18/320 Про стягнення збитків за договором про надання рекламних послуг - 21.12.2010 Прийняття

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача – Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про стягнення 182305,00 грн. страхового відшкодування, 21898,24 грн. пені, 9433,45 грн. трьох процентів річних з простроченої суми, 35442,77 грн. інфляційних втрат, 2500,79 грн. витрат по сплаті держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду м. Києва від 19.10.2010 року позов задоволено повністю. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (інд. 01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 00034186) на користь Підприємства з іноземними інвестиціями "Віп -Рент" (юридична адреса: інд. 01013, м. Київ, вул. Госпітальна, 4; адреса для листування: інд. 03150, м. Київ, вул. Ямська, 72; код ЄДРПОУ 25264533) 182 305 (сто вісімдесят дві тисячі триста п'ять) грн. страхового відшкодування, 21 898 (двадцять одна тисяча вісімсот дев'яносто вісім) грн. 24 коп. пені, 9 433 (дев'ять тисяч чотириста тридцять три) грн. 45 коп. трьох процентів річних з простроченої суми, 35 442 (тридцять п'ять тисяч чотириста сорок дві) грн. 77 коп. інфляційних втрат, 2 500 (дві тисячі п'ятсот) грн. 79 коп. витрат по сплаті держмита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Відкрите акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 19.10.2010 року і прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

Скаржником в апеляційній скарзі зазначається про те, що Позивачем не надано документів компетентної організації відповідно до характеру страхового випадку, які б підтверджували не пов'язаність виникнення пожежі з протиправністю дій третіх осіб, а саме: постанову про відмову в порушенні кримінальної справи або постанову про порушення кримінальної справи. Посилання на акт про пожежу, як документ, який може підтвердити те, що пожежа не пов'язана з протиправними діями третіх осіб, є помилковим, оскільки висновок про ймовірність причини пожежі: технічна несправність автомобіля не встановлює внаслідок чого настала технічна несправність автомобіля.

Ухвалою Київського апеляційного господарського від 16.11.2010 року апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження.

07.12.2010 року представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В засіданні суду 07.12.2010 року оголошувалась перерва.

21.12.2010 року представником позивача подано доповнення до відзиву на апеляційну скаргу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами даної справи, 30.11.2007 року між сторонами укладений договір №02-03-12/1416 добровільного страхування ризиків (далі - договір страхування), пов'язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів, предметом страхування за яким є майнові інтереси, що не суперечать чинному законодавству України і пов'язані з: — володінням, користуванням і розпорядженням транспортними засобами, зазначеними у додатках 1, 2 до договору, а також додатковим обладнанням до вказаних транспортних засобів; — обов'язком страхувальника, згідно з законодавством України, відшкодувати шкоду, заподіяну третім особам (їхньому життю, здоров'ю та майну) внаслідок експлуатації транспортних засобів, зазначених у додатках 1, 2 до договору; — життям, здоров'ям і працездатністю застрахованих осіб.

Відповідно до розділу 3 договору страхування страховими випадками є, зокрема: ДТП - зіткнення застрахованого транспортного засобу під час руху з рухомими та/чи нерухомими предметами, зіткнення рухомих транспортних засобів з нерухомим застрахованим засобом, перевертання застрахованого транспортного засобу; викрадення - незаконне заволодіння застрахованим транспортним засобом з будь-якою метою (викрадення або спроби викрадення застрахованого транспортного засобу).

Пунктом 5.4.2. договору передбачено, що позивач має право на отримання страхового відшкодування в розмірі, встановленому договором страхування.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 24.08.2004 року між позивачем та Компанією "Аон Лімітед" (далі - страховий брокер) укладена брокерська угода № 41-К/2004.

За умовами п. 2.3.4. брокерської угоди страховий брокер надає позивачеві страхові брокерські послуги та, у разі настання страхового випадку, за укладеним позивачем договором страхування, від імені позивача збирає та/або іншим чином готує необхідну (передбачену договором страхування) документацію, забезпечує її автентичність/дійсність та передає її страховій компанії для одержання відшкодування.

24.06.2008 року у м. Києві по бульвару Лесі Українки відбувся страховий випадок з автомобілем марки "Тойота Рав4" (державний номерний знак АА 2153 ЕТ), що натежить позивачеві та застрахований відповідачем згідно з додатками до договору страхування, що підтверджується актом про пожежу.

Згідно з технічним висновком № 255, складений дослідно-випробувальною лабораторією Головного управління МНС України у м. Києві 04.07.2008 року, найбільш ймовірною причиною пожежі, яка сталася 24.06.2008 року за адресою: м. Київ, бул. Л. Українки, 24, була технічна несправність автомобіля.

