Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

за участю представників сторін:

Закрите акціонерне товариство "Сєвєродонецьке об’єднання Азот"" (далі –Об’єднання) звернулось до господарського суду з позовом до державного підприємства "Донецька залізниця"(далі –Залізниця) про стягнення 51 986,96грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 03.12.2009р., залишеним без змін Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.02.2010р., позов був задоволений частково, а саме: стягнуто з Залізниці 43060,08грн. вартості нестачі, 430,60грн. –відшкодування витрат по оплаті державного мита, 195,48грн. –відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.06.2010р. зазначені судові акти були скасовані, а справа направлена на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Підставами скасування Вищого господарського суду України згаданих судових актів було не врахування судами вимог викладених у Розділі 5 "Інструкції про порядок розповсюдження, обліку, зберігання та звітності при використанні запірно-пломбувальних пристроїв (далі –ЗПП), що застосовуються на залізничному транспорті для пломбування вагонів і контейнерів" та ненаданням належної правової оцінки акту експертизи Луганської регіональної торгово-промислової палати № 490/2 від 24.06.2009р. та акту № 7 приймання продукції по кількості від 24.06.2009р.

Згідно положень ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Ухвалою від 30.08.2010р. господарський суд за власною ініціативою залучив до участі в справі в якості другого відповідача –відкрите акціонерне товариство "Запорожкокс" (далі –Товариство).

Рішенням господарського суду Донецької області від 29.09.2010р. у справі №21/225 позовні вимоги Об’єднання задоволено та присуджено до стягнення з Товариства збитки у зв’язку з нестачею вантажу у розмірі 51 986,96грн.; 519,87грн. – на відшкодування витрат по оплаті державного мита, 236грн. – на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що виявлені на станції призначення розбіжності між накладною та фактичними даними при перевірці свідчить про те, що нестача виникла через недовантаження вантажу відправником, тобто –Товариством.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Товариство звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. За ствердженням скаржника, суд першої інстанції порушив ст. 83 Господарського процесуального кодексу України вийшовши за межі заявлених позовних вимог, оскільки під час розгляду справи не було заявлено вимогу до Товариства щодо стягнення вартості недостачі. Крім того, апелянт посилався на те, що відсутність одного ЗПП Товариства на кришці цистерни вказує про можливість доступу до вантажу, отже за збереженість вантажу повинна відповідати Залізниця; при цьому Товариство зазначило, що ЗПП "Варта універсал М"за номером Ф184615 не отримувало.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та судовому засіданні вимоги скаржника в частині відмови Об’єднанню у задоволенні позову не визнав, вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню та позов підлягає задоволенню за рахунок Залізниці шляхом стягнення на користь Об’єднання 43060,08грн. вартості нестачі, 430,60грн. –відшкодування витрат по оплаті державного мита, 195,48грн. –відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач 1 вимоги скаржника не визнав. Рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, а вимоги скаржника такими, що не підлягають задоволенню.

Представник скаржника у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі. В уточненнях до апеляційної скарги №19/426 від 19.11.2010р. зазначив, що складений Залізницею комерційний акт АЕ №649142/11 від 21.06.2009р. є належним документом, який засвідчив факт одержання позивачем вантажу з недостачею.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, суд встановив наступне:

22.07.2008р. між Товариством (Постачальник) та Об’єднанням (Покупець) було укладено договір на поставку продукції за №1812 (далі –Договір), згідно якого Постачальник прийняв на себе зобов’язання виготовити та відвантажити, а Покупець –прийняти та оплатити бензол кам’яновугільний для синтезу (сорт вищий) за ціною, у кількості та строки, з якісними характеристиками, вказаними у специфікаціях, які є невід’ємними додатками до даного Договору.

