32/123 Про стягнення заборгованості за надання послуг зберігання матеріальних цінностей - 16.12.2010 Прийняття

Не погодившись з прийнятим рішенням, Відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2010 у справі №32/123 та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення судом першої інстанції прийнято з порушенням норм процесуального права.

Позивачем подано письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечує проти вимог викладених в апеляційній скарзі, вважає їх безпідставними та таким, що не відповідають фактичним обставинам справи, просить залишити рішення Господарського суду м. Києва від 07.04.2010 у справі №32/123 без змін, а апеляційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23 липня 2010 року по справі №32/123 було призначено судово – економічну експертизу.

11.11.2010 року матеріали справи №32/123 з висновком проведеної експертизи були повернуті суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2010 року було поновлено провадження по справі №32/123 та призначено розгляд справи на 14.12.2010 року о 12-40 год.

В судовому засіданні 14.12.2010 від представник відповідача просив суд надати можливість ознайомитись з висновком проведеної експертизи, у зв’язку з чим судом було оголошено перерву в судовому засіданні до 16.12.10.

В судовому засіданні 16.12.2010 відповідачем повторно було заявлено клопотання аналогічного змісту.

Колегія суддів відхиляє та не приймає до уваги зазначене вище клопотання відповідача, оскільки відповідач з моменту поновлення провадження по справі та призначення її до розгляду мав достатньо часу для вчинення дій зазначених в поданому клопотанні (місячний термін), проте не звертався до суду з заявою про надання йому можливості ознайомитися з матеріалами справи.

Колегія суддів розцінює заявлене клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, як зловживання своїми процесуальними права та явною неповагою до суду, заявлене з метою затягування розгляду справи.

Враховуючи достатність зібраних у справі доказів, їх повнотою, час на протязі якого справа знаходиться в провадженні суду, колегія приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, відзив на неї, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного:

21 липня 2009 року між ТОВ "Свіженька" та Державним комітетом з державного матеріального резерву укладено біржовий контракт № 1587 АБ, відповідно до положень якого відповідач придбав матеріальні цінності – м’ясо яловичини 1 категорії заморожене у півтушах на загальну суму 29 000 000,00 грн., яке підлягало закладенню до державного матеріального резерву.

Пунктом 3.1 вищезазначеного контракту передбачено, що продавець зобов’язаний поставити до державного резерву товар та надати покупцю приймальні акти за формою Р-16 (Р-11) в термін до 21 грудня 2009 року.

Відповідно до пункту 5.1 контракту сторони погодили, що розрахунки по контракту здійснюються у безготівковій формі шляхом переказу коштів покупцем на банківський рахунок продавця після надання актів за формою Р-16, рахунку-фактури та документів відповідно до Специфікацій контракту.

Як, встановлено в процесі розгляду спору на виконання умов контракту ТОВ "Свіженька" передала відповідачу Приймальні акти за формою Р-16 № 1 та № 2 від 10 серпня 2009 року, у зв’язку з чим остатнім 17 серпня 2009 року у повному обсязі перераховано грошові кошти за вищезазначений товар на розрахунковий рахунок позивача.

31.07.2009 року між ТОВ "Свіженька" та Державним комітетом України з державного матеріального резерву в особі в.о. Голови Комітету Нікітіна В.Ф. укладено договір № юр-2зб/368-2009 відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву, положеннями якого передбачено, що комітет передає на відповідальне зберігання м'ясо яловичини 1 категорії без надання права користуватися ним у кількості та за вартістю згідно з актами форми Р-16, а ТОВ "Свіженька"приймає на себе зобов’язання щодо подальшого відповідального зберігання переданих матеріальних цінностей.

Згідно із пунктом 4.1 зазначеного договору комітет зобов’язаний відшкодовувати ТОВ "Свіженька" витрати на зберігання цінностей у межах бюджетних асигнувань, передбачених на ці цілі.

Пунктом 3.3 договору № юр-2зб/368-2009 закріплено, що відповідач визнає

ТОВ "Свіженька" природні втрати матеріальних цінностей при зберіганні, відповідно до нормативних документів.

Відповідно до положень пункту 4.1 вищевказаного договору, вартість зберігання цінностей визначається згідно з Порядком відшкодування витрат підприємствам, установам та організаціям, що здійснюють відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву (532-2002-п) , затвердженим Кабінетом Міністрів України.

31.07.2009 року між ТОВ "Свіженька" та Державним комітетом України з державного матеріального резерву в особі в.о. Голови Комітету Нікітіна В.Ф. укладено додаткову угоду до договору № юр-2зб/368-2009 відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву, положеннями якого внесено зміни до вищевказаної угоди в частині місця зберігання переданих матеріальних цінностей, а саме: визначено, що такі цінності будуть зберігатися за адресою: Чернівецька обл., Новоселицький район, с. Тарасівці, по вул. Леніна, буд. 1, ТОВ "Свіженька".

