Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лосєва А.М.

суддів: Іваненко Ю.Г.

Сулім В.В.

при секретарі: Семенович А.В.

За участю представників:

від позивача -: Васильєва Т.С. – дов. №1-3-16928 від 27.08.2010р.;

від відповідача-1: не з’явилися;

від відповідача-2: не з’явилися;

від відповідача-3: не з’явилися;

від третьої особи-1: не з’явилися;

від третьої особи-2: ОСОБА_3 – дов. б/н від 15.06.2010р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ КБ "Надра" в особі Чернігівського регіонального управління ВАТ КБ "Надра"

на рішення Господарського суду м.Києва від 11.11.2010

у справі № 12/69 (Лавриненко Л.М. .....)

за позовом ВАТ КБ "Надра" в особі Чернігівського регіонального управління ВАТ КБ "Надра"

до Головне управління юстиції у Чернігівській області

Корюківське районне управління юстиції Чернігівської області

Приватне підприємство "Нива-В.Ш."

третя особа відповідача ОСОБА_5

ОСОБА_6

про визнання прилюдних торгів недійсними

Відкрите акціонерне товариство Комерційний банк "Надра" в особі Філії Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк "Надра" Чернігівського регіонального управління звернулось до суду з позовом до Головного управління юстиції у Чернігівській області (далі – відповідач-1), Корюківського районного управління юстиції Чернігівської області (далі – відповідач-2), Приватного підприємства "Нива-В.Ш." (далі – відповідач-3) про визнання аукціону з реалізації рухомого майна (автомобіля марки TOYOTA LAND CRUISER, державний номерний знак НОМЕР_1, який належить ОСОБА_5.) таким, що проведений з порушенням діючого законодавства та недійсним.

Ухвалами Господарського суду Чернігівської області від 04.10.2010р. та від 12.10.2010р., на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, до участі у справі було залучено як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів, ОСОБА_5 (далі – третя особа-1) та ОСОБА_6 (Далі – третя особа-2).

В процесі судового розгляду позивач частково змінив підстави позову, зазначаючи про те, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про заставу" право застави є безумовне та безспірне право саме заставодержателя на задоволення своїх кредиторських вимог. В порушення ст. 7 Закону України "Про виконавче провадження", відділ ДВС Корюківського районного управління юстиції вчиняв дії у виконавчому провадженні не перевіривши повноваження особи, яка начебто діяла від імені позивача та в її інтересах, чим порушив права заставодержателя, зокрема, в частині надання дозволу на реалізацію заставного майна. Крім того, позивач посилався на ст. 591 Цивільного кодексу України, відповідно до якої в разі, якщо публічні торги оголошено таким, що не відбулися, предмет застави може бути за згодою заставодержателя та заставодавця переданий у власність заставодержателя за початковою ціною, якщо інше не встановлено договором чи законом. Оскільки право застави виникло до винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів та те, що вартість предмета застави не перевищує розміру заборгованості боржника перед банком, у Державної виконавчої служби не було законних підстав звертати стягнення на майно. При цьому не було враховано та забезпечене право банку, як заставодержателя, на набуття права власності на заставне майно та самостійну його реалізацію з метою задоволення своїх вимог, як кредитора. Також, жодної згоди на реалізацію заставного майна за ціною оцінки від 08.12.2009р., згідно висновку експерта ПП "ЕФ "Експерт-Плюс", яка склала 308 886 грн., позивач не надавав.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 11.11.2010р. у справі №12/69 третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_6 було виключено зі складу учасників процесу; залучено до участі у справі як іншого відповідача фізичну особу ОСОБА_6; провадження по справі припинено у зв’язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах.

Не погоджуючись із вказаною Ухвалою суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 11.11.2010р. у справі №12/69 скасувати та повернути справу на розгляд до місцевого господарського суду.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми процесуального права. Зокрема, позивач наголошував на тому, що, виключивши ОСОБА_6 зі складу третіх осіб, суд першої інстанції фактично вийшов за межі права та повноважень, наданих йому Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) та Законом України "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) .

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2010р. апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 22.12.2010р.

21.12.2010р. до Відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача-1 надійшли письмові пояснення на апеляційну скаргу, в яких він просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду без змін. Окрім того, в п.2 резолютивної (прохальної) частини пояснень було викладено клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача-1.

Вказане клопотання було задоволено судом.

