29/266-9/207 Про визнання недійсними рішень загальних зборів товариства - 20.12.2010 Прийняття

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_3 ОСОБА_4 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва у від 07.10.20010р. у справі № 29/266-9/207 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідача-2 та третьої особи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Судом встановлено, що 25.07.2005р. на Загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Торговий дім "Альтран" було прийнято рішення про ліквідацію ТОВ "Торговий дім "Альтран".

На засіданні Загальних зборів учасників був присутній ОСОБА_5 (відповідач-1), який брав участь у голосуванні з питань зборів особисто та від імені громадянина Франції ОСОБА_3 ОСОБА_4.

Оскаржуване рішення загальних зборів зафіксоване у протоколі Загальних зборів учасників ТОВ "Торговий дім "Альтран" №5 від 25.07.2005р.

Товариство з обмеженою відповідальністю, як одна з форм господарських товариств, є юридичною особою (ст. 113 ЦК України). Цивільний кодекс України (435-15) називає юридичну особу організацією, що створена і зареєстрована у встановленому законом порядку (ч. 1 ст. 80 ЦК України). Однією з ознак юридичної особи є її організаційна єдність, що характеризує будь-яку організацію як єдине ціле зі своєю внутрішньою структурою (наявністю органів управління тощо).

За загальним правилом управління товариством здійснюють його органи, якими є загальні збори учасників і виконавчий орган (ст. 97 ЦК України).

Тобто, дії органів визнаються діями самого товариства.

Загальні збори учасників є вищим органом товариства та можуть приймати рішення з будь-яких питань, навіть з тих, які передані до компетенції виконавчого органу.

Участь учасника товариства в загальних зборах є особистим немайновим правом і є передумовою майнових і немайнових прав та обов'язків учасника товариства.

Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом (ч. 2 ст. 98 ЦК України).

Можливість захисту учасником товариства його цивільних прав та обов'язків, пов'язаних з прийняттям загальними зборами рішень, полягає у їх оскарженні (ч. 5 ст. 98 ЦК України).

Отже, участь учасника товариства в загальних зборах є дією учасника, яка пов'язана з реалізацією особистих немайнових прав, у той час як рішення загальних зборів є актом юридичної особи.

Таким чином, відповідачем у справах про визнання недійсним рішення загальних зборів є господарське товариство, а не його учасники (акціонери).

Аналогічні роз'яснення з даного приводу наведені у п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" № 13 від 24.10.2008 р. (v0013700-08)

Учасники товариства можуть брати участь у загальних зборах особисто або через представника.

Статтею 100 Цивільного кодексу України визначено, що право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо передаватися іншій особі. Проте Цивільний кодекс України (435-15) надає можливість реалізувати право участі у загальних зборах господарського товариства через представника.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.06.2004р. позивач ОСОБА_3 ОСОБА_4 видав відповідачеві-1 довіреність, якою уповноважив ОСОБА_5 представляти свої інтереси при проведенні загальних зборів учасників ТОВ "Торговий дім "Альтран" з правом участі у голосуванні, підписання від імені довірителя протоколів зборів та інших документів щодо товариства.

Згідно з ч.3 ст. 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Форма довіреності від 17.06.2004р. відповідає вимогам щодо форми згідно чинного законодавства.

Підстави припинення представництва за довіреності встановлені ст. 248 ЦК України, однією з них є скасування довіреності особою, яка її видала.

Згідно зі ст. 249 ЦК України особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Відмова від цього права є нікчемною.

Особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність.

Права та обов'язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або міг довідатися про скасування довіреності, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність, та її правонаступників. Це правило не застосовується, якщо третя особа знала або могла знати, що дія довіреності припинилася.

22.02.2008р. ОСОБА_3 ОСОБА_4 подав заяву про відклик доручення від 17.06.2004р.

Втім, на момент проведення загальних зборів 25.07.2005р. довіреність від 17.06.2004р. була чинною, а отже дії вчинені на підставі такої довіреності є чинними в силу ч.3 ст. 249 ЦК України.

Крім того, довіреність від 17.06.2004р. недійсною в судовому порядку не визнавалась, а отже відсутні підстави вважати її такою, що припинила дію з моменту видачі.

