5002-7/4604-2010 Про зобов'язання повернути Фонду майна АР Крим за актом приймання-передачі цілісний майновий комплекс державного підприємства - пансіонат - 22.12.2010 Прийняття

представник позивача, Аметов Сіран Дурсінович, довіреність № 133-Д від 01.12.10, Фонд майна Автономної Республіки Крим;

представник відповідача, Пономаренко Ірина Сергіївна, довіреність № б/н від 01.12.10, товариство з обмеженою відповідальністю "Дайвіс";

прокурор, Ковалевич Олег Михайлович, посвідчення № 631 від 01.02.10, прокурор відділу прокуратури міста Севастополя;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дайвіс" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Дворний І.І. ) від 04.10.2010 року у справі № 5002-7/4604-2010

за позовом Фонду майна Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 17,Сімферополь,95015)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дайвіс" (вул. 15 квітня, 4,Алушта,98500)

за участю Прокуратури Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 21,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95015)

про спонукання до виконання певних дій

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Дворний І.І. ) від 04.10.2010 року у справі № 5002-7/4604-2010 позов задоволено. Зобов’язано відповідача повернути позивачу за актом приймання - передачі цілісний майновий комплекс державного підприємства "Пансіонат з лікування "Северна Двіна", що належить Автономній Республіці Крим, розташований за адресою: м. Алушта, вул. 15 Квітня, 4. Вирішено питання судових витрат.

Не погодившись з постановленим судовим актом, товариство з обмеженою відповідальністю "Дайвіс" подало апеляційну скаргу, просило скасувати рішення суду першої інстанції, у позові відмовити, посилаючись на те, що в його діях відсутні будь які порушення договору оренди, які б могли потягти за собою його дострокове розірвання.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, Фонд майна Автономної Республіки Крим вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, зазначивши, що, відповідно до статті 782 Цивільного кодексу України він має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі.

У доповненнях на апеляційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю "Дайвіс" посилається на те, що відсутні будь які судові рішення стосовно розірвання договору оренди цілісного майнового комплексу від 24.02.2001 року, але суд першої інстанції виходив з того, що цей договір є розірваним.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21 жовтня 2010 року апеляційна скарга прийнята до провадження суду та призначена до розгляду на 02 листопада 2010 року у складі колегії: головуючий суддя Прокопанич Г.К., судді Заплава Л.Н., Фенько Т.П.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.11.2010 року розгляд апеляційної скарги був відкладений.

Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.12.2010 року суддю Фенько Т.П. було замінено на суддю Градову О.Г.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.12.2010 року розгляд справи був відкладений.

Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.12.2010 року суддю Градову О.Г було замінено на суддю Остапову О.Г.

Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

У вересні 2010 року Фонд майна Автономної Республіки Крим звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Дайвіс", просив спонукати відповідача повернути йому за актом приймання –передачі цілісний майновий комплекс державного підприємства "Пансіонат з лікування "Северна Двіна", що належить Автономній Республіці Крим, розташований за адресою: м. Алушта, вул. 15 Квітня, 4.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв’язку несплатою відповідачем орендної плати більш ніж за три місяці договір оренди від 24.02.2001 року є розірваним.

Письмові заперечення проти позову у матеріалах справи відсутні.

Оскаржене рішення мотивоване наявністю у відповідача заборгованості в сумі 88 025,98 грн. за договором оренди від 24.02.2001 року та правом позивача, закріпленим у статті 782 Цивільного кодексу України на відмову від договору.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін та прокурора, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскарженого рішення.

Відповідно до статей 526, 527 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як свідчать матеріали справи, у порушення умов договору відповідач несвоєчасно сплачував орендну плату, тому станом на 09.08.2010 року за ним утворилася заборгованість в сумі 88 025,98 грн.

Статтею 782 Цивільного кодексу України передбачено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Зазначене право виникає у орендодавця у разі несплати орендної плати протягом 3-х місяців підряд.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем на підтвердження наявності заборгованості відповідача з орендної плати наданий розрахунок, згідно якого вбачається, що з 15.06.2003 року орендна плата сплачувалась несвоєчасно та не у повному обсязі (а.с. 26-31).

