Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Білецької Л.М.–доповідача

суддів: Тищик І.В., Верхогляд Т.А.

при секретарі судового засідання: Ковзиков В.Ю.

предстанвики сторін у судове засідання не з"явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Укртек", м. Дніпропетровськ,

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.10р.

у справі №17/263-10

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль", м. Київ

до: товариства з обмеженою відповідальністю "Укртек", м. Дніпропетровськ,

про стягнення 520 456,24 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.10р. у справі № 17/263-10 (суддя Суховаров А.В.) позов задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Укртек" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" суму 520 456,24 грн. заборгованості по сплаті лізингових платежів, 5 204,56 грн. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивовано тим, що відповідачем належним чином не виконано майново-господарські зобов’язання перед позивачем за договором фінансового лізингу № L847-06/07.

Не погодившись з рішенням господарського суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Укртек" звернулось з апеляційною скаргою до Дніпропетровського апеляційного господарського суду, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове рішення, яким відмовити ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" у задоволені позову до ТОВ "Укртек" –повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- укладений договір фінансового лізингу № L847-06/07 підписаний особою, яка не має необхідного об’єму цивільної дієздатності;

- судом не з’ясовано, до договір фінансового лізингу № L847-06/07 в частині лізингових платежів повернення вартості предмета лізингу не спрямований на реальне створення правових наслідків, які обумовлені ним;

- сторони укладаючи договір фінансового лізингу № L847-06/07 в новій редакції, не ставили ціллю встановлення між ними відносин фінансового лізингу, а переслідували іншу мету –реструктуризувати заборгованість лізингоодержувача перед лізингодавцем.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.11.10р. апеляційну скаргу прийнято до розгляду.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як видно із матеріалів справи, 27.06.07р. між позивачем (лізингодавцем) та відповідачем (лізингоодержувачем) був укладений договір фінансового лізингу № L847-06/07 (далі - Договір).

Згідно з умовами якого позивач на підставі договору купівлі-продажу набув у власність і передав відповідачу на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування екскаватор Hyundai R320 LC-7 #№90110928 (предмет лізингу), а останній, в свою чергу, прийняв предмет лізингу та зобов’язався сплачувати лізингові платежі, згідно додатку № 1 до цієї угоди –Графіку лізингових платежів, щомісячно авансом на підставі рахунку лізингодавця в будь-якому випадку не пізніше 10-го числа поточного місяця, тоді як зазначений у графіку розмір поточних лізингових платежів у гривні розраховується за курсом НБУ до обраної сторонами, згідно цієї ж угоди, іноземної валюти –долар США, і в разі зміни на день складання рахунку встановленого Національним Банком України курсу гривні до доларів США по відношенню до визначеного в п. 2 Графіку курсу, лізингові платежі узгоджено правомірно змінюються позивачем в односторонньому порядку пропорційно зміні курсу і підлягають сплаті відповідачем у безспірному порядку (п.п. 1.1, 1.2, 4.1, 4.2, 5.3, 5.4, 6.1, 6.2, 9.3 Договору).

Однак, сплата лізингових платежів здійснювалася з систематичними порушеннями строків та порядку сплати таких платежів визначених у Графіку.

Крім того, відповідачем в ході виконання господарських зобов’язань по Договору визнана перед позивачем заборгованість зі сплати лізингових платежів, розмір якої визначений в укладеній між сторонами 28.02.09р. угоді про внесення змін до Договору (далі - Угода) в сумі 118 614,48 грн.

В той же час, названою угодою до Договору здійснено реструктуризацію заборгованості шляхом збільшення заборгованості лізингоодержувача з погашення вартості предмета лізингу на суму нарахованої комісії та штрафних санкцій за простроченими рахунками, а також переоцінки на підставі п. 6.1.4, при цьому подальше нарахування лізингових платежів за користування предметом лізингу здійснюється виходячи з такої переоціненої заборгованості відповідача перед позивачем щодо погашення предмета лізингу в сумі 683 511,36 грн., а курсом графіку, що використовується для складання графіку платежів, є курс 7,546 гривень за 1 (один) долар США.

До того ж, розмір поточних лізингових платежів, визначених у Графіку платежів, не є остаточним та підлягає зміні у випадках, визначених Договором, викладеним у новій редакції, де і в іншій частині сторони керуються положеннями Договору, викладеного у новій редакції, згідно додатку № 1 до Угоди (далі –Договірн.р.).

У відповідності зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, що передбачено ст. 526 ЦК України.

Згідно приписам ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, позивачем документально доведено ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог, а доводи апеляційної скарги, в свою чергу, не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідач не оспорив договір, з умовами якого він не погоджується, не визнав його недійсним, а отже він є чинним і законним.

Таким чином, підстав для скасування рішення не встановлено, оскільки суд першої інстанції повно встановив фактичні обставини справи, дав їм належну юридичну оцінку, вірно застосував норми матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 101, 103- 105 ГПК України, суд,-

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.10р. у справі № 17/263-10 –залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Укртек", м. Дніпропетровськ –без задоволення.

постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.