КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів: Михальська Ю.Б.
Тищенко А.І.
при секретарі:
За участю представників:
від Прокуратури м.Києва : Цюкало Ю.В. – прокурор відділу
від позивача: не з"явився
від відповідача-1: Акименко О.С. - юрист
від відповідача -2: не з"явився
від 3-ої особи на стороні позивача: Легендзевич О.Ю. - юрист
від 3-ої особи на стороні відповідача-2 : не з"явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Мастербуд"
на рішення Господарського суду м.Києва від 03.12.2008
у справі № 3/266 (Трофименко Т.Ю. .....)
за позовом Заступник прокурора м.Києва в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України
до Державне комплексне торговельне підприємство "Хрещатик"
Приватне підприємство "Новий лідер"
третя особа позивача Фонд державного майна України
третя особа відповідача ОСОБА_8
про визнання недійсним договору купівлі-продажу, зобов"язання повернути майно
ВСТАНОВИВ :
Заступник прокурора міста Києва звернувся до Господарського суду м.Києва з позовом в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України про визнання недійсним договору купівлі-продажу комплексу будівель та споруд загальною площею 6 163,10 кв.м., розташованих по вул. Каховській, 60 в м. Києві, укладеного між Державним комплексним торговельним підприємством "Хрещатик" та Приватним підприємством "Новий лідер" та зареєстрований в реєстрі за номером 2620; про зобов'язання відповідачів повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2008р. позов було залишено без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2008р. ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.08.2008р. у справі № 3/266 скасовано, справу направлено на розгляд до Господарського суду міста Києва.
До винесення судом рішення по суті спору в судовому засіданні представник прокуратури надав суду заяву про зменшення позовних вимог, просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу комплексу будівель та споруд загальною площею 6 163,10 кв.м., розташованих по вул. Каховській, 60 в м. Києві, укладений 04.07.2006р. між Державним комплексним торговельним підприємством "Хрещатик" та Приватним підприємством "Новий лідер" та зареєстрований в реєстрі за номером 2620.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 03.12.2010 року у справі № 3/266 позовні вимоги задоволено повністю, визнано недійсним договір купівлі-продажу комплексу будівель та споруд загальною площею 6 163, 10 кв.м., розташованих по вул. Каховській, 60 в м.Києві, укладений 04.07.2006р. між Державним комплексним торговельним підприємством "Хрещатик" та Приватним підприємством "Новий лідер" та зареєстрований в реєстрі за номером 2620. На підставі рішення суду з відповідача-1 в дохід державного бюджету України підлягає стягненню 42,50 грн. державного мита, 69,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Також з ПП "Новий лідер" підлягає стягненню в дохід Державного бюджету України 42,50 грн. витрат по сплаті державного мита, 69, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мастербуд", звернулось до суду з апеляційною скаргою, просить залучити його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю, посилаючись на неповне з’ясування всіх обставин справи та порушення судом норм матеріального права.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що відчужене за спірним договором майно, а саме: дворовий туалет, пункт управління бензозаправкою, склад, гаражі, депо не є цілісним майновим комплексом, перелічене майно не забезпечувало провадження окремої господарської діяльності відповідача-1.
Крім того, апелянт звертає увагу суду, що відповідно до ч. 5 ст. 75 Господарського кодексу України (в редакції від 13.05.2006 р., чинній на момент укладення спірного Договору купівлі - продажу) відчужувати, віддавати в заставу майнові об'єкти, що належать до основних фондів, здавати в оренду цілісні майнові комплекси структурних одиниць та підрозділів державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно входить, і, як правило, на конкурентних засадах.
Апелянт зазначає, що згідно листа Міністерства аграрної політики України від 09.03.2006 р. за № 37-24-1-13/3561, останнє, як орган, до сфери управління якого входить спірне майно, надав Відповідачеві-1 згоду на відчуження спірного майна. Відчуження спірного майна здійснювалось на конкурентних засадах шляхом проведення прилюдних торгів (в договорі є посилання на протокол прилюдних торгів № 07/06 від 08.06.2006 р.).
