802/1885/13-а Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким збільшена річна сума орендної плати земельної ділянки - 19.03.2019 Прийняття

розглянув у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами касаційні скарги Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області та Вінницької міської ради на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.09.2014 (судді - Ватаманюк Р.В., Мельник-Томенко Ж.М., Сторчак В.Ю.) у справі за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 (далі - СПД ОСОБА_2) до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - ОДПІ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Вінницька міська рада (далі - Міська рада), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

СПД ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 09.04.2013 № 0000611700.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що орендну плату сплачував відповідно до умов укладеного договору своєчасно у повному розмірі, а доводи ОДПІ про заниження річної суми орендної плати є безпідставними.

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 03.07.2013 позов задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 09.04.2013 № 0000611700. Судове рішення вмотивоване висновком про те, що позивач діяв правомірно, сплачуючи орендну плату відповідно до вимог статті 288 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ), - 3% від грошової оцінки, яка згідно з умовами його примірнику договору оренди земельної ділянки від 28.05.2008 становила 750`797,71 грн, а податкова перевірка здійснена поверхово, без урахування та оцінки всіх первинних документів та дослідження усіх обставин.

Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 29.10.2013 постанову суду першої інстанції скасував та у позові відмовив, оскільки копія примірника договору оренди земельної ділянки, яка знаходиться у позивача, та копія примірника договору оренди земельної ділянки, яка була надана Департаментом самоврядного контролю Вінницької міської ради для проведення перевірки, і який був взятий за основу під час позапланової невиїзної документальної перевірки щодо своєчасності та повноти нарахування орендної плати, за своїм змістом в частині розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 0,8187 Га, орендованої позивачем, не ідентичні, зокрема, в примірнику, який знаходиться у позивача, грошова оцінка земельної ділянки площею 0,8187 Га становить 750`797,71 грн, а в примірнику, який був наданий Департаментом самоврядного контролю Вінницької міської ради для проведення податкової перевірки, грошова оцінка земельної ділянки площею 0,8187 Га становить 2`971`241,71 грн. Також суд зазначив, що суд першої інстанції не прийняв до уваги, що в примірнику договору оренди земельної ділянки, яка знаходиться у позивача, відсутні підписи сторін щодо передачі земельної ділянки в оренду.

У червні 2014 року СПД ОСОБА_2 подав до Вінницького апеляційного адміністративного суду заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.10.2013.

Перегляд та скасування постанови апеляційної інстанції, яка набрала законної сили, позивач обґрунтовує відкриттям нових обставин, а саме, що за зверненням Департаменту самоврядного контролю Вінницької міської ради щодо поданого підприємцем до ОДПІ примірника договору оренди земельної ділянки, укладеного з Вінницькою міською радою, який не відповідає примірнику Вінницької міської ради, а саме перша сторінка даного договору містить іншою нормативну оцінку земельної ділянки, яка є нижче, без підписів сторін та не скріплений печатками, до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.01.2013 були внесені відомості про виявлення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 358 Кримінального кодексу України (підроблення документів) за № 12013010100000132. Вінницький МВ УМВС України у Вінницькій області постановою від 17.05.2014 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013010100000132 від 17.01.2013, закрив у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 358 Кримінального кодексу України. Під час досудового розслідування органами дізнання і досудового слідства встановлені наступні обставини: між позивачем та Вінницькою міською радою 28.08.2008 було укладено договір оренди земельної ділянки для виробничих потреб по вул. Фрунзе, 4 в м. Вінниця площею 0,8187 Га. Відповідно до умов договору оренди земельної ділянки від 28.08.2008 із Вінницькою міською радою, який був виготовлений Управлінням земельних ресурсів Вінницької міської ради та примірник якого було видано позивачу на руки, орендар сплачує щорічну орендну плату у розмірі 89`137,25 грн, обчислену із розрахунку 3% від грошової оцінки - 2`971`241,71 грн. Не погоджуючись з розміром орендної плати через те, що на території орендованої земельної ділянки з однієї сторони знаходиться земляний вал під залізничними коліями, а з іншої сторони - озера, що унеможливлює використання орендованої площі земельної ділянки за своїм призначенням повністю, позивач звернувся до Управління земельних ресурсів Вінницької міської ради про перегляд нормативно - грошової оцінки земельної ділянки. Крім цього позивач просив врахувати великий вміст ґрунтових вод - менше 3 метрів, що впливає на розрахунок орендної плати. За результатами розгляду звернення позивача Управління земельних ресурсів Вінницької міської ради надало на підписання примірник видозміненого договору оренди земельної ділянки, в якому вказано про те, що грошова оцінка орендованої земельної ділянки по вул. Фрунзе,4 у м. Вінниці площею 0,8187 Га становить 750`797,71 грн. Попередній договір, за умовами якого грошова оцінка земельної ділянки складала 2`971`241,71 грн, був повернутий. Впродовж 2008-2013 років позивач сплачував орендну плату із розрахунку 3% від грошової оцінки (750`797,71 грн) і у цей період при перевірках/звірках з міською радою, контролюючим органом будь-яких непорозумінь не виникало. При цьому згідно з висновком криміналістичної експертизи НДЕКЦ при УМВС України у Вінницькій області від 12.03.2014 № 1-П круглі печатки на договорі оренди земельної ділянки від 28.08.2008 з нормативною оцінкою землі у розмірі 750`797,71 грн виконані кліше і заміна сторінок не проводилася.

