Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача - Комісаренко А.В. дов. б/н від 25.05.2010 року

від відповідача: не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнє підприємство "Київський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

на рішення Господарського суду м.Києва від 15.11.2010

у справі № 05-5-38/13400 ( .....)

за позовом Дочірнє підприємство "Київський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

до Дочірнє підприємство "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

про зобов"язання повернути майно

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги Дочірнього підприємства "Київський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про зобов’язання повернути майно.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.11.2010 року у справі №05-5-38/13400 позовну заяву та додані до неї документи повернуто позивачу без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала Господарського суду м. Києва мотивована тим, що позивач просив суд зобов'язати Відповідача повернути позивачу майно загальною вартістю 370134,79 грн. Таким чином у позовній заяві позивач заявив майнову вимогу. За цих обставин позивач при поданні вказаної позовної заяви повинен був сплатити державне мито як за вимогу майнового характеру в сумі 3701,35 грн. Проте, як вбачається з платіжного доручення №21 від 08.11.10р. останній сплатив 85,00 грн.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 15.11.2010 року у справі №05-5-38/13400 та направити справу на розгляд до суду першої інстанції.

Свої апеляційні вимоги скаржник обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при винесенні ухвали було порушено норми процесуального права. Апелянт зазначає, що останній звернувся до суду з вимогою про присудження до виконання обов’язку в натурі, тобто, позовна вимога позивач не містить самостійної майнової вимоги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2010 року апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 15.12.2010 року.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/15 від 15.12.2010 року у зв’язку з виробничою необхідністю – зайнятістю судді Калатай Н.Ф. при розгляду інших справ та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, розгляд апеляційної скарги у справі №05-5-38/13400 було доручено колегії суддів у складі: головуючого судді – Тищенко О.В. суддів Смірнової Л.Г., Алданової С.О. відповідно до приписів статті 46 Господарського процесуального кодексу України та статті 29 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу Господарського суду м. м. Києва від 15.11.2010 року у справі №05-5-38/13400 скасувати, а справу направити на розгляд до суду першої інстанції.

Представник відповідача в судове засідання 15.12.2010 року не з’явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 – 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Згідно з п. 3.6 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. №02-5/289 (v_289800-97) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте відповідач не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов’язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов’язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 15.12.2010року за відсутності представника відповідача.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Відповідно до ч.5 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм процесуального права, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 15.11.2010 року у справі №05-5-38/13400 прийнята з вірним застосуванням норм процесуального права, є обґрунтованою з наступних підстав.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі.

Статтею 45 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.

Державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України (ч.1 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 7 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993 року № 7-93 із змінами і доповненнями порядок сплати державного мита встановлюється Міністерством фінансів України.

Розмір державного мита визначений Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито" (7-93) , а порядок сплати - Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, яка затверджена наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 р. N 15 (z0050-93) .

Згідно з п.2 ст. 3 Декрету Кабінету міністрів України "Про державне мито" визначає, що ставки державного мита із заяв, що подаються до господарських судів, зокрема з заяв майнового характеру, встановлюються у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а з позовних заяв немайнового характеру - 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У позовній заяві №185/11 від 08.11.10р. позивач просить суд зобов'язати відповідача повернути позивачу майно загальною вартістю 370134,79 грн.

Таким чином у вказаній позовній заяві позивач заявив вимогу майнового характеру.

Отже, позивач при поданні вказаної позовної заяви повинен був сплатити державне мито як за вимогу майнового характеру в сумі 3701,35 грн.

Проте, як вбачається з платіжного доручення №21 від 08.11.10р. позивачем за подання позову було сплачено державне мито у сумі 85грн., тобто у меншому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством України.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов цілком вірного висновку, що позивачем не в повному обсязі було сплачено державне мито при зверненні до суду з даним позовом, отже правомірно було застосовано п.4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України та повернуто позовну заяву позивачу без розгляду.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 99, 101, 103 - 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Київський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду м. Києва від 15.11.2010 року у справі №05-5-38/13400 залишити без змін.

Матеріали справи №05-5-38/13400 повернути до Господарського суду м. Києва.

постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.