16/2060 Про визнання додаткової угоди до договору та акту звірки недійсними - 19.01.2011 Прийняття

Комунальне підприємство "Служба утримання будинків "Митниця" звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлоексплуатація №1", третя особа КП "Виробничо – житлове ремонтно – експлуатаційне управління №1" про визнання додаткової угоди до договору та акту звірки недійсним.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 18.11.2010 у справі № 16/2060 у задоволенні позовних вимог Комунальному підприємству "Служба утримання будинків "Митниця" відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Комунальне підприємство "Служба утримання будинків "Митниця" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 18.11.2010 у справі № 16/2060 повністю та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення судом першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідачем в судовому засіданні надано пояснення з приводу вимог та доводів викладених в поданій апеляційній скарзі, відповідно до яких він заперечую проти вимог та доводів викладених в зазначеній апеляційній скарзі, вважає їх безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та зазначає, що договір повністю відповідає вимогам, передбаченим статтею 203 Цивільного кодексу України, а саме спрямований на реальне настання наслідків, особи, які вчинили правочин, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, вчинений у відповідній формі та не суперечить актам цивільного законодавства, а заявлений позов спрямований на небажання та ухилення позивача від виконання обов’язків за умовами основних договорів, щодо переоформлення договорів та сплати грошових зобов’язань по них.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне:

Відповідно до рішення сесії Черкаської міської ради від 16.07.2009 № 4-1343 "Про припинення комунальних підприємств житлово-комунального господарства міста" шляхом реорганізації було припинено діяльність Комунального підприємства "Виробниче житлового ремонтно - експлуатаційного управління №1 та створено на його базі Комунальне підприємство "Служба утримання будинків "Митниця" Черкаської міської ради, яке відповідно до пояснень наданих представником позивача в судовому засіданні та наявних документів в матеріалах справи є правонаступником Комунального підприємства "Виробниче житлового ремонтно -експлуатаційного управління №1.

01 червня 2009 між товариством з обмеженою відповідальністю "Житлоексплуатація №1" (Орендодавець) в особі Якубовської Наталії Валеріївни, що діє на основі Статуту та комунальним підприємством "ВЖ РЕУ-1" (Орендар) в особі ОСОБА_1, що діє на підставі Статуту та контракту, укладена угода № 56 про внесення змін до договорів оренди № 3 та № 4 від 01.02.2009 та додаткової угоди № 36 від 02.03.2009 про оренду транспортних засобів -- трактора "Білорусь 82.1.", екскаватора "Борекс 2202", сміттєвоза КО 435М на шасі ЗІЛ, сміттєвоза КО 435-01М на шасі МАЗ, із пункту 2 якої вбачається, що сторони домовилися про безкоштовне користування орендованим транспортом на 1 календарний рік з 01 квітня 2009 року по 01 квітня 2010 року ( аркуш справи 8).

Спірною додатковою угодою від 06.11.2009 року про внесення змін і доповнень до угоди № 56 від 01.06.2009 року ( а.с. 9-10) сторонами було погоджено, що якщо у сторін відбувається реорганізація, перепрофілювання, скорочення штату працівників і т.ін., угода № 56 в частині умов порядку розрахунків та терміну дії підлягає перегляду у місячний термін з часу настання цих змін, враховуючи фактичні витрати та доходи з роботи транспорту до часу реорганізації. Також з моменту проведення реорганізації повинні укладатися нові договори із правонаступниками КП ВЖ РЕУ-1 згідно договорів № 3 від 01.02.2009 року та № 4 від 01.02.2009 року, де місячна сума орендної плати становить відповідно 57 981 та 33 492 грн., або пролонговуються вже укладені. В разі відмови від подальшої співпраці - автотранспорт повертається до ТОВ "Житлоексплуатація №1" по акту приймання-передачі. Якщо транспорт продовжує працювати, то правонаступник КП ВЖ РЕУ-1 сплачує кошти за фактично відпрацьований час.

09 листопада 2009 був підписаний акт звірки договірних зобов'язань між КП ВЖ РЕУ-1 та ТОВ "Житлоексплуатація № 1" по наданню транспорту в оренду для вивозу побутового та негабаритного сміття з прибудинкових територій житлових будинків які обслуговувало КП ВЖ РЕУ-1 станом на 01.11.2009 в якому встановлено, що станом на 01.11.2009 різниця між платежами за оренду автотранспорту та отриманими коштами від населення та іншими юридичними та фізичними особами за вивіз побутового сміття складає 173 326,00 грн., а тому з листопада 2009 продовжується дія договорів № 3, 4 від 01.02.2009 р., де плата за оренду транспорту складає 57 981,00 грн. та 33 492,00 грн., а безкоштовне надання послуг вищевказаними транспортними засобами припиняється в зв'язку з відшкодуванням грошових зобов'язань та умовами погодженими сторонами в спірній додатковій угоді від 06.11.2009 про внесення змін і доповнень до угоди № 56 від 01.06.2009 року.

В процесі розгляду справи колегією суддів встановлено, що внесення змін і доповнень до угоди № 56 від 01.06.2009 та підписання акту звірки зобов'язань між сторонами відбувалося в правовій площені та із цілковитим дотриманням чинного законодавства України, а відтак колегія приходить до висновку, що внесені зміни та доповнення до угоди № 56 від 01.06.2009 і підписання акту звірки зобов’язань між сторонами в порядку та на умовах визначених в додатковій угоді від 06.11.2009 зупинили дію угоди № 56 від 01.06.2009 згідно з якою відповідач надавав автотранспортні засоби позивачу на безкоштовній основі.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи викладені в поданій апеляційній скарзі та погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог, враховуючи наступне.

