45/226 Про визнання недійсним наказу, яким анульовано виданий спеціальний дозвіл на користування надрами - 22.12.2010 Прийняття

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Хмельницька Універсальна компанія" (далі – позивач) звернулось до суду з позовом до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (далі – відповідач) про визнання недійсним наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №285 від 19.07.2010р. "Про анулювання спеціального дозволу на користування надрами" та зобов’язання відповідача видати наказ про скасування наказу №285 від 19.07.2010р., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що оспорюваний наказом відповідач безпідставно анулював спеціальний дозвіл на користування надрами №4390 від 27.09.2007р., виданий позивачу, не вказавши причини анулювання, що суперечить положенням Порядку надання у 2010 році спеціальних дозволів на користування надрами.

Відповідач заперечував проти позову, зазначаючи про те, що на дату прийняття оскаржуваного наказу діяв інший порядок, ніж той, на який посилається позивач, а саме Порядок надання у 2009 році спеціальних дозволів на користування надрами. Спірне рішення було прийнято на підставі протоколу Міжвідомчої робочої групи з питань надрокористування за наслідками виконання припису прокуратури Хмельницької області, у зв’язку з поданням позивачем неправдивих відомостей щодо погодження сільської ради. Скасований відповідачем дозвіл на користування надрами було видано з порушеннями, допущеними під час його видачі. Окрім того, відповідач наголошував на тому, що спір у даній справі непідвідомчій господарським судам.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.10.2010р. у справі №45/226 позов було задоволено частково, визнано недійсним наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №285 від 19.07.2010р. "Про анулювання спеціального дозволу на користування надрами", присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 42,50 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині вимог провадження у справі припинено на підставі п.-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись із вказаним Рішенням суду, прокуратура звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила Рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2010р. у справі №45/226 скасувати та відмовити в задоволенні позову.

Відповідач також звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2010р. у справі №45/226 скасувати та відмовити в задоволенні вимог позивача про визнання недійсним наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №285 від 19.07.2010р. "Про анулювання спеціального дозволу на користування надрами". В іншій частині рішення залишити без змін.

Вимоги та доводи апеляційних скарг обґрунтовані тим, що судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2010р. апеляційні скарги прокуратури та відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду судовому засіданні на 22.12.2010р.

20.12.2010р. до Відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у відсутність представника Міністерства охорони навколишнього природного середовища України.

Колегія суддів задовольнила вищевказане клопотання відповідача.

В судовому засіданні 22.12.2010р. представник прокуратури підтримав апеляційні скарги відповідача та Прокуратури міста Києва, просив суд скарги задовольнити, Рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2010р. у справі №45/226 скасувати та відмовити в задоволенні позову повністю.

В судовому засіданні 22.12.2010р. представник позивача надав відзив на апеляційні скарги, в якому заперечував проти доводів прокуратури та відповідача, викладених в апеляційних скаргах, просив суд залишити скарги без задоволення, а оскаржуване Рішення місцевого господарського суду без змін як таке, що прийняте з повним, всебічним та об’єктивним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Позивач отримав спеціальний дозвіл на користування надрами за реєстраційним №4390 від 27.09.2007р., відповідно до якого позивачу надано право на видобування мінеральної лікувально-столової води на Збручанському родовищі Східна ділянка, розташованої у Хмельницькій області, Городоцькому районі, 2 км на південний захід від смт. Сатанів, у заплаві р. Збруч (том справи – 1, аркуш справи – 10).

12.02.2010р. на адресу Міністра охорону навколишнього природного середовища України прокуратурою Хмельницької області було винесено припис про усунення порушень Кодексу України про надра (132/94-ВР) (том справи – 1, аркуші справи – 48-49), в якому повідомлялось про те, що за результатами прокурорської перевірки встановлено факт подання позивачем відповідачу свідомо неправдивих відомостей про надання позивачу поза конкурсом спеціального дозволу на користування надрами Східної ділянки Збручанського родовища, оскільки Сатанівською селищною радою та її виконавчим комітетом дане питання не погоджувалось. Рішення (погодження) виконкому Сатанівської селищної ради №46/1 від 27.07.2006р., на підставі якого позивачу надано спеціальний дозвіл на користування надрами підроблене, у зв’язку з чим Хмельницьким міжрайонним природоохоронним прокурором порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 358 Кримінального кодексу України, за фактом подання працівниками позивача відповідачу завідомо підробленого документа.

У відповідності до підпункту 4 пункту 20 Порядку надання у 2009 році спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №608 від 17.06.2009р. (608-2009-п) , на підставі листа Генеральної прокуратури України №7/4-32вих-10 від 28.02.2010р. щодо припису прокуратури Хмельницької області №07/4-1975-04 від 12.02.2010р. та з урахуванням пункту 9 протоколу Міжвідомчої робочої групи з питань надрокористування №18 від 10.03.2010р. відповідач видав наказ №285 від 19.07.2010р. "Про анулювання спеціального дозволу на користування надрами" (том справи – 1, аркуш справи - 50). Згідно з п.1 вказаного наказу відповідача вирішено анулювати спеціальний дозвіл на користування надрами №4390 від 27.09.2007р., виданий позивачу на видобування мінеральних лікувально-столових вод Східної ділянки Збручанського родовища Хмельницької області. Порядок виконання наказу визначено в п.п.2-4 останнього.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач наголошував на тому, що наказ відповідача №285 від 19.07.2010р. в частині анулювання спеціального дозволу позивача на користування надрами №4390 від 27.09.2007р. не відповідає вимогам діючого законодавства та порушує права позивача.

