51/250 Про стягнення збитків за договором про поставку нафтопродуктів - 17.01.2011 Прийняття

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення господарським судом вимог ст.ст. 193, 224, 225, 226 Господарського кодексу України, ст. 623 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 35 ГПК України.

Відповідачем надано відзиви на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТА РЕГІОН СЕРВІС" підлягає задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 14.08.2007 року між сторонами був укладений договір № 14/08/1 (далі – Договір), відповідно до умов якого відповідач зобов'язався продати, а позивач - прийняти і оплатити нафтопродукти виробництва Самарський НПЗ, м. Самара і СНОС, м. Салават, Російська Федерація: дизельне паливо Л-0,2-62 (Г0СТ 305-82) в кількості до 80 000,00 метричних тонн в опціоні продавця (далі - товар) (а.с.25-28).

Зазначений договір належить до категорії договорів поставки. Відповідно до ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 10.1 Договору передбачено, що даний договір вступає в силу з дати його підписання і діє до 31.12.07 р., а в частині взаєморозрахунків - до їх повного завершення.

Відповідно до п.1.2 Договору, орієнтована вартість товару, що поставляється за даним договором, на дату його укладення, складає біля 260 400 000,00 грн., крім того ПДВ 52 080 000,00 грн. Всього з ПДВ 312 480 000,00 грн.

Розділом 4 Договору передбачені строки та умови поставки, відповідно до якого поставка товару здійснюється на умовах: ЕХXV резервуари ДП "ПрикарпатЗападтранс" м. Новоград-Волинський, у відповідності з Інкотермс 2000 "Міжнародні правила тлумачення торгових термінів". Строки і умови поставки погодженого об'єму товару обумовлюються в додаткових угодах до даного договору, які є його невід'ємною частиною. Транспортування товару до ЛПДС Новоград-Волинский, м. Новоград -'Волинський, Україна здійснюється трубопровідним транспортом. Датою поставки вважається дата підписання акта/актів прийому (здачі) товару, підписаних сторонами. Товар вважається переданим відповідачем і прийнятим позивачем за кількістю і якістю, а право власності на товар, що перейшло від відповідача до позивача, з дати підписання передбачених п. 4.4 даного договору документів (акту/актів прийому (сдачі) товару).

Ціна та порядок розрахунків визначені сторонам в розділі 5 Договору, відповідно до якого позивач здійснює 100 % передоплату за товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача, якщо інше не передбачено додатковою угодою. Оплата здійснюється на основі виставленого відповідачем рахунку або за умовами, передбаченим в додатковій угоді. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача. Ціна товару є договірною, вказується з урахуванням ПДВ і погоджується в додаткових угодах до даного договору.

Додатковою угодою від 14.08.2007 р. № 1 до Договору (а.с.29) сторони визначили, що погоджений об'єкт товару, що відвантажується за даною додатковою угодою, складає 20 000,00 метричних тон +/- 5 % в опціоні відповідача. Орієнтована вартість товару, що поставляється за даною додатковою угодою, складає 65 100 000,00 грн., крім того ПДВ 13 020 000,00 грн. Всього з ПДВ 78 120 000,00 грн. Поставка товару здійснюється в серпні - вересні 2007 року. Орієнтована ціна за одну метричну тону товару, що відвантажується за даною додатковою угодою, на момент укладення даної додаткової угоди складає 3 255,00 грн., крім того ПДВ 651,00 грн. Всього з ПДВ 3 906,00 грн.

Згідно із п.7 додаткової угоди від 14.08.2007 р. № 1 до Договору, оплата за товар здійснюється таким чином: позивач здійснює оплату за 100 % вартості товару. Платіж за товар здійснюється на основі рахунку відповідача. Позивач протягом 3 банківських днів від дати виставлення рахунку відповідачем здійснює оплату за товар.

Додатковою угодою від 14.08.2007 р. № 2 до Договору сторони передбачили, що погоджений об'єкт товару, що відвантажується за даною додатковою угодою, складає 20 000,00 метричних тон +/- 5% в опціоні відповідача. Орієнтована вартість товару, що поставляється за даною додатковою угодою, складає 65 100 000,00 грн., крім того ПДВ 13 020 000,00 грн. Всього з ПДВ 78 120 000,00 грн. Поставка товару здійснюється в серпні - вересні 2007 року. Орієнтована ціна за одну метричну тону товару, що відвантажується за даною додатковою угодою, на момент укладення даної додаткової угоди складає 3 255,00 грн., крім того ПДВ 651,00 грн. Всього з ПДВ 3 906,00 грн. (а.с.30)

Відповідно до п.7 додаткової угоди від 14.08.2007 р. № 2 до Договору, оплата за товар здійснюється таким чином: позивач здійснює оплату за 100 % вартості товару. Платіж за товар здійснюється на підставі рахунку відповідача. Позивач протягом 3 банківських днів від дати виставлення рахунку відповідачем здійснює оплату за товар.