Контрактом наявним в матеріалах справи (аркуш справи 38) встановлено, що керівник здійснює поточне керівництво підприємством, організовує його виробничо – господарську, соціально – побутову та іншу діяльність та має право діяти від імені підприємства, укладати господарські договори і таке інше.

Розпорядженням від 03.04.2006 міського голови міста Черкаси Волошина А.Б. продовжено роботу ОСОБА_1 на посаді керівника Комунального підприємства "Виробничо житлового ремонтно - експлуатаційного управління №1" до 31 грудня 2009 року (аркуш справи 45).

Розпорядженням від 30.12.2009 міського голови міста Черкаси Одаричем С.О. ОСОБА_1 керівника Комунального підприємства "Виробничо житлового ремонтно - експлуатаційного управління №1" було звільнено 31 грудня 2009 року із займаної посади в зв’язку з закінченням строку дії контракту (аркуш справи 52).

З вищенаведеного вбачається, що доводи викладені в поданій апеляційній скарзі, стосовно відсутності повноважень у керівника ОСОБА_1 на підписання спірної додаткової угоди та акту звірки не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються доказами наявними в матеріалах справи.

В матеріалах справи відсутні докази того, що на момент підписання додаткової угоди від 06.11.2009 року до договору № 56 та акту звірки керівника КП "ВЖ РЕУ № 1" ОСОБА_1 було відсторонено від виконання своїх посадових обов'язків як керівника підприємства.

Із вищевказаного розпорядження міського голови м. Черкаси від 30.12.2009 р. № 632 (а.с. 52) вбачається, що ОСОБА_1, начальника КП "ВЖ РЕУ № 1" було звільнено з посади лише 31.12.2009 у зв'язку з закінченням строку дії контракту, тобто на момент підписання додаткової угоди про внесення змін та доповнень до угоди № 56 від 01.06.2009 року, укладеної між ТОВ "Житлоексплуатація № 1" та КП "ВЖ РЕУ-1" та акту звірки договірних зобов'язань від 09.11.2009 року ОСОБА_1 виконувала обов'язки начальника КП "ВЖ РЕУ № 1" і мала право на підписання вищевказаних документів.

Такий же висновок зроблено і в постанові Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2010 року ( а.с. 49) по справі № 08/1029 ( в якій у спорі між тими ж сторонами вирішувалося питання про правомірність підписання ОСОБА_1 іншого акту від 01.11.2009 року) про те, що ОСОБА_1 було звільнено з посади лише 31.12.2009 року, а тому всі документи до цієї дати нею підписувалися правомірно, як уповноваженим керівником КП "ВЖ РЕУ № 1".

Проаналізувавши та дослідивши зміст рішення сесії Черкаської міської ради від 16.07.2009 № 4-1343 "Про припинення комунальних підприємств житлово-комунального господарства міста" та додаток до нього, протоколи зборів комісії по припиненню комунальних підприємств від 17.07.2009 та 20.07.09 (аркуші справи 15-21), на які посилається позивач в своїй апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає, що вони не містять положень, якими було встановлено або передбачено відсторонення чи позбавлення права керівника ОСОБА_1 на підписання документів та договорів від імені підприємства.

В процесі розгляду справи встановлено, що на момент затвердження складу комісії з припинення комунальних підприємств, в яку також входили всі керівники Виробничо житлових ремонтно - експлуатаційних управлінь міста, які реорганізовувалися, ОСОБА_1 перебувала на лікарняному (лікарняні листи містяться на аркушах справи 50-51), а тому доводи викладені в поданій апеляційній скарзі стосовно того, що правом підпису на момент вчинення спірного правочину та акту була наділена інша посадова особа підприємства – ОСОБА_2 колегією суддів до уваги не приймаються, як такі, що не відповідають дійсності, оскільки на момент відсутності ОСОБА_1, як керівника підприємства було включено особу тимчасово виконуючу обов’язки керівника, але дана обставина не позбавила ОСОБА_1 права підпису документів від мені підприємства після виходу з лікарняного, коли підписувалися спірна угода і акт, що підтверджується виданим розпорядження міського голови м. Черкаси від 30.12.2009, яким ОСОБА_1, начальника КП "ВЖ РЕУ № 1" було звільнено з посади лише 31.12.2009 у зв'язку з закінченням строку дії контракту.

Враховуючи зазначене, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції проте, що заявлений позов фактично направлений на ухилення позивача від переоформлення договорів, які до нього укладені його попередником КП "ВЖ РЕУ № 1" та на ухилення від оплати вартості використання майна на користь ТОВ "Житлоексплуатація № 1", що є порушенням статті 13 Цивільного кодексу України, нормами якої встановлено, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб та не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

В процесі розгляду справи встановлено, що в даний час Господарським судом Черкаської області вже розглядається справа № 08/1846 за позовом відповідача до позивача про стягнення боргу на підставі договорів № 3, № 4 та спірної додаткової угоди № 56 від 01.06.2009 року.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо, і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Пленум Верховного Суду України в пункті 2 постанови "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 № 9 (v0009700-09) , зазначив, що судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу (435-15) , іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) та Цивільного кодексу (435-15) , міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України (254к/96-ВР) та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Відповідно до ч. 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В процесі розгляду справи в суді апеляційної інстанції, позивачем не надано належних доказів, із якими закон пов’язує визнання угоди недійсною.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для визнання недійсною додаткову угоду від 06.11.2009.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним акту звірки договірних зобов’язань, оскільки судом першої інстанції було вірно встановлено, що даний акт є внутрішнім документом сторін, в якому лише відображена точка зору двох керівників та бухгалтерів на фінансові взаємовідносини сторін, а тому не може бути актом, який можна оскаржувати за правилами ГПК України (1798-12) та визнавати його недійсним.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга позивача - Комунального підприємства "Служба утримання будинків "Митниця" є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.