Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Процика Т.С.

суддів Дубник О.П.

Скрипчук О.С.

при секретарі судового засідання Трускавецькому В.П.

розглянув апеляційну скаргу Приватного підприємства (далі ПП) "Мистецький центр "Барви"від 05.11.2010р.

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 28.10.2010р.

у справі № 17/86

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "Андріївський Плаза", Київ

до відповідача ПП "Мистецький центр "Барви", м. Снятин Івано-Франківської області

про стягнення 111813,03 грн.

за участю представників

від позивача: не з’явився;

від відповідача: Ванджурак Р.В. - представник.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 28.10.2010р.у справі № 17/86 позов ТОВ "Андріївський Плаза" задоволено. З ПП "Мистецький центр "Барви" на користь позивача стягнуто 106 377 грн. 56 коп. основного боргу, 5 435 грн. 47 коп. пені, 1118 грн. 13 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване нормами ст.ст. 179, 193, 216, 230, 231, 286 ГК України, ст.ст. 526, 546, 610, 612, 629 ЦК України та, зокрема, тим, що відповідач в порушення договірних зобов’язань не здійснював своєчасно та в повному розмірі внесення орендної плати за період з вересня 2009 р. - по березень 2010 р. (по договору № 62 від 12.02.09 р.) та за період з жовтня 2009 р. - по березень 2010 р. (по договору №65 від 13.03.09 р.), а тому вимоги позивача про стягнення боргу в примусовому порядку, в тому числі штрафних санкцій є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ПП "Мистецький центр "Барви" звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 28.10.2010р.у справі № 17/86 та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, мотивуючи свої доводи тим, зокрема, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги ту обставину, що позивачем неправомірно визначено суму боргу без врахування затрат відповідача на проведення капітального ремонту. Окрім того, скаржник стверджує, що саме неправомірні дії позивача призвели до того, що відповідач не виконував свої зобов’язання по укладених договорах, оскільки позивачем було опломбовано вхід в орендоване приміщення до закінчення дії договорів, чим позбавлено відповідача займати приміщення.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач участі свого представника в судовому засіданні не забезпечив, причини неявки суду не повідомив. Подав відзив на апеляційну скаргу, в якому спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, просить у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, оскаржуване судове рішення у даній справі залишити без змін з підстав, викладених у ньому.

Враховуючи те, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника позивача.

Розглянувши матеріали справи, судовою колегією встановлено наступне.

12 лютого 2009р. та 13.03.2009р. між сторонами у справі було укладено договори суборенди нерухомого майна № 62 та № 65 та додаткові угоди до них.

На виконання умов вказаних договорів позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове платне користування нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Фролівська, 9-11 "Б"пов.1, загальною площею 129,92 м2, а саме:

- за договором №62 від 12.02.09 р. - площею 100, 8 м2;

- за договором №65 від 13.03.09 р. - площею 29, 12 м2.

Зазначені приміщення перебувають в користуванні позивача на підставі договору оренди майна №1/Н-2008, укладеного 13.06.2008р. між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕЛНЕТ ХОЛДІНГС ЛІМІТЕД".

Строк дії договорів згідно додаткових угод до них сторонами встановлено до 30.06.2010р.

Факт прийняття відповідачем в оренду нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Фролівська, 9-11 "Б"пов.1, загальною площею 129,92 м2 підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийому-передачі від 16.02.2009р. та від 13.03.2009р., які підписані обома сторонами, є невід’ємними частинами договорів та не заперечується сторонами.

Згідно з п.п.1.4. договорів вартість оренди одного квадратного метра за договором №62 від 12.02.2009р. становить 126 грн., тобто 10548 грн. за місяць, за договором №65 від 13.03.2009р. - 100 грн. за кв.м., тобто 2426 грн. 67 коп. за місяць.

Відповідно до п. 3.2., 3.3. договорів усі суми належні до сплати повинні бути сплачені банківським переказом на рахунок позивача на підставі виставлених ним рахунків не пізніше 10 числа місяця, за який сплачується орендна плата.

Як свідчать матеріали справи, в порушення договірних зобов’язань відповідач своєчасно та в повному розмірі не здійснював внесення орендної плати, у зв’язку з чим в останнього за період з вересня 2009 р. - по березень 2010 р. (по договору № 62 від 12.02.09 р.) та за період з жовтня 2009 р. - по березень 2010 р. (по договору №65 від 13.03.09 р.) виникла заборгованість в розмірі 106 377 грн. 56 коп., зокрема, по договору № 62 від 12.02.09 р. заборгованість складає 88 905 грн. 60 коп., по договору №65 від 13.03.09 р. –17 471 грн. 96 коп.

18 лютого 2010р. та 17.03.2010р. (а.с.26, 27) позивач звертався до відповідача з вимогами про сплату наявної заборгованості по орендній платі згідно укладених договорів суборенди та зазначав про можливість розірвання договорів в односторонньому порядку з 31.03.2010р. в разі несплати заборгованої суми, керуючись при цьому п. 5.4 договорів. Окрім того, листом від 17.03.2010р. позивач повідомив відповідача про те, що в разі несплати боргу в строк до 22.03.2010р. доступ до приміщення буде припинено з 22.03.2010р.

23 березня 2010р. орендодавець припинив доступ до орендованих відповідачем приміщень, про що було складено відповідний акт (а.с. 31).

Відповідач, в свою чергу, 23.03.2010р. надіслав позивачу гарантійний лист, в якому зобов’язувався в строк до 31.03.2010р. провести повний розрахунок наявної заборгованості в сумі 106 377, 56 грн. та не заперечував, в разі невиконання своїх зобов’язань, право орендодавця - ТОВ "Андріївський Плаза" на обмеження доступу в орендовані приміщення шляхом їх опломбування (а.с. 28).

У зв’язку з невиконанням відповідачем гарантійного зобов’язання в строк до 31.03.2010р. позивач провів опломбування орендованих відповідачем приміщень, про що складено відповідний акт (а.с. 32).

В свою чергу, відповідач 02.04.2010р. листом від 31.03.2010р. повідомив позивача про неможливість проведення оплати в гарантійний строк та просив останнього вважати розірваними договори суборенди з 01.04.2010р.

Таким чином, договори суборенди № 62 від 12.02.09 р. та №65 від 13.03.09 р. розірвані з 01.04.2010р. за взаємною згодою сторін.

Внаслідок порушення відповідачем договірних зобов’язань щодо сплати орендних платежів, у останнього утворилась заборгованість в розмірі 106 377 грн. 56 коп., яка не була сплачена у добровільному порядку, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Місцевий господарський суд позовні вимоги задоволив в повному обсязі. При цьому, суд виходив з того, що відповідачем не подано доказів погашення боргу в сумі 106 377 грн. 56 коп. Правомірним суд першої інстанції визнав і нарахування позивачем на підставі п. 6.4 договорів пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу, що в сукупності по двох договорах склала 5 435, 47 грн.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з огляду на наступне.

Частиною 7 ст. 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів, а відповідно до ч. 6 ст. 283 ГК України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За договором найму (оренди) наймодавець, відповідно до ст. 759 ЦК України передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов’язання, а саме зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як було зазначено вище, в порушення договірних зобов’язань відповідач своєчасно та в повному розмірі не здійснював внесення орендної плати, у зв’язку з чим в останнього за період з вересня 2009 р. - по березень 2010 р. (по договору № 62 від 12.02.09 р.) та за період з жовтня 2009 р. - по березень 2010 р. (по договору №65 від 13.03.09 р.) виникла заборгованість в розмірі 106 377 грн. 56 коп., зокрема, по договору № 62 від 12.02.09 р. заборгованість складає 88 905 грн. 60 коп., по договору №65 від 13.03.09 р. –17 471 грн. 96 коп., яка обґрунтована та документально підтверджена, а тому місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про стягнення вказаної суми в примусовому порядку.

Окрім того, позивачем правомірно на підставі п. 6.4. договорів нараховано відповідачу 5 435, 47 грн. пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення. Розрахунок розміру нарахованої пені перевірено судом апеляційної інстанції та визнано обґрунтованим.

Доводи скаржника про те, що позивачем неправомірно проведено нарахування орендної плати з 10.09.2009р. по 01.06.2010р., так як доступ до приміщень було обмежено останнім з 19.03.2010р. є безпідставними, оскільки документально не підтверджені.

Як вже зазначалось вище, відповідач 23.03.2010р. надіслав позивачу гарантійний лист в якому зобов’язувався в строк до 31.03.2010р. провести повний розрахунок наявної заборгованості в сумі 106 377, 56 грн. та не заперечував право орендодавця - ТОВ "Андріївський Плаза" на обмеження доступу в орендовані приміщення шляхом їх опломбування в разі невиконання гарантійних зобов’язань, (а.с. 28).

У зв’язку з невиконанням відповідачем гарантійного зобов’язання в строк до 31.03.2010р. позивач провів опломбування орендованих відповідачем приміщень, про що складено відповідний акт (а.с. 32).

В свою чергу, відповідач 02.04.2010р. листом від 31.03.2010р. повідомив позивача про неможливість проведення оплати в гарантійний строк та просив останнього вважати розірваними договори суборенди з 01.04.2010р.

Таким чином, договори суборенди № 62 від 12.02.09 р. та №65 від 13.03.09 р. розірвані з 01.04.2010р. за взаємною згодою сторін, а тому проведені позивачем нарахування орендної плати по березень 2010р. (включно) є правомірними.

Твердження скаржника про те, що він поніс затрати при проведенні капітального ремонту, який, відповідно до умов укладених договорів, зобов’язувався проводити позивач, є безпідставними з огляду на те, що відповідачем не подано суду доказів проведення капітального ремонту в орендованих приміщеннях саме приватним підприємством "Мистецький центр "Барви", як суборендарем за договорами №№ 62,65.

Окрім того, відповідачем не подано суду доказів, які б свідчили про те, що на час прийняття ним орендованих приміщень такі потребували проведення капітального ремонту чи перебували у непридатному для використання стані.

В силу ж п.4.5. договорів всі поліпшення об’єкта, виконані за рахунок власних коштів суборендаря після припинення договору переходять до орендодавця разом з об’єктом, окрім тих, що можуть бути відокремленими без шкоди для приміщення.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про підставність позовних вимог, а тому правомірно задоволив позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог, оскільки відповідач не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтували безпідставність заявленого позову.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд,

1. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 28.10.2010р.у справі № 17/86 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

2. Витрати по сплаті державного мита за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Ця постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.