В судовому засіданні 22.12.2010р. представник позивача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, Ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 11.11.2010р. у справі №12/69 скасувати та повернути справу на розгляд до місцевого господарського суду.

Представник ОСОБА_6 заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд в задоволенні скарги відмовити та залишити оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін як таку, що прийнята з повним, всебічним та об’єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм процесуального права.

Представники відповідача-2, відповідача-3 та третьої особи-1 у судове засідання 22.12.2010р. не з'явились, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Приймаючи до уваги обмеженість строків розгляду апеляційної скарги, наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін та третіх осіб про місце, дату та час судового розгляду, а також те, що явка представників сторін та третіх осіб у судове засідання не була визнана судом обов’язковою, апеляційний суд визнав можливим розглядати справу у відсутність представників відповідача-2, відповідача-3 та третьої особи-1 за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання аукціону з реалізації рухомого майна (автомобіля марки TOYOTA LAND CRUISER, державний номерний знак НОМЕР_1, який належить ОСОБА_5) таким, що проведений з порушенням діючого законодавства та недійсним.

Ухвалами Господарського суду Чернігівської області від 04.10.2010р. та від 12.10.2010р., на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, до участі у справі було залучено як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів, ОСОБА_5 (далі – третя особа-1) та ОСОБА_6 (далі – третя особа-2).

В процесі судового розгляду третя особа-2 (ОСОБА_6.) звернулась до суду з клопотанням про залучення ОСОБА_6 до участі у справі як відповідача, оскільки ОСОБА_6 є стороною угоди, яку просить визнати недійсною позивач, заявляючи вимогу про визнання недійсними прилюдних торгів. У разі визнання недійсними аукціону (торгів), відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України, кожна із сторін правочину (покупець і продавець) зобов’язана буде повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Тобто, переможець аукціону ОСОБА_6 буде зобов’язаний повернути боржнику придбаний автомобіль, а Головне управління юстиції в Чернігівській області - повернути ОСОБА_6 сплачені ним кошти за це майно. При цьому, третя особа-2 посилалась на ухвалу Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 27.08.2003р., згідно з якою під час проведення прилюдних торгів (аукціону) укладається угода про передачу майна у власність, сторонами якої є покупець (учасник торгів) і продавець (ДВС), в особі спеціалізованої організації, що організовує і проводить ці торги (аукціон) за договором з ДВС.

Господарський суд Чернігівської області задовольнив клопотання третьої особи-2 та своєю Ухвалою від 11.11.2010р. у справі №12/69 виключив ОСОБА_6, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, зі складу учасників процесу і залучив названу особу до участі у справі як іншого відповідача. Окрім того, суд припинив провадження по справі, оскільки спір не підлягає вирішенню в господарських судах. При цьому, місцевий господарський суд наголошував на наступному:

- реалізація спірного майна проводилась на підставі договору про надання послуг по організації і проведенню аукціону з реалізації арештованого рухомого майна №259155 від 12.02.2010р., укладеного між Відділом державної виконавчої служби Корюківського районного управління юстиції та відповідачем-3. Переможцем прилюдних торгів по зведеному виконавчому провадженні з реалізації рухомого майна став ОСОБА_6;

- прилюдні торги за своєю юридичною природою – це продаж майна, на яке звернено стягнення і яке підлягає реалізації. Власником цього майна стає покупець, котрий запропонував за нього у ході торгів найвищу ціну. Таким чином, під час проведення прилюдних торгів укладається угода про передачу майна у власність, сторонами якої є покупець – учасник прилюдних торгів, котрим може бути фізична чи юридична особа, і продавець – відділ ДВС в особі спеціалізованої організації, що організовує та проводить ці прилюдні торги за договором із державною виконавчою службою.

- оскільки ОСОБА_6 є стороною угоди про передачу майна у власність під час проведення прилюдних торгів, він повинен мати статус відповідача у справі, тому ОСОБА_6, як переможець прилюдних торгів, підлягає залученню до участі у справі як відповідач по даній справі та виключенню зі складу третіх осіб;

- зважаючи на те, що відповідач по справі – фізична особа ОСОБА_6 не може виступати стороною в господарському процесі, суд дійшов висновку про те, що позовна заява про визнання недійсним аукціону з реалізації рухомого майна (автомобіля марки TOYOTA LAND CRUISER, державний номерний знак НОМЕР_1, який належить ОСОБА_5.) за суб’єктним складом не підлягає розгляду в господарських судах України.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, викладеним в оскаржуваній ухвалі, з наступних підстав.

