6/291 Про визнання недійсним договору про сплату пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно – транспортної інфраструктури міста - 19.01.2011 Прийняття

У травні 2010 року ТОВ "Національна Інвестиційно-будівельна Компанія "Квартал-Буд" (позивач) звернулося до Головного управління економіки та інвестицій Київської державної адміністрації (відповідач 1) та Комунального підприємства (КП) "Позняки-Інвест" (відповідач 2) з позовом до Господарського суду міста Києва про визнання недійсним договору № 884 від 05.10.2007 року, укладеного між позивачем, відповідачем-1 та відповідачем-2.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що вказаний договір не відповідає чинному законодавству України, оскільки не містить таких істотних умов як предмет договору та його ціна.

Крім того, позивач зазначає, що оскаржуваний договір є дискримінаційним, заснованим на відсутності паритетності сторін, що суперечить загальним засадам цивільного законодавства України, визначеним ст. 3 ЦК України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.07.2010 року у справі № 6/291 позовні вимоги ТОВ "Національна Інвестиційно-будівельна Компанія "Квартал-Буд" задоволено в повному обсязі. Визнано недійсним з моменту укладення договір №884 від 05.10.2007р., укладений між ТОВ"Національна Інвестиційно-будівельна Компанія "Квартал-Буд", Головним управлінням економіки та інвестицій Київської міської державної адміністрації та КП "Позняки-Інвест".

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач 1 (Головне управління економіки та інвестицій Київської державної адміністрації) звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва у справі №6/291 від 12.07.2010 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В своїй апеляційній скарзі, відповідач 1 посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з’ясовано обставини та матеріали справи, які мають значення для справи.

Представник відповідача 2 в судове засідання не з’явився, причини неявки суд не повідомив, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Інформаційний лист Вищого господарського суду від 13.08.2008 р. № 01-8/482 (v_482600-08) із змінами станом на 29.06.2010 року "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України").

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача 2, за наявними у справі доказами.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, колегія встановила наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, 05.07.2007 року позивач, відповідач-1 та відповідач-2 уклали договір № 884, предметом якого є сплата позивачем пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно – транспортної інфраструктури м. Києва.

Умовами договору визначено, що позивач зобов’язаний сплатити пайову участь на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва у розмірі 3256,24 тис.грн. у термін з жовтня 2007 року по березень 2008 року включно рівними частками, щомісячно, але не пізніше 28 числа, та сплатити компенсацію за гідронамив території, відведеної під забудову, у розмірі 179,40 тис. грн. в термін до 01.11.2007 року на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про повне задоволення позову та вважає його помилковим виходячи з наступного.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) , правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою –третьої, п’ятою, шостою ст. 203 ЦК України.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) визначено, що судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК (435-15) , іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) та ЦК (435-15) , міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України (254к/96-ВР) та законом, а також моральним засадам суспільства.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до рішення Київської міської ради "Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва" від 27.02.2003 р. № 271/431 (ra0271023-03) , 05.10.2007р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Національна Інвестиційно-будівельна Компанія "Квартал-Буд", Головним управлінням економіки та інвестицій Київської міської державної адміністрації та комунальним підприємством "Позняки -Інвест" укладено договір № 884.

Предметом Договору (пункт 1.1) визначено, що Позивач зобов'язаний сплатити пайову участь на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва у розмірі 3256,24 тис. грн. у термін з жовтня 2007 року по березень 2008 року включно рівними частками, щомісячно, але не пізніше 28 числа, та сплатити компенсацію за гідронамив території, відведеної під забудову, у розмірі 179,40 тис. грн. в термін до 01.11.2007 року на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету.

Відповідно до п. 1 Нормативів для визначення розмірів пайових внесків інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва (Додаток № 1 до рішення № 271/431 Київської міської ради (ra0271023-03) ), пайовий внесок інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста являє собою одноразовий внесок, який інвестор має сплатити до бюджету м. Києва.

Відповідно до Розділу "Порядок і терміни сплати" пункту 4.6 Нормативів, пайовий внесок сплачується на підставі договору між Головним управлінням економіки та інвестицій та інвестором (забудовником).

Таким чином, сплата пайових внесків є необхідною умовою здійснення інвестиційної діяльності щодо будівництва об'єктів нерухомості у м. Києві, якою займається Позивач.

Договір про сплату пайового внеску між позивачем та відповідачем є угодою, яка встановлює розмір пайового внеску, терміни (графіки) сплати, умови індексації, майнові та інші права сторін, відповідальність, тощо.

Положеннями ч. 3 ст. 179 ГК України встановлено, що господарський договір укладається певною категорією суб'єктів господарювання з органом місцевого самоврядування, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення такого договору.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (436-15) , іншими нормативно-правовими актами для окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 ГК України).

Згідно п. 5 ст. 22 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" та ст. 27 Закону України "Про планування та забудову територій" у редакціях, чинних на момент укладення спірного договору, визначено право Київської міської ради та Київської міської адміністрації залучати кошти замовників будівництва в порядку пайової участі у створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста за нормативами затвердженими Київською міською радою.