Позивачем була направлена відповідачеві претензія вих. № 613 від 12.02.2009 року, яка отримана останнім 13.02.2009 року, про що свідчить штамп відповідача на зазначені претензії, в якій позивач просив відповідача, зокрема, погасити заборгованість за страховим випадком, що стався з автомобілем марки "Тойота Рав4" (державний номерний знак АА 2153 ЕТ) 24.06.2008 року у розмірі 182 305,00 грн. Відповідач у відповіді вих. № 05-03-09/11341 на вищезазначену претензію повідомив позивача про те, що погоджується з сумою претензії; рішення про виплату страхового відшкодування за випадком, що стався з автомобілем марки "Тойота Рав4" (державний номерний знак АА 2153 ЕТ) на загальну суму 182 305,00 грн., буде прийнято після одержання висновку про причини пожежі.

Відповідач 22.05.2009 року звернувся до позивача з листом вих. № 05-03-09/13506, в якому просив останнього для розв'язання питання врегулювання страхового випадку (пожежа), що стався 24.06.2008 року у м. Києві на бул. Л. Українки, з автомобілем марки "Тойота Рав4" (державний номерний знак А А 2153 ЕТ) надати документи, що засвідчують проходження транспортним засобом сервісного обслуговування та документи, що відображають гарантійні зобов'язання виробника. Позивач у відповідь листом вих. № 557 від 13.10.2009 року надав відповідачеві сервісну книжку "Сервіс та гарантія" з ідентифікацією транспортного засобу марки "Тойота Рав4" (державний номерний знак АА 2153 ЕТ); посібник користувача по "Тойота Рав 4". Даний лист та додані до нього документи отримані відповідачем 14.10.2009 року за вхідним номером 14358, про що свідчить печатка відповідача на листі та акт приймання - передачі документів від 14.10.2009 року.

Згідно матеріалів справи, 30.10.2009 року позивач листом вих. № 560 повторно надав відповідачеві сервісну книжку "Сервіс та гарантія" з ідентифікацією транспортного засобу марки "Тойота Рав4" (державний номерний знак АА 2153 ЕТ) та посібник користувача по "Тойота Рав 4"; у цьому ж листі позивач просив надати письмову обґрунтовану відповідь, а саме, рішення НАСК "Оранта" стосовно страхового випадку з автомобілем марки "Тойота Рав4" (державний номерний знак АА 2153 ЕТ). Відповідач у відповіді вих. № 09-03-11/27591 від 05.11.2009 року на даний лист просив вказати місцезнаходження автомобіля марки "Тойота Рав4" (державний номерний знак АА 2153 ЕТ) для проведення додаткової експертизи зі встановлення причин пожежі.

Як вбачається з акту приймання-передачі документів від 05.11.2008 року позивачем були передані відповідачеві акт про пожежу; технічний висновок; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; пояснення водія, який керував транспортним засобом; подорожній лист.

Пунктом 8.6. договору страхування передбачено, що строк виплати страхового відшкодування по ризикам ДТП, ПДТО та стихійні лиха, пожежа складає п'ять банківських днів після одержання позивачем всіх необхідних документів, зазначених у п. 8.1. договору.

Відповідач листом вих. № 09-03-11/17814 від 19.09.2010 року повідомив позивача про те, що не має правових підстав для страхової виплати за подією, що сталася 24.06.2008 року з автомобілем марки "Тойота Рав4" (державний номерний знак АА 2153 ЕТ), оскільки відповідно до п. 3.1.3. договору страхування пожежа, вибух, самозаймання відносяться до страхових випадків за умови, якщо вони "не пов'язані з протиправними діями третіх осіб".

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Частиною 2 статті 8 Закону України "Про страхування" передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страхова виплата -грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Згідно з п. 5.4.2. договору страхування позивач має право на отримання страхового відшкодування в розмірі, встановленому договором страхування.

Пунктом 8.13. договору страхування передбачено, що при відмові у проведенні виплати страхового відшкодування відповідне рішення має бути прийнято протягом 10 робочих днів з дня передачі відповідачеві всіх документів, зазначених в п. 8.1. договору страхування. Протягом цього ж терміну повідомлення про відмову у проведенні виплати страхового відшкодування має бути відправлено страхувальнику рекомендованим листом із значенням причин відмови.

