20/127-10 Про стягнення суму боргу за отриманий товар - 17.01.2011 Прийняття

Суб’єкт підприємницької діяльності–фізична особа ОСОБА_4 (надалі - позивач) звернулася до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства "Восход–України" (далі - відповідач) про стягнення 239115,80 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 22.10.10 позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 188180,20 грн. основного боргу, 18822,06 грн. пені, 10188,80 грн. інфляційних втрат, 2754,40 грн. 3% річних, 2199,45 грн. державного мита та 217,08 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позовних вимог відмовлено. Рішення мотивовано тим, що оплату за отриманий товар відповідачем проведено не у повному обсязі; доказів на спростування боргу відповідачем надано не було; розрахунок позивача щодо 3% річних є невірним.

Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Скаргу аргументовано тим, що при здійсненні перерахунку штрафних санкцій суд припустився помилки відносно дати порушення зобов’язання по оплаті вартості отриманого товару.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.11.10 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 20.12.10. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.02 № 75 (v0075600-02) (далі – Інструкція).

Відповідно до листа Вищого господарського суду України від 13.08.08 № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" (v_482600-08) дотримання працівниками суду вимог Інструкції (v0075600-02) дає підстави колегії суддів вважати, що про час і місце розгляду справи сторони були повідомлені належним чином.

Додатковим доказом належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 19.11.10) позивачу – 27.11.10 та відповідачу - 29.11.10, долучені до матеріалів справи.

Розпорядженням в.о.Голови Київського апеляційного господарського суду Корсака В.А. від 17.12.10 № 01-23/1/2 у даній справі змінено склад судової колегії в зв’язку з відставкою судді Григоровича О.М. Введено до складу колегії суддю Ропій Л.М.

Представник відповідача в судове засідання 20.12.10 не з’явився, через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване неможливістю забезпечення явки представника в судове засідання.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.12.10 розгляд справи відкладено на 17.01.11 та зобов’язано сторони надати додаткові документи. Дану ухвалу також надіслано працівниками суду апеляційної інстанції з дотриманням вимог Інструкції (v0075600-02) .

06.01.11 від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він наводить уточнений розрахунок штрафних санкцій за поставлений відповідачу товар.

В судовому засіданні 17.01.11 представник позивача не змінив власної позиції щодо поданої апеляційної скарги.

Представник відповідача в засідання суду не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

Оскільки надсилання процесуальних документів працівниками суду апеляційної інстанції відбувалося з дотриманням вимог Інструкції (v0075600-02) , то колегія суддів вважає, що сторони були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Представник позивача просив здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.

Так як сторони у справі, зокрема відповідач, були обізнані про час і місце розгляду справи, то колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності повноважного представника відповідача на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України (1798-12) ).

Згідно зі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні докази, обговоривши доводи скарги, відзиву, колегія суддів встановила наступне.

01.08.09 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (продавець) та ПП "Восход-України" (покупець) укладено договір № 4 купівлі-продажу зерна (надалі – договір).

Відповідно до ст.1 договору продавець зобов’язується поставити та передати у власність покупця зерно пшениці 3, 4 класу врожаю 2009 року, за що останній має сплатити кошти вчасно та в повному розмірі.

До матеріалів справи долучено копії накладних та копії довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей (арк.18-32). Зміст даних документів свідчить, що на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар (пшеницю 3 кл. та 4 кл.) в кількості 960,68 т на загальну суму 1063427,92 грн.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі – ГК України (436-15) ) визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно з п.4.1 договору покупець здійснює оплату протягом 15-ти банківських днів по факту поставки зерна.

Як зазначає позивач, відповідач частково розрахувався за поставлений товар у сумі 875247,72 грн., що підтверджується виписками з його банківського рахунку, долученими до матеріалів справи (арк.33-64).

22.01.10 між позивачем та повноважним представником відповідача було підписано та скріплено печатками акт звірки розрахунків 24, в якому підтверджено факт існування заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 208180,20 грн. станом на дату підписання акту (арк.62-63).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань щодо оплати вартості поставленого йому товару, позивач звернувся до нього з листом-вимогою від 19.05.10 № 1/19 (арк.68-69). В листі позивач просив відповідача здійснити розрахунок за поставлене зерно пшениці та виконати прийняті на себе договірні зобов’язання в повному обсязі до 01.06.10. Відповідь на лист-вимогу отримано не було.

В позовній заяві позивач зазначає, що станом на 29.06.10 сума основного боргу становила 188180,20 грн.