Згідно специфікації №7/725 від 09.04.2009р., сторони домовились про постачання бензолу кам’яновугільного для синтезу (сорт вищий), у кількості 3000тн, вартістю за 1 тону фактичної ваги –1704грн. (з ПДВ), на загальну (орієнтовану) суму 5 112 000грн. зі строком постачання вантажу: квітень-червень 2009р.

На підставі виставленого Товариством рахунку №2524 від 10.06.2009р. на суму 605 280грн. Об’єднання платіжним дорученням №6862 від 11.06.2009р., була здійснена попередня оплата з призначенням платежу "за бензол к/у для синтезу, згідно угоди №1812 від 22.07.2008р."у сумі 605 280грн.

18.06.2009р. зі станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці Товариство за залізничною накладною №46079354 у вагоні-цистерні №50210681 відвантажило на адресу Об’єднання на станцію призначення –Рубіжне Донецької залізниці, вантаж –бензол. За даними накладної № 46079354 значиться: нетто –57 700кг, брутто –80 250кг, тара –22 550кг. Цистерна №50210681 вантажовідправником була опломбована 6-ма ЗПП пристроями "Варта-Універсал М" (ЗПП): №№ В-184685, В-184684, В-184700, В-184695, В-184690, В-184698.

На станцію призначення зазначена цистерна прибула 21.06.2009р., де на підставі ст.52 Статуту залізниць України вантаж видавався з перевіркою його маси представниками станції Рубіжне Донецької залізниці, оскільки на цистерні один з ЗПП не відповідає відомостям, що зазначені в накладній, що встановлено станцією Рубіжне в акті загальної форми від 21.06.2009р. №66 "Р".

За результатами перевірки станцією Рубіжне Донецької залізниці складено комерційний акт №АЕ 649142/II від 21.06.2009р., з якого вбачається, що він складений на доповнення до згаданого акту загальної форми №66 "Р" від 21.06.2009р. Крім того, в комерційному акті зазначено, що "…доступу до вантажу немає…".

Згідно даного акту за документом значиться 6 (шість) ЗПП, з них ЗПП №В-184698 на вагоні відсутній, фактично на вагоні знаходиться ЗПП №Ф184615; зважування вагону проводилося на електронних динамічних вагах вантажоодержувача, приписаних до залізниці; вага нетто зважування вантажу 31 280кг (брутто 53 830кг, тари з документу 22 550кг), нестача вантажу складає 26 420кг проти даних залізничної накладної. Комерційний акт підписаний з боку залізниці –заступником начальника станції, двома прийомоздавальниками, один з яких старший; з боку одержувача –начальником служби з комерційних і претензійних питань.

Оскільки позивачем здійснена оплата кількості бензолу вказаній в залізничній накладній №46079354 на суму 605 280грн., а фактично ним отримано бензолу менше на 26 420кг, Об’єднання звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Залізниці вартості недостачі вантажу у кількості 25 266кг (з урахуванням норми недостачі 2%) у сумі 43 060,08грн. (з урахуванням ПДВ) та 8 926,88грн. –залізничного тарифу за перевезення втраченого вантажу.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.

З пояснень сторін, матеріалів справи та даних акту експертизи №490/2 від 24.06.2009р. (а.с.30) вбачається, що кришка верхнього завантажувального люку цистерни №50210681 була за документами опломбована чотирма ЗПП №№ В-184684, В-184700, В-184695 та В-184698, а фактично – чотирма ЗПП №№ В-184684, В-184700, В-184695 та Ф184615. При цьому, як зазначено у вказаному акті експертизи –кришка завантажувального люку щільно зачинена.

Відповідно до п.п.6.2 п.6 Договору, приймання продукції по кількості здійснюється по фактичній вазі, у відповідності до вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, що затверджена Постановою Держарбітража СРСР від 15.06.65р. №П-6 (va006400-65) .

