Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дзюбка П.О.

суддів:

За участю представників:

від заявника: Павленко М.В. (довіреність №19866/10-017 від 28.07.2010р.)

від боржника: не з’явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державна податкова інспекція у м.Черкаси

на ухвалу Господарського суду м.Черкаської області від 05.11.2010

у справі № 01-16/16568-01-63 ( .....)

за позовом Державна податкова інспекція у м.Черкаси

до Мале приватне підприємство "Джокер"

про визнання банкрутом відсутнього боржника

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 05.11.2010р. у справі № 01-16/16568-01-63 заяву Державної податкової інспекції у місті Черкаси про визнання банкрутом повернуто заявнику без розгляду.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, Державна податкова інспекція у місті Черкаси звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу та прийняти заяву до розгляду та відкрити провадження по справі про визнання малого приватного підприємства "Джокер" банкрутом.

Скарга мотивована невідповідністю оскарженої ухвали нормам процесуального права.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник скаржника висловився за задоволення апеляційної скарги.

Представники боржника в судове засідання не з’явився, причину неявки суду не повідомив, з огляду на вказане, суд вважає за можливе розглянути вказану апеляційну скаргу за наявними матеріалами справи.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника скаржника, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм процесуального права, вважає що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у місті Черкаси подано заяву про порушення справи про банкрутство малого приватного підприємства "Джокер" на підставі ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в зв'язку з неспроможністю останнього виконати грошові зобов'язання на суму 1065,13 грн.)

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 05.11.2010р. заяву Державної податкової інспекції у місті Черкаси про визнання банкрутом повернуто заявнику без розгляду. Дана ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство кредитором не додано доказів безспірності вимог.

При цьому, суд керувався п.3 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України (надалі – ГПК України (1798-12) ) та ст. 9 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення (ухвали) місцевого господарського суду у повному обсязі.

Частиною 2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Наведена норма передбачає, що заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника аби визнання його банкрутом".

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 6 Закону, яка регулює загальні, основні підстави для порушення справи про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьох мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом (2343-12) .

Статтею 1 Закону передбачено, що вимоги кредиторів набувають характеру безспірних якщо вони підтверджені відповідними документами, зокрема виконавчими.

Стаття 52 Закону, яка має назву "Особливості банкрутства відсутнього боржника", передбачає ці самі "інші випадки" та особливості порушення справи про банкрутство, про які йдеться в частині 3 статті 6 Закону.

Виходячи з викладеного, ч. 3 ст.6 Закону містить загальні норми, а ст. 52 Закону передбачає спеціальні норми, які регулюють банкрутство за спрощеною процедурою. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) не передбачає можливості порушення справи про банкрутство, як за загальною, так і за спрощеною процедурою у відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.

При розгляді питання щодо безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора у справі про банкрутство за спрощеною процедурою, існують дві особливості, які притаманні процедурі, яка регулюється ст. 52 Закону, в площині безспірності грошових вимог, а саме - справа про банкрутство відсутнього боржника може бути порушена незалежно від розміру грошових вимог кредитора, які повинні мати безспірний характер, а також незалежно від спливу трьохмісячного строку, передбаченого ч. 3 ст. 6 Закону, встановленого для їх погашення, всі інші підстави для порушення провадження у справі про банкрутство, у тому числі і вимоги щодо складу грошового зобов'язання, передбаченого ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", регулюються загальними нормами Закону (2343-12) .

Апеляційним судом не приймаються посилання заявника, зазначені в апеляційній скарзі, на те, що безспірність вимог щодо стягнення недоїмок зі сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) має підтверджуватися документами про узгодження суми податкового зобов’язання, які були додані до заяви про порушення провадження у справі, з наступних підстав.

Так, безспірні вимоги кредиторів це вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника (п.7. ч.1 ст. 1 Закону).

Як вбачається з матеріалів справи, заявником не надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції виконавчих чи розрахункових документів, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Відповідно до ст. 9 Закону, суддя не пізніше п'яти днів з дня надходження повертає заяву про порушення справи про банкрутство і додані до неї документи без розгляду, з підстав, передбачених ст. 63 ГПК України, з урахуванням вимог цього Закону (2343-12) , про що виносить ухвалу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України позовна заява повертається в разі, якщо в ній не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини.

За таких обставин, оскільки Державною податковою інспекцією у місті Черкаси до заяви про порушення справи про банкрутство не надано суду належних доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, а саме безспірності вимог, заява про порушення справи про банкрутство підлягає поверненню без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України та ст. 9 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

З вищенаведеного вбачається, що скаржник в порушення вимог ст. 33 ГПК не довів ті обставини на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень при апеляційному проваджені.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи Державної податкової інспекції у місті Черкаси, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування ухвали господарського суду.

Керуючись ст.ст. 33, 63, 99, 101- 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Черкаси залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Черкаської області від 05.11.2010р. у справі №01-16/16568-01-63 залишити без змін.

3. Матеріали справи №01-16/16568-01-63 повернути Господарському суду Черкаської області.