Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

У 2010 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Чайка", м. Красний лиман звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Приватного підприємства "Каверін", м. Донецьк про стягнення боргу в сумі 25 451,50грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 01.11.10р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Чайка", м. Красний лиман задоволені в повному обсязі.

Відповідач, Приватне підприємство "Каверін", м. Донецьк, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права України та порушенням норм процесуального права. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 01.11.10 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Чайка", м. Красний лиман, надав відзив, в якому просить рішення господарського суду від 01.11.2010р. залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Відповідач, Приватне підприємство "Каверін", м. Донецьк до судового засідання апеляційної інстанції, яке відкладалося не з"явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється учасникам процесу в установленому порядку.

Заслухавши доводи сторін, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду з урахуванням змін, внесених апеляційної інстанцією відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.09.2009 р. між сторонами був укладений договір № 309 (поставки на умовах оплати з відстроченням платежу), згідно якого постачальник (позивач) зобов’язувався поставляти та передавати у власність, а покупець (відповідач) зобов’язувався приймати та оплачувати на умовах і в порядку, визначених цим договором, згідно замовлення на поставку та товаросупровідної документації, що є невід’ємною частиною даного договору.

Пунктами 5.2, 5.3 договору передбачено, що сума даного договору визначається як загальна сума товарних накладних в період його дії. Покупець зобов’язаний оплачувати кожну товарну накладну, переданого постачальником товару, не пізніше 8 банківських днів від моменту передачі такої партії товару.

Даний договір набирає чинність з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 15.01.2010р. ( п. 8.1 договору).

Договір підписаний обома сторонами без розбіжностей та зауважень, скріплений печатками обох підприємств.

До договору сторони підписали додаток від 28.09.2009 р. –специфікацію, якою узгоджені найменування товару, його кількісні та вартісні показники.

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар за період з 15.10.2009р. по 05.11.2009 р. за видатковими накладними, які підписані обома сторонами без розбіжностей.

Товар відповідачем отриманий через представника за довіреностями на отримання товарно–матеріальних цінностей та генеральними довіреностями, завірені копії яких додані до матеріалів справи.

Відповідач свої зобов"язання з оплати поставленного та прийнятого товару виконав частково, що підтверджується банківськими виписками, тому рахується борг в розмірі 25 451,50 грн.

Згідно вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов’язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму ( ст. 712 Цивільного кодексу України).

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на

підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Як свідчать матеріали справи, поставка продукції за видатковими накладними була здійснена саме на виконання умов договору №309 від 28.09.2009р., який є предметом данного спору, так як товар, який поставлявся за видатковими накладними співпадає з товаром, визначеним сторонами у специфікації, яка є додатком до даного договору. Крім того, до матеріалів справи не надано доказів укладення між сторонами інших договорів, а за заявою про зміну підстав позовних вимог, позивач лише уточнив накладні, за якими виник борг та порядок зарахування оплати, яка отримана від відповідача.

В зв"язку з тим, що відповідач не довів суду належними та допустими доказами у розумінні ст. ст. 33, 34, 36 Господарського процессуального кодексу України, виконання належним чином згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України і в строк, передбачений договором своїх грошових зобов"язань щодо оплати отриманого товару, то судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно стягнув з Приватного підприємства "Каверін", м. Донецьк заборгованість в розмірі 25 451,50грн.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення. Зокрема, посилання скаржника на оплату боргу не приймається судовою колегією, оскільки відповідачем не надані докази оплати саме спірних видаткових накладних, а за банківськими виписками відповідачем здійснювалася оплата за договором № 309 від 28.09.2009р. без зазначення конкретних накладних, а тому позивач мав право на свій розсуд віднести оплату.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 01.11.2010 року у справі № 15/64 ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Каверін", м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 01.11.2010 року у справі №15/64 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 01.11.2010 року у справі № 15/64 –без змін.

постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Надр.5 прим: 1 –у справу; 2 –позивачу; 3 –відповідачу; 4 –ДАГС; 5–ГС Дон. обл.