29.09.2009 року ТОВ "Свіженька" надіслала на адресу Державного комітету України з державного матеріального резерву лист № 18, в якому позивач у зв’язку з необхідністю проведення поточного ремонту холодильних камер просив Держкомрезерв дозволити переміщення 500 тон м’яса яловичини для його подальшого відповідального зберігання до ДО "Укрпродконтракт", що знаходиться за адресою: Закарпатська обл.,

м. Ужгород, вул. І. Чурговича, 1.

08.10.2009 року Державним комітетом України з державного матеріального резерву у відповідь на вищевказаний лист було погоджено переміщення 500 тон м’яса яловичини 1 категорії замороженого у півтушах до ДО "Укрпродконтракт", що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. І. Чурговича, 1 за умови додержання вимог ДСТУ 6030:2008 та Інструкції "Про порядок і умови поставки, закладення і відпуску замороженого м’яса та списання природних втрат його ваги, що утворилися при зберіганні", затвердженої наказом Держкомрезерву від 07.04.2008 № 119.

На виконання умов вищезазначеного договору відповідального зберігання, з метою недопущення втрати якісних показників державного резерву, ТОВ "Свіженька" за власні кошти організовало та здійснило переміщення 500 тон м’яса яловичини 1 категорії замороженого у півтушах до ДО "Укрпродконтракт", що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. І. Чурговича, 1.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що позивач поніс транспортні витрати на переміщення зазначеного м’яса в розмірі 87 500 грн., та витрати по проведенню вантажно-розвантажувальних робіт в розмірі 107 500 грн., що зокрема підтверджується укладеним з Приватним підприємцем Господарюк В.І. договором підряду від 01.10.2009 та підписаним сторонами актом здачі-приймання робіт від 20.11.2009, актами здачі-приймання робіт згідно з товарно-транспортними накладними, а також платіжними дорученнями щодо перерахування таких коштів.

В подальшому, на виконання умов договору відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву від 31.07.2009 № юр-2зб/368-2009 між ТОВ "Свіженька" та Приватним підприємцем Головенко Олександром Миколайовичем укладено договір від 27.07.2009 оренди нежитлових приміщень – холодильних камер, розташованих за адресою: м. Чернівці, вул. Коломийська, 9-Г загальною площею 500,10 кв. м.

Відповідно до пункту 2.4 договору оренди оплата за оренду приміщень проводиться Орендарем попередньо за період з 27.07.2009 по 03.12.2009 на загальну суму 800 000,00 грн.

28.12.2009 року ТОВ "Свіженька" надіслала на адресу Державного комітету України з державного матеріального резерву лист № 29, в якому Товариством надано відповідачу обґрунтований перелік витрат, понесених позивачем під час зберігання м’яса, а також перевезення його частини на складові приміщення ДО "Укрпродконтракт", та заявлено вимогу про їх погашення, з поданням копій документальних матеріалів, які обґрунтовували розмір заявленої до сплати суми грошових коштів та надано кошторис витрат на зберігання матеріальних цінностей державного резерву відповідно до додатку 2 до Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 року № 532 "Про порядок відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов’язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву" (532-2002-п) на загальну суму 1 194 000,00 грн. (в тому числі податок на додану вартість у розмірі 199 000,00 грн.).

25.02.2010 року ТОВ "Свіженька" надіслало на адресу Державного комітету України з державного матеріального резерву лист № 4, в якому Товариство просило не брати до уваги викладений в попередньому листі від 29.12.2009 № 29 розрахунок природних втрат при зберіганні замороженого м’яса яловичини 1 категорії, надано новий мотивований розрахунок витрат на загальну суму 229 738,00 грн.

У відповідь на вищезазначений лист Державний комітет України з державного матеріального резерву з посиланням на укладений між сторонами договір відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву від 31.07.2009 № юр-2зб/368-2009 повідомив ТОВ "Свіженька", що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 № 532 (532-2002-п) "Про затвердження порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов’язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву" відшкодування витрат, пов'язаних із зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється виключно на підставі договору, укладеного між Держкомрезервом та відповідальним зберігачем, погодженого кошторису витрат, складеного на відповідний період, а також акта виконаних робіт, звіту про проведені витрати з поданням копій документів, що підтверджують фактичні витрати підприємства та реєстрації бюджетних зобов’язань органах Державного казначейства.

У зв’язку з тим, що ТОВ "Свіженька" не надано відповідних документів, заборгованість Держкомрезерву перед Товариством не рахується та не зареєстрована в органах Державного казначейства, у зв’язку з чим сплачена бути не може.

Проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін з даного приводу, колегія суддів приходить до висновку, що спірні правовідносини, які виникли між сторонами, урегульовані договором зберігання, на який поширюють свою дію як загальні положення про зберігання, унормовані главою 66 Цивільного кодексу України (435-15) , так і приписи спеціального законодавчого акту, який їх детально регламентує - Закон України "Про державний матеріальний резерв" (51/97-ВР) .

Згідно із положеннями частини 3 статті 947 Цивільного кодексу України, при безоплатному зберіганні поклажодавець зобов’язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 954 Цивільного кодексу України поширено дію положень глави 66 Цивільного кодексу України (435-15) на окремі специфічні види зберігання, які здійснюється на підставі нормативних положень законів України та галузевих нормативно – правових актів.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про державний матеріальний резерв" відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву - це зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву.

Пунктом 5 статті 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" передбачено, що відшкодування витрат підприємствам, установам і організаціям, які виконують відповідальне зберігання, оплата тарифу за перевезення вантажів, спеціальної тари, упаковки, послуг постачальницько-збутових організацій за поставку і реалізацію матеріальних цінностей державного резерву провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постановою КМУ від 12.04.2002 № 532 "Про порядок відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов’язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву" (532-2002-п) (надалі - Порядок), визначено механізм відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву і визначення суми цих витрат.

Згідно із пунктом 2 вказаного Порядку (532-2002-п) сума витрат, що підлягає відшкодуванню, визначається з урахуванням вимог цього Порядку на кожен рік і сплачується пропорційними частками за узгодженням між Держкомрезервом та відповідальним зберігачем.

Пунктами 3, 5 цього Порядку (532-2002-п) визначено, що сума витрат, яка підлягає відшкодуванню, залежно від номенклатури матеріальних цінностей державного резерву, визначається з урахуванням: умов зберігання матеріальних цінностей державного резерву; середнього розміру суми витрат; розміру складських приміщень, майданчиків, холодильних камер, резервуарів, підземних сховищ, де зберігаються матеріальні цінності державного резерву; обсягу додаткових витрат з обслуговування таких цінностей.

Відповідно до пункту 6 Порядку (532-2002-п) сума витрат, що підлягає відшкодуванню, залежно від номенклатури, асортименту та особливостей технології зберігання визначається Держкомрезервом за найкращою ціновою пропозицією згідно з додатками 2 і 3 або за формулою наведеною у цьому пункті.

Таким чином, діючим законодавством України передбачено спеціальний порядок визначення сум, що підлягають відшкодуванню відповідальним зберігачам мобілізаційного резерву, який передбачає складання та направлення до Держкомрезерву України кошторисів витрат разом з підтверджуючими такі витрати документами, аналіз цих витрат Держкомрезервом України та встановлення відповідної суми таких витрат, що підлягає відшкодуванню.

Водночас, законодавець, нормативно регулюючи такий порядок, передбачив можливість відшкодування тільки витрат, які понесли зберігачі матеріальних цінностей державного резерву, а не оплату їх послуг зі зберігання, що дає підстави зробити висновок про поширення на такі правовідносини положень частини 3 статті 947 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, зберігачем, на виконання укладеного між сторонами договору відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву від 31.07.2009 № юр-2зб/368-2009 у зв’язку з проведенням поточного позапланового ремонту холодильних камер, з метою вжиття заходів для належного зберігання таких цінностей та недопущення втрати їх якісних показників за погодженням з Державним комітетом України з державного матеріального резерву орендовано нежитлові приміщення –холодильні камери, розташовані за адресою: м. Чернівці,

вул. Коломийська, 9-Г загальною площею 500,10 кв.м., про що з Приватним підприємцем Головенко О.М. 27.07.2009 укладено відповідний правочин, здійснено переміщення 500 тон м’яса яловичини для його подальшого відповідального зберігання до ДО "Укрпродконтракт", що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. І. Чурговича, 1.

При цьому ТОВ "Свіженька" за власний рахунок сплачено частину грошових коштів за оренду вищевказаних холодильних камер на загальну суму 480 тисяч гривень, згідно даних бухгалтерського обліку сума кредиторської заборгованості Позивача перед Приватним підприємцем Головенко О.М. складає 320 тисяч гривень, а також погашено перед контрагентами витрати за транспортування такого м’яса на загальну суму 87 500,00 грн., за здійснення вантажно-розвантажувальних робіт на загальну суму 107 500,00 грн. Вказані витрати зберігача підтверджуються наявними в матеріалах справи актами здачі-приймання робіт, укладеними договорами підряду та оренди, а також платіжними дорученнями щодо перерахування грошових коштів.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Державного комітету України з державного матеріального резерву є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

Апеляційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2010 у справі №32/123 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2010 у справі №32/123 залишити без змін.