Перелік підстав для припинення провадження у справі, що передбачений ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. У разі припинення провадження повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Загалом, припинення провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, що повністю відкидають можливість судочинства. Існування норм, що регулюють припинення провадження у справі, викликано необхідністю вилучати з процесу судочинства справи, порушені за позовами, що подані на підставі помилкового уявлення особи про її право на звернення до господарського суду, або внаслідок розпорядчих дій сторін. При виявленні встановлених законодавством обставин відсутня необхідність розгляду справи по суті та винесення рішення. Припинення провадження у справі відбувається у випадках, коли неможливий судовий захист особи у господарському суді. Суд за наявності викладених у Господарському процесуальному кодексі України (1798-12) підстав зобов'язаний припинити провадження у справі незалежно від того, чи подали сторони відповідне клопотання.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Як вбачається з матеріалів справи, єдиною підставою, яка зумовила припинення провадження у справі, на думку суду першої інстанції, стала невідповідність суб’єктного складу учасників спору вимогам ст. 1 Господарського процесуального кодексу України.

Як уже зазначалось вище, місцевий господарський суд змінив склад учасників у справі №12/69 за клопотанням ОСОБА_6, як третьої особи-2, виключивши його зі складу третіх осіб та залучивши до участі у справі, як відповідача.

При цьому, жодного посилання на процесуальну норму, яка надає суду можливість виключати особу з процесуального статусу сторони або учасника судового процесу в оскаржуваній Ухвалі не наведено.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

В ст. 21 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторонами в господарському процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства, установи, організації – юридичні особи. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред’явлено позовну вимогу.

Натомість, жодних вимог позивач до ОСОБА_6 не пред’являв і не зазначав про порушення (оспорення) ОСОБА_6 прав або інтересів позивача.

Згідно з ч.1 ст. 24 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

Приймаючи до уваги вимоги позову, згідно з якими до ОСОБА_6 будь-яких вимог не заявлялось, а також зважаючи на норми ст. ст. 21, 24 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський дійшов висновку про відсутність передбачених законодавством обставин, які б зумовлювали залучення ОСОБА_6 до участі у справі як відповідача.

Окрім того, в обґрунтування правомірності залучення судом ОСОБА_6 до участі у справі саме у статусі відповідача, представник ОСОБА_6 посилався на те, що рішення у даній справі безпосередньо вплине на права та інтереси ОСОБА_6 Окрім того, перебуваючи у статусі третьої особи, ОСОБА_6 не зможе користуватись правами, наданими стороні у справі, і не зможе повноцінно захищати свої інтереси, як власника спірного майна.

З цього приводу, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на те, що згідно з ч.5 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обов'язки сторін, крім права на зміну підстави і предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову або визнання позову.

До того ж, в ч.1 названої статті передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.

Тобто, перебуваючи у процесуальному статусі учасника судового процесу - третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_6 не був обмежений в можливості захищати свої права та інтереси.

Відносно посилання на порушення прав ОСОБА_6, як власника спірного майна, суд вважає за необхідне зазначити, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про право власності ОСОБА_6 До того ж, правомірність проведення прилюдних торгів, на яких ОСОБА_6 запропонував найвищу ціну за спірне майно, виставлене на продаж, та, відповідно їх результатів, є предметом дослідження у даній справі.

Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що правові підстави та повноваження для виключення ОСОБА_6, як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, зі складу учасників процесу у місцевого господарського суду були відсутні, що в свою чергу свідчить як про відсутність підстав для залучення вказаної особи до участі у справі у статусі відповідача, так і про відсутність підстав для застосування п.1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України та припинення провадження у справі.

Таким чином, в процесі перегляду справи в апеляційній інстанції встановлено неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, а також невірне застосування судом першої інстанції норм процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинами справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин, апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а Ухвала Господарського суду Чернігівської області від 11.11.2010р. у справі №12/69 - скасуванню.

Відповідно до положень ч.7 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

Оскільки подання апеляційної скарги на ухвали господарських судів не оплачується державним митом, а отже позивач судових витрат за звернення з апеляційною скаргою не поніс, тому вказані витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 21, 24, 27, 32- 34, 49, 75, 80, 99, 101- 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 11.11.2010р. у справі №12/69 скасувати.

3. Направити справу №12/69 на розгляд до Господарського суду Чернігівської області.

4. постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

28.12.10 (відправлено)