Відповідно до п.п.6.3 п.6 та п.п.6.4 п.6 Договору сторонами встановлено, що у випадку виявлення нестачі та/або невідповідності якості продукції, виклик представника Постачальника, для спільної з Покупцем прийомки продукції обов’язків. Повідомлення про нестачу повинно оформлюватися письмово та направлятися телеграмою або по факсу протягом 3-х діб з моменту виявлення недостачі. Представник повинен прибути на протязі 3-х діб з моменту одержання повідомлення. У випадку неявки, приймання продукції здійснюється Покупцем за участю представників незалежної експертної організації (ТПП). У разі неявки представників Постачальника, приймання продукції здійснюється Покупцем при участі представників незалежної експертної організації.

Факсимільним повідомленням від 22.06.2009р. Об’єднання повідомило Товариство про надходження цистерни з бензолом №50210681 та виявлення нестачі бензолу у кількості 26 420кг, з проханням направлення на адресу Об’єднання представника Товариства для спільного приймання цистерни.

24.06.2009р. за участю представників Об’єднання та Товариства був складений та підписаний акт про зважування порожньої цистерни. Переважування здійснювалось на вагонних механічних вагах, за результатами якої була встановлена різниця ваги порожньої цистерни на 50кг, відносно даних по документам.

24.06.2009р. Луганською Регіональною Торгово–Промисловою палатою України був складений акт №490/2, зареєстрований у Луганській РТПП 25.06.2009р., з якого вбачається, що для проведення експертизи з метою встановлення фактичної маси нетто бензолу, була пред’явлена 1 цистерна (масою нетто 31 300кг - в одиницях виміру та масою нетто 57 700кг - згідно документам) бензолу кам’яновугільного для синтезу та документи: залізнична накладна №46079354, договір №1812 від 22.07.2008р.

У вказаному акті зазначено, що за результатами зовнішнього огляду було встановлено: цистерна технічно справна, нижній зливальний прибор без видимих порушень та опломбований одним справним ЗПП відправника з відбитками: "Запоріжжя-Лев Запоріжкокс, УЗ В184685", повітряний клапан заварений, кришка заливної горловини щільно закрита і опломбована п'ятьома справними ЗПП відправника з відтисками: "Запоріжжя-Лев Запоріжкокс, УЗ В-184684, В-184700, В-184695, В-184690", у тому числі замість ЗПП з відбитками: "Запоріжжя-Лев Запоріжкокс, УЗ В184698", фактично виявилось ЗПП відправника з відбитками: "Запоріжжя-Лев Запоріжкокс, Приднепр. Ф184615".

Для визначення фактичної маси нетто бензолу у цистерну вантажоодержувача у присутності експерта та представників вантажовідправника було здійснено зважування до і після вивантаження на залізничних механічних вагах №093 (заводський номер 29) вантажопідйомністю 200тн та ціною ділення 100кг, з діючим строком повірки від 28.08.2008р., за результатами чого встановлено, що фактична маса брутто цистерни з бензолом склала 53 800кг, фактична маса тари пустої цистерни склала 22 500кг. Отже, фактична маса нетто бензолу склала 31 300кг, що менш на 26 400кг у порівняні з даними залізничної накладної вантажовідправника. Акт підписаний представниками Об’єднання та експертом.

24.06.2009р. за участю представників Об’єднання і Товариства здійснено приймання продукції (товарів) по кількості продукції бензолу кам’яновугільного, яке почалося 23.06.2009р. о 14.30год., зняття ЗПП здійснено 23.06.2009р. о 16.45год., злив відбувся з 19.00год до 20.30год.; закінчення приймання продукції здійснено 24.06.2009р. о 11.30год. (зважування порожньої цистерни), на підставі чого був складений акт №7. З акту вбачається, що при зовнішньому огляді ЗПП "Варта Універсал М" відправник: ВАТ "Запорожкокс" Запоріжжя-Ліве УЗ з відбитками В184685, В184684, В184690, В184700, В184695 не пошкоджені. Переважування завантаженої та порожньої цистерни здійснювалось на вагонних механічних вагах Покупця УЦКД-500 №093, вантажопідйомністю 20 000тн, повірених 28.08.2008р., контроль придатності до зважування –11.02.2009р. За висновком комісії при огляді цистерни ЗПП №Ф184615, встановлене на кришці завантаженого люку, не відповідає ЗПП №В184698, вказаного у залізничній накладній №46079354.