Пунктом 4.3. НОРМАТИВІВ для визначення розмірів пайової участі (внесків) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва (Затверджених Рішенням Київської міської ради від 27 лютого 2003 року № 271/431 (ra0271023-03) "Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва") встановлено, що пайовий внесок сплачує юридична (фізична) особа або уповноважена нею особа, яка оформляє: дозвільні документи на будівництво (реконструкцію); документи на землекористування для експлуатації та обслуговування об'єктів, при будівництві (реконструкції) яких документація не була оформлена належним чином (земельні питання не вирішені у встановленому порядку); документи щодо зміни функціонального призначення об'єктів виробничого та невиробничого призначення; свідоцтво про право власності на проінвестовані нежитлові приміщення; документи щодо зміни функціонального призначення житлових будинків (приміщень) на нежитлові згідно з порядком переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі у м. Києві, затвердженим розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 01.10.2002 р. № 1825 (ra0076017-02) .

Пунктом 4.6 вказаних нормативів визначено, що правовою підставою сплати пайових внесків є договір між містом та інвестором.

Таким чином, вказаний пайовий внесок сплачують в тому числі і суб'єкти господарювання, які здійснюють інвестування та забудову на території м. Києва.

Пайовий внесок сплачується інвестором забудовником на підставі відповідного договору ( п. 4.7. нормативів).

Отже, вищевикладене свідчить про те, що укладення договору на пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) - суб'єктів господарювання у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва узгоджується із нормами статті 179 Господарського кодексу України щодо укладення господарських договорів.

З системного аналізу вказаних норм та рішення Київської міської ради "Про пайову участь (Внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва" від 27 лютого 2003 року №271/431 (ra0271023-03) вбачається, що передумовою для укладення договорів про пайову участь (внески) у створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва є факт наявності у інвестора економічного та господарського інтересу, вираженого у намірі здійснювати будівництво в межах м. Києва.

При розгляді справи встановлено та не спростовано позивачем, що на момент укладення спірного договору позивач керувався наявністю економічного та господарського інтересу, зумовленого наміром позивача здійснювати будівництво блоку побутового обслуговування населення у 9-му мікрорайоні житлового масиву "Позняки" Дарницького району м. Києва та отримати у власність закінчений будівництвом об'єкт.

З матеріалів справи вбачається, що з метою будівництва вказаного блоку, 14.11.2006 року між Дарницькою районною у місті Києві державною адміністрацією (замовник), відповідачем-2 (представник замовника) та позивачем (який за Угодою є інвестор-підрядник) укладено угоду №40/06 про проектування та будівництво торгівельно-побутового комплексу на ділянках №№ 21,22 у 9-му мікрорайоні житлового масиву "Позняки" Дарницького району м. Києва у відповідності з обов'язками прийнятими у вказаній Угоді.

Відповідно до умов п. 4.1.6. Угоди № 40/06, Інвестор-підрядник після завершення будівництва та повного розрахунку з Замовником, Представником Замовника та міськими організаціями має отримати всі необхідні документи для оформлення на себе права власності на торгівельно-побутовий комплекс на ділянках №№ 21,22 у 9-му мікрорайоні житлового масиву "Позняки".

Крім того, умовами п. 9.6. Угоди № 40/06 визначено, що при необхідності здійснення пайової участі в соціальному розвитку м. Києва розрахунки мали бути виконані Позивачем (Інвестором-підрядником за Угодою № 40/06) за свої кошти.

Таким чином, саме позивач, як інвестор за Угодою № 40/06, є тією особою, яка зобов'язана була укласти договір № 884 від 05.10.2007 року та здійснити пайовий внесок у створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва.

З огляду на вищевикладене, вбачається, що на момент укладення спірного договору позивач усвідомлював дійсні наслідки вчинення спірного правочину та здійснював дії щодо укладення даного правочину за власним бажанням, маючи на меті задоволення власного економічного та господарського інтересу в майбутньому.

Згідно з статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України. Недійсним також є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Усі вище наведені вимоги статті 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину, були дотримані сторонами під час укладення спірного договору.

В процесі розгляду справи в суді апеляційної інстанції, позивачем не надано належних доказів, із якими закон пов’язує визнання угоди недійсною.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для визнання договору недійсним.

Також, вищевказане спростовує доводи позивача про існування обставин, що свідчать про недійсність спірного правочину у розумінні положень ст. 203 ЦК України.

За таких вказаних обставин, колегія прийшла до висновку, що спірний Договір відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, колегія вважає, що суд першої інстанції помилково задовольнив в повному обсязі вимоги позивача, оскільки відсутні підстави для визнання договору недійсним, а тому в позові слід відмовити.

З огляду на викладене, колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга Головного управління економіки та інвестицій Київської державної адміністрації підлягає задоволенню, рішення Господарського суду м. Києва від 12.07.2010р. підлягає скасуванню, а в позові Товариству з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Національна Інвестиційно-будівельна Компанія "Квартал-Буд" слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103- 104 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

1.Апеляційну скаргу Головного управління економіки та інвестицій Київської державної адміністрації задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 12.07.2010р. у справі №6/291 скасувати.

3. В позові Товариству з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Національна Інвестиційно-будівельна Компанія "Квартал-Буд" відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Національна Інвестиційно-будівельна Компанія "Квартал-Буд" ( 02175, м. Київ, вул.. Ілліча,16, ідентифікаційних код 34475049 ) на користь Головного управління економіки та інвестицій Київської державної адміністрації