Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шипка В.В.

суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора з питань нагляду за додержанням і застосуванням законів на транспорті Київської області в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

на рішення Господарського суду м.Києва від 15.01.2010

у справі № 8/20 ( .....)

за позовом Спільного Українсько-Австрійського підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Бітунова Україна"

до Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

про стягнення 129055,19 грн.

за участю представників сторін:

прокурор не з’явився

від позивача Смірнов О.С. – дов. № 213 від 01.12.2009

від відповідача не з’явився

Спільне Українсько-австрійське підприємство з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Бітунова Україна" (надалі – позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (надалі – відповідач) про стягнення 107 994,26 грн. інфляційних втрат та 21 060,93 грн. – 3% річних.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 15.01.2010 у справі № 8/20 позов задоволено частково; стягнуто з Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь Спільного Українсько-австрійського підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Бітунова Україна" збитки від інфляції у розмірі 76 241,88 грн., 3% річних у розмірі 15 399,03 грн., 916,42 грн. державного мита та 167,58 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в інший частині позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних та річних за прострочення виконання зобов’язання по оплаті за договором є підставними, оскільки факт порушення відповідачем умов договору № 28-20 від 17.07.2008 (щодо прострочення відповідачем виконання зобов’язання по оплаті виконаних позивачем робіт) встановлений рішенням Господарського суду м. Києва від 05.03.2009 по справі № 8/21. Однак, ці вимоги підлягають частковому задоволенню (з урахуванням дати виникнення зобов’язання відповідача по оплаті за договором та з урахуванням того, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2009 у справі № 8/21 відстрочено виконання рішення господарського суду міста Києва від 05.03.2009 до 01.10.2009, тому у період з 06.08.2009 по 01.10.2009 збитки від інфляції та три відсотки річних не підлягають нарахуванню).

Прокурор з питань нагляду за додержанням і застосуванням законів на транспорті Київської області, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, звернувся до Київського апеляційного господарського суду в інтересах держави в особі ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" з апеляційної скаргою № 1660 вих-10 від 24.09.2010, у відповідності до якої просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 15.01.2010 у справі № 8/20 та винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення місцевим судом прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, а також з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи. Апелянт вважає, що, оскільки невиконання умов договору № 28-20 від 17.07.2008 сталось не з вини ДП "Київське обласне дорожнє управління ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та п. 11.1 договору не встановлений чіткий строк для виконання зобов’язання з оплати, а лише зазначено, що цей строк може розпочатись тільки після отримання коштів від замовника (Служби автомобільних доріг у Київській області), тому стягнення з відповідача інфляційних та річних є неправомірним.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти доводів апелянта заперечує та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Прокурор (апелянт) своїм правом на участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції не скористався. Про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні 30.11.2010 апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Крім того, представником відповідача було заявлено клопотання від 30.11.2010 про зупинення провадження у справі № 8/20 до вирішення Господарським судом Київської області справи № 5/223-10 про визнання недійсним договору № 28-20 від 17.07.2008.

Заявлене клопотання мотивоване тим, що в разі прийняття рішення судом про визнання укладеного сторонами договору поставки № 28-20 від 17.07.2008 недійсним, це може унеможливити задоволення позовних вимог, оскільки саме на підставі даного договору ґрунтуються вимоги позивача.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні, а також заперечував проти задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

У судовому засіданні 30.11.2010 судом на підставі ч.3 ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 16.12.2010.

Після перерви представник відповідача в судове засідання 16.12.2010 не з’явився. Про час та місце повідомлений належним чином.

Клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 8/20 до вирішення Господарським судом Київської області справи № 5/223-10 про визнання недійсним договору № 28-20 від 17.07.2008 судовою колегією відхилено як необґрунтоване, оскільки відповідачем не надано суду достатніх доказів на підтвердження того, що розгляд справи № 8/20 в суді апеляційної інстанції є неможливим до набрання законної сили рішенням по справі № 5/223-10, що розглядається Господарським судом Київської області.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду м. Києва від 05.03.2009 у справі № 8/21 встановлено, що згідно з договором № 28-20 від 17.07.2008 на виконання робіт по поточному ремонту автомобільної дороги Київ-Харків-Довжанський км 39+571-км 34+000, укладеним між Дочірнім підприємством "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та Спільним Українсько-австрійським підприємством з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Бітунова Україна" позивач виконав роботи на суму 678 211,00 грн., за які відповідач розрахувався частково.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 05.03.2009 у справі № 8/21 позов задоволено повністю та стягнуто з відповідача основну суму боргу за договором № 28-20 від 17.07.2008 у розмірі 664 646,80 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначив, що рішення Господарського суду м. Києва від 05.03.2009 у справі № 8/21 на даний час виконано частково, а саме –Державною виконавчою службою з відповідача на користь позивача стягнуто: 04.06.2009 року – 3 324,34 грн. та 11.08.2009 –14 370,09 грн.

Таким чином, оскільки відповідач продовжує порушувати грошове зобов’язання та користується чужими грошовими коштами, позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 107 994,26 грн. та 3% річних в розмірі 21 060,93 грн.

Згідно п.11.1 договору № 28-20 від 17.07.2008 розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі актів приймання-передачі виконаних підрядних робіт типової форми КБ-3 після надходження фінансування від замовника будівництва – Служби автомобільних доріг у Київській області.

Матеріалами справи підтверджено, що:

- позивач листом № 192 від 09.10.2008 (а.с.25) звернувся до замовника будівництва - Служби автомобільних доріг у Київській області з проханням підтвердити надходження фінансування витрат на оплату виконаних робіт;

- листом № 05С/2364 від 16.10.2008 (а.с.26) Служби автомобільних доріг у Київській області повідомила позивача, що платіжними дорученнями № 206 від 24.06.2008 та № 279 від 28.07.2008 в рахунок плати за виконані роботи на поточний рахунок відповідача було перераховано 2 400 042,00 грн. та 899 989,20 грн. відповідно.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, строк (термін) виконання відповідачем обов’язку розрахуватись за роботи сторонами у договорі визначено не було.

Згідно з ч.2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою досудового врегулювання спору позивачем була направлена на адресу відповідача претензія № 109/ю від 14.11.2008 (а.с.а.с. 52-53) з вимогою сплатити суму заборгованості в розмірі 2 546 636,20 грн.

З огляду на вказане, судова колегія дійшла висновку про те, що строк виконання відповідачем обов’язку розрахуватися за роботи сплив 24.11.2008.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України якщо боржник не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, він вважається таким, що прострочив.

У відповідності до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом (ст. 625 ЦК України) право кредитора вимагати стягнення інфляційних нарахувань та відсотків річних не є штрафними санкціями, а є способами захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів наслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Таким чином, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про підставність позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних та річних у зв’язку з порушенням зобов’язань за договором щодо оплати виконаних позивачем робіт.

Однак, місцевим судом зроблено помилковий висновок про те, що строк виконання відповідачем обов’язку розрахуватися за роботи сплив 27.11.2008 (оскільки, з урахуванням положень ч.2 ст. 530 ЦК України цей строк сплив 24.11.2008), а тому прострочення виконання зобов’язання відповідачем має місце з 25.11.2008.

Крім того, судова колегія також вважає, що, задовольняючи позовні вимоги частково, місцевий суд при здійснення перерахунку безпідставно дійшов висновку про те, що збитки від інфляції та три відсотки річних не підлягають нарахуванню за період з 06.08.2009 по 01.10.2009 у зв’язку з тим, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2009 у справі № 8/21 було відстрочено виконання рішення господарського суду міста Києва від 05.03.2009 до 01.10.2009.

Такий висновок місцевого господарського суду є помилковим, оскільки названою ухвалою суду відстрочено виконання рішення суду щодо примусового стягнення з відповідача 664 646,80 грн. основної заборгованості.

Однак, зазначена відстрочка не звільняє відповідача (як боржника в зобов‘язанні) від обов’язку виконати свої зобов’язання перед позивачем (як кредитором в зобов‘язанні) по оплаті за договором № 28-20 від 17.11.2008 та відшкодувати кредитору його матеріальні втрати від знецінення грошових коштів наслідок інфляційних процесів та сплатити компенсацію (плату) за користування боржником грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

У відповідності до п.3 ч.1 ст. 104 ГПК України невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи є підставою для скасування або зміни цього рішення.

З врахуванням викладеного, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення місцевого суду підлягає зміні, оскільки, здійснюючи розрахунок інфляційних та річних, місцевий суд зробив його з помилковим встановленням дати виникнення зобов’язання відповідача по оплаті за договором і неправильним визначенням періоду прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи на виконання рішення Господарського суду м. Києва від 05.03.2009 у справі № 8/21 на рахунок позивача надійшло 04.06.2009 року – 3 324,34 грн. та 11.08.2009 – 14 370,09 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с.23-24) та не заперечується відповідачем.

З врахуванням наявних у справі доказів щодо розміру основного боргу, судовою колегією зроблено перерахунок інфляційних втрат та 3% річних, понесених позивачем у зв’язку з несвоєчасною оплатою відповідачем виконаних робіт. За результатами перерахунку встановлено наступне.

За наявності заборгованості відповідача у розмірі 664 646,80 грн. у період з 25.11.2008 по 04.06.2009 - 3% річних становлять 10 488,67 грн. та інфляційні втрати складають 63 806,09 (за період грудень 2008- травень 2009).

За наявності заборгованості відповідача у розмірі 661 322,46 грн. у період з 05.06.2009 по 11.08.2009 - 3% річних становлять 3 696,16 грн. та інфляційні втрати складають 6 613,22 (за період червень 2009- липень 2009).

За наявності заборгованості відповідача у розмірі 646 952,37 грн. у період з 12.08.2009 по 31.10.2009 - 3% річних становлять 4 307,11 грн. та інфляційні втрати складають 9 704,29 (за період серпень 2009- жовтень 2009).

Таким чином, позовні вимоги ТОВ "Бітунова Україна" про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних за прострочення по оплаті за договором № 28-20 від 17.07.2008 підлягають частковому задоволенню: за період прострочення з 25.11.2008 по 31.10.2009 з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у сумі 18 491,94 грн. та 80 123,60 грн. інфляційних втрат.

Апелянтом в апеляційній скарзі не наведено достатніх доводів та суду апеляційної інстанції не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували по суті висновки суду першої інстанції щодо необхідності часткового задоволення позову.

Враховуючи усе вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду м. Києва від 15.01.2010 у справі № 8/20 підлягає зміні на підставі п.3 ч.1 ст. 104 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ст. 103, п.3 ч.1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

1. Апеляційну скаргу прокурора з питань нагляду за додержанням і застосуванням законів на транспорті Київської області в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 15.01.2010 у справі № 8/20 за позовом Спільного Українсько-австрійського підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Бітунова Україна" до Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" змінити.

3. Пункт 2 резолютивної частини рішення Господарського суду м. Києва від 15.01.2010 у справі № 8/20 за позовом Спільного Українсько-австрійського підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Бітунова Україна" до Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" викласти в наступній редакції:

"2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 11-а, код ЄДРПОУ 33096517, р/р 26004010766501 в ЗАТ "Альфа-банк", МФО 322904; або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Спільного Українсько-австрійського підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Бітунова Україна" (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Кутузова, 2-А; поштова адреса: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Незалежності, 17, код ЄДРПОУ 31256895, р/р 26003692143057 в Київській регіональній дирекції "Райффайзен Банк Аваль", МФО 322904) 80 123 (вісімдесят тисяч сто двадцять три) грн. 60 коп. збитків від інфляції, 18 491 (вісімнадцять тисяч чотириста дев’яносто одну) грн. 94 коп. – 3% річних, 986 (дев’ятсот вісімдесят шість) грн. 16 коп. державного мита та 180 (сто вісімдесят) грн. 34 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу".

4. В іншій частині – рішення залишити без змін.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва

6. Матеріали справи № 8/20 повернути до Господарського суду м. Києва.

7. постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.