З платіжних доручень від 16.08.2007 р. № 468, від 16.08.2007 р. № 469, від 16.08.2007 р. № 470 (а.с.34-36) вбачається, що позивач перерахував відповідачу грошові кошти на загальну суму 156 240 000,00 грн. на підставі виставлених відповідачем рахунків № СФ-29 від 16.08.2007 р., № СФ-28 від 16.08.2007 р. (а.с.32-33).

Отримавши зазначені кошти, відповідач не виконав свої зобов’язання щодо поставки товару, при цьому не повернув кошти у строк, передбачений відповідно до п.5.8 Договору, який передбачає, що у випадку, якщо передплата за товар, відповідно до рахунку відповідача була здійснена, а товар не був поставлений повністю, грошові кошти на письмову вимогу позивача повинні бути повернені відповідачем позивачу протягом 5 банківських днів з дати виставлення такої вимоги, з урахуванням суми грошових коштів, вказаних в акті звірки.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, 21.09.2007 року між позивачем та ЗАТ "Інно ТЕК" (покупець) був укладений договір №21/09-07 купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів (а.с.43-44), за умовами якого позивач зобов'язався поставити, а покупець належним чином прийняти та оплатити паливно-мастильні матеріали - дизельне пальне Л-0,2-62 (ДСТУ 3868-99) виробництва Самарського НИЗ. м. Самара і СНОС, м. Салават, Російська Федерація, в кількості, за ціною та на суму, що вказані у додаткових угодах, які є невід'ємною частиною даного договору, або в накладних (далі – Договір купівлі-продажу).

Відповідно до п.п.3.3, 3.6 Договору купівлі-продажу позивач зобов'язаний поставити товар у термін, вказаний в додаткових угодах до даного договору. Датою поставки товару вважається дата, вказана в актах приймання-передачі, підписаних повноважними представниками позивача та покупця.

Додатковою угодою від 21.09.2007 р. № 1 до Договору купівлі-продажу (а.с.45) сторони визначили, що узгоджений об'єм товару, що поставляється за даною додатковою угодою, складає 38 000,00 метричних тон. Ціна товару, що поставляється за даною додатковою угодою, складає 3582,33 грн., крім того ПДВ 716,67 грн. Ціна товару з ПДВ - 4 300,00 грн. за одну метричну тону. Загальна вартість товару, що поставляється за даною додатковою угодою, складає 136 166 666.67 грн., крім того ПДВ 27 233 333,33 грн. Загальна вартість товару з ПДВ - 163 400 000,00 грн. Термін поставки товару за даною додатковою угодою - не пізніше 01.10.2007 р.

Листом від 02.10.2007р. ЗАТ "Інно ТЕК" повідомило позивача, що станом на 02.10.2007 р. останній не виконав свої зобов'язання щодо поставки дизельного пального Л-0.2-62 (ДСТУ 3868099) в кількості 38 000,00 метричних топ, в зв'язку з чим вимагало поставити вказані нафтопродукти (а.с.46).

Листом від 02.10.2007 р. позивач запропонував ЗАТ "Інно ТЕК" продовжити термін поставки дизельного пального за договором купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів № 21/09-07 від 21.09.2007 р. до 05.10.2007 р. (а.с.47).

Листом від 03.10.2007р. ЗАТ "Інно ТЕК" повідомив позивача, що не вбачає можливості погодитися на таку пропозицію відносно продовження терміну поставки дизельного пального, у зв'язку з чим на підставі п. 9.3 Договору від 21.09.2007 р. № 21/09-07 заявив про розірвання зазначеного договору з 04.10.2007р. (а.с.48).

Листом від 03.10.2007р. позивач повідомив ЗАТ "Інно ТЕК", що у зв'язку з відсутністю можливості поставити дизельне пальне за договором купівлі-продажу від 21.09.2007 р. № 21/09-07 та з метою запобігання завдання ЗАТ "Інно ТЕК" збитків, позивач змушений погодитися з пропозицією та розірвати вищезазначений договір з 04.10.2007р. (а.с.49)

Додатковою угодою від 04.10.2007 р. № 2 до Договору від 21.09.2007 р. № 21/09-07 сторони останнього дійшли до згоди розірвати даний Договір. З моменту підписання даної додаткової угоди договір купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів № 21/09-07 від 21.09.2007 р. вважається таким, що втратив юридичну силу.