Претензія –повідомлення про відмову від договору надіслана позивачем 05.08.2010 року. Отже, доказуванню підлягає факт наявності чи відсутності заборгованості відповідача з орендної плати за період з 01.05.2010 року по 31.07.2010 року.

З розрахунку, складеного позивачем вбачається, що 12.05.2010 року відповідачем сплачено 18 955 та 1 407,89 грн., у червні 2010 року орендна плата не сплачувалась, 12.07.2010 року сплачено 18 615 грн., 1 433,57 грн. та 101500 грн.

Правовою підставою для задоволення позовних вимог Фонд майна Автономної Республіки Крим обрав статтю 782 Цивільного кодексу України, відмовившись від договору та вважаючи його розірваним.

На думку колегії, наявність заборгованості орендаря з орендної плати надає орендодавцю право на реалізацію положень статті 782 Цивільного кодексу України та відмову від договору.

Доводи апеляційної скарги про відсутність у позивача підстав для відмови від договору спростовуються матеріалами справи, а саме:

- пунктом 17 додаткової угоди від 21.12.2009 року до договору оренди цілісного майнового комплексу від 24.02.2001 року, згідно якого у випадку не внесення орендарем орендної плати протягом трьох місяців договір вважається розірваним з моменту отримання орендарем листа орендодавця про відмову від договору;

- претензією від 05.08.2010 року № 03/1368 про розірвання договору оренди цілісного майнового комплексу, що належить Автономній Республіці Крим від 24.02.2001 року;

- розрахунком загальної суми заборгованості (а.с. 21-26).

Крім того, стаття 782 Цивільного кодексу України не містить обов’язкового припису щодо обсягів невнесення орендної плати, а встановлює лише строк такого порушення умов договору орендарем.

Посилання заявника апеляційної скарги на наявність рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.09.2010 у справі № 5002-28/3902-2010, яким у позові Фонду майна Автономної Республіки Крим до товариства з обмеженою відповідальністю "Дайвіс" про дострокове розірвання договору оренди та повернення майна відмовлено також не може свідчити на користь правової позиції відповідача, оскільки зазначене рішення не є преюдиціальним для розгляду справи № 5002-7/4604-2010 у розумінні статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

Безпідставними є доводи відповідача про те, що приймаючи орендну плату за серпень, вересень, жовтень 2010 року позивач тим самим визнав факт дії договору оренди.

Факт сплати орендної плати не може свідчити про продовження орендних правовідносин, це лише плата за користування майном, але ніяк не конклюдентні дії, що направлені на продовження правовідносин.

Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України у справі № 2-2/18234 від 19.07.2007 року та інших.

Отже, оскільки, відповідач користувався майном, він у будь якому випадку повинен сплачувати кошти за таке фактичне користування.

Посилання у апеляційній скарзі на те, що до спірних правовідносин слід застосовувати імперативні положення пункту 1 статті 291 Господарського кодексу України, а не статті 782 Цивільного кодексу України також відхиляються, оскільки пункт 4 статті 291 Господарського кодексу України і передбачає, що правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України (435-15) .

За таких обставин судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про застосування наслідків припинення договору оренди та зобов’язання повернути орендоване майно.

Не підтверджуються матеріалами справи і посилання відповідача на порушення судом першої інстанції норм процесуального права про неналежне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Так, ухвала господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.09.2010 року про призначення справи до розгляду на 01 жовтня 2010 року була надіслана сторонам, у тому числі відповідачу 23.09.2010 року, про що свідчить відмітка (штамп) канцелярії на зворотній стороні документа.

Відповідно до пункту 3 Інструкції з діловодства у господарських судах, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (v0075600-02) на звороті у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа, який залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.10.2010 року розгляд справи був відкладений на 04 жовтня 2010 року. Копія зазначеної ухвали також у встановленому порядку була надіслана сторонам

На відміну від Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) та Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) не містить норми, яка б передбачала необхідність отримання судом доказів безпосереднього вручення стороні відповідної кореспонденції.

Оскільки відповідачем не надано суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження неотримання ним процесуальних документів, зазначений довід апеляційної скарги відхиляється як необґрунтований.

З врахуванням вищенаведеного оскаржене рішення відповідає вимогам закону і матеріалам справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дайвіс" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.10.2010 року у справі № 5002-7/4604-2010 залишити без змін.