Вінницький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 23.09.2014 заяву СПД ОСОБА_2 про перегляд судового рішення задовольнив: скасував постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.10.2013; апеляційну скаргу ОДПІ залишив без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03.07.2013 - без змін.

ОДПІ та Міська рада подали до Вищого адміністративного суду України касаційні скарги на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.09.2014, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, та просять скасувати зазначене судове рішення.

ОДПІ та міська рада зазначають, що наведені позивачем у заяві обставини не є нововиявленими, оскільки закриття кримінального провадження не може бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, оскільки дана обставина виникла після вирішення спору, а обставини, встановлені органами дізнання і досудового слідства при порушенні кримінальної справи, а саме перегляд нормативно грошової оцінки земельної ділянки та видача договору з іншим розміром орендної плати, були відомі позивачу. Крім того, питання щодо підробки договору оренди земельної ділянки від 28.08.2008 взагалі не виникало та не було предметом спору.

Вищий адміністративний суд України ухвалами від 14.10.2014 № К/800/52037/14 та від 11.11.2014 № К/800/52868/14 відкрив касаційні провадження у цій справі за касаційною скаргою ОДПІ та за касаційною скаргою Міської ради відповідно.

Позивач не реалізував процесуальне право щодо подання заперечень проти касаційних скарг. Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (1401-19) від 02.06.2106 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII (1402-19) , який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII (1402-19) , який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства України (2747-15) викладено в новій редакції.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 18.03.2019 касаційні скарги ОДПІ та Міської ради прийняв до провадження і та призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомленням сторін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційних скаргах доводи ОДПІ та Міської ради та дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження, яке на час розгляду заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення було передбачено главою 4 розділу ІУ Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (у редакції Закону, чинного на час розгляду і вирішення справи).

Статтею 245 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, чинного на час розгляду і вирішення справи) встановлені підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Відповідно до частини першої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Частиною другою цієї статті визначений перелік підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Відповідно до пунктів 1 і 2 часини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлення вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення.

Підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто, перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення, які мають істотне значення і які об'єктивно існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі.

Отже, за своєю юридичною суттю нововиявленими обставинами є фактичні обставини, що в установленому порядку спростовують факти, які були покладені в основу судового рішення.

Істотними для справи обставинами вважаються такі факти і події, які мають юридичне значення для взаємовідносин сторін, що звернулись до суду з метою розгляду спірної ситуації. Тобто, істотність обставини означає те, що в разі, коли б суд мав можливість урахувати цю обставину при вирішенні справи, то це тією чи іншою мірою вплинуло б на результат її вирішення.

Також, необхідними ознаками обставин, за яких їх можна вважати нововиявленими, є їх існування під час розгляду спірної ситуації в суді і ці обставини не були і не могли бути відомі ні особам, які брали участь у розгляді адміністративної справі, ні суду, який її розглядав та вирішував її по суті. Ознаку "не були і не могли бути відомі особі" потрібно розглядати як сукупність двох умов. Тобто для визначення обставини нововиявленою недостатньо, щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона і не могла знати про неї. Якщо вона все-таки могла знати про певну обставину за умови добросовісного ставлення до справи, тоді така підстава для перегляду судового рішення відсутня.

Не є нововиявленими обставинами: ті, які виникли або змінилися після прийняття рішення чи винесення ухвали (не існували на той момент); ті, на які посилалися як на докази сторони, або об'єктивно могли бути долучені як докази, або які могли бути встановлені при виконанні судом вимог процесуального закону щодо всебічного і повного дослідження обставин справи; невчасно подані сторонами докази; офіційні тлумачення Конституційного Суду України тощо.

Отже, нововиявлені обставини - це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження і ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам адміністративного процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об'єктивного повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення.

Сам факт порушення/закриття кримінальної справи не може слугувати підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, в той же час відомості, встановлені органами дізнання і досудового слідства при порушенні кримінальної справи, за певних умов можуть слугувати підставою для перегляду судового рішення з підстав, передбачених пунктом 2 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, чинного на час розгляду і вирішення справи).

У постанові, щодо якої подано заяву про її перегляд за нововиявленими обставинами, предметом спору фактично був розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, визначений у договорі, який використовувався для обчислення та сплати позивачем орендної плати за землю.

Задовольняючи заяву, суд неправомірно визнав обставини щодо перегляду Управлінням земельних ресурсів Вінницької міської ради нормативно грошової оцінки орендованої позивачем земельної ділянки та видачу договору з іншим розміром орендної плати як нововиявлені, які мають істотні значення. Такі фактичні обставини були відомі позивачу на момент розгляду справи, але не були встановлені у судовому процесі під час розгляду справи.

Отже, переглядаючи постанову 29.10.2013 за нововиявленими обставинами, суд апеляційної інстанції фактично здійснив переоцінку обставин, надавши оцінку доказам, які не були подані сторонами у процесі розгляду справи.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування цієї Конвенції, в рішенні від 28.11.1999 у справі "Brumarescu v. Romania" наголосив, що "право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, слід тлумачити в контексті Преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитись під сумнів". "Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтись повторного розгляду та винесення нового рішення у справі" (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ryabykh v. Russia" від 24.07.2003).