Спірні правовідносини виникли внаслідок того, що відповідач порушив зобов'язання щодо поставки позивачу дизельного пального за договором №14/08/1 від 14.08.2007р. та додатковими угодами до нього, що, в свою чергу, зумовило неможливість виконання позивачем своїх зобов’язань щодо поставки дизельного пального ЗАТ "Інно ТЕК" за договором №21/09-07 від 21.09.2007р. та відповідно неотримання позивачем оплати за вказаний непоставлений товар.

В зв’язку із тим, що відповідач не виконав свої зобов’язання щодо поставки товару і при цьому без пояснення причин не повернув отримані ним кошти за цей товар в сумі 156 240 000,00 грн., позивач звернувся в суд з позовом про стягнення зазначеної суми та неустойки.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду м. Києва від 10.12.2007р. у справі №1/174 за позовом ТОВ "НАФТА РЕГІОН СЕРВІС" до ВАТ "Укртранснафта" про стягнення 160 770 960 грн., яке було залишено без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2009р. та постановою Вищого господарського суду України від 10.06.2009р. і набрало законної сили 19.02.2009р., було встановлено факт порушення відповідачем зобов’язань з поставки дизельного палива за договором №14/08/1 від 14.08.2007р. та позов задоволено частково (а.с.51-57).

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 ЦК України). Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Згідно із ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено (ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України).

За змістом ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язань або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Наведене кореспондується з нормами Цивільного кодексу України (435-15) , зокрема, з приписами ст. 22 Цивільного кодексу України, якою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, серед іншого, збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч.3 ст. 623 Цивільного кодексу України, збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимог кредитора у місці, де зобов’язання має бути виконане, а якщо вимога була задоволена добровільно, - у день пред’явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою належить до договорів поставки.

Проаналізувавши подані сторонами докази та норми матеріального права, які регулюють спірні правові відносини, судова колегія вважає, що у даному випадку наявний повний склад правопорушення, вчиненого відповідачем, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Наявність протиправної поведінки (бездіяльність щодо виконання договору при отриманні повної передоплати) підтверджено судовим рішенням Господарського суду м. Києва від 10.12.2007р. у справі №1/174, яке набуло законної сили. (а.с.51-57).

Наявність шкідливого результату такої поведінки (збитків) підтверджується поданими до справи доказами, які свідчать про те, що в зв’язку із невиконанням відповідачем своїх зобов’язань позивач не виконав свої обов’язки перед ЗАТ "Інно ТЕК", що потягнуло завдання збитків позивачу у вигляді неодержаного прибутку.

Зазначеними доказами також підтверджується причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача, який не виконав умови договору, та збитками.

Відповідно до пункту 1.3 Роз’яснення Вищого господарського суду України від 30.03.95 р. N 02-5/218 (v_218800-95) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за договором поставки" (з відповідними змінами та доповненнями), умовою відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання, у тому числі у вигляді відшкодування збитків, є вина боржника. Таким чином, у разі заподіяння збитків боржник може бути звільненим від цієї відповідальності, якщо він доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання (стаття 209 Цивільного кодексу України). При цьому слід мати на увазі, що посилання боржника на такі причини невиконання зобов'язання, як недопоставка сировини, матеріалів, комплектуючих виробів тощо не є підставою для висновку про відсутність його вини, тобто для звільнення від обов'язку відшкодувати завдані ним збитки контрагентові за договором. Кредитор не повинен доводити вину боржника у порушенні зобов'язання. На нього покладений обов'язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання, прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання і завданими збитками та їх розмір.

Відповідно до статті 226 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі. Сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.

При розгляді даної справи Відповідач не надав судовій колегії ніяких доказів стосовно того, якою була причина невиконання ним своїх зобов’язань та які дії він вчиняв для усунення можливості завдання збитків позивачу. Також відповідач не надав доказів щодо повідомлення позивача про неможливість виконання поставки.

Відповідно до п. 4 Роз’яснення Вищого господарського суду України від 30.03.95 р. N 02-5/218 (v_218800-95) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за договором поставки" (з відповідними змінами та доповненнями) в усіх випадках невиконання або неналежного виконання зобов'язання винна сторона за договором поставки повинна відшкодувати контрагентові не тільки завдані цим прямі збитки, а й не одержані доходи, які були б одержані, якби зобов'язання було б виконано (упущену вигоду).