Щодо посилання позивача на те, що його не було повідомлено належним чином про проведення оскаржуваних загальних зборів, то суд зазначає, що таке повідомлення є обов’язком господарського товариства в особі керівних органів, однак позивач доказів того, що його належним чином не було повідомлено про проведення загальних зборів суду не надав, на вимогу суду щодо зазначення, якими доказами може бути підтверджено не повідомлення позивача про проведення загальних зборів, представник позивача в судовому засіданні 07.10.10р. зазначив, що ніяких додаткових доказів у справі, які можуть підтвердити позовні вимоги, на думку позивача витребовувати не має необхідності.

Відповідно до пункту 2.11. Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 28.12.07 № 04-5/14 (v5_14600-07) "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" під час вирішення спорів про визнання недійсними рішень загальних зборів недійсними суду слід з'ясовувати, чи відповідає оспорюване рішення вимогам чинного законодавства та/або компетенції органу, що прийняв це рішення, чи були загальні збори правомочними, чи було дотримано визначеного законом порядку скликання і проведення загальних зборів. Зокрема, підставами недійсності рішень загальних зборів є такі:

а) рішення загальних зборів не відповідає нормам чинного законодавства;

б) рішення прийнято неправомочними загальними зборами або правомочність загальних зборів встановити неможливо;

в) рішення з питання, яке відповідно до закону вирішується більшістю у 3/4 голосів присутніх на загальних зборах акціонерів, було прийнято простою більшістю голосів;

г) рішення прийнято з питання, не включеного до порядку денного загальних зборів;

д) рішення з питань зміни розміру статутного капіталу акціонерних товариств прийнято з порушенням обов'язку з надання акціонерам у встановленому законом порядку інформації, передбаченої статтею 40 Закону України "Про господарські товариства", або акціонерам було надано недостовірну чи неповну інформацію;

е) рішення прийнято загальними зборами акціонерів, під час скликання і проведення яких не було дотримано вимог законодавства або статуту акціонерного товариства, якщо це призвело до істотного порушення прав позивача;

є) відсутність протоколу загальних зборів, підписаного відповідно до частини дев'ятої статі 41 Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) головою і секретарем зборів.

Відповідно частини 5 статті 61 Закону України "Про господарські товариства" про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів.

Представник позивача спростовує твердження позивача про те, що він не був повідомлений про проведення загальних зборів, натомість представник позивача не зазначив, що свідчить про не повідомлення позивача (якими доказами та нормами чинного має бути підтверджено неправомірність повідомлення учасника товариства через його уповноваженого представника). Крім того, позивачем не надано доказів місця реєстрації (перебування) позивача на момент прийняття оскаржуваного рішення загальних зборів та за 30 днів до моменту проведення загальних зборів для встановлення факту належного повідомлення/неповідомлення позивача.

Відповідно до ст. 60 Закону України "Про господарські товариства" збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники, що володіють у сукупності більш як 60% голосів.

На момент проведення загальних зборів та прийняття оскаржуваного рішення діяла нова редакція статуту ТОВ "Торговий дім "Альтран" від 2004р., відповідно до якої учасниками товариства були: позивач, частка якого становила 46,15% статутного фонду та відповідач-1, частка якого становила 53,85% статутного фонду.

Таким чином, на загальних зборах учасників, що проводились 25.07.2005р. були присутні учасник і представник учасника, загальна частка яких складала 100% статутного фонду, рішення на зборах приймалися одноголосно (100% статутного фонду).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що загальні збори які проводились 25.07.2005р. були правомочними, підстав для визнання рішення про ліквідацію ТОВ "Торговий дім "Альтран", затвердженого протоколом №5 від 25.07.2005р., що було прийнято під час загальних зборів 25.07.2005р., не вбачається.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в якості підстав для своїх вимог та заперечень.

Виходячи з наведеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 ОСОБА_4 не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2010р. у справі № 29/266-9/207 не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 101- 105 ГПК України, суд, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2010р. у справі № 29/266-9/207 без змін.

Матеріали справи № 29/266-9/207 повернути до Господарського суду міста Києва.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.