Пунктом 5.3.4. договору страхування визначено, що страховик має право відмовити у проведенні виплати страхового відшкодування (страхової виплати), якщо для цього виникнуть підстави, передбачені договором і чинним законодавством України.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 20 Закону України "Про страхування", пункту 3 статті 988 Цивільного кодексу України страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Відповідно до п. 8.5. договору страхування розмір страхового відшкодування при настанні збитків ДТП, ПДТО, пожежа (крім випадку повної конструктивної загибелі транспортного засобу) обчислюється за формулою: СВ=3-Ф, де, -3 - розмір заподіяного збитку, визначений згідно з умовами договору страхування щодо врахування спрацювання деталей, вузлів, частин транспортного засобів та додаткового обладнання до нього, які підлягають заміні при настанні пошкоджень; Ф - розмір франшизи визначений договором.

Розмір заподіяного збитку визначається з урахуванням пунктів 3.4.3. та 3.4.4. договору страхування на підставі рахунків-фактур та актів приймання-передачі робіт з відновлювального ремонту транспортних засобів на усунення наявних пошкоджень і дефектів, які було виявлено у процесі ремонту та визнано наслідками страхового випадку на підставі висновку незалежного експерта чи за домовленістю сторін.

Відповідно до п. 3.4.2. договору страхування за умовами страхування ризиків КАСКО відшкодовуються витрати з межах 2 500,00 грн., пов'язані з транспортуванням застрахового транспортного засобу, по запобіганню та/або зменшенню збитку.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися - належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач страхове відшкодування на користь позивача не сплатив, відмова у виплаті страхового відшкодування була направлена позивачеві лише 19.09.2010 року

Додатком № 3 до договору страхування визначена вартість страхової суми по ризику КАСКО застрахованого автомобіля марки "Тойота Рав4" (державний номерний знак АА 2153 ЕТ) у розмірі 192405,00 грн.

Розмір страхового відшкодування визначений з урахуванням вартості страхової суми по ризику КАСКО застрахованого автомобіля марки "Тойота Рав4" у розмірі 192405,00 грн. за мінусом франшизи (2000,00 доларів США, що за курсом НБУ на день настання страхового випадку становить 10100,00 грн.), який складає 182305,00 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів цілком підтримує висновок суду першої інстанції про задоволення вимоги позивача про стягнення 182305,00 грн. страхового відшкодування.

Згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 16.1. договору Страхувальник несе майнову відповідальність за несвоєчасне проведення виплати страхового відшкодування (страхової виплати) шляхом сплати отримувачу цього відшкодування.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 20 Закону України "Про страхування" при настанні страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом;

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов’язання за договором, колегія суддів, перевіривши правомірність та обґрунтованість розрахунку, яким відповідачу нараховано пеню у розмірі 21 898,24 грн., 9433,45 грн. трьох процентів річних з простроченої суми та 35 442,77 грн. інфляційних втрат, вважає останній таким, що підлягає задоволенню.

Окрім цього, твердження Відповідача про ненадання Позивачем Страховику документів іншої компетентної організації відповідно до характеру страхового випадку, які б підтверджували не пов'язаність виникнення пожежі з протиправністю дій третіх осіб, а саме: постанову про відмову в порушенні кримінальної справи або постанову про порушення кримінальної справи - безпідставні, оскільки умовами підп.7.1.3. Договору страхування це не вимагається, а виходячи із змісту цього підпункту слідує, що у випадку ненадання довідки з дорожньої служби, та органів пожежного нагляду, тоді обставини страхового випадку підтверджуються довідкою іншої компетентної організації відповідно до характеру страхового випадку. Також, умовами п. 7.1. (підп. 7.1.3.) Договору страхування не передбачено взагалі надання документів, які б підтверджували не пов'язаність виникнення пожежі з протиправністю дій третіх осіб, а саме: постанову про відмову в порушенні кримінальної справи або постанову про порушення кримінальної справи. Це припущення Відповідача для уникнення від відповідальності за невиконання умов Договору страхування.

Матеріали справи містять належні докази надання Страховику всіх необхідних документів для виплати страхового відшкодування за вказаним страховим випадком. Позивач виконав свої зобов’язання за Договором страхування, а Відповідач в порушення умов Договору страхування, відмовився від виконання своїх зобов'язань.

Також пункт 6 Договору не обмежує відповідальність Страховика лише пенею в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день періоду прострочки.

Розмір пені, передбачений Пунктом 16 Договору, обмежений розміром подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, згідно ст. 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Норми ст. 625 ЦК України не обмежують стягнення неустойки та збитків від інфляції. Статтею 624 ЦК України передбачено, що "якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню в повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Отже, твердження Відповідача про відсутність правових підстав застосовувати до НАСК "Оранта" ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України при врегулюванні спорів, що виникають на підставі договору страхування, є безпідставним та необґрунтованими.