Розмір збитків розрахований позивачем, виходячи з різниці в загальній ціні дизельного пального, визначеної в договорі №14/08/1 від 14.08.2007р. (загальна ціна дизельного пального, яка була сплачена позивачем відповідачеві) та загальної ціни дизельного пального, визначеної в договорі №21/09-07 від 21.09.2007р., укладеному між позивачем та ЗАТ "Інно ТЕК" (сума грошових коштів, які були б реально отримані позивачем від ЗАТ "Інно ТЕК" в разі поставки дизельного пального).

Відповідно до статті 2.2 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТА РЕГІОН СЕРВІС", це товариство створено з метою оптової та роздрібної реалізації нафти та нафтопродуктів. (а.с.12-21)

Відповідно до пункту 2 Роз’яснення Вищого господарського суду України від 30.03.95 р. N 02-5/218 (v_218800-95) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за договором поставки" (з відповідними змінами та доповненнями), що до торговельних, посередницьких та постачальницько-збутових організацій, то відшкодуванню підлягають неодержані ними суми торговельних надбавок, знижок, націнок, які б вони одержали від реалізації продукції (товарів) у разі належного виконання їх контрагентами своїх зобов'язань.

Посилання відповідача на те, що остаточна ціна товару є орієнтовною не була визначена остаточно, що робить неможливим розрахування неодержаних доходів, судова колегія вважає необґрунтованими з наступних підстав:

Умовами укладеного між сторонами договору та додаткових угод до нього передбачено, що ціна є орієнтовною та визначається після проведення та складання акту звірки відвантажених обмів товару та перерахованих коштів.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, відповідач виставив рахунки-фактури № СФ-000028 від 16.08.2007 р., та № СФ-000029 від 16.08.2007 р. із визначенням чіткої ціни дизпалива в розмірі 3255 грн. (без ПДВ) за тонну. (а.с.32-33). Таким чином, вчинивши зазначену дію відповідач визначив конкретну ціну товару, за яку він зобов’язався поставити товар покупцю.

В зв’язку із тим, що відповідач не виконав умови договору щодо поставки товару, акт звірки відвантажених об’ємів (п.5.6 договору) відповідно не міг бути складений. В матеріалах справи відсутні докази того, що сторони погодили іншу ціну товару, ніж зазначена в договорі та рахунках-фактурах.

Ціна дизельного пального, яке ВАТ "Укртранснафта" зобов'язане було поставити ТОВ "НАФТА РЕГІОН СЕРВІС" по договору № 14/08/1 від 14.08.2007 р. сплачена позивачем на підставі рахунків-фактур виставлених самим відповідачем, що підтверджується платіжними дорученнями № 468, № 469, № 470 від 16.08.2007 р. (а.с.34-36), банківською випискою по рахунку від 16.08.2007 р. (а.с.37-38). Таким чином, Відповідач, отримав кошти за товар в повному обсязі.

Колегією встановлено, що відповідач подавав позов щодо визнання недійсним договору № 14\08\1 від 14.08.2007 року, посилаючись на те, що сторони при укладанні цієї угоди не досягли згоди щодо ціни товару.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2008 р. по справі № 25/295 за позовом ВАТ "Укртранснафта" до ТОВ "НАФТА РЕГІОН СЕРВІС" про визнання недійсним договору № 14/08/1 від 14.08.2007 р., в позові було відмовлено, при цьому суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що обидві сторони дійшли згоди щодо ціни за поставлений товар.

Постановою Вищого господарського суду України від 28 січня 2009 року у справі № 25\295 зазначену постанову апеляційної інстанції залишено без змін.

Згідно із ч. 4 ст. 623 Цивільного кодексу України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Разом з тим, сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків (ч. 2 ст. 226 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України відповідач не надав належних та допустимих доказів повідомлення позивача про неможливість виконання зобов'язань з поставки дизельного пального в строки, визначені умовами договору № 14/08/1 від 14.08.2007 р. (серпень-вересень 2007 року.).

