2/62 Про стягнення надмірно сплаченої орендної плати - 16.12.2010 Прийняття

до відповідача-1 Київського національного торгівельно-економічного університету м. Київ в особі відокремленого підрозділу Ужгородського вищого комерційного училища Київського національного торгівельно-економічного університету (м. Ужгород)

відповідача-2 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області (м. Ужгород)

про стягнення надмірно сплаченої орендної плати в сумі 65795,66 грн. та визнання за приватним підприємством "Рімус УА"права на звільнення від плати за користування орендованим майном по договору оренди від 29.12.06 №276-06/06-05 за період з 01.11.07 по 01.12.09

за участю представників:

від позивача –Греца Я.В.–представник;

від відповідача 1 –Лапоног В.О. –представник;

від відповідача 2 –не з’явився.

Присутнім представникам сторін роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України, заяв про відвід суддів не надходило.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 26.08.2010 р. у справі № 2/62 (суддя ) у позові до Київського національного торгівельно-економічного університету м. Київ в особі відокремленого підрозділу Ужгородського вищого комерційного училища Київського національного торгівельно-економічного університету, до РВ ФДМУ про стягнення надмірно сплаченої орендної плати в сумі 65 795,66 грн. та визнання за ПП "Рімус УА"права на звільнення від плати за користування орендованим майном по договору оренди від 29.12.06 №276-06/06-05 за період з 01.11.2007 р. по 01.12.2009 р. відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ПП "Рімус УА" звернулося до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та додатковими поясненнями до апеляційної скарги, в яких просить рішення Господарського суду Закарпатської скасувати.

Скаржник зазначає про те, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції не було взято до уваги наступне: - неможливість використання орендованих приміщень з моменту укладення договору оренди від 29.12.2006 р. підтверджується звітом про оцінку, наявним в матеріалах справи, дефектними актами від 10.02.2006 р., від 01.08.2006 р. - орендодавець (РВ ФДМУ по Закарпатській області) не надавав позивачеві можливості проводити ремонтні роботи, оскільки у нього був відсутній дозвіл Міністерства освіти та науки України, хоча відповідно до умов договору оренди згоди від органу управління балансоутримувача не передбачався, позивач отримав таку згоду від Міністерства лише 13.03.2009 р.; - зважаючи на предмет спору, суб’єктний склад у справі № 3/42, факти встановлені в рішенні суду від 15.06.2009 р. у справі № 3/42 не є преюдиціальними в розумінні ст. 35 ГПК України для вирішенні спору у справі № 2/62.

Відповідач-1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з підстав правомірності та обґрунтованості рішення суду.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1 у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.08.2010 р. у справі № 2/62 підлягає скасуванню, з огляду на наступне:

Як вбачається з предмету позовних вимог, заявлених позивачем з врахуванням доповнення до позовної заяви, вимога про стягнення з відповідача-1 надмірно сплаченої орендної плати за період з листопада 2007 року по грудень 2008 року включно співпадає з вимогою про визнання за позивачем права на звільнення від плати за користування орендованим майно по договору оренди від 29.12.2006 р. № 276-06/06-05. Тобто, обидві вимоги ґрунтуються на нормі п. 6 ст. 762 ЦК України, відповідно до якої наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Такими обставинами, відповідно до доводів позивача, є неможливість використання переданого в оренду майна у зв’язку з наявністю у майні недоліків та необхідністю проведення капітального ремонту для їх усунення.

У зв’язку з наведеним, Львівський апеляційний господарський суд встановив, що вимога про стягнення сплаченої орендної плати стосується відповідача-1, а вимога про визнання права –відповідача-2, оскільки визнання права на звільнення від сплати орендної плати у відношенні до відповідача-1 є лише обставиною (фактом), яка відноситься до категорії обґрунтування позову про повернення сплаченої за цей період орендної плати.

Місцевий господарський суд, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що заявлені позивачем підстави щодо позбавлення відповідача-1 доступу позивача до орендованих приміщень та проведення капітального ремонту є надуманими та недоведеними належними доказами.

Проте, такий висновок суду першої інстанції не ґрунтується на наявних доказах, поданих позивачем, та не спростовує його доводів, які ґрунтуються на нормах матеріального права та судовій практиці.

Натомість, Львівським апеляційним господарським судом встановлено наступне:

На виконання укладеного між позивачем та відповідачем-2 за погодженням з відповідачем-1 договору від 29.12.2006. № 276-06/06-05 оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності, а саме: будівлі їдальні з прибудовою та будівлі складу, та перебувають на балансі відповідача-1, було складено акт прийому-передачі майна в оренду від 29.12.2006 р.

У цьому акті зазначено, що стан майна задовільний, але майно потребує капітального ремонту (Т. І а.с. 8-14). При цьому, фактичний стан об’єктів оренди на моменту укладення договору оренди найбільш повно встановлений у звіті від 18.08.2006 р. про оцінку будівлі їдальні під літ. "Б-Б1"та складу під літ. "Д", який складений ТОВ "ТриК". У даному звіті зазначено ознаки фізичного стану об’єктів оренди та міститься висновок про можливість та умови використання кожного з трьох об’єктів за цільовим призначенням - для розміщення складів (Т. І а.с. 53-109).

Зокрема, щодо будівлі їдальні, то експертом-оцінювачем встановлено, що стан несучих конструкцій елементів аварійний, а не несучих –ветхий і що обмежене виконання фрагментами будівлі своїх функцій можливо при проведенні охоронних заходів або при повній заміні цих елементів (аркуш 9-10 звіту), оскільки знос основних конструкцій становить 80 %.

Згідно з п. 4.13 Правил обстежень, оцінки технічного стану та паспортизації будівель та споруд, затверджених наказом від 27.11.1997 р. № 32/288 Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України (надалі по тексту Правила), при визначенні стану конструкцій будівлі як аварійного будівля є непридатною для експлуатації і загрожує безпеці людей.

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що дана будівля не підлягала використанню за призначенням, визначеним договором оренди.

Технічний стан іншої будівлі –прибудови до їдальні, визначено у звіті як задовільний, елементи будівлі придатні до експлуатації, але потребують ремонту (аркуш звіту 11-12).

Щодо технічного стану третьої будівлі –складу, то експертом у звіті визначено, що експлуатація будівлі можлива лише при умові проведення її ремонту, а стан об’єкта незадовільний. Згідно з вищезгаданим п. 4.13 Правил при визначені стану конструкцій будівлі як незадовільний, такий об’єкт не придатний для експлуатації.

Неможливість експлуатації будівель при наявності відповідних недоліків ґрунтується і на нормі, зазначеній у п. 1.4. ГОСТ 277510-88 "Надежность строительных конструкцый и оснований".

Разом з цим, провести ремонт приміщень належним чином позивач був позбавлений можливості, оскільки органом по управлінню орендованим майном –Міністерством освіти і науки України, незважаючи на неодноразові звернення як позивача, так і відповідача-1 як балансоутримувача, таке погодження було надано лише в березні 2009 року (лист від 13.03.2009 р. № 1/11-1483).

Суд апеляційної інстанції, враховуючи зазначені обставини, дійшов висновку, що позивачем подані належні обґрунтування фактичної неможливості використання за призначенням приміщень, зазначених у договорі оренди від 29.12.2006 р., незалежно від його намірів та спроби провести ремонт зазначеного майна.

При цьому, апеляційної інстанцією приймається до уваги, що вимоги позивача стосуються періоду з листопада 2007 року по січень 2009 року, тобто періоду, коли у позивача при наявності його наміру та волі не було законних та можливих підстав використовувати майно за призначенням і проводити роботи по його капітальному ремонту у встановленому законом порядку. Відповідно до даних обставин необхідно й цілком правомірно застосовується норма ч. 6 ст. 762 ЦК України.

Стосовно посилання місцевого господарського суду на обставини, встановлені у справі № 3/42, то Львівський апеляційний господарський суд зазначає, що орендна плата за рішенням суду по цій справі була стягнута з ПП "Рімус УА"на користь РВ ФДМУ по Закарпатській області за інший період оренди, а саме з січня по травень 2009 року, справа була розглянута при дещо іншому складі сторін, на підставі доказів, поданих позивачем, без участі представника відповідача та при відсутності його відзиву на позов, а тому при розгляді даної справи не надавалась оцінка обставинам, на яких грунтуюються позовні вимоги ПП "Рімус УА"у справі № 2/62, оскільки такі не доводились.

Суд апеляційної інстанції погодився з доводами скаржника про те, що той факт, що він як орендар не скористався наявним у нього правом щодо свого захисту під час розгляду справи № 3/42, не може означати втрати ним такого права та можливості його реалізації шляхом звернення до суду за захистом своїх інтересів, передбачених законом.

Враховуючи наведене та практику розгляду Вищим господарським судом України аналогічних по предмету спору справ, а також відповідно до вимог ст.ст. 16, 762 ЦК України, ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський

1. Апеляційну скаргу задоволити.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.08.2010 р. у справі № 2/62 скасувати. Прийняти нове рішення, позов задоволити.

3. Стягнути з Київського національного торгівельно-економічного університету м. Київ в особі відокремленого підрозділу Ужгородського вищого комерційного училища Київського національного торгівельно-економічного університету (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, Православна набережна, 21, код 35619393) на користь ПП "Рімус УА"(88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. 8-го березня, код 34262079) 56 795,66 грн. надмірно сплаченої орендної плати по договору оренди від 29.12.2006. № 276-06/06-05 568 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Визнати за ПП "Рімус УА"право на звільнення від плати за користування орендованим майном по договору оренди від 29.12.06 №276-06/06-05 за період з 01 листопада 2007 року по 01 грудня 2009 року.

5. Стягнути з Київського національного торгівельно-економічного університету м. Київ в особі відокремленого підрозділу Ужгородського вищого комерційного училища Київського національного торгівельно-економічного університету (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, Православна набережна, 21, код 35619393) на користь ПП "Рімус УА"(88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. 8-го березня, код 34262079) 284 грн. державного за перегляд судового рішення в апеляційному порядку.

6. Стягнути з РВ ФДМ України по Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Собранецька, 60, код 22111310) на користь ПП "Рімус УА"(88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. 8-го березня, код 34262079) 42,50 грн. державного за перегляд судового рішення в апеляційному порядку.