладений на позивача, оскільки у відповідача такий обов`язок не передбачений ні договірними зобов`язаннями між сторонами, ні нормами чинного законодавства України.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Таким чином, спростовуються доводи скаржника, стосовно того, що останній є єдиним власником нежитлових приміщень та площ спільного користування розташованих за адресою: Львівська область, АДРЕСА_1, оскільки, як зазначалось вище, згідно з Інформаційною довідкою КП "Дрогобицьке МБТІ ЕО"від 25.03.2009р. ТзОВ "Торговий дім"є співвласником спірних приміщень, а тому розпорядження майном, що знаходиться у спільній часткові власності, повинно бути здійснено виключно за згодою всіх співвласників, оформлено належним чином.

Окрім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що при вирішенні даного спору позивач повинен був ставити перед судом питання про укладення договору сервітуту, а не про зобов"язання відповідача до укладення даного договору.

Відповідно до ч.1 ст.. 626 Цивільного кодексу України (435-15) договір є домовленістю двох двох або більше сторін, зобов"язання в судовому порядку другу сторону за договором до укладення такого договору позбавлено правового смислу та не буде сприяти реальному захисту прав та охоронюваних законом інтересів відповідача.

Таким чином, позовні вимоги ТзОВ "Торговий дім"про зобов"язання відповідача укласти з ТзОВ "Торговий дім"договір сервітуту є неправомірними, а тому місцевим господарським судом правильно відмовлено у задоволенні позовних вимог.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому це рішення слід залишити без змін, а апеляційне подання без задоволення.

Керуючись, ст. ст. 80, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

1. Рішення господарського суду Львівської області від 17.08.2010р. у справі № 19/45 (17/209) залишити без змін, а апеляційне подання без задоволення.

2. постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в

касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України (1798-12) .

3. Справу передати в місцевий господарський суд Львівської області.