8/024-09/16 Про стягнення заборгованості за договором про надання охоронних послуг - 12.01.2011 Прийняття

Приватне підприємство "Ягуар 1" (далі за текстом – позивач, ПП "Ягуар 1") звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тиара" (далі за текстом – відповідач, ТОВ "Тиара") про стягнення заборгованості в сумі 30136,00 грн. за договором про надання охоронних послуг від 01.04.2008 р. та стягнення судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов’язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за надані послуги згідно умов Договору про надання охоронних послуг від 01.04.2008 р., внаслідок чого і виникла заборгованість.

Рішенням Господарського суду Київської області від 02.11.2010 р. у справі №8/024-09/16 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тиара" на користь Приватного підприємства "Ягуар 1" 30136,00 грн. основної заборгованості, 301,36 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, 18.11.2010 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Тиара" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 02.10.2010 р. у справі №8/024-09/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові Приватного підприємства "Ягуар 1".

Підставою для скасування рішення суду апелянт зазначив неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому, апеляційна скарга мотивована тим, що на думку відповідача позов не підлягає задоволенню, оскільки Договір про надання охоронних послуг від 01.04.2008 р., за яким позивач просить стягнути заборгованість, не відповідає вимогам закону, в зв’язку з недосягненням сторонами згоди з усіх істотних умов договору, а саме: не визначено, що саме повинен робити виконавець для забезпечення виконання своїх зобов’язань по охороні об’єкту. Крім того, відповідач стверджує, що справу розглянуто господарським судом за відсутності представника ТОВ "Тиара", в порушення норм процесуального права, судом належним чином не був повідомлений представник відповідача за довіреністю Гуть В.В., в зв’язку з чим представник був позбавлений можливості надати пояснення по суті позову, докази та брати участь у судовому засіданні.

11.01.2011 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшло клопотання відповідача, відповідно до якого останній просить відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв’язку із зайнятістю повноважного представника в інших судових засіданнях.

Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вказаного клопотання, оскільки явка представників сторін не була визнана судом обов’язковою та зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін про місце, дату та час судового засідання. Крім того, колегія суддів зазначає про те, що відповідачем у справі являється підприємство (Товариство з обмеженою відповідальністю "Тиара"), а не конкретний представник, нормами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) передбачено ведення справи юридичних осіб в господарському суді через свого представника, що дозволяє направити в судове засідання іншу уповноважену особу, а відтак суд визнав за можливе розглядати справу у відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 12.01.2011 р. представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 02.11.2010 р. у справі №8/024-09/16 – без змін, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

01.04.2008 року між Приватним підприємством "Ягуар 1", як виконавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тиара", як замовником, був укладений договір про надання охоронних послуг (далі за текстом – Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору замовник (відповідач) доручає, а виконавець (позивач) приймає на себе обов’язки по наданню фізичної охорони для запобігання крадіжки майна, що знаходиться на охоронюваній території замовника (надалі – об’єкт), розташованій за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Головатого, 77-А.

Відповідно до п. 6.1 Договору оплата послуг виконавця проводиться щомісячно шляхом виставлення рахунків, перерахування грошових сум на розрахунковий рахунок виконавця не пізніше – 10 числа наступного за розрахунковим місяцем.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне підприємство "Ягуар 1" свої договірні зобов’язання виконало належним чином, Товариству з обмеженою відповідальністю "Тиара" було надано охоронні послуги протягом серпня – вересня 2008 р., що підтверджується актом виконаних робіт від 01.09.2008 р. на суму 17856,00 грн. та актом виконаних робіт від 01.10.2008 р. на суму 17280,00 грн. Дані акти підписані сторонами та скріплені печатками товариств.

ТОВ "Тиара" в порушення умов Договору за надані послуги розрахувалося частково, а саме: 27.11.2008р. перераховано на розрахунковий рахунок позивача 5000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою.

Таким чином, заборгованість за надані позивачем послуги, згідно актів виконаних робіт складає 30136,00 грн.

Позивач звернувся до відповідача з претензією №1 від 19.01.2009 р., в якій вимагав сплатити заборгованість за надані послуги за Договором, яка складає 30136,00 грн.

Однак дане звернення позивача залишене відповідачем без належного реагування, сума боргу сплачена не була.

В досудовому порядку відповідачем погашення заборгованості не здійснено.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Виходячи зі змісту статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідні положення встановлені також в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.

В силу статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, колегія суддів вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за надані позивачем послуги в період серпня - вересня 2008 р. за договором про надання охоронних послуг від 01.04.2008 р. в розмірі 30136,00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Твердження відповідача про те, що Договір про надання охоронних послуг від 01.04.2008 р. не відповідає вимогам закону, в зв’язку з недосягненням сторонами згоди з усіх істотних умов договору, а саме: не визначено, що саме повинен робити виконавець для забезпечення виконання своїх зобов’язань по охороні об’єкту, колегією суддів не приймаються до уваги з огляду на наступне.

В матеріалах справи міститься копія постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.07.2010 р. у справі №7/037-10 за позовом ТОВ "Тиара" до ПП "Ягуар 1" про визнання недійсним договору про надання охоронних послуг від 01.04.2008 р., якою апеляційну скаргу ТОВ "Тиара" залишено без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 06.05.2010 р. у справі №7/037-10, яким в позові відмовлено повністю, залишено без змін.

В обґрунтування позовної заяви та апеляційної скарги у справі №7/037-10 ТОВ "Тиара" посилався на відсутність в укладеному сторонами спору договорі всіх його істотних умов, а саме: інструкції з охорони об’єкту, в якій повинні бути зазначені функціональні обов’язки співробітників охорони, сили та засоби здійснення охорони на кожному об’єкті позивача.

Місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції встановлено, що сторони визначили та погодили всі істотні умови договору в передбаченому законом порядку.

Відповідно до ч.2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що обставини, на які посилається відповідач не можуть бути підставою для визнання Договору про надання охоронних послуг від 01.04.2008 р. таким, що не відповідає вимогам закону.

Що стосується доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі щодо порушення судом процесуального права, слід зазначити наступне.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.09.2010 р. у справі №8/024-09/16 поновлено провадження у справі та розгляд справи призначено на 12.10.2010 р., зобов’язано відповідача подати до суду документально обґрунтований відзив.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала суду від 28.09.2010 р. була направлена сторонам 29.09.2010 р., отримана відповідачем 05.10.2010 р., що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення рекомендованого листа №26097337. При цьому, колегією суддів встановлено, що відповідачу надіслано ухвалу суду на адресу: Київська область, місто Бориспіль, вул. Ушакова, 23.

11.10.2010 р. через відділ документального забезпечення Господарського суду Київської області відповідач звернувся з клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.10.2010 р. у справі №8/024-09/16 розгляд справи відкладено на 02.11.2010 р., повторно зобов’язано відповідача подати до суду документально обґрунтований відзив.

Дана ухвала суду була направлена відповідачу на адресу: Київська область, місто Бориспіль, вул. Ушакова, 23, отримана відповідачем 19.10.2010 р., що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення рекомендованого листа №26760206.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідач був повідомлений належним чином про місце та час розгляду справи, однак останній не скористався своїм процесуальним правом, в судові засідання місцевого господарського суду не направив свого представника, доказів на спростування вимог позовної заяви не надав.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків місцевого господарського суду не спростовують.

Отже, порушень матеріального та процесуального права при постановленні місцевим господарським судом оскаржуваного рішення не встановлено, а тому Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни зазначеного рішення суду не вбачається.

У зв’язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за її подання і розгляд покладаються на відповідача (апелянта).