07/1427 Про стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди землі - 12.01.2011 Прийняття

Зокрема, скаржник посилається, що укладаючи договір, позивач та відповідач взаємно погодили умову, визначену у п. 4.2 договору, яка передбачає можливість нарахування орендної плати на підставі вимог діючого законодавства без внесення змін до договору, що ніяким чином не суперечить законодавству. Вказана умова сторонами не оспорювалася.

Фізична особа – підприємець ОСОБА_2 (далі – ФОП ОСОБА_2) у відзиві на апеляційну скаргу Черкаської міської ради проти її доводів заперечував, просив рішення Господарського суду Черкаської області від 14.09.2010 залишити без змін, а апеляційну скаргу Черкаської міської ради – без задоволення.

ФОП ОСОБА_2 у судове засідання, яке відбулося 12.01.2011, повноважних представників не направив не зважаючи на те, що був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги Черкаської міської ради належним чином, про що свідчить відповідний штамп господарського суду апеляційної інстанції з відміткою про відправку документа, зроблений на звороті у лівому нижньому куті ухвали Київського апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження від 13.12.2010, згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (v0075600-02) .

Відповідно до п. 3.5.11 вищезазначеної Інструкції з діловодства в господарських судах України (v0075600-02) , перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Згідно з п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 (v_482600-08) , № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" зазначена відмітка про відправку процесуального документа, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції (v0075600-02) , є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.07.1997 № 02-5/289 (v_289800-97) зі змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, про належне повідомлення ФОП ОСОБА_2 про прийняття апеляційної скарги Черкаської міської ради до провадження та призначення її до розгляду свідчить також повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається про своєчасне отримання ФОП ОСОБА_2 ухвали суду від 13.12.2010.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

24.11.2005 восьма сесія Черкаської міської ради прийняла рішення №8-800 "Про надання Приватному підприємцю ОСОБА_2 земельної ділянки в оренду АДРЕСА_1", яким надала відповідачу в оренду земельну ділянку площею 4774 кв.м. на 49 років під підприємство з виготовлення заготовок для сантехнічних систем за рахунок землекористування Відкритого акціонерного товариства "Черкаський завод телеграфної апаратури"; зобов’язала відповідача протягом двох місяців з дати прийняття рішення укласти договір оренди землі з Черкаською міською радою, здійснити його державну реєстрацію та надати один примірник Черкаській міській раді.

Між Черкаською міською радою (Орендодавець) та Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_2 (Орендар) 13.01.2006 укладено договір оренди землі, за умовами якого, Орендодавець на підставі рішення Черкаської міської ради від 24.11.2005 №8-800 надав Орендарю, а останній прийняв в оренду строком на 49 років земельну ділянку площею 4774 кв.м. АДРЕСА_1 у м. Черкаси під підприємство з виготовлення заготовок для сантехнічних систем, що за цільовим призначенням відноситься до категорії земель промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.4 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 451 191,00 грн.

Річна орендна плата за земельну ділянку площею 4774 кв.м. становить 1% від її грошової оцінки, що на період реконструкції та будівництва терміном з 24.11.2005 по 24.11.2008, але не пізніше введення в експлуатацію становить 1 880,00грн. в рік, а в подальшому – 4 512,00 грн. в рік (п. 4.1 договору).

Пунктом 4.3 договору визначено, що орендна плата за землю вноситься Орендарем щомісячно до 30 числа наступного місяця за звітним. Орендар бере на себе обов’язок уточнення зміни розмірів орендної плати та банківських реквізитів через фінансові та податкові органи на місцях.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається (п. 12.4 договору).

Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов’язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 792 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно з ч. 1 ст. 124 ЗК України у редакції, яка була чинною на день укладення сторонами договору оренди землі від 13.01.2006, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України "Про оренду землі").

Статтею 18 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

23.03.2006 зазначений вище договір оренди землі зареєстрований у Черкаській регіональній філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 040677500149.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірне нарахування орендної плати з огляду на наступне. Законом від 28.12.2007 № 107- VI (107-17) до ст. 21 Закону України "Про оренду землі" внесені зміни, якими встановлено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю" (2535-12) . Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 (v010p710-08) зміни, внесені підпунктом 4 пункту 8 розділу II Закону України від 28.12.2007 №107-VI (107-17) , визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними). Законом України від 03.06.2008 №309-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (309-17) , ч. 4 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" знову була викладена у такій же редакції як і підпунктом 4 пункту 8 розділу II Закону України від 28.12.07 №107-VI (107-17) .

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (ч. 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі").

Пунктом 4.2 договору передбачено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексу інфляції. Розмір грошової оцінки та орендної плати не є сталим і змінюється в зв‘язку з проведенням її щорічної індексації та внесенням змін на підставі вимог діючого законодавства. В таких випадках розмір грошової оцінки земельної ділянки та розмір щорічної орендної плати змінюватиметься без внесення змін та доповнень до цього договору.

Отже, нарахування позивачем відповідачу орендної плати здійснювалося відповідно до внесених змін до ст. 21 Закону України "Про оренду землі", виходячи з трьох відсотків від грошової оцінки земельної ділянки вартістю 451 191,00 грн. та з урахуванням індексу інфляції.

У відповідності до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на викладене вище, є всі підстави стверджувати, що укладаючи договір позивач та відповідач взаємно погодили умову, визначену у пункті 4.2 договору, яка передбачає можливість нарахування орендної плати на підставі вимог діючого законодавства без внесення змін до договору, що ніяким чином не суперечить законодавству.

Як свідчать матеріали справи, п. 4.2 договору від 13.01.2006 сторонами не оспорювався.

Таким чином, застосування позивачем ставки орендної плати за землю у розмірі 3% від грошової оцінки землі повністю відповідає умовам договору оренди землі та ст. 21 Закону України "Про оренду землі".

Отже, вимога про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 18 795,86 грн. підлягає задоволенню.

Крім того, позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 1 639,65 грн.

Пунктом 4.6 договору передбачено, що за несвоєчасне внесення орендної плати стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, але не більше визначеної законом ставки пені за несвоєчасну сплату земельного податку.

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З урахуванням зазначеного вище, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в сумі 1 639,65 грн.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Згідно зі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Частиною 3 ст. 49 ГПК України встановлено, що державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

Таким чином, вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. За таких умов рішення суду першої інстанції про відмову в позові підлягає скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 99, 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Апеляційну скаргу Черкаської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.09.2010 у справі № 07/1427 задовольнити..

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 14.09.2010 у справі № 07/1427 скасувати.

3. Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Черкаської міської ради (м. Черкаси, вул.Б.Вишневецького, 36, ідентифікаційний номер 25212542) 18 795,86 грн. заборгованості, 1 639,65 грн. пені.

4. Стягнути з Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України 204,35 грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Стягнути з Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Черкаської міської ради (м. Черкаси, вул.Б.Вишневецького, 36, ідентифікаційний номер 25212542) 102,17 грн. витрат, пов’язаних з відшкодуванням державного мита за подання апеляційної скарги.