Апелянт також звертає увагу суду на те, що на відносини, що склалися внаслідок відчуження спірного майна за оскаржуваним Договором купівлі - продажу, не поширюється законодавство про приватизацію, а відтак, з урахуванням п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 р. № 1891 "Про затвердження Методики оцінки майна" (1891-2003-п)
, не застосовується вказана Методика при визначенні вартості відчуженого Відповідачем -1 майна.
Крім того, з наданої Міністерством аграрної політики України згоди на відчуження від 09.03.2006 р. за № 37-24-1-13/3561, початковою ціною спірного майна слід вважати ціну згідно з експертною оцінкою. Експертна оцінка спірного майна була проведена, що підтверджується висновком та звітом про незалежну оцінку від 31.01.2006 р.
Апелянт вважає, що Договір купівлі - продажу від 04.07.2006 р. укладений з дотриманням вимог чинного на момент його укладення законодавства, а тому Господарським судом м. Києва було неправомірно визнано його недійсним.
В судове засідання представники Міністерства аграрної політики України, Приватного підприємства "Новий лідер", 3-я особа ОСОБА_8 не з"явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомлено.
Вислухавши думку представника прокуратури, відповідача-1, 3-ої особи на стороні позивача, третьої особи на стороні відповідачів, дослідивши матеріали справи, враховуючи строки розгляду справи, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності повноважних представників Міністерства аграрної політики України, Приватного підприємства "Новий лідер", 3-ої особи ОСОБА_8.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, інші подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, прокуратури, колегія встановила наступне.
04.07.2006 року між Державним комплексним торговельним підприємством "Хрещатик" (далі відповідач-1), що діяло на підставі статуту та згоди на продаж майна, виданої Міністерством аграрної політики України від 01.12.2005р. за № 37-24-1-13/18798, та Приватним підприємством "Новий лідер" (далі відповідач-2) було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрований в реєстрі за № 2620 (далі договір).
Згідно п. 1.1 укладеного договору відповідач-1 у відповідності до Протоколу прилюдних торгів № 07/06 від 08.06.2006р. продає, а відповідач-2 купує комплекс будівель загальною площею 6 136,10 кв.м., розташований за адресою: м. Київ, вул. Каховська, 60.
Зазначений комплекс будівель на підставі свідоцтва про право власності серії ЯЯЯ № 567802, виданого Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 19.05.2005р., належав Державі Україна.
Укладаючи оскаржуваний договір, відповідач-1 діяв на підставі листа-згоди на продаж майна Міністерства аграрної політики України від 01.12.2005р. за № 37-24-1-13/18708 .
Листом Міністерство аграрної політики України від 09.03.2006р. за № 37-24-1-13/3561 надало згоду відповідачу-1 на реалізацію 11 будівель та споруд, розташованих по вул. Каховській, 60 в м. Києві, але за умови продажу майна відповідно до вимог чинного законодавства та виключно на конкурентних засадах, шляхом публічних торгів (аукціону), конкурсу.
Згідно довідки-характеристики № 1172066 від 30.06.2006р., виданою Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна", загальна вартість комплексу становить 334 291,00 грн.
Відповідно до звіту суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_9 про незалежну оцінку ліквідаційної вартості та висновку до нього від 31.01.2006р., залишкова вартість об'єкта оцінки - будівель та споруд офісного та складського призначення (загальною площею 6 754,40 кв.м.), що розташовані по вул. Каховській, 60 в м. Києві, становить 2 100 000,00 грн.
Відповідно до п. 2.1 договору комплекс будівель реалізовано за ціною 1 925 000,00 грн., крім того ПДВ 385 000,00 грн., а всього 2 310 000,00 грн.
Місцевим господарським судом помилково застосовано до спірних правовідносин ст.. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" (2163-12)
та ст..2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств" (2171-12)
(малу приватизацію) виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" до об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, належать: майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, які є єдиними (цілісними) майновими комплексами, якщо в разі їх виділення у самостійні підприємства не порушується технологічна єдність виробництва з основної спеціалізації підприємства, з структури якого вони виділяються; об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти; акції (частки, паї), що належать державі у майні господарських товариств та інших об'єднань; земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації.
Згідно зі ст. 2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" об'єктами малої приватизації є, зокрема цілісні майнові комплекси невеликих державних підприємств, віднесених Державною програмою приватизації до групи А.
Таким чином вимоги законодавства про приватизацію поширюються, зокрема на правовідносини по відчуженню цілісних майнових комплексів.
В порядку п. 1.1. наказу Фонду державного майна від 05.05.2001 № 787 (z0463-01)
"Про затвердження Положення про порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації" (на який послався господарський суд м. Києва у оскаржуваному рішенні) цілісний майновий комплекс - об'єкт, сукупність активів якого забезпечує провадження окремої господарської діяльності, що визначає загальнодержавне значення підприємства, на постійній і регулярній основі.
Положення постанови Кабінету Міністрів України від 15.08.1996, № 961 (961-96-п)
"Про затвердження Методики оцінки вартості майна під час приватизації" (на яку також послався господарський суд м. Києва в оскаржуваному рішенні) на момент укладення спірного договору купівлі - продажу втратили чинність, а тому не є вимогами законодавства, які підлягали застосуванню при винесенні Рішення від 03.12.2008 р.
Отже, обов'язковою ознакою цілісного майнового комплексу є забезпечення об'єктами, які входять до його складу, провадження окремої господарської діяльності, яка до того ж визначає загальнодержавне значення підприємства - відчужувача.
Як вбачається з матеріалів справи, за спірним Договором купівлі - продажу від 04.07.2006 р. було відчужено наступні об'єкти: дворовий туалет, пункт управління бензозаправкою, склад, гаражі, депо.
В матеріалах справи відсутні докази того, що відчужене за спірним договором майно забезпечувало провадження окремої господарської діяльності відповідача-1, яка визначала загальнодержавне значення останнього, а відтак, спірне майно не є цілісним майновим комплексом відповідача -1, а отже на правовідносини по відчуженню зазначеного майна не поширюються вимоги законодавства про приватизацію.
Відповідно до ч. 5 ст. 75 Господарського кодексу України (в редакції від 13.05.2006 р., чинній на момент укладення спірного Договору купівлі - продажу) відчужувати, віддавати в заставу майнові об'єкти, що належать до основних фондів, здавати в оренду цілісні майнові комплекси структурних одиниць та підрозділів державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно входить, і, як правило, на конкурентних засадах.
Згідно листа Міністерства аграрної політики України від 09.03.2006 р. за № 37-24-1-13/3561, останнє, як орган, до сфери управління якого входить спірне майно, надав Відповідачеві -1 згоду на відчуження спірного майна.
Із змісту оспорюваного Договору купівлі - продажу від 04.07.2006 р., відчуження спірного майна здійснювалось на конкурентних засадах шляхом проведення прилюдних торгів (в договорі є посилання на протокол прилюдних торгів № 07/06 від 08.06.2006 р.).
Враховуючи наведене, при укладені договору купівлі-продажу сторонами договору було дотримано вимоги ч.5 ст. 75 ГПК України.
Щодо висновку місцевого суду про неправильне застосування п. 70 Постанови Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 р. № 1891 "Про затвердження Методики оцінки майна" (1891-2003-п)
стосовно визначення вартості відчужуваних об'єктів.", колегія вважає за необхідне зазначити наступне..
Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 р. № 1891 "Про затвердження Методики оцінки майна" (1891-2003-п)
остання застосовується для проведення оцінки майна у таких випадках: приватизації (корпоратизації); створення підприємств (господарських товариств) на базі державного та комунального майна, а також майна господарських товариств з державною часткою (часткою комунального майна) у статутному капіталі та у разі відчуження такого майна у випадках, встановлених законодавством, крім випадків відчуження рухомого майна згідно із Законом України "Про правовий режим майна Збройних Сил України" (1075-14)
; визначення вартості внесків учасників (засновників) господарських товариств у разі, коли до статутного капіталу зазначених товариств вноситься державне (комунальне) майно, майно господарських товариств з державною часткою (часткою комунального майна) у статутному капіталі; визначення вартості цілісних майнових комплексів господарських товариств, до статутних капіталів яких вноситься державне (комунальне) майно; виділення або визначення часток майна у спільному майні, в якому є державна (комунальна) частка; застави державного та комунального майна, а також майна господарських товариств з державною часткою (часткою комунального майна) у статутному капіталі; повернення об'єктів приватизації у державну власність, у тому числі за рішенням суду.
Як вже зазначалося вище, на відносини, що склалися внаслідок відчуження спірного майна за оскаржуваним Договором купівлі - продажу, не поширюється законодавство про приватизацію, а відтак, з урахуванням п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 р. № 1891 "Про затвердження Методики оцінки майна" (1891-2003-п)
, й не застосовується вказана Методика при визначенні вартості відчуженого Відповідачем 1 майна.
Як вбачається з наданої Міністерством аграрної політики України згоди на відчуження від 09.03.2006 р. за № 37-24-1-13/3561, початковою ціною спірного майна слід вважати ціну згідно з експертною оцінкою. Така експертна оцінка спірного майна була проведена, що підтверджується висновком та звітом про незалежну оцінку від 31.01.2006 р.
Таким чином, на думку колегії, відчуження об’єкта нерухомості відбулося правомірно.
Як вбачається з матеріалів справи, лист-згода Міністерства аграрної політики України від 01.12.2005р. за № 37-24-1-13/18708 . на продаж майна не відізваний та не анульований Міністерством аграрної політики України. Протокол прилюдних торгів № 07/06 від 08.06.2006 р. не визнаний недійсним.
Аналіз чинного законодавства, що діяло на момент укладення спірного договору, дає підстави вважати, що існує розмежування між поняттями "приватизація" та відчуження", розуміючи під останнім "неприватизаційне" відчуження державного майна, тобто його відчуження господарюючими суб"єктами, яким таке майно передано в управління і на балансі яких воно обліковується.
Джерелами правового регулювання відчуження державного майна господарюючими суб"єктами є Господарський кодекс України (436-15)
(ст..ст.75.77,141), нормативні акти, що діяли на момент укладення спірного договору:Положення про порядок відчуження основних засобів, що є державною власністю, затверджений наказом ФДМУ від 30.07.99 № 1477 (z0573-99)
, Положення про порядок продажу на аукціоні, за конкурсом основних засобів, що є державною власністю, затверджений наказом ФДМУ від 22.09.2000 № 1976 (z0692-00)
) .Дані положення втратили свою чинність у зв"язку з вступом в силу закону України "Про управління об'єктами державної власності" від 21 вересня 2006 (185-16)
року.
Таким чином, доводи прокуратури про те, що спірне майно повинне бути реалізоване тільки шляхом приватизації, спростовується вищенаведеним. Крім того, відсутні буд-які докази, які б свідчили про те, що спірне майно входило на момент його відчуження до переліку об'єктів приватизації.
Колегія також не приймає до уваги доводи прокуратури про те, що спірне майно повинно було бути реалізоване за згодою Фонду державного майна України, оскільки Закон про внесення змін до Господарського кодексу України (436-15)
щодо порядку відчуження державного майна від 9.01.2007 року вніс зміни до ст. 75 ГК України після укладення договору купівлі-продажу спірного майна і не має зворотної сили.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов’язковим.
Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Аналізуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, що позивачем не надано суду належних доказів в обґрунтування позовних вимог.
Оцінюючи вищевикладені обставини справи, колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення Господарського суду м. Києва скасуванню.
В зв’язку з скасуванням рішення місцевого суду витрати апелянта по сплаті державного мита слід покласти на позивача відповідно до ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103- 105 Господарського процесуального Кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Мастербуд задовольнити.
Рішення Господарського суду м.Києва від 03.12.2010р. по справі № 3/266 скасувати.
У задоволенні позову відмовити.
Стягнути з Міністерства аграрної політики України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастербуд" 42, 50 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.
Видати наказ.
Видачу наказу доручити Господарському суду м.Києва.
Матеріали справи № 3/266 повернути Господарському суду м. Києва.
Головуючий суддя
Судді
|
Отрюх Б.В.
Михальська Ю.Б.
Тищенко А.І.
|
26.01.11 (відправлено)