2/215-10 Про стягнення виплати компенсації за порушення виключних майнових авторських прав на текст твору - 19.01.2011 Прийняття

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2010 року у справі № 2/215-10 (суддя Боділовська М.М.) у задоволенні позову ТОВ "Українська музична видавнича група" до ДП "Придніпровська залізниця" про виплату компенсації за порушення виключних майнових авторських прав на текст твору "ІНФОРМАЦІЯ_1" в сумі 8880 грн. відмовлено.

При винесенні рішення господарський суд виходив із недоведеності позивачем факту використання відповідачем вказаного об’єкту авторського права.

Не погодившись із вказаним рішенням, позивач –ТОВ "Українська музична видавнича група", звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на невідповідність викладених в рішенні висновків обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про порушення норм ст.ст. 15, 50 та 53 Закону України "Про авторське право і суміжні права" та ст. 4- 7, 43 ГПК України. Вказує про порушення відповідачем виключних майнових авторських прав на текст твору що підтверджується актом фіксації та відеозаписом, які надають можливість встановити факт порушення.

Відповідач –ДП "Придніпровська залізниця", проти апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а рішення господарського суду –без змін.

Вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як вбачається із матеріалів справи, в серпні 2010 року позивач –ТОВ "Українська музична видавнича група" звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача –ДП "Придніпровська залізниця", в якій, посилаючись на порушення відповідачем виключних майнових прав, просив суд стягнути з відповідача компенсацію в сумі 8880,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 02 червня 2010 року відповідачем –ДП "Придніпровська залізниця", який надає послуги по перевезенню пасажирів залізничним транспортом, в проміжку між 06.13 год. та 06.47 год. було здійснено публічне виконання тексту музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1", автор музики ОСОБА_3, автор тексту ОСОБА_4 Подання музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1" здійснювалося у вагоні № 1 (серійний номер 04622601) поїзду № 71/72 сполученням "Запоріжжя-Київ-Запоріжжя" шляхом програвання фонограми музичного твору радіопунктом поїзду.

У підтвердження факту порушення авторських прав позивач посилається на акт фіксації використання об’єктів інтелектуальної власності від 02 червня 2010 року, підписаного гр.ОСОБА_1 від Асоціації "ЕФ.ПІ.ЕЛ", гр.ОСОБА_5 від Асоціації "Дім авторів музики в Україні", ОП "Українська ліга музичних прав" та ОП "Український музичний альянс" та гр.ОСОБА_6, а також відеозапис на DVD-R –диску.

У підтвердження належності виключних майнових авторських прав на публічне виконання тексту музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1" позивач ТОВ "Українська музична видавнича група" посилається на Договір про передачу виключних авторських прав (субвидавничий договір) від 15 грудня 2007 року № 4015/08, укладеного ним з ПП "Українське музичне видавництво", та Авторський договір про передачу виключних майнових прав (видавничий договір) від 10 квітня 2009 року № А 96/09, укладеного між ОСОБА_4 та ПП "Українське музичне видавництво".

Судова колегія погоджується з висновком господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 440 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Майнові права на твір належать його авторові, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Згідно зі ст. 443 ЦК України використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом (435-15) та іншим законом.

Відповідно до п."а" ст. 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права" порушенням авторського права, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують майнові права суб’єктів авторського права, визначені статтею 15 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21-25 цього Закону обмежень майнових прав.

Згідно з ч.1 ст.15 Закону до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: виключне право на використання твору; виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Позовні вимоги ТОВ "Українська музична видавнича група" мотивовано тим, що позивачу належать виключні майнові авторські права на музичний твір "ІНФОРМАЦІЯ_1", а відповідачем неправомірно здійснене його публічне виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" публічне виконання –це подання за згодою суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім’ї або близьких знайомих цієї сім’ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час.

Згідно з ч.1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 ст. 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З урахуванням вищенаведених положень закону, позивач має довести належними та допустимими доказами факт наявності у нього прав на об’єкт авторського права та факт неправомірного його використання відповідачем, а відсутність такого використання чи його недоведеність виключають настання відповідальності для відповідача.

Разом з цим, як вірно зазначено господарським судом, акт фіксації використання об’єктів інтелектуальної власності від 02 червня 2010 року та відеозапис не є належними доказами щодо підтвердження факту публічного використання відповідачем твору "ІНФОРМАЦІЯ_1", оскільки не надають можливості ідентифікації записуючого пристрою, часу та джерела походження звукових сигналів у місці проведення запису.

Господарським судом обґрунтовано відзначено, що акт складений та підписаний в односторонньому порядку представником позивача ОСОБА_1 та гр.ОСОБА_5 як представником Асоціації "Дім авторів музики в Україні", в акті відсутні підпис від суб’єкта господарювання та дані про отримання другого примірнику акту представником відповідача; з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 дійсно перебував у вагоні поїзду і здійснював відеозйомку, але наявність під час зйомки гр.ОСОБА_5 і гр.ОСОБА_6 нічим не підтверджується, як і факт складання акту в присутності провідника поїзду та громадян ОСОБА_5 і ОСОБА_6

Крім цього, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

На підтвердження факту належності майнових виключних прав на твір "ІНФОРМАЦІЯ_1" позивач посилається на субвидавничий договір № 4015/08, укладений з ПП "Українське музичне видавництво" 15 грудня 2007 року, відповідно до якого видавник (ПП "Українське музичне видавництво") передав субвидавнику (позивачу) виключні авторські права на твори з Каталогу видавника. Позивачем надано виписку з Каталогу видавника, який є додатком до договору від 15 грудня 2007 року, згідно якої каталог містить твір "ІНФОРМАЦІЯ_1". Проте, видавник ПП "Українське музичне видавництво" отримав права на вказаний твір лише після укладення авторського договору № А 96/09 з автором твору ОСОБА_4 10 квітня 2009 року, а на момент укладення субвидавничого договору від 15 грудня 2007 року № 4015/08 видавник прав на цей твір не мав і, відповідно, позивачу їх не передавав. Згідно п.3.1 субвидавничого договору видавник прийняв на себе зобов’язання передавати позивачеві права на твори, що будуть внесені до Каталогу видавника протягом строку дії договору. Водночас позивачем відповідних доказів (щодо подальшої передачі йому видавником авторських прав на спірний твір) не подано.

Отже, з урахуванням недоведеності наявності у позивача прав, на захист яких він наполягав, на недоведеність ним факту використання спірного твору відповідачем, господарський суд дійшов вірного висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог.

Доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, висновків господарського суду не спростовують і судовою колегією відхиляються як безпідставні.

З урахуванням вищевикладеного судова колегія вважає, що господарським судом повно, всебічно і об’єктивно розглянуті всі обставини справи в їх сукупності, рішення господарського суду повністю відповідає вимогам законодавства і підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 103, 105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2010 року у справі № 2/215-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська музична видавнича група" –без задоволення.