Посилання відповідача як на підставу для відмови в позові на ту обставину, що дизельне пальне Л-0,2-62 (ДСТУ 3868-99), яке позивач розраховував поставити на користь ЗАТ "ІнноТЕК" за договором купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів № 21/09-07 від 21.09.2007 р., не є тим самим дизельним пальним Л-0,2-62 (ГОСТ 305-82), яке ВАТ "Укртранснафта" зобов'язане було поставити позивачеві за договором № 14/08/1 від 14.08.2007 р., спростовується наданими позивачем Технічними умовами на Паливо дизельне (ДСТУ 3868-99) (а.с.39), затвердженими та введеними в дію наказом Державного стандарту України 08.04.1999 р., в пункті 3 передмови до яких зазначено, що цей стандарт (ДСТУ 3868-99) відповідає стандарту ЕМ 590:1993 в частині технічних вимог (ступінь відповідності - нееквівалентний neg)) (із скасуванням в Україні ГОСТ 305-82).

Доводи відповідача стосовно того, що договір було добровільно розірвано сторонами, а кошти за товар повернуті позивачу, судова колегія також не може прийняти до уваги з огляду на наступне:

Додаткову угоду № 3 від 16 листопада 2007 року щодо припинення дії договору в частині поставки товару було укладено сторонами після вчинення відповідачем порушення, яке завдало позивачу збитків в зв’язку з невиконанням договору. Зазначена додаткова угода укладена сторонами після подачі позивачем позову щодо стягнення з відповідача суми передоплати та неустойки, з метою мирного вирішення спору в частині погашення суми передоплати (справа № 1\174) (а.с.51). Про це свідчить обов’язок позивача відмовитись від позову в частині стягнення суми передоплати. (пункт 3 додаткової угоди а.с.31).

Подані до матеріалів справи докази свідчать про те, що на час укладання угоди про припинення поставки збитки вже були завдані.

Відповідно до п. 1 зазначеної додаткової угоди, сторони домовились, що договір № 14\08\1 від 14.08.2007 р. припиняє свою дію тільки в частині поставки товару-дизельного пального відповідно п. 1.1 Договору. Ніяких умов щодо погашення неустойки та збитків, які вже на цей час було завдано невиконанням поставки, зазначена додаткова угода не містить.

Питання відшкодування збитків, завданих невиконанням поставки, додаткова угода не містить.

Таким чином, укладання зазначеної додаткової угоди ніяким чином не стосується питання стягнення збитків та не є перешкодою для позивача для їх стягнення в передбаченому діючим законодавством порядку.

Стягнення неустойки з відповідача за порушення ним обов’язків за договором поставки, на думку колегії суддів, не впливає на відшкодування завданих збитків.

Відповідно до статті 624 ЦК України, якщо за порушення зобов’язання встановлено неустойку, вона підлягає стягненню в повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Частина друга та третя зазначеної статті передбачає, що договором може бути встановлено обов’язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків.

Однак, зміст укладеного між сторонами договору поставки з відповідними додатковими угодами не містить ніяких умов щодо встановлення залікової, виключної чи альтернативної неустойки.

Пункт 10.2 договору № 14\08\1 передбачає, що взаємовідносини сторін, які не передбачені договором, регулюються діючим законодавством. (а.с.27).

Відповідно до п.1 Роз’яснення Вищого господарського суду України від 30.03.95 р. N 02-5/218 (v_218800-95) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за договором поставки" (з відповідними змінами та доповненнями), чинне законодавство не передбачає будь-яких обмежень відповідальності сторін за договором поставки. Отже, у випадках невиконання або неналежного виконання умов договору кожна із сторін має право вимагати від свого контрагента, який не виконав або неналежним чином виконав зобов'язання, сплати неустойки і відшкодування завданих цим збитків.

Таким чином, відповідно до частини першої статті 624 ЦК України у даному випадку позивач має право на стягнення збитків в повному обсязі незалежно від стягнення неустойки.

На підставі викладеного, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи, викладені відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу, є необґрунтовані та спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції – скасуванню.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявні чи відсутні обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені обставини, сторонами не надано.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТА РЕГІОН СЕРВІС" підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - скасуванню; позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТА РЕГІОН СЕРВІС" слід задовольнити.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТА РЕГІОН СЕРВІС" на рішення Господарського суду м. Києва від 25.10.2010 року задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 25.10.2010 року у справі №51/250 скасувати.

3. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТА РЕГІОН СЕРВІС" задовольнити.

4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Укртранснафта" (01133, м.Київ, вул.Кутузова, 18/7, код ЄДРПОУ 31570412) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТА РЕГІОН СЕРВІС" (01030, Б.Хмельницького, 31/27, літера "А", код ЄДРПОУ 33642483) збитки в сумі 14 972 000,00 грн., 25 500,00 грн. державне мито за подачу позову, державне мито за подачу апеляційної скарги у сумі 12 750,00 грн., 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.