Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сотнікова С.В.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача - не з’явився,

від відповідача - Топор І.О. (дов. від 20.12.2010р.),

Коваленко М.Т. – сільський голова,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державна екологічна інспекція в Черкаській області

на рішення Господарського суду Черкаської області від 02.11.2010

у справі № 07/1901 ( )

за позовом Державна екологічна інспекція в Черкаській області

до Дубіївська сільська рада

про стягнення 32 413,08 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 02.11.2010 р. у справі № 07/1901 позов задоволено частково. Стягнуто з Дубіївської сільської ради у доход місцевого бюджету через Державну екологічну інспекцію в Черкаській області 663 грн. 18коп. збитків; у доход Державного бюджету України 102 грн. державного мита; 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; у решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду Черкаської області від 02.11.2010 р. скасувати в частині відмови у позові, прийняти в цій частині нове рішення з підстав порушення норм матеріального права.

Відповідач надав відзив, в якому він просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2010р. прийнято до провадження апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції в Черкаській області.

Позивач в судове засідання представника не направив, причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги (повідомлення про вручення поштового відправлення), колегія вважає за можливе здійснити перевірку судового рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника позивача.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги позивача, заслухавши пояснення представників відповідача, дослідивши наявні матеріали справи, вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Кодексу України про надра землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів і прісні підземні води до 20 метрів та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

Пункт 9 ст. 44 Водного кодексу України передбачає, що водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Статтею 48 Водного кодексу України визначено, що спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Стаття 49 Водного кодексу України встановлено, що спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. Дозвіл на спеціальне водокористування видається:

державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення;

Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими Радами за погодженням з державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів місцевого значення.

Згідно з п. 6 ч. 3 ст. 110 Водного кодексу України відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування;

Стаття 111 Водного кодексу України передбачає, що підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, не звільняє винних від збору за спеціальне водокористування, а також від необхідності здійснення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

Відповідно до ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Як вбачається з матеріалів справи, 16 березня 2010р. державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Черкаської області Траченко І.В. у присутності сільського голови Дубіївської сільської ради Коваленка М.Т. була проведене позапланова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства Дубіївської сільською радою.

Цією перевіркою було встановлено, що Дубіївська сільська рада за відсутності дозволу на спеціальне водокористування експлуатує дві артезіанські свердловин для забору води та водопостачання дитячого садка, школи, амбулаторії, жителів вул. Першотравневої, буд. №3 та церкви, що є порушенням вимог ст. ст. 44, 48 Водного кодексу України.

Доказів на підтвердження отримання спеціального дозволу на використання двох артезіанських свердловин, які перебувають у комунальній власності, Дубіївська сільська рада не надала.

Листом від 26.04.2010р. №148 відповідач повідомив Державній екологічній інспекції в Черкаській області відомості про використання підземних вод у період з 01.01.2008р. по 16.03.2010р. у кількості 6378 м3, у тому числі: 2779 м3 у період з 01.01.2008р. по 31.12.2008р., 1654 м3 у період з 01.01.2009р. по 31.08.2009р., 1253 м3 у період з 01.09.2009р. по 31.12.2009р. і 692 м3 у період з 01.01.2010р. по 16.03.2010р.

Державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Черкаської області Некоз І.В. був зроблений, а старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Черкаської області Кушніром А.С. перевірений розрахунок розміру збитків внаслідок самовільного використання води Дубіївською сільською радою у період з 01.01.2008р. по 16.03.2010р., загальна сума яких склала 32413 грн. 08 коп. та є предметом спору у даній справі.

Як вбачається з розрахунку збитків, за період водокористування з 01.01.2008р. по 31.08.2009р. розрахунок зроблено відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації, затвердженій наказом Державного комітету України по водному господарству від 18.12.2001р. №290 (z0044-02) , а за період водокористування з 01.09.2009р. по 16.03.2010р. - відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженій наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. №389 (z0767-09) .

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, що затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. №389 (z0767-09) , не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки порушення відповідачем водного законодавства не призвело до забруднення водних об’єктів, поверхневих та підземних вод, а Дубіївська сільська рада, як орган місцевого самоврядування, не є суб’єктом господарювання у розумінні Господарського кодексу України (436-15) .

Зазначена Методика (z0767-09) встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які призвели до:

забруднення водних об'єктів, у тому числі пов'язаного із самовільними та аварійними скидами у водний об'єкт забруднюючих речовин із зворотними водами або речовин у складі сировини, продукції чи відходів, крім випадків забруднення територіальних і внутрішніх морських вод та виключної морської економічної зони України із суден, кораблів та інших плавучих засобів;

забруднення поверхневих та підземних вод під впливом полігонів (сміттєзвалищ) твердих побутових та промислових відходів

та обумовлені:

самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування;

забором, використанням води та скидом забруднюючих речовин із зворотними водами з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування.

Тобто, необхідною умовою застосування Методики (z0767-09) для обчислення збитків є наявність факту забруднення водних об'єктів, забруднення поверхневих та підземних вод.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, позивачем при проведенні перевірки не виявлено фактів забруднення відповідачем водних об'єктів, забруднення поверхневих та підземних вод в результаті самовільного забору та використання води.

До 25.08.2009р. був чинний наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 18 травня 1995 року № 37 (z0162-95) , яким затверджено Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач зобов’язаний відшкодувати завдані державі збитки за період з 01.01.2008р. по 24.08.2009р., які обчислені відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 18 травня 1995 року № 37 (z0162-95) , та складають 663,18 грн.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Апелянтом не надано беззаперечних доказів на підтвердження тих доводів, на які він посилається в апеляційній скарзі та позовній заяві.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Черкаської області від 02.11.2010р. у даній справі відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, винесено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) Київський апеляційний господарський суд, -

1. Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції в Черкаській області залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 02.11.2010р. у справі № 07/1901 - без змін.

2. Матеріали справи № 07/1901 повернути Господарському суду Черкаської області.