Під час розгляду даної справ сторін було зобов’язано провести звірку взаєморозрахунків та скласти відповідний акт. До матеріалів справи долучено копію акта звірки розрахунків від 13.10.10, в якому сторонами погоджено, що залишок грошових коштів на користь ФО-П ОСОБА_4 станом на 13.10.10 склав 188180,20 грн. (арк.91).

Таким чином, Господарський суд Київської області дійшов правильного висновку про задоволення позовної вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 188180,20 грн.

Крім суми основного боргу позивач просить суд стягнути з відповідача пеню, суму індексації заборгованості та 3% річних відповідно до п. 6.1 договору.

У п.6.1 договору сторонами погоджено, що за порушення терміну оплати поставленого зерна покупець сплачує на користь продавця пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочки за умови здійснення розрахунку після фактичної поставки зерна.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що покупець здійснює оплату протягом 15-ти банківських днів по факту поставки зерна.

Визначення "банківський день" міститься в Положенні про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями, затвердженому постановою Національно банку України від 03.12.03 № 514 (z1213-03) . Так, "банківський день" - це робочий день банку в тому місці, в якому повинна виконуватися дія, передбачена Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів або іншими міжнародними документами, затвердженими Міжнародною торговельною палатою.

Частиною першою ст. 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки строк виконання відповідачем зобов’язання чітко передбачено умовами договору, то недотримання його відповідачем свідчить про порушення договірних зобов’язань.

В ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Проте ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Одним з доводів апеляційної скарги відповідача є неправильний розрахунок позивачем і перерахунок судом сум штрафних санкцій, зокрема, щодо дати порушення зобов’язання, з якої починається нарахування штрафних санкцій. Конттрозрахунок позовних вимог відповідачем не надано.

Здійснивши перерахунок заявлених позовних вимог та оцінивши розрахунки суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з таким доводом відповідача. За умовами договору початок перебігу строку на оплату вартості поставленого товару починається від дня здійснення поставки.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Оскільки останню партію товару поставлено 30.11.09, то остаточний розрахунок за товар мав би бути здійснений по 21.12.09 включно. Отже, нарахування штрафних санкцій повинно починатися з 22.12.09.

Розглянувши наявний в матеріалах справи розрахунок позовних вимог позивача та розрахунок, наданий на вимогу суду апеляційної інстанції, колегія суддів встановила, що в ньому невірно пораховані дні періоду прострочення в частині стягнення пені та 3% річних.

Таким чином, здійснивши перерахунок заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що з відповідача за період з 22.12.09 по 07.06.10 підлягає стягненню 18220,60 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по договору.

Що стосується стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, то така можливість надана позивачу відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до частини другої вказаної ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується з розрахунком інфляційних втрат в сумі 10122,56 грн., наведеним позивачем у відзиві на апеляційну скаргу.

Відносно стягнення 3% річних необхідно зазначити, що за перерахунком підлягає стягненню з відповідача 2666,33 грн. за період з 22.12.09 по 07.06.10.

З огляду на викладене вище, апеляційна скарга Приватного підприємства "Восход-України" підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Київської області від 22.10.10 у даній справі – зміні.

Відповідно до ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Восход-України" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 22.10.10 у справі № 20/127-10 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

"1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Восход-України" (08724, Київська обл., Обухівський р-н, с. Дерев’яна, переїзд, 2, код ЄДРПОУ 14279843) на користь Суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4 (04214, АДРЕСА_1, ідент.номер НОМЕР_1) основний борг в сумі 188180,20 (сто вісімдесят вісім тисяч сто вісімдесят) гривень 20 копійок, пеню в сумі 18220,60 (вісімнадцять тисяч двісті двадцять) гривень 60 копійок, інфляційних втрат в сумі 10122,56 (десять тисяч сто двадцять дві) гривні 56 копійок, 3% річних в сумі 2666,33 (дві тисячі шістсот шістдесят шість) гривень 33 копійки, 2191,90 (дві тисячі сто дев’яносто одну) гривню 90 копійок державного мита та 235,20 (двісті тридцять п’ять) гривень 20 копійок витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити."

3. Стягнути з Суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4 (04214, АДРЕСА_1, ідент.номер НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства "Восход-України" (08724, Київська обл., Обухівський р-н, с. Дерев’яна, переїзд, 2, код ЄДРПОУ 14279843) 3,74 (три) гривні 74 копійки витрат, пов’язаних зі сплатою державного мита при зверненні з апеляційною скаргою.