5/52 Про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу - 20.01.2011 Прийняття

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тера-Лайт" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бастен" (відповідач) заборгованості в розмірі 189 153,44 грн., з яких 141918,72 грн. основний борг, 13 884,71 грн. пеня, 7092,05 грн. 3 % річних та 26 254,96 грн.

У зв’язку з тим, що при обчисленні розміру інфляційних втрат було допущено помилку, представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просив суд стягнути з відповідача 188 724,69 грн., з яких: 141 918,72 грн. - сума основного боргу, 13 884,71 грн. - пені, 7092,05 грн. - 3 % річних, 25 829,21 грн. - встановлений індекс інфляції.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.11.2010 у справі № 5/52 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з ТОВ "Бастен" на користь ТОВ "Тера-Лайт" 141 918,72 грн. сума основного боргу, 13 884,71 грн. пені, 7092,05 грн. 3 % річних, 25 829,21 грн. встановлений індекс інфляції, 1887,25 грн. державного мита та 235,46 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині в позові відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бастен" звернулось із апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2010 прийнято до провадження апеляційну скаргу та призначено її розгляд на 20.01.2011.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

12.11.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тера-Лайт" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бастен" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 220 (а.с. 5-7).

Відповідно до пункту 1.1. договору продавець зобов’язувався поставити та передати у власність покупця світильники для зовнішнього освітлення в складі реконструкції трамвайної лінії швидкісного руху від вул. Старовокзальної до Великої Кільцевої дороги, а покупець зобов’язувався оплатити та прийняти його згідно специфікації, яка є невід’ємною частиною даного договору.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов зазначеного договору, позивач виписав відповідачеві рахунок-фактуру № СФ-000000245 від 12.11.2008 на оплату світильників на загальну суму 141918,72 грн. (а.с. 9).

В свою чергу, відповідач виписав довіреність серії НВЛ № 191959 від 12.11.2008 (а.с. 11) на ім’я Гарбари О.С. для отримання світильників від позивача.

За видатковою накладною № РН-00149 від 12.11.2008 (а.с.10) позивач передав, а відповідач в особі уповноваженого представника отримав товар (світильники) на суму 141 918,72 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до п. 2.3 договору покупець сплачує продавцю вартість товару згідно видаткових накладних протягом 15-х робочих днів з моменту поставки товару. Оплата товару проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця (п.2.4).

Таким чином, згідно з умовами договору відповідач повинен був розрахуватись із позивачем до 03.12.2008 включно. Однак, відповідачем не надано належних доказів проведення оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово, а саме листами № 30 від 26.05.2009 та № 1 від 05.03.2010 (а.с. 12, 14) звертався до відповідача з вимогою сплатити заборгованість. Проте, відповідач вартість поставленого товару не оплатив.

Доводи відповідача про те, що він платіжним дорученням № 13 від 09.06.2009 (а.с. 53) сплатив за товар, не приймаються до уваги колегією суддів, виходячи з наступного.

Згідно п. 2.4. договору купівлі-продажу оплата товару проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця.

Відповідно до п. 10 договору купівлі-продажу поточний рахунок продавця відкрито в КРД "Райффайзенбанк Аваль".

З листа Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"№ 95-07/2-683 від 05.11.2010 (а.с. 66) слідує, що за період з 01.06.2009 по 30.09.2009 на рахунки позивача від ТОВ "Бастен" не надходили грошові кошти в сумі 141 918,72 грн.

Виписок із банківського рахунку відповідача, які б підтверджували факт перерахування коштів на рахунок позивача, ТОВ "Бастен" не надано.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем виконання зобов’язання за договором купівлі-продажу щодо проведення своєчасної та повної оплати вартості отриманого товару.

У відповідності зі ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки строк виконання зобов’язань по оплаті отриманого у листопаді 2008 року товару на загальну суму 141 918,72 грн. закінчився 03.12.2008, але відповідач оплати не здійснив, суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 141 918,72 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок позивача інфляційної складової боргу (а.с. 75) та трьох відсотків річних (а.с. 20), встановила, що їх нарахування здійснено згідно з фактичними обставинами справи та у відповідності до норм чинного законодавства, у зв’язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача 25 829,21 грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 7092,05 грн. за період з 04.12.2008 по 03.08.2010.

Крім того, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, позивач на підставі п. 6.2. договору заявив вимоги про стягнення з відповідача 13 884,71 грн. пені за період з 04.02.2010 по 03.08.2010.

Однак, колегія суддів, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, дійшла висновку, що в задоволенні позовних вимог про стягнення пені необхідно відмовити, а рішення в цій частині підлягає скасуванню у зв’язку з порушенням норм матеріального права, виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі (436-15) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що за порушення строків оплати, згідно п. 2.3. покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості продукції за кожен день прострочення.

При цьому, частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Оскільки зобов’язання покупця оплатити товар мало бути виконано до 3 грудня 2008 року, нарахування пені позивач як продавець мав право здійснювати з 4 грудня 2008 року по 4 червня 2009 року.

Однак, в порушення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, позивач здійснив нарахування пені за період з 4 лютого 2010 року по 3 серпня 2010 року.

При цьому, заява відповідача щодо застосування строків позовної давності задоволенню не підлягає, оскільки позивач не заявляв вимог про стягнення пені за період з 04.12.2008 по 04.06.2009.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 13 884,71 грн. за період з 04.02.2010 по 03.08.2010 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Бастен" підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2010 у справі № 5/52 - частковому скасуванню.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 2 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бастен" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2010 у справі № 5/52 скасувати частково, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бастен" (02090, м. Київ, вул. М. Кривоноса, 19-А; код ЄДРПОУ 34297358) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тера-Лайт" (04053, м. Київ, вул. Артема, 49, офіс 501; код ЄДРПОУ 31404751) 141 918,72 грн. (сто сорок одну тисячу дев’ятсот вісімнадцять гривень 72 коп.) основного боргу, 7092,05 грн. (сім тисяч дев’яносто дві гривні 05 коп.) 3 % річних, 25 829,21 грн. (двадцять п’ять тисяч вісімсот двадцять дев’ять гривень 21 коп.) інфляційних втрат, 1748,39 грн. (одну тисячу сімсот сорок вісім гривень 39 коп.) державного мита та 218,64 грн. (двісті вісімнадцять гривень 64 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині в позові відмовити."

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тера-Лайт" (04053, м. Київ, вул. Артема, 49, офіс 501; код ЄДРПОУ 31404751) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бастен" (02090, м. Київ, вул. М. Кривоноса, 19-А; код ЄДРПОУ 34297358) 69,42 грн. (шістдесят дев’ять гривень 42 коп.) відшкодування витрат за подання апеляційної скарги.