Склад судової колегії змінювався розпорядженням голови суду

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді М.В. Сидоренко

суддів М.А. Мишкіної, Л.О. Будішевської

секретаря судового засідання Романів О.В.

за участю представників сторін

від позивача –Галицький М.І.

від відповідачів:

ТОВ "Автотранс - Україна" –не з’явився

ФОП ОСОБА_2 –ОСОБА_3

від ІІІ особи – ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "СТАТУС"

на рішення господарського суду Одеської області від 27.10.2010 р.

у справі № 11/180-09-4881

за позовом: приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "СТАТУС"

до відповідачів:

1. товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранс - Україна"

2. фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_4

про стягнення 124454,72 грн.

Рішенням господарського суду від 27.10.2010 р. (суддя Власова С.Г.) в задоволенні позову приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Статус" (далі –ПАТ "СК "Статус", Компанія) відмовлено, оскільки суд дійшов висновку, що позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів суми завданих збитків є необґрунтованими та безпідставними, так як відсутні підстави для покладення відповідальності на підставі ч. 1 ст. 1172 ЦК України на одного з відповідачів - ТОВ "Автотранс-Україна" (далі –ТОВ).

Не погоджуючись з вказаним рішенням ПАТ "СК "Статус" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить його (рішення) скасувати повністю і прийняти нове, задовольнивши позовні вимоги. При цьому, скаржник вважає, що господарський суд неправомірно відмовив у задоволенні позовних лише з тих підстав, що позовні вимоги були пред’явлені до відповідачів про відшкодування збитків в порядку регресу солідарно, так як відповідно до ч. 2 ст. 24 ГПК України, суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ вважає її необґрунтованою, оскільки згідно п. 2.1.13 та п. 4.3 договору № 34 від 01.11.2007 р., укладеного між ним і СПД ОСОБА_2 (далі –СПД), останній самостійно несе повну відповідальність за шкоду, завдану третім особам, просить відмовити в задоволені апеляційній скарги повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, судова колегія, приходить до наступного.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України апеляційна інстанція не зв’язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Рішенням суду в задоволенні позову відмовлено, з мотивів, наведених в описовій частині даної постанови. Судова колегія вважає, що висновки суду відповідають чинному законодавству та матеріалам справи, а тому підстави для зміни або скасування оскаржуваного судового рішення відсутні.

Так, аналізуючи норми цивільного законодавства України, саме на які в обґрунтування своїх вимог посилався позивач-скаржник, та враховуючи, при цьому, що одним з основних принципів господарського процесу є принцип диспозитивності, тобто можливість, в даному випадку позивача, вільно розпоряджатись своїми матеріальними і процесуальними правами, апеляційна інстанція приходить до наступного.

Позивач вибрав саме вказаний ним у позовній заяві спосіб захисту, як вважає останній, свого порушеного права. Таким чином, суд повинний розглядати його вимоги саме в межах позову про солідарне стягнення з відповідачів суми збитків.

Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов’язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов’язання.

Аналізуючи матеріали справи, судова колегія приходить до висновку, що позивачем, всупереч приписам ст. 33 ГПК України, не доведений обов’язок відповідачів по справі, встановлений договором або законом, відповідати перед Компанією як солідарні боржники. При цьому, покладення позивачем в позові на відповідачів солідарної відповідальності, з посиланням на положення ст. 1190 ЦК України, судова колегія вважає помилковим, оскільки з матеріалів справи взагалі не вбачається, що шкоду було завдано спільними діями або бездіяльністю саме відповідачів.

Судова колегія цілком погоджується також з висновком суду першої інстанції, що звернення позивача до ТОВ "Автотранс - Україна" і СПД саме як до солідарних боржників унеможливлює, враховуючи, що термін "солідарний обов’язок" в цивільному законодавстві передбачає, в разі виконання такого обов’язку одним з боржників, отримання ним права звернення до іншого солідарного боржника з вимогою про сплату вже йому частки солідарного зобов’язання, що, у випадку відмови задоволення позову до одного з боржників, повністю виключається.

Крім того, як вбачається з позовної заяви, Компанія одночасно зазначає різні взаємовиключні підстави своїх позовних вимог, а саме, посилається на положення ст. 1190 ЦК України (Відшкодування шкоди, завданої спільно кількома особами), на положення ч. 2 ст. 1187 ЦК України (Відшкодування шкоди, особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом) та на положення ст. 1172 ЦК України (Відшкодування юридичною або фізичною особою шкоди, завданою їхнім працівником або іншою особою).

Більш того, в позовній заяві Компанія заявляє вимогу про стягнення з відповідачів суми збитків, які вона (Компанія) зазнала, в той час як, згідно з приписами ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика (Компанії), який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить лише право вимоги саме такого страхового відшкодування, а не збитків чи шкоди.

Відтак, апеляційна інстанція вважає, що суд першої інстанції вже надав належу правову оцінку кожному посиланню скаржника, з якою судова колегія погоджується. Отже, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Між тим, судова колегія вважає помилковим висновок господарського суду про те, що відсутні підстави для покладення відповідальності на підставі ч. 1 ст. 1172 ЦК України на одного з відповідачів - ТОВ "Автотранс-Україна", оскільки такий висновок виходить за межі розгляду даного спору.

Керуючись ст. ст. 99, 101- 103, 105 ГПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 27.10.2010 р. у справі № 11/180-09-4881 без змін.