Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Новікова М.М.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро"

на рішення Господарського суду м.Києва від 10.11.2010

у справі № 56/267 ( .....)

за позовом Приватний підприємець ОСОБА_1

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро"

третя особа позивача

третя особа відповідача

про стягнення 306658,79 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.11.2010р. у справі №56/267 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро" на користь Приватного підприємця ОСОБА_1 суму основної заборгованості у розмірі 239 529,20 грн., інфляційні втрати у розмірі 52 757,84 грн., 3% річних у розмірі 13 474,14 грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 3057,61 грн. та 235,20 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 10.11.2010р. у справі №56/267 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору.

Представник відповідача в поясненнях, наданих в судовому засіданні, підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, просив суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 10.11.2010р. у справі №56/267 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача в поясненнях, наданих в судовому засіданні, заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об’єктивним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

30.07.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро" (далі - відповідач, замовник) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (далі – позивач, виконавець) було укладено Договір 136/уо про надання послуг по забезпеченню обліку, збереження врожаю та охорони задіяної сільгосптехніки (далі – Договір).

Пунктом 1 Договору встановлено, що замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню послуг із забезпечення обліку, збереження врожаю та охорони задіяної сільгосптехніки в місцях, які визначені Договором.

У розділі 4 Договору визначена вартість послуг, яка складається із розрахунку, 121,20грн за люд./день. Оплата послуг здійснюється замовником у наступному порядку: перерахування вартості послуг на розрахунковий рахунок виконавця після підписання акту виконаних робіт, протягом 5 банківських днів. Виконавець зобов'язаний надати акти виконаних робіт та надати рахунки за виконані роботи за кожні 15 днів наданих послуг.

На виконання умов договору, позивачем надані послуги в період з 30.07.2008р. по 19.09.08р. на загальну суму 314029,20грн., що підтверджується відповідними актами прийому-здачі виконаних робіт №№ 2,3,4.5, які підписані та скріплені печатками позивача та відповідача без заперечень та зауважень.

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманих послуг виконав частково, перерахувавши на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти на загальну суму 74500грн., що підтверджується банківськими виписками від 03.03.08 р. на суму 15 000 грн., від 09.09.08 р. на суму 15 000 грн., від 03.11.08 р. на суму 2 500 грн. від 02.І0.08 р. на суму 2 000,00грн., від 14.11.08 р. на суму 5 000,00 грн., від 26.08.08 р. на суму 30 000.00 грн. та від 21.10.08 р. на суму 5 000,00 грн.

Станом на дату подання позовної заяви до суду, заборгованість відповідача перед позивачем складає 239 529, 20 грн., яка й заявлена до стягнення.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (435-15) .

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов"язків.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 628 Цивільного кодексу України визначає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором про надання послуг, за яким одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживаєтеся в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов"язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина 1 статті 901 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідач доказів повного виконання зобов'язання по договору № 136/уо за отримані послуги на загальну суму 239 529,20грн. на момент вирішення справи судом першої та апеляційної інстанції не надав.

Доводи апелянта щодо підписання актів виконаних робіт не уповноваженими особами спростовуються матеріалами справи.

Зокрема, відповідно до банківських виписок від 03.09.2008р. на суму 15000,00 грн. зазначено, що оплата за послуги охорони здійснюється згідно №2 від 13.08.2008р. Рахунки за актами виконаних робіт мають такий самий номер як і номер акту виконаних робіт. Акт виконаних робіт є підставою для виставленого рахунку на оплату послуг.

Акт виконаних робіт №2 від 13.08.2008р., що підписаний від замовника Чуйковим, перевірений та підписаний Кіндратюком С.П., є підставою для виставленого рахунку №2 від 13.08.2008р. на суму 66538,00 грн. Рахунок №2 є оплаченим, що свідчить про те, що Чуйков був уповноваженою особою для здійснення підписів документів та перерахування коштів.

Таким чином, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань підтверджується матеріалами справи.

Згідно з статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 5 ст. 78 ГПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову, господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 14 371,75грн., інфляційних втрат у розмірі 52 757,84грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у сумі 52 757,84грн., а також 3% річних у сумі 13 475,14 грн. підлягають задоволенню.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які і посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2010р. у справі №56/267 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

У зв’язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за її подання і розгляд покладаються відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 32- 34, 49, 99, 101, 103- 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Арго" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2010р. у справі №56/267 – без змін.

2. Матеріали справи №56/267 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.