Місцевий господарський суд визнав обґрунтованими та задовольнив позовні вимоги лише в частині визнання недійсним наказу відповідача №285 від 19.07.2010р. В частині вимог про зобов’язання відповідача видати наказ про скасування наказу №285 від 19.07.2010р. провадження у справі припинено на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Прокуратура та відповідач, не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, просили його скасувати, зазначаючи про те, що спеціальний дозвіл позивача було анульовано у відповідності до чинного законодавства, у зв’язку з чим підстави для визнання недійсним наказу №285 від 19.07.2010р. відсутні.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх обґрунтованими з наступних підстав.

В ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Підстави припинення права користування надрами визначені в ст. 26 Кодексу України про надра, серед них: якщо відпала потреба у користуванні надрами; закінчення встановленого строку користування надрами; припинення діяльності користувачів надр, яким їх було надано у користування; користування надрами з застосуванням методів і способів, що негативно впливають на стан надр, призводять до забруднення навколишнього природного середовища або шкідливих наслідків для здоров'я населення; використання надр не для тієї мети, для якої їх було надано, порушення інших вимог, передбачених спеціальним дозволом на користування ділянкою надр; якщо користувач без поважних причин протягом двох років, а для нафтогазоперспективних площ та родовищ нафти та газу - 180 календарних днів не приступив до користування надрами; вилучення у встановленому законодавством порядку наданої у користування ділянки надр. Постановою Кабінету Міністрів України №608 від 17.06.2009р. (608-2009-п) було затверджено Порядок надання у 2009 році спеціальних дозволів на користування надрами, згідно з пп.4 п.20 якого відповідачу надано право анулювати дозвіл у разі подання надрокористувачем свідомо неправдивих відомостей.

Як вірно зазначив місцевий господарський суд у своєму рішенні, відповідно до норм діючого законодавства підставою для анулювання відповідачем спеціального дозволу є юридичний склад злочину, при якому одночасно мають бути наявні такі факти: відомості подані для отримання спеціального дозволу на користування надрами мають бути неправдивими, такі відомості має подавати саме надрокористувач і останній має бути попередньо поінформований про неправдивість поданих ним відомостей.

Згідно з Кримінальним кодексом України (2341-14) такі дії є кримінально караним діянням і відповідальність за їх вчинення передбачена в ч.3 ст. 358 названого кодексу.

Тобто, наявність обставин, які б зумовлювали анулювання відповідачем спеціального дозволу на користування надрами, повинні бути підтверджені відповідним вироком суду. Натомість, ані суду першої інстанції, ані господарському суду не було надано обвинувального вироку суду відносно працівників позивача.

Відносно посилання відповідача та прокуратури на порушення відносно працівників позивача кримінальної справи по факту підробки рішення виконкому Сатанівської селищної ради №46/1 від 27.07.2006р., апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити про те, що в порушенні кримінальної справи було відмовлено згідно з п.2 ст. 6 Кримінально-процесуального кодексу України за відсутністю в діях названих осіб складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 358 Кримінального кодексу України. Наведене підтверджується наявною в матеріалах справи копією листа начальника СВ Хмельницького РВ УМВС України в Хмельницькій області №4578 від 12.11.2010р.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в даному конкретному випадку відсутні підстави для кваліфікації дій позивача, як подання свідомо неправдивих відомостей.

Відповідно до ст. ст. 32- 34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, в порушення вищенаведених правових норм відповідач не надав протокол Міжвідомчої робочої групи з питань надрокористування №18 від 10.03.2010р., який зазначений в оспорюваному наказі відповідача №285 від 19.07.2010р., як підстава анулювання спеціального дозволу позивача на користування надрами №4390 від 27.09.2007р.

До справи залучено припис прокурора, однак відповідно до вимог діючого законодавства припис прокурора не належить до підстав анулювання спеціального дозволу на користування надрами.

Оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження надання позивачем свідомо неправдивих відомостей під час видання (оформлення) спеціального дозволу на користування надрами №4390 від 27.09.2007р., тобто не доведено наявність підстав для анулювання названого спеціального дозволу, наведених в наказі відповідача №285 від 19.07.2010р., а отже не доведено існування обставин, з якими закон пов'язує анулювання спеціального дозволу на користування надрами, підстави для анулювання спеціального дозволу позивача на користування надрами №4390 від 27.09.2007р. також відсутні.

Таким чином, оспорюваний наказ відповідача №285 від 19.07.2010р. є таким, що прийнятий з порушенням вимог діючого законодавства і порушує права позивача на здійснення діяльності по користуванню надрами, тому вказаний наказ має бути визнаний недійсним, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відносно решти позовних вимог, а саме про зобов’язання відповідача видати наказ щодо скасування наказу №285 від 19.07.2010р., апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що внаслідок визнання недійсним наказу №285 від 19.07.2010р. відповідач самостійно має вжити заходів по відновленню дії спеціального дозволу позивача на користування надрами №4390 від 27.09.2007р., тому в цій частині вимог провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1-1 чт.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Інших додаткових пояснень або доказів, окрім тих, які наявні в матеріалах справи, суду надано не було.

За результатами перегляду справи апеляційний суд дійшов висновку про те, що Рішення суду першої інстанції прийнято з повним, всебічним та об’єктивним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тоді як доводи апеляційних скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, у зв’язку з чим апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

З огляду на відмову в задоволенні апеляційної скарги відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по оплаті державного мита за її подання відшкодуванню не підлягають і покладаються на відповідача (апелянта).

Оскільки прокуратура у встановленому законом порядку звільнена від сплати державного мита, а отже витрат при поданні апеляційної скарги не понесла, тому, зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги прокуратури, названі витрати також не відшкодовуються.