7/327 Про стягнення заборгованості з оплати за спожиту теплову енергію - 17.01.2011 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

на рішення Господарського суду м.Києва від 20.09.2010

у справі № 7/327 ( .....)

за позовом Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

до Управління освіти Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації

про стягнення заборгованності 27792859,70 грн.

Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернулася до Господарського суду м. Києва з позовом до Управління освіти Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації про стягнення 27 792 859,70 грн. заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов’язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за спожиту теплову енергію за період з 01.05.2009 року по 01.06.2010 року згідно Договору № 730250 від 01.02.2004р. на постачання теплової енергії у гарячій воді. З цих підстав, враховуючи ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 25 015 387,72 грн. – основного боргу, 544 653, 43 грн. – індексу інфляції, 108 325,06 грн. –3 % річних, 2 124 493, 49 грн. – пені, 25 500,00 грн. –державного мита, 236, 00 грн. – витрат за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 20.09.2010р. у справі № 7/327 позов задоволено частково. Стягнуто з Управління освіти Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" – 6 610 391 (шість мільйонів шістсот десять тисяч триста дев’яносто одна) грн. 85 коп. – боргу, 544 653 (п’ятсот сорок чотири тисячі шістсот п’ятдесят три) грн. 43 коп. –індексу інфляції, 108 325 (сто вісім тисяч триста двадцять п’ять) грн. 06 коп. – 3 % річних, 100 (сто) грн. – пені, 25 500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. – державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Припинено провадження у справі в частині стягнення 18 404 995,87 грн. боргу. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 20.09.2010р. у справі № 7/327 в частині відмовлених позовних вимогах та прийняти нове рішення, яким задовольнити в цій частині повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Судом встановлено, що 01.02.2004 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 730250 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - договір), згідно умов якого позивач постачає теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності з відповідачем для потреб: опалення - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах згідно з Додатком 1 до Договору, яку відповідач зобов'язаний оплачувати щомісяця своєчасно та в повному обсязі, а також сплачувати заборгованість, що виникла раніше, за графіками, погодженими з енергопостачальною організацією (пп. 2.2.1. та 2.3.1. Договору).

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно Додатку № 3 до Договору розрахунки за відпущену теплову енергію відповідачу здійснюються на підставі тарифів, встановлених та затверджених Київською міською державною адміністрацією, які можуть змінюватись в період дії договору.

Відповідно до п. 5.1 Договору та звернення – доручення до нього визначення кількості спожитої протягом розрахункового періоду (місяця) теплової енергії здійснюється по приладах обліку згідно договірних навантажень.

Пунктом 2 Додатку № 4 до Договору передбачено, що відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ).

Відповідно до п. 2 Додатка № 4 до Договору відповідач оплачує вартість, використаної теплової енергії не пізніше 25 числа поточного місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином.

За період з 01.05.2009 року по 01.06.2010 року позивачем поставлено, а відповідачем спожито теплової енергії на суму 31 117 345, 30 грн., що підтверджується актами звірки взаєморозрахунків, а також звітами про використану електроенергію за спірний період.

У свою чергу, відповідач за поставлену енергію перерахував позивачу грошові кошти в розмірі 6 101 957,58 грн., в зв’язку з чим станом на 01.06.2010 виникла заборгованість в розмірі 25 015 387,72 грн., що підтверджується довідкою про стан розрахунків та заборгованість із сплати спожитої теплової енергії.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в частині стягнення основного боргу у розмірі 18 404 995,87 грн. провадження у справі підлягає припиненню у відповідності до п.1-1 ст. 80 ГПК України, оскільки відповідач частково сплатив позивачу заборгованість у розмірі 18 404 995,87 грн. після порушення провадження у справі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, за таких обставин вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в розмірі 6 610 391,85 грн. є обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Крім того позивач, керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь 544 653, 43 грн. – індексу інфляції та 108 325,06 грн. –3 % річних.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (436-15) , суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Отже, відсутність у боржника коштів та борги споживачів (населення) і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції правомірного дійшов висновку, що стягненню підлягає 544 653, 43 грн. –індексу інфляції та 108 325,06 грн. – 3 % річних за весь час прострочення платежу, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач припустився прострочення оплати за поставлений товар, а тому позивач, на підставі п. 3.5. Додатка №4 до Договору, просить стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 2 124 493, 49 грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало було виконано.

Пунктом 3.5 Додатку №4 до Договору передбачено за несвоєчасне виконання умов Договору пеню, яка нараховується на суму боргу на початок місяця, у розмірі 0,5 % за кожний день прострочення до моменту його повного погашення.

Колегія Київського апеляційного господарського суду погоджується з місцевим судом щодо розміру заподіяних позивачу збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем спірного зобов’язання, стану виконання відповідачем цього зобов’язання, розміру прострочених сум, за таких обставин суд відповідно до вимог ст. 233 ГК України правомірно зменшив розмір належної з відповідача на користь позивача відповідно до умов 3.5 Додатку №4 до Договору пені до 100, 00 грн.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Обставини, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Виходячи з наведеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2010р. у справі № 7/327 не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 101- 105 ГПК України, суд, -

Апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2010р. у справі № 7/327 без змін.

Матеріали справи № 7/327 повернути до Господарського суду міста Києва.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.