Представниками постачальника, які брали участь при складанні акту –Федошою В.І та Запороженко А.І., у вказаному акті зроблено примітку, де зазначено, що "невідповідність вантажу утворилася, у зв’язку з розкраданням вантажу у процесі перевезення невстановленими особами, оскільки ЗПП, встановлене для запобігання доступу до вантажу замінені". Акт підписаний представниками Об’єднання та Товариства.

Статтею 920 Цивільного кодексу України обумовлено, що у разі порушення зобов’язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Стаття 110 Статуту залізниць України (далі –Статут), що є спеціальним законодавчим актом щодо спірних правовідношень, передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно з ст.113 Статуту за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.

Статтею 129 Статуту передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Як убачається з комерційного акту АЭ №649142/II від 21.06.2009р. пломби на спірному вагоні - цистерні №50210681, не мали слідів розкриття та пошкодження, вагон у технічному відношенні –справний.

З акту загальної форми № 66 "Р" від 21.06.2009р. вбачається, що фактично на вагоні ЗПП 184698 відсутній, а на завантажувальному люку ЗПП 184615 –відтиски нечіткі; доступу до вантажу немає.

Стаття 38 Статуту передбачає, що завантажені контейнери, а також криті вагони (у тому числі ізотермічні) і цистерни пломбуються тим підприємством, організацією, засобами яких провадиться навантаження.

З матеріалів справи та пояснень сторін встановлено, що пломбування спірної цистерни здійснювалось вантажовідправником –Товариством.

Підпунктом 1.5.21 Правил перевезення наливних вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 18 квітня 2003р. №299 (z0558-03) , встановлено, що завантажені цистерни і контейнери-цистерни пред'являються до перевезення опломбованими відправником ЗПП. Перелік вантажів, які дозволяється перевозити без ЗПП, а також порядок пломбування цистерн і контейнерів-цистерн установлюються Правилами пломбування вагонів і контейнерів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 N 542 (z0793-01) та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 10.09.2001 за N 793/5984 (z0793-01) (далі - Правила пломбування).

Згідно з п. 1 Правил пломбування (z0793-01) , вагони і контейнери пломбуються ЗПП (пломба в єдиній конструкції з пристроєм для блокування), призначеними для одночасного запирання і пломбування вагонів і контейнерів або свинцевими пломбами. Технічні вимоги щодо конструкції та виготовлення ЗПП, пломб і закруток погоджуються Укрзалізницею.

Пунктом 14 Правил пломбування (z0793-01) передбачено, що ЗПП і пломби накладаються, зокрема, на цистерні –по одному (одній) на кришці верхнього завантажувального люка, за винятком випадків, коли особливий порядок пломбування передбачено правилами перевезення окремих видів вантажів. При цьому, якщо вагон у верхній частині дверей обладнано додатковими пристроями для пломбування, ЗПП накладаються лише на основні пристрої для пломбування, а на додаткові встановлюється закрутка.

Згідно зі ст. 2 Правил пломбування (z0793-01) , накладені на вагони і контейнери ЗПП і пломби за своєю конструкцією мають унеможливлювати зняття їх із вагона (контейнера) без порушення цілості.

З Переліку вантажів, які дозволяється перевозити у внутрішньому сполученні без ЗПП (пломб) (Додаток до пункту 4 Правил пломбування (z0793-01) ), вбачається, що вказаний вантаж підлягає обов’язковому пломбуванню. Особливого порядку пломбування для перевезення бензолу кам’яновугільного для синтезу (сорт вищий) законодавством не передбачено, доказів його узгодження між сторонами до суду першої інстанції не надано. Отже, судова колегія приходить до висновку, що вказаний вантаж у цистернах підлягає пломбуванню у загальному порядку згідно положень Правил пломбування, тобто з накладенням однієї пломби/ЗПП.

Яку вже встановлено судом, кришка верхнього завантажувального люку цистерни №50210681 була за документами опломбована чотирма ЗПП №№ В-184684, В-184700, В-184695 та Ф184615, усього одна з яких не відповідає даним залізничної накладної. При цьому, кришка завантажувального люку згідно актів Залізниці була щільно зачинена, а доступ до вантажу –відсутній. Належних доказів іншого у розумінні статей 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, сторонами до суду першої інстанції надано не було.

Відповідно до ст.111 Статуту, залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу лише у випадках, визначених цією нормою. Положеннями п."а" ст.111 Статуту встановлено, що залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу у разі, колі вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Отже, враховуючи те, що принаймні одна пломба на люку спірної цистерни була не пошкодженою та відповідала за номерними та іншими ознаками відомостям, що зазначені у накладній №46079354, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов цілком вірного висновку, що вимоги Об’єднання щодо стягнення вартості недостачі з Залізниці необґрунтовані, та такі, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (436-15) .

Як вже встановлено, факт недостачі за спірним перевезенням підтверджено комерційним актом АЭ №649142/II від 21.06.2009р. та іншими документами і поясненнями сторін.

За змістом ст.37 Статуту, у накладній зазначається маса вантажу, яка визначається відправником. При цьому, відповідно до ст.24 Статуту, саме вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених у накладній. Положення вказаних статей кореспондуються із ст. 105 Статуту, в якій вантажовідправники також встановлені матеріально відповідальними за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Оскільки судова колегія прийшла до висновку про відсутність вини Залізниці, згідно зазначених норм законодавства матеріально відповідальним за фактом недостачі є вантажовідправник –Товариство. Останнім належними доказами у розумінні статей 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, не доведено відсутність власної вини у заподіяних Об’єднанню збитках. Виявлені на станції призначення розбіжності між накладною та фактичними даними при перевірці свідчить про те, що нестача виникла через недовантаження вантажу відправником, тобто –Товариством.

Згідно ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, відшкодування збитків є одним з видів господарських санкцій як правовий засіб відповідальності у сфері господарювання.

Виходячи з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно ч.1 ст. 623 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України боржник, який порушив зобов’язання, повинен відшкодувати кредитору у повному обсязі завдані порушенням збитки, включаючи реальні збитки та упущену вигоду.

У відповідності з ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків а також неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Згідно з п. 27 Правил видачі вантажів (затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р. (z0861-00) ) вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2%, 1,5%, 1% чи 0,5% маси, зазначеної в перевізних документах.

Частиною 2 ст.114 Статуту встановлено, що недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Господарський суд правильно застосував при визначенні маси недостачі норму природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто в кількості 2% маси, зазначеної в перевізних документах, та позовні вимоги про стягнення вартості недостачі у сумі 43 060,08грн. задовольнив у пред’явленій до стягнення сумі.

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості та доведеності позовних вимог, у тому числі й щодо вимог про стягнення вартості перевезення вантажу, якого не достає, за рахунок Товариства.

Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Інші доводи скаржника судовою колегією не приймаються, оскільки спростовуються вищевикладеним.

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 29.09.2010р. у справі №21/225 ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись статей 25, 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Запорожкокс" м. Запоріжжя на рішення господарського суду Донецької області від 29.09.2010р. у справі №21/225 залишити без задоволення, рішення господарського Донецької області від 29.09.2010р. у справі №21/225 –без змін.

постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Надруковано: 6 прим.

1-позивачу

2, 3 - відповідачам

4-у справу

5-ГСДО

6-ДАГС