2/261 Про визнання договорів купівлі-продажу нерухомості недійсними, витребування нерухомого майна та зобов'язання вчинити дії - 18.01.2011 Прийняття

Рішенням господарського суду м. Києва від 02.12.2010 року у справі № 2/261 за позовом Приватного акціонерного товариства Київський готель "Мир" (далі – позивач, ПАТ Київський готель "Мир" ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ардена" (далі – відповідач 1, ТОВ "Ардена"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Артіс" (далі – відповідач 2, ТОВ "Артіс"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Озерка" (діла – відповідач 3, ТОВ "Озерка"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Віглон" (далі – відповідач 4, ТОВ "Віглон"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкерія" (далі – відповідач 5, ТОВ "Інкерія"), Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна" (далі –відповідач 6, БТІ), третя особа - Київська міська державна адміністрація (далі – третя особа) про визнання договорів недійсними, витребування майна та зобов’язання вчинити дію – позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду, ТОВ "Ардена", ТОВ "Артіс", ТОВ "Озерка", ТОВ "Віглон", ТОВ "Інкерія" звернулись до Київського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в позовні відмовити повністю.

В обґрунтування ідентичних апеляційних вимог ТОВ "Ардена" та ТОВ "Артіс" зазначають, що при прийнятті спірного рішення, судом першої інстанції порушено норми процесуального права та невірно застосовано норми матеріального права. Так, судом першої інстанції необґрунтовано визнано поважними причини пропуску позивачем строку позовної давності, невірно встановлені обставини справи щодо перевищень повноважень генеральним директором ЗАТ "Київський готель Мир", невірно застосовано норми ст. ст. 203, 215 та 98 ЦК України, 35 ГПК України (1798-12) .

В обґрунтування ідентичних апеляційних вимог ТОВ "Озерка", ТОВ "Віглон", ТОВ "Інкерія" зазначають крім підстав, зазначених в апеляційних скаргах відповідача 1 та відповідача 2 також, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції невірно прийшов до висновку щодо підсудності справи в частині позовних вимог до БТІ, оскільки, відповідно до вимог п 7 ст. 3 КАС України, зазначений спір поширюється на компетенцію адміністративних судів. Також, на думку відповідачів 3,4 та 5 задовольняючи позов, зокрема визнаючи недійсними договори, не вирішив питання реституції майна і грошових коштів, а лише витребував майно у законних власників.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2010 року апеляційні скарги ТОВ "Ардена", ТОВ "Артіс", ТОВ "Озерка", ТОВ "Віглон", ТОВ "Інкерія" було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 13 год. 10 хв. 18.01.2011 року.

11.01.2011 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло заперечення на апеляційні скарги, де ПАТ Київський готель "Мир" просить рішення суду залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

18.01.2011 року в судове засідання в апеляційній інстанції з’явились представники позивача та відповідачів 1,2,3,4,5. Представники відповідача 6 та третьої особи в судове засідання не з’явились, про день, час та місце слухання справи були повідомлені належним чином. Колегія суду вважає за можливе розглянути справу у відсутності зазначений представників відповідача 6 та третьої особи.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів 1,2,3,4,5 розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту – ГПК України (1798-12) ) апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 червня 2006 року між ЗАТ "Київський готель "Мир" (продавець) та ТОВ "Озерка" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу частини майнового комплексу, відповідно до якого продавець продав покупцю нежилі приміщення загальною площею 6957,5 кв. м. розташовані за адресою: м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня 70. Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрований у реєстрі за № 2043. Купівля-продаж нерухомого майна здійснена сторонами за 15459790,00 грн.

01 червня 2006 року вищевказаний договір купівлі-продажу нерухомого майна було зареєстровано в Державному реєстрі правочинів за номером 1345160, що підтверджується витягом з Державного реєстру правочинів за № 2458092, виданим 01.06.2006 року приватним нотаріусом ОСОБА_2

Право власності на частину майнового комплексу загальною площею 6957,6 кв. м., розташованого за адресою: м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 70 було зареєстровано комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна" за ТОВ "Озерки", відповідно до реєстраційного посвідчення № 019152 від 02.06.2006 року.

В свою чергу, 07 червня 2006 року між ТОВ "Озерка" (продавець) та ТОВ "Ардена" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу частини майнового комплексу, відповідно до якого продавець продав покупцю нежилі приміщення загальною площею 6957,5 кв. м. розташовані за адресою: м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня 70. Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_1, зареєстрований у реєстрі за № 3744. Відповідно до п. 3 зазначеного договору, купівля-продаж нерухомого майна здійснена сторонами за 15463790,00 грн.

Право власності на частину майнового комплексу загальною площею 6957,6 кв. м., розташованого за адресою: м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 70 було зареєстровано комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна" за ТОВ "Ардена", відповідно до реєстраційного посвідчення № 022757 від 16.06.2006 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 червня 2006 року між ЗАТ "Київський готель "Мир" (продавець) та ТОВ "Віглон" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу частини майнового комплексу, відповідно до якого продавець продав покупцю нежилі приміщення загальною площею 5036,6 кв. м. розташовані за адресою: м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня 70. Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрований у реєстрі за № 2046. Купівля-продаж нерухомого майна здійснена сторонами за 3750000,00 грн.

01 червня 2006 року вищевказаний договір купівлі-продажу нерухомого майна було зареєстровано в Державному реєстрі правочинів за номером 1345205, що підтверджується витягом з Державного реєстру правочинів за № 2458143, виданим 01.06.2006 року приватним нотаріусом ОСОБА_2

Право власності на частину майнового комплексу загальною площею 5036,6 кв. м., розташованого за адресою: м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 70 було зареєстровано комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна" за ТОВ "Віглон", відповідно до реєстраційного посвідчення № 019153 від 02.06.2006 року.

В свою чергу, 07 червня 2006 року між ТОВ "Віглон" (продавець) та ТОВ "Артіс" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу частини майнового комплексу, відповідно до якого продавець продав покупцю нежилі приміщення загальною площею 5036,6 кв. м. розташовані за адресою: м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня 70. Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_1, зареєстрований у реєстрі за № 3748. Відповідно до п. 3 зазначеного договору, купівля-продаж нерухомого майна здійснена сторонами за 3752500,00 грн.

Право власності на частину майнового комплексу загальною площею 5036,6 кв. м., розташованого за адресою: м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 70 було зареєстровано комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна" за ТОВ "Артіс", відповідно до реєстраційного посвідчення № 022756 від 16.06.2006 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 червня 2006 року між ЗАТ "Київський готель "Мир" (продавець) та ТОВ "Інкерія" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу частини майнового комплексу, відповідно до якого продавець продав покупцю нежилі приміщення загальною площею 5212,5 кв. м. розташовані за адресою: м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня 70. Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрований у реєстрі за № 2049. Купівля-продаж нерухомого майна здійснена сторонами за 3750000,00 грн.

01 червня 2006 року вищевказаний договір купівлі-продажу нерухомого майна було зареєстровано в Державному реєстрі правочинів за номером 1345189, що підтверджується витягом з Державного реєстру правочинів за № 2458121, виданим 01.06.2006 року приватним нотаріусом ОСОБА_2

Право власності на частину майнового комплексу загальною площею 5212,5 кв. м., розташованого за адресою: м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 70 було зареєстровано комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна" за ТОВ "Інкерія", відповідно до реєстраційного посвідчення № 019154 від 02.06.2006 року.

В свою чергу, 07 червня 2006 року між ТОВ "Інкерія" (продавець) та ТОВ "Артіс" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу частини майнового комплексу, відповідно до якого продавець продав покупцю нежилі приміщення загальною площею 5212,5 кв. м. розташовані за адресою: м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня 70. Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_1, зареєстрований у реєстрі за № 3747. Відповідно до п. 3 зазначеного договору, купівля-продаж нерухомого майна здійснена сторонами за 3752500,00 грн.

Право власності на частину майнового комплексу загальною площею 5212,5 кв. м., розташованого за адресою: м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 70 було зареєстровано комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна" за ТОВ "Артіс", відповідно до реєстраційного посвідчення № 022755 від 16.06.2006 року.

Як вбачається з матеріалів справи, від імені ЗАТ "Київський готель "Мир" вищевказані договори укладені генеральним директором ОСОБА_3, що діяв на підставі статуту.

Відповідно п.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно ст. 92 ЦК України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

В свою чергу, в п.2. ст. 98 ЦК України, зазначено, що рішення про відчуження майна товариства на суму, що становить 50 і більше відсотків майна товариства приймаються загальними зборами учасників товариства більшістю не менш як у 3/4 голосів.

Керівник товариства повинен діяти у відповідності до Статуту товариства та вимог чинного законодавства.

Згідно запису №2 довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 02.07.2010 р., державним реєстратором Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації було здійснено 15.04.2005 року реєстраційну дію № 1 068 105 0001 004408 державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи Закритого акціонерного товариства Київський готель "Мир", а саме зареєстровано статут товариства у новій редакції 2005 року.

Оскільки інших реєстраційних дій до 01.06.2006 року позивачем не було здійснено, то на думку колегії, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку, що саме положенням вказаного Статуту повинен був керуватися генеральний директор Позивача ОСОБА_3 при укладенні договорів відчуження будівлі готелю "Мир".

Так, за даними річної фінансової звітності ЗАТ Київський готель "МИР" за 2005 рік, що була досліджена судом першої інстанції, балансова вартість активів товариства становила 9 198 700,00 гривень.

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, загальні збори акціонерів товариства не проводилися і рішення про відчуження майна позивачем на суму, що становить 50 і більше відсотків не приймались.

Крім того, у відповідності до пп.. 2.4., п.2 та пп.. 5.1, 5.2 п. 5 Статуту Закритого акціонерного товариства Київський готель "Мир" у редакції 2005 року, що була чинна на 01 червня 2006 року власником цілісного майнового комплексу готель "Мир" було ЗАТ Київський готель "Мир".

Згідно з пп. 11 п. 10.17 та п. 10.18 статті 10 Статуту Закритого акціонерного товариства Київський готель "МИР", повноваження приймати рішення про укладення правочинів, що перевищує 50 відсотків балансової вартості активів товариства за даними останньої річної фінансової звітності товариства, належить до виключної компетенції Загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства Київський готель "МИР" і не може бути передане іншим органам товариства.

Таким чином, проаналізувавши вищевказані обставини справи та вимоги чинного законодавства, колегія суду приходить до висновку, що генеральний директор ОСОБА_3 01.06.2006 року здійснив відчуження на користь відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю "Озерка", Товариства з обмеженою відповідальністю "Віглон", Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкерія" цілісного майнового комплексу готелю "МИР" без наявності встановленого законом необхідного обсягу цивільної дієздатності. Отже, зазначені правочини є недійсними в силу закону.

Відповідно ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Відповідно Листа Верховного Суду України від 24.11.2008 року "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (n0003700-08) , якщо після укладення недійсного правочину було укладено ще декілька, то вбачається правильним визнавати недійсними не всі правочини, а лише перший і заявляти позов про витребування майна в останнього набувача.

Відповідно ст. 330 Цивільного кодексу України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно ст. 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно ст. 115 Цивільного кодексу України, господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність, як вклад до статутного капіталу.

Учасники товариства є володільцями корпоративних прав. Відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) корпоративне право – це право власності на статутний капітал юридичної особи, включаючи права на управління цим капіталом.

Таким чином, враховуючи той факт, що майно товариства вибуло з його володіння без згоди власників майна та відчужене особою яка не мала на це права - майно позивача підлягає витребуванню у останніх набувачів ТОВ "Ардена" та ТОВ "Артіс" в порядку ст. 388 ЦК України.

В свою чергу, колегія суду погоджується з висновками першої інстанції щодо поважності причини пропуску строку позовної давності та поновлення такого строку, заявленого позивачем.

Так, з матеріалів справи вбачається, що колишній керівник товариства ОСОБА_3, у червні 2006 року здійснив відчуження майна товариства на користь відповідачів, після чого систематично ухилявся від виконання своїх службових обов’язків, у тому числі у представництві інтересів товариства в судових органах та у введені фінансово-господарської діяльності товариства. У зв’язку з цим, судовими органами розглядались справи, що унеможливили своєчасне звернення позивача до суду за захистом своїх прав та законних інтересів, а саме: спори про визнання ЗАТ Київський готель "Мир" банкрутом та ліквідацію товариства, як юридичної особи, про визнання недійсними рішення Спостережної ради ЗАТ Київський готель "Мир" про визнання незаконним припинення повноважень на посаді ОСОБА_3 та обрання нового керівника, про заборону новообраному керівникові виконувати службові обов’язки. Одночасно відбулися рішення державних органів - територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України у м. Києві та Київській області про скасування обігу акцій ЗАТ Київський готель "Мир"та скасування свідоцтва про випуск акцій.

Відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Проаналізувавши вищевказані обставини та вимоги чинного законодавства, колегія суду приходить до висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності з поважних причин і тому порушене право підлягає захисту.

На думку колегії, судом першої інстанції також обґрунтовано не взято до уваги, як підстава для звільнення від доказування за вимогами ст. 35 ГК України, факти встановлені рішенням у справі № 6/692, виходячи з наступного.

Так, дослідивши судове рішення та постанови прийняті у справі № 6/692 за позовом заступника Прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва до відповідачів ЗАТ Київський готель "Мир", ТОВ "Ардена", ТОВ "Артіс", ТОВ "Озерка", ТОВ "Віглон", ТОВ "Інкерія" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна та витребування майна, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що вказані судові рішення не можуть впливати на рішення у даній справі.

Так, відповідно до вимог ст. 35 ГПК України – факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішення інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як вбачається з вищевказаної справи № 6/692 – позивачем у даній справі була прокуратура, що діяла в інтересах податкової інспекції, а отже, у спорі брали участі не ті ж самі сторони, що у справі № 2/261.

Також, колегія суду не може взяти до уваги доводи відповідачів щодо невірного застосування судом першої інстанції наслідків визнання недійсним првочинів.

Так, враховуючи, що на момент розгляду спору по суті про визнання правочинів не дійсними, майно вже вибуло з власності ТОВ "Озерка", ТОВ "Віглон", ТОВ "Інкерія" за відплатними договорами, то двостороння реституція не може застосувати до спірних правовідносин, виходячи з вищевказаних вимог діючого законодавства та роз’яснень Верховного Суду України.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

На думку апеляційної інстанції, відповідачами 1,2,3,4,5 не доведено належними та допустимими доказами, в розумінні вимог ст. 34 ГПК України вимог своїх апеляційних скарг, а тому вони не підлягають задоволенню.

Таким чином, враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд повно з’ясував всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення у справі, судовою колегією не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101- 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

Рішення господарського суду м. Києва від 02.12.2010 року у справі № 2/261 за позовом Приватного акціонерного товариства Київський готель "Мир" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ардена", Товариства з обмеженою відповідальністю "Артіс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Озерка", Товариства з обмеженою відповідальністю "Віглон", Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкерія", Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна", третя особа - Київська міська державна адміністрація про визнання договорів недійсними, витребування майна та зобов’язання вчинити дію – залишити без змін.

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ардена", Товариства з обмеженою відповідальністю "Артіс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Озерка", Товариства з обмеженою відповідальністю "Віглон", Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